Дата документу 05.12.2024 Справа № 331/4967/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 331/4967/23

Провадження №22-ц/807/2270/24

Головуючий в 1-й інстанції – Антоненко М.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2024 року                                                         місто Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого, судді-доповідачаКухаря С.В.,

суддів:Кочеткової І.В., Полякова О.З.,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Стариченка Миколи Петровича на ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 22 жовтня 2024 року, постановлену у м. Запоріжжі про відмову у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зміну способу стягнення аліментів,-

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Жовтневого районного суду м. Запоріжжя перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до  ОСОБА_1 про зміну способу стягнення аліментів. Представником відповідача ОСОБА_1 адвокатом М. Стариченко заявлено клопотання про зупинення судового провадження у цивільній справі у зв`язку з тим, що відповідач перебуває у складі Збройних Сил України. В обґрунтування клопотання зазначено, що ОСОБА_1 наразі перебуває на військовій службі (що підтверджується довідкою, виданою командиром військової частини НОМЕР_1 майором ОСОБА_3 від 03.10.2023). Відповідно до вказаної довідки "старший солдат ОСОБА_4 перебуває на військовій службі в військовій частині НОМЕР_1 АДРЕСА_1 з 27.02.2022 по теперішній час".

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 22 жовтня 2024 року, відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_1 адвоката М. Стариченко про зупинення судового провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зміну способу стягнення аліментів.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Стариченка Миколи Петровича звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду скасувати.

Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що стороною відповідача надані належні та достовірні докази знаходження відповідача на військовій службі, у зв`язку із чим враховуючи наявність клопотання про зупинення провадження у справі, суд був зобов`язаний зупинити таке провадження. Зупинення провадження жодним чином не позбавляє права дитину на відповідне матеріальне забезпечення, оскільки аліменти на дитину вже стягуються за попереднім судовим рішенням.

Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі представника – адвоката Машко Г.І. зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з`ясовано їх правову природу та як наслідок винесено обґрунтоване та законне рішення, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими. В зв`язку з наведеним, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

В силу вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1, ч. 2 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 6 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В силу вимог ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Відмовляючи у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи відсутні докази того, що військова частина у якій служить відповідач переведена на військовий стан, бере безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації на території України. Військовий квиток та посвідчення УБД не підтверджують перебування відповідача станом на час розгляду справи у зоні бойових дій та неможливості прибуття до судового засідання. Вказані документи підтверджують тільки військовий статус останнього. Окрім того, у військовому квитку, в розділі «Проходження військової служби» зазначено, що відповідач  ОСОБА_1  перебуває на посаді «начальника лазні № 117» вказаної військової частини. (а.с.34,35). Інших доказів, окрім довідки № 1391 від 03.10.2023, згідно якої  ОСОБА_1  перебуває на військовій службі в військовій частині НОМЕР_1   АДРЕСА_1 , стороною відповідача суду надано не було. Довідка від 03.10.2023 р. військової частини  НОМЕР_1  не підтверджує наявності підстав для зупинення провадження у справі, які передбачені пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України. Тимчасове припинення судом учинення процесуальних дій в даному провадженні у вигляді зупинення провадження у справі, на чому наполягає сторона відповідача, зводить нанівець суть права дитини ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку.

Проте, такі висновки суду першої інстанції не ґрунтуються на законі, а тому з ними не можна погодитися.

       Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

       Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення.

       Випадки, коли суд зобов`язаний зупинити провадження у справі, визначені у частині першій статті 251 ЦПК України.

       Пунктом 2 частини першої вказаної правової норми встановлено, що суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

       Відповідно до пункту 2 частини першої статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 2 частини першої статті 251 цього Кодексу, - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

       Отже, процесуальний закон пов`язує необхідність зупинення провадження у справі з фактом перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

       Європейський суд з прав людини зауважував, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

       Відповідно до п.1 Положення про військовий квиток осіб рядового, сержантського і старшинського складу та Положення про військовий квиток офіцера запасу, військовий квиток осіб рядового, сержантського і старшинського складу (далі - військовий квиток) є документом, що посвідчує особу військовослужбовця (військовозобов`язаного, резервіста) та визначає належність його власника до виконання військового обов`язку.

       Відповідно до абзацу 12 п.4 Положення про військовий квиток осіб рядового, сержантського і старшинського складу та Положення про військовий квиток офіцера запасу, друга - дванадцята сторінки військового квитка призначені для внесення записів про належність власника військового квитка до військової служби, а тринадцята - п`ятнадцята сторінки - записів про облік у запасі.

       Так, відповідно до копії військового квитка ОСОБА_1 (на момент подання клопотання про зупинення провадження у справі), він проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 , на посаді начальника лазні згідно наказу №117 від 25.04.2023 року.

       Вказана інформація, додаткового підтверджена довідкою виданою командиром військової частини НОМЕР_1 майором ОСОБА_3 від 03.10.2023 р.

       Вказані данні беззаперечно вказують на те, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі, у складі Збройних Сил України.

       24.02.2022 року Указом Президента України № 64/2022 в Україні було введено правовий режим воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року, який наразі є продовженим.

       Таким чином, матеріали справи містять докази перебування відповідача у складі Збройних Сил України під час запровадження в країні воєнного стану, і такі обставини вказують на обов`язок суду зупинити провадження у даній справі.

       Доказам перебування відповідача на військовій службі, наданих до апеляційної скарги і які є більш актуальними на час розгляду справи, колегія суддів апеляційного суду оцінки не надає, оскільки вони не були предметом розгляду судом першої інстанції.

       При цьому, посилання суду першої інстанції на ненадання доказів, того що військова частина у якій служить відповідач переведена на військовий стан, бере безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації на території України; перебування відповідача станом на час розгляду справи у зоні бойових дій та неможливості прибуття до судового засідання є хибними та безпідставними, оскільки п.2 ч.1 ст. 251 ЦПК України не передбачає доведення таких обставин.

       Колегія суддів зауважує, що зупинення провадження у справі є тимчасовим заходом та у разі наявності доказів на підтвердження припинення перебування ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України, учасники справи не позбавлені права ініціювати питання про поновлення провадження у справі шляхом подання до суду відповідних клопотань.

       Мотиви суду з приводу того, що провадження у справі не підлягало зупиненню з огляду на предмет спору не можуть бути прийняті до уваги з огляду на імперативність приписів частини першої статті 251 ЦПК України.

       У цьому контексті колегія суддів також зауважує, що предметом даного спору є вимога про зміну розміру та способу стягнення аліментів, тобто суд не вирішує питання про стягнення аліментів вперше, відтак відповідне утримання, яке визначене судовим рішенням та на яке має право дитина, відповідач надає.

За вказаних обставин оскаржувану ухвалу суду першої інстанції не можна визнати такою, що постановлена з дотриманням норм процесуального права, а тому на підставі ст. 379 ЦПК України вона підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 379, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Стариченка Миколи Петровича задовольнити.

Ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 22 жовтня 2024 року у цій справі скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду процесуального питання.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова складена 5 грудня 2024 року.

Головуючий, суддя-доповідач                                                С.В. Кухар

судді:                                                                                І.В. Кочеткова

О.З. Поляков