ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 761/35043/21

провадження № 61-3312св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4 ,

відповідачі: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , в інтересах якого діє ОСОБА_7 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2022 року у складі судді Фролової І. В. та постанову Київського апеляційного суду від 29 січня 2024 року у складі колегії суддів: Мережко М. В., Поліщук Н. В., Соколової В. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2021 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_10 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_11 , звернулися до суду з позовом до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Шевченківського району, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , в інтересах якого діє ОСОБА_7 , про вселення.

Позов мотивовано тим, що на підставі договору купівлі-продажу квартири від 27 грудня 2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кірюховою Н. С. та зареєстрованого у реєстрі за № 2759, який укладено між ОСОБА_12 та ОСОБА_1 , остання набула у власність квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до умов цього договору квартира належала ОСОБА_12 на праві приватної власності, яке було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 18 березня 2014 року державним реєстратором Реєстраційної служби ГУЮ у м. Києві Кендзьорою В. Я., номер запису про право власності: 5311342, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 336680780000.

Перед укладенням договору купівлі-продажу ОСОБА_12 повідомляв ОСОБА_1 про те, що на даний час у квартирі проживають особи за договором найму, однак до укладення договору купівлі-продажу звільнять вищевказане житлове приміщення.

На даний час місце проживання позивачів зареєстровано у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 .

Однак, у вказаній квартирі проживає відповідачка ОСОБА_5 зі своєю родиною, яка була власницею квартири до ОСОБА_12 та яка не має наміру залишати житлове приміщення, незважаючи на те, що вона вже не є його власником з 18 березня 2014 року.

ОСОБА_5 із членами своєї родини перешкоджають позивачам у доступі до квартири, вказуючи на відсутність рішення про їх виселення чи вселення нової власниці зі своєю сім`єю.

Посилаючись на викладені обставини, позивачі просили суд вселити їх до квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2022 року позов задоволено.

Вселено у квартиру АДРЕСА_2 ОСОБА_1 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_2 .

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачі чинять перешкоди позивачам у користуванні належної їм квартири. Будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження втрати ОСОБА_1 та членами її сім`ї права користування спірною квартирою та правомірності їх недопуску до помешкання, у якому вони зареєстровані, не надано.

При цьому суд вказав, що наявна у матеріалах справи копія договору найму житла від 01 липня 2019 року, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_12 , не є належним доказом у справі, оскільки стороною відповідача у справі не надано оригіналу цього договору.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 подали апеляційні скарги.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 померла.

Під час розгляду справи суду апеляційної інстанції було подано клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення питання правонаступництва.

Протокольною ухвалою Київського апеляційного суду від 29 січня 2024 року у задоволенні клопотання відмовлено, оскільки позов ОСОБА_1 пов`язаний з особистими правами самої позивачки, а спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 29 січня 2024 року апеляційні скарги ОСОБА_6 та ОСОБА_5 залишено без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2022 року - без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, а передбачених законом підстав для скасування рішення місцевого суду при апеляційному розгляді не встановлено.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У березні 2024 року ОСОБА_5 через засоби поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 січня 2024 року.

У касаційній скарзі заявниця просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, та без урахування правових висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 11 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 08 травня 2024 року зупинено виконання оскаржуваних судових рішень до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.

03 липня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 29 липня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

На підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 14 липня 2005 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Левицьким Р. В. за реєстровим номером 4318, ОСОБА_5 була власницею квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до договору про позику грошей від 26 серпня 2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Григорян Д. Г. та зареєстрованого в реєстрі за № 731, ОСОБА_12 надав ОСОБА_5 позику у сумі 4 782 000,00 грн зі строком повернення до 26 жовтня 2012 року.

В якості забезпечення своїх зобов`язань за договором позики між ОСОБА_12 та ОСОБА_5 26 серпня 2011 року було укладено договір іпотеки, за умовами якого остання передала в іпотеку ОСОБА_12 нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_2 . Договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Григорян Д. Г. та зареєстрований в реєстрі за № 732.

18 березня 2014 року державним реєстратором Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Кендзьорою В. Я. за ОСОБА_12 зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_2 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 12292593 від 09 квітня 2014 року, підстава виникнення права власності: договір іпотеки, серія та номер 732 від 26 серпня 2011 року та договір про внесення змін до договору іпотеки, серія та номер 722 від 03 серпня 2012 року.

20 жовтня 2014 року між ОСОБА_12 та ОСОБА_5 було укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу квартири, за яким остання набула у власність квартиру АДРЕСА_2 .

10 червня 2018 року між ОСОБА_12 та ОСОБА_5 було укладено Угоду про партнерство та інвестування, відповідно до умов якої сторони дійшли згоди про необхідність розірвання договору купівлі-продажу квартири від 20 жовтня 2014 року, предметом якого є квартира АДРЕСА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Григорян Д. Г. та зареєстрованого в реєстрі за № 743. Сторони домовилися, що вказана квартира перебуває у тимчасовому володінні ОСОБА_12 виключно як гарантія повернення позичених коштів у сумі, еквівалентній 250 000 доларів США (пункт 2 Угоди).

Відповідно до пункту 3 цієї Угоди сторони домовились, що квартира АДРЕСА_2 перебуватиме у власності ОСОБА_12 та не може бути відчужена без попередньої згоди ОСОБА_5 на протязі 10 (десяти) років.

Відповідно до пункту 5 цієї Угоди сторони дійшли згоди, що після розірвання договору купівлі-продажу квартири від 20 жовтня 2014 року, між ними укладається договір найму квартири АДРЕСА_2 .

На виконання вищевказаної Угоди 11 червня 2018 року між ОСОБА_12 та ОСОБА_5 було укладено нотаріально посвідчений договір про розірвання договору купівлі-продажу квартири від 20 жовтня 2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Григорян Д. Г. та зареєстрованого в реєстрі за № 743.

В матеріалах справи міститься копія договору найму житла, укладеного 01 липня 2019 року між ОСОБА_12 та ОСОБА_5 , згідно умов якого ОСОБА_12 як наймодавець передав, а ОСОБА_5 як наймач прийняла у строкове платне користування, з метою свого проживання та членів її сім`ї та близьких родичів квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , яка складається з 5 житлових кімнат (пункт 1).

Згідно з пунктом 1.2 договору найму житло належить наймодавцю на підставі договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Григорян Д. Г. 26 серпня 2011 року, за реєстровим № 732.

Згідно з пунктом 1.5 договору найму житла сторони договору погодили, що разом із наймачем у квартирі проживатимуть особи, що є членами родини наймача або близькими родичами, а саме: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (син наймача); ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (син наймача); ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (невістка наймача); ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (онук наймача).

Згідно з пунктом 4.1 договору найму житла, він набирає чинності з моменту підписання і діє до 29 червня 2024 року.

Пунктом 4.2 договору найму житла сторони дійшли згоди про те, що у разі якщо протягом строку дії договору відбудеться зміна власника житла, переданого у найм, до нового власника переходять права та обов`язки наймодавця.

У разі спливу строку договору найму житла наймач має переважне право на укладення договору найму житла на новий строк. У разі продажу житла, яке було предметом договору найму, наймач має переважне перед іншими особами право на його придбання (пункт 4.3).

В матеріалах справи міститься копія акту приймання-передачі до договору найму житла від 01 липня 2019 року, з якого вбачається, що ОСОБА_12 як наймодавець та ОСОБА_5 як наймач склали цей акт, який є невід`ємним додатком до договору найму житла від 01 липня 2019 року, що укладено між сторонами, про огляд та передачу квартири АДРЕСА_2 , житловою площею 183,5 кв.м, загальною площею 283,8 кв.м та яка складається з: кімнати 1, площею 64,2 кв.м; кімнати 2, площею 25,3 кв.м; кімнати 3, площею 41,1 кв.м; кімнати 4, площею 29,8 кв.м; кімнати 5, площею 23,1 кв.м; кухні - столова площа 36,6 кв.м; коридору 4,7+11,9+18,0, а всього 34,6 кв.м; ванна кімната - площа 11,2 кв.м; вбиральня (поєднана) - 11,8 кв.м; квартира обладнана балконом (терасою) 0,9+3,1+3,1, а всього - 7,1 кв.м. Оглядом встановлено, що кімната 1, кімната 2, кімната 3, кімната 4, кімната 5 потребують ремонту - виконання відділочних робіт та встановлення радіаторів опалення, у житлі відсутні міжкімнатні двері, в санвузлі 1 та санвузлі 2 сантехнічне обладнання потребує заміни, електрообладнання, система опалення, інше обладнання та інженерні мережі потребують заміни. Меблі, побутова техніка у квартирі відсутня.

Відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 27 грудня 2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кірюховою Н. С. за реєстровим № 2759, ОСОБА_13 придбала у ОСОБА_12 п`ятикімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з пунктом 5 договору купівлі-продажу квартири від 27 грудня 2019 року продавець стверджує, що квартира є добросовісно придбаною; не перебуває під будь-яким обтяженням; не передана в оренду (найм); будь-які права у третіх осіб щодо квартири відсутні; місцезнаходження юридичних осіб в квартирі не зареєстроване; самовільні переобладнання чи перепланування у квартирі не здійснювалися; квартира не має незастережних чи прихованих недоліків і може використовуватись за призначенням; квартира, що відчужується не належить до пам`яток історії та архітектури; неповнолітні та малолітні діти, недієздатні та обмежено дієздатні особи не мають права користування квартирою.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 272619443 від 31 серпня 2021 року право власності ОСОБА_13 на вказану квартиру було зареєстровано 27 грудня 2019 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, номер запису про право власності 34921016.

З копії паспорта ОСОБА_13 , копії паспорта ОСОБА_2 , копій довідок про реєстрацію місця проживання особи ОСОБА_10 , ОСОБА_11 вбачається, що місце проживання позивачів на момент звернення із вказаним позовом до суду зареєстровано у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 .

Із копії довідки щодо проведення перевірки по зверненню ОСОБА_13 до Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві від 14 липня 2020 року, зареєстрованого до Журналу єдиного обліку заяв за № 48432, вбачається, що у ході виконання матеріалів справи було відібрано письмове пояснення у ОСОБА_5 , яка повідомила, що із її володіння спірна квартира не вибувала, і вона продовжувала проживати в ній разом зі своєю родиною: сином ОСОБА_6 , невісткою ОСОБА_7 , онуком ОСОБА_9 , сином ОСОБА_8 .

На підставі заяви ОСОБА_5 від 29 липня 2020 року Головним слідчим Управлінням Національної поліції України заведено кримінальне провадження № 12020100100005714 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 190 КК України, а саме за фактом того, що ОСОБА_12 надав завідомо недостовірні відомості при укладенні договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , яка на праві власності належить ОСОБА_5 , таким чином під приводом її продажу заволодів грошовими коштами у розмірі 30 000 000 грн, чим завдав матеріальної шкоди в особливо великих розмірах.

В матеріалах справи міститься копія заяви ОСОБА_5 № 24/Ш-429кл від 26 серпня 2022 року, подана на ім`я слідчого слідчої групи ГСУ НП України, зі змісту якої вбачається, що у зв`язку з необхідністю проведення у кримінальному провадженні № 12020100100005714 експертизи щодо справжності підпису ОСОБА_12 , ОСОБА_5 добровільно надала для приєднання до кримінальної справи оригінали наступних документів: договір найму житла від 01 липня 2019 року на 3 (трьох) арк.; акт приймання-передачі до договору найму житла від 01 липня 2019 року на 1 (одному) арк.; угоду про партнерство та інвестування від 10 червня 2018 року на 2 (двох) стор.

З Висновку експерта № СЕ-19/111-22/5445-ПЧ від 17 лютого 2022 року Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України вбачається, що підписи від імені ОСОБА_12 у лівому нижньому куті з обох боків 1-го аркуша та графі «Наймодавець __ ОСОБА_12 » у договорі найму житла від 01 липня 2019 року, укладеному між ОСОБА_12 та ОСОБА_5 виконані ОСОБА_12 ; підписи від імені ОСОБА_12 у графі «Наймодавець __ ОСОБА_12 » та у правому нижньому куті в акті приймання-передачі від 01 липня 2019 року (додатку № 1 до договору найму житла від 01 липня 2019 року), укладеному між ОСОБА_12 та ОСОБА_5 виконані ОСОБА_12 ; підписи від імені ОСОБА_12 у правому нижньому куті 1-го аркуша у графі «Партнер 2 __ ОСОБА_12 » в угоді про партнерство та інвестування від 10 червня 2018 року, укладеній між ОСОБА_12 та ОСОБА_5 виконані ОСОБА_12 ; підпис від імені ОСОБА_12 у графі «Продавець» у договорі купівлі-продажу квартири від 27 грудня 2019 року, укладеному між ОСОБА_12 та ОСОБА_1 виконаний ОСОБА_12 .

Як вбачається з постанови слідчого від 01 червня 2023 року, визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 12020100100005714: договір найму житла від 01 вересня 2019 року, укладений між ОСОБА_12 та ОСОБА_5 на 2 арк.; додаток № 1 (акт приймання-передачі) до договору найму житла від 01 вересня 2019 року, укладений між ОСОБА_12 та ОСОБА_5 на 1 арк.; угоду про партнерство та інвестування від 10 червня 2018 року, укладену між ОСОБА_12 та ОСОБА_5 на 2 арк. Вказані документи передано на відповідальне зберігання потерпілій ОСОБА_5 .

З матеріалів справи вбачається, що у лютому 2023 року ОСОБА_1 звернулась до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , третя особа: ОСОБА_12 , про розірвання договору найму житла та виселення (справа № 761/5071/23).

Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень справа № 761/5071/23 на даний час не розглянута.

ІНФОРМАЦІЯ_1 позивачка ОСОБА_1 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_1

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції не відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Згідно зі статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.

Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Разом із цим, цивільне законодавство поряд з правом власності на майно виділяє інші речові права на нього, у тому числі й право користування майном, зокрема за договором найму (оренди).

Приписами статті 759 ЦК України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Відповідно до статті 761 ЦК України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Згідно з частинами першою та третьою статті 810 ЦК України за договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату. До договору найму житла, крім найму житла, що є об`єктом права державної або комунальної власності, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Договір найму житла укладається у письмовій формі (частина перша статті 811 ЦК України).

Предметом договору найму житла можуть бути помешкання, зокрема квартира або її частина, житловий будинок або його частина. Помешкання має бути придатним для постійного проживання у ньому (частини перша та друга статті 812 ЦК України).

Відповідно до статті 814 ЦК України у разі зміни власника житла, переданого у найм, до нового власника переходять права та обов`язки наймодавця.

Частиною першою статті 821 ЦК України встановлено, що договір найму житла укладається на строк, встановлений договором.

У разі спливу строку договору найму житла наймач має переважне право на укладення договору найму житла на новий строк (стаття 822 ЦК України).

Таким чином, при укладенні договору найму (оренди) житла власник нерухомого майна (наймодавець) фактично тимчасово позбавляється певних прав, зокрема права користування цим житлом, передаючи за плату право проживання в житлі на встановлений в договорі строк наймачеві.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 , ОСОБА_10 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_11 , ОСОБА_2 просили суд усунути їм перешкоди у користуванні майном шляхом вселення у квартиру АДРЕСА_2 , посилаючись на те, що відповідачі чинять їм перешкоди у праві користування належної на праві власності ОСОБА_1 квартирою по місцю їх реєстрації.

Заперечуючи проти позову, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вказували на те, що проживають у спірній квартирі на підставі договору найму житла, укладеного 01 липня 2019 року із попереднім власником квартири ОСОБА_12 . Внаслідок переходу права власності на квартиру до ОСОБА_1 до останньої перейшли усі права та обов`язки наймодавця, яких вона повинна дотримуватися. Відтак до закінчення строку оренди позивачі не мають права вселення до квартири.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з того, що будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження втрати ОСОБА_1 та членами її сім`ї права користування спірною квартирою та правомірності їх недопуску до помешкання, у якому вони зареєстровані, відповідачами суду не надано.

Суди дійшли такого висновку з огляду на те, що наявна у справі копія договору найму житла, укладеного 01 липня 2019 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_12 , не є належним доказом, оскільки стороною відповідача у справі не надано оригіналу цього договору.

Проте, такі висновки є передчасними з наступних підстав.

Норми ЦПК України містять правила засвідчення та подачі письмових доказів (частини перша - шоста статті 95 ЦПК України).

Так, відповідно до частин першої, другої, четвертої, п`ятої статті 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (частина шоста статті 95 ЦПК України).

Таким чином, застосування положень частини шостої статті 95 ЦПК України щодо неприйняття до уваги того чи іншого письмового доказу можливе лише у разі постановлення судом ухвали про витребування у відповідної особи оригіналу письмового доказу і якщо вимоги цієї ухвали не виконано (оригінал письмового доказу не подано).

При цьому слід ураховувати, що відповідно до пунктів 3, 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, повинен роз`яснити у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій, сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Із матеріалів справи вбачається, що при поданні відзиву на позовну заяву стороною відповідача до суду першої інстанції було надано, зокрема завірені копії договору найму житла, укладеного 01 липня 2019 року між ОСОБА_12 та ОСОБА_5 , та додатку № 1 до нього (акт приймання-передачі від 01 липня 2019 року).

Разом із цим, матеріали справи не містять клопотань учасників справи про витребування у сторони відповідача оригіналів вказаних документів.

Вказане питання не було предметом розгляду суду (у тому числі з власної ініціативи), відповідна ухвала суду про витребування оригіналів зазначених документів, постановлена у відповідності до частини шостої статті 95 ЦПК України, в матеріалах справи відсутня.

З огляду на викладене, висновки судів про наявність підстав для застосування наслідків, передбачених частиною шостою статті 95 ЦПК України, є передчасними.

Водночас, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК України).

Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені вимоги.

Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності втрачає сенс (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справі № 916/3027/21).

У справі, яка переглядається, встановлено, що на підставі заяви ОСОБА_5 від 29 липня 2020 року Головним слідчим Управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12020100100005714 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 190 КК України, а саме за фактом того, що ОСОБА_12 надав завідомо недостовірні відомості при укладенні договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , яка на праві власності належить гр. ОСОБА_5 , таким чином під приводом її продажу заволодів грошовими коштами у розмірі 30 000 000 грн, чим завдав матеріальної шкоди в особливо великих розмірах.

Відповідачкою ОСОБА_5 суду було надано копію заяви № 24/Ш-429кл від 26 серпня 2022 року, поданої слідчому слідчої групи ГСУ НП України, зі змісту якої вбачається, що у зв`язку з необхідністю проведення у кримінальному провадженні № 12020100100005714 експертизи щодо справжності підпису ОСОБА_12 , ОСОБА_5 добровільно надала слідчому для приєднання до кримінальної справи оригінали наступних документів: договір найму житла від 01 липня 2019 року на 3 (трьох) арк.; акт приймання-передачі до договору найму житла від 01 липня 2019 року на 1 (одному) арк.; угоду про партнерство та інвестування від 10 червня 2018 року на 2 (двох) стор.

Згідно з Висновком експерта № СЕ-19/111-22/5445-ПЧ від 17 лютого 2022 року Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України підписи від імені ОСОБА_12 у лівому нижньому куті з обох боків 1-го аркуша та графі «Наймодавець ___ ОСОБА_14.» у договорі найму житла від 01 липня 2019 року, укладеному між ОСОБА_12 та ОСОБА_5 виконані ОСОБА_12 ; підписи від імені ОСОБА_12 у графі «Наймодавець ___ ОСОБА_12 » та у правому нижньому куті в акті приймання-передачі від 01 липня 2019 року (додатку № 1 до договору найму житла від 01 липня 2019 року), укладеному між ОСОБА_12 та ОСОБА_5 виконані ОСОБА_12 ; підписи від імені ОСОБА_12 у правому нижньому куті 1-го аркуша у графі «Партнер 2 ____ ОСОБА_12 » в угоді про партнерство та інвестування від 10 червня 2018 року, укладеній між ОСОБА_12 та ОСОБА_5 виконані ОСОБА_12 ; підпис від імені ОСОБА_12 у графі «Продавець» у договорі купівлі-продажу квартири від 27 грудня 2019 року, укладеному між ОСОБА_12 та ОСОБА_1 виконаний ОСОБА_12 .

Як вбачається з постанови слідчого від 01 червня 2023 року, визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 12020100100005714: договір найму житла від 01 вересня 2019 року укладений між ОСОБА_12 та ОСОБА_5 на 2 арк.; додаток № 1 (акт приймання-передачі) до договору найму житла від 01 вересня 2019 року, укладений між ОСОБА_12 та ОСОБА_5 на 1 арк.; угоду про партнерство та інвестування від 10 червня 2018 року, укладену між ОСОБА_12 та ОСОБА_5 на 2 арк.

Разом із тим, апеляційним судом не досліджено, чи не свідчать наведені вище обставини про те, що оригінали договору найму житла від 01 липня 2019 року та додатку № 1 (акт приймання-передачі) до договору найму житла від 01 вересня 2019 року дійсно були наявні, оскільки вилучались слідчим у відповідачки ОСОБА_5 у межах кримінального провадження № 12020100100005714. Крім того, оригінали вказаних документів були предметом дослідження почеркознавчої експертизи, яка проводилась Київським науково-дослідного експертно-криміналістичного центром МВС України за постановою слідчого у межах зазначеного вище кримінального провадження.

З матеріалів справи також вбачається, що у лютому 2023 року ОСОБА_1 звернулась до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 про розірвання договору найму житла, укладеного 01 вересня 2019 року між ОСОБА_12 та ОСОБА_5 , та виселення відповідачів (справа № 761/5071/23).

При цьому Верховний Суд неодноразово зазначав, що розірвати можна лише договір, який діє (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 18 листопада 2019 року у справі №910/16750/18).

При таких обставинах, оскільки ОСОБА_1 просила суд саме розірвати договір найму житла, підлягають дослідженню обставини, чи не визнавала вона тим самим існування вказаного договору. Водночас слід ураховувати, що у позовній заяві вказана позивачка зазначила, що перед укладенням договору купівлі-продажу ОСОБА_12 повідомив її про те, у квартирі проживають особи за договором найму, однак обіцяв, що до укладення угоди звільнять вищевказане житлове приміщення.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції на зазначене уваги не звернув, повного та всебічного дослідження обставин справи та перевірку їх доказами не здійснив, у зв`язку із чим належним чином не встановив, чи мають позивачі право під час дії договору найму житла на вселення до спірної квартири.

У зв`язку із цим висновок судів про наявність підстав для задоволення позову

є передчасним.

Без перевірки та встановлення вищевказаних обставин ухвалити у справі законне та обґрунтоване рішення неможливо.

Згідно зі статтею 400 ЦПК України касаційний суд не має процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанції, та давати оцінку доказам, які суди не досліджували, а отже, не може вирішити спір по суті за результатами касаційного перегляду.

Крім того, судом апеляційної інстанції у відповідності до пукту 7 частини першої статті 255, частини першої статті 377 ЦПК України не вирішено питання щодо можливості закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 про її вселення у зв`язку зі смертю вказаної позивачки.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

У відповідності до частин третьої, четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

З урахуванням наведеного, оскільки фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення справи, не встановлено, а суд касаційної інстанції у силу своїх процесуальних повноважень (стаття 400 ЦПК України) позбавлений такої можливості, тому справу необхідно передати для нового розгляду до суду апеляційної інстанції.

При новому розгляді справи апеляційному суду належить врахувати вищевикладене, належним чином дослідити всі зібрані у справі докази, дати їм та аргументам сторін відповідну правову оцінку та ухвалити законне та справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.

Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 29 січня 2024 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун

М. Ю. Тітов