ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.11.2024                                                                                   Справа № 914/1859/24

Господарський суд Львівської області у складі судді З.П. Гоменюк, за участю секретаря судового засідання Б.І. Мельник, розглянувши матеріали справи

за позовом керівника Золочівської окружної прокуратури Львівської області

в інтересах держави в особі позивача Красненської селищної ради, смт. Красне, Золочівський район, Львівська область

до відповідача Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, м. Львів

про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки.

за участю представників:

від прокурора: Місінська М.А.;

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Сусяк О.А..

ПРОЦЕС.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява керівника Золочівської окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Красненської селищної ради до відповідача Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.07.2024, справу №914/1859/24 передано на розгляд судді Гоменюк З.П..

Ухвалою від 30.07.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 11.09.2024.

22.08.2024 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 21.08.2024) від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній одночасно просить суд поновити йому строк на подання відзиву (вх.№20746/24).

27.08.2024 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 26.08.2024) від прокурора надійшло клопотання про залишення відзиву на позовну заяву без розгляду (вх.№20957/24).

11.09.2024 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 10.09.2024) від представника відповідача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи (вх.№22158/24).

Ухвалою від 11.09.2024, занесеною до протоколу судового засідання від 11.09.2024, суд задовольнив клопотання Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 22.08.2024 за вх.№20746/24 про поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву, поновив Головному управлінню Держгеокадастру у Львівській області строк для подання відзиву на позовну заяву, відзив Головного управління Держгеокадастру у Львівській області на позовну заяву за вх.№20746/24 від 22.08.2024 долучив до матеріалів справи №914/1859/24 та відклав підготовче засідання на 16.10.2024.

12.09.2024 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 12.09.2024) від прокурора надійшла відповідь на відзив (вх.№22308/24).

15.10.2024 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 15.10.2024) від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№24985/24).

16.10.2024 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 15.10.2024) від прокурора надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи в електронному суді та надання доступу до електронної справи (вх.№25012/24).

Ухвалою від 16.10.2024, занесеною до протоколу судового засідання від 16.10.2024, суд продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів та відклав підготовче засідання на 30.10.2024.

Ухвалою від 30.10.2024, занесеною до протоколу судового засідання від 30.10.2024, суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті на 27.11.2024.

У судове засідання 27.11.2024 з`явився прокурор. Додаткових заяв, клопотань, окрім тих, що містяться у матеріалах справи, до суду не скерував. У судовому засіданні прокурор підтримав заявлені позовні вимоги у понову обсязі, просив суд задовольнити такі.

У судове засідання 27.11.2024 позивач не з`явився, явку повноважного представника до суду не забезпечив. Письмових пояснень по суті спору, заяви, клопотання від позивача до суду не надходили.

У судове засідання 27.11.2024 з`явився представник відповідача. Додаткових заяв, клопотань, окрім тих, що містяться у матеріалах справи, до суду не скерував. У судовому засіданні представник відповідача заперечив щодо заявлених позовних вимог, просив суд відмовити у задоволенні таких.

У судовому засіданні 27.11.2024 суд з`ясував обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та безпосередньо дослідив докази. Суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи, і вийшов до нарадчої кімнати для ухвалення рішення.

У судовому засіданні 27.11.2024 після повернення з нарадчої кімнати суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ СТОРІН.

Аргументи прокурора.

В обґрунтування заявлених позовних вимог прокурор повідомляє про те, що за результатами вивчення прокуратурою даних Публічної кадастрової карти України виявлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 4620680400:13:000:0011 площею 41,1405 га розташована впритул до річки Західний Буг та їй присвоєно категорію - землі сільськогосподарського призначення.

Також прокурором зазначено, що у Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна відомості щодо державної реєстрації на земельну ділянку з кадастровим номером 4620680400:13:000:0011 площею 41,1405 га - відсутні. Крім цього, прокурором повідомляється про те, що паспорт річки Західний Буг не розроблявся. Разом з тим, прокурор також повідомив про те, що технічна документація щодо земельної ділянки відомостей про державну реєстрацію на земельну ділянку з кадастровим номером 4620680400:13:000:0011 площею 41,1405 га розроблена ТОВ «Террафлекс» у 2013 році, а земельна ділянка зареєстрована як землі сільськогосподарського призначення, право комунальної власності не згадану земельну ділянку не зареєстровано.

Також прокурором зазначено про те, що Головне управління Держгеокадастру у Львівській області передало із державної власності у комунальну власність позивача земельні ділянки, у тому числі і спірну земельну ділянку відомостей про державну реєстрацію на земельну ділянку з кадастровим номером 4620680400:13:000:0011 площею 41,1405 га.

У результаті державної реєстрації вище згаданої земельної ділянки порушено водоохоронну зону уздовж річки західний Буг, а землі у межах прибережної захисної смуги сформовано як землі сільськогосподарського призначення.

З огляду на те, що власнику створено перешкоду в ефективному використанні земельної ділянки відомостей про державну реєстрацію на земельну ділянку з кадастровим номером 4620680400:13:000:0011 площею 41,1405 га як земель водного фонду, з урахуванням положень ст. 61 Земельного кодексу України, ст. 89 Водного кодексу України землі прибережних захисних смуг віднесені до природоохоронних територій з режимом обмеженої господарської діяльності, у межах яких забороняється розорювання земель, садівництво та городництво тощо.

Прокурор звертає увагу на те, що існування згаданої раніше земельної ділянки унеможливлює виготовлення проекту землеустрою щодо встановлення меж водогосподарських зон та прибережної захисної смуги.

Зважаючи на усе вище наведене, прокурор, звертаючись в інтересах держави, просить суд з метою поновлення прав позивача, скасувати державну реєстрацію земельної ділянки відомостей про державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 4620680400:13:000:0011 площею 41,1405 га у Державному земельному кадастрі, що була проведена 15.10.2013 року.

Не погоджуючись із доводами відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву, прокурором подано відповідь на відзив (вх.№22308/24 від 12.09.2024), у якому зазначено наступне.

Прокурор на спростування доводів відповідача повідомляє про те, що спірна земельна ділянка відноситься до земель водного фонду на підставі інформації з інформаційно-телекомунікаційної системи «Автоматизована система Державного земельного кадастру», з яких вбачається, що саме земельна ділянка з кадастровим номером 4620680400:13:000:0011 площею 41,1405 га розташована у межах прибережної захисної смуги річки Західний Буг. Поряд з цим, прокурор також наголосив на тому, що з цієї ж системи вбачається, що на підставі заяви Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про державну реєстрацію земельної ділянки зареєстровано спірну земельну ділянку за адресою - Львівська область, Буський район, Андріївська сільська рада, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, вид використання - землі запасу, вид угідь - сіножаті, цільове призначення - 16.00, площа - 41,1405 га, форма власності - державна власність (відомості про власника відсутні).

Також прокурор звернено увагу суду на те, що начальником відділу Держземагенства у Буському районі складено акт узгодження меж земельної ділянки №2, 3, 6, 7 сільськогосподарського  призначення державної власності площею 110,2384 га на території Андріївської сільської ради за межами населеного пункту. При цьому, межі, що проходять від Б до В, від Ж до А землі Буського управління водного господарства - річка Західний Буг та канал не погодженні землекористувачем в особі Буського УВГ. Також прокурор покликається на те, що зведеним інвентаризаційним планом земельної ділянки №2, 3, 6, 7 площею 110,2384 га земель сільськогосподарського призначення державної власності відображено земельну ділянку, що інвентаризується із відображенням охоронної смуги річки Зіхідний Буг у розмірі 100 метрів, про що вказано в умовних позначеннях та нанесено охорону зону земельної ділянки, що складає північну частину площі. Таким чином, прокурор вважає, що у відповідності до вимог статті 111 Земельного кодексу України, встановлено обмеження для земельної ділянки: код 05 Водоохоронне обмеження, код 05.02. Прибережна захисна смуга вздовж річок, навколо водойм та на островах.

З огляду на усе вище наведене, прокурор вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та підставними, а отже, просить суд задовольнити такі у повному обсязі.

Аргументи позивача.

Позивач письмових пояснень до суду не скерував.

Аргументи відповідача.

Відповідач заперечив щодо задоволення заявлених позовних вимог, скерувавши до суду відзив на позовну заяву (вх.№20746/24 від 22.08.2024), у якому повідомив про те, що державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 4620680400:13:000:0011 площею 41,1405 га здійснено 15.10.2013 Відділом Держземагенства у Буському районі на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населених пунктів) на території Андріївської сільської ради Буського району Львівської області, розробленої ТОВ «Террафлекс» у 2013 році.

Також відповідач не погоджується з доводами прокурора щодо того, що спірна земельна ділянка відноситься до земель водного фонду. Також, відповідач звернув увагу суду на те, що власник земельної ділянки з кадастровим номером 4620680400:13:000:0011 площею 41,1405 га не звертався щодо зміни цільового призначення земельної ділянки, а відповідно, таке рішення не приймалось уповноваженим органом.

Крім того, відповідач наголосив на тому, що державна реєстрація земельної ділянки, у тому числі скасування державної реєстрації є виключною компетенцією Державного кадастрового реєстратора. Зважаючи на викладене, відповідача вважає, що втручання у діяльність державного кадастрового реєстратора, у тому числі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області - заборонено.

Таким чином, відповідач просить суд врахувати усі надані ним заперечення під час розгляду справи та відмовити у задоволенні заявлених  позовних вимог у повному обсязі.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

Золочівською окружною прокуратурою за результатами вивчення даних Публічної кадастрової карти України, зокрема накладенням аналітичного шару «Умовна прибережна захисна смуга» на базовий шар «Ортофотоплан» в кадастровому поділі, виявлено, що земельна ділянка кадастровий номер 4620680400:13:000:0011 площею 41,1405 га розташована впритул до річки Західний Буг та їй присвоєно категорію – землі сільськогосподарського призначення.

Встановлено, що 27.08.2013 головою Буської районної державної адміністрації прийнято розпорядження №221 «Про проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Буського району» (далі - Розпорядження). Вказане розпорядження прийняте з урахуванням клопотання Відділу Держземагентства у Буському районі від 23.08.2013 №1636 про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо проведення робіт з інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності та Порядку проведення інвентаризації земель, затвердженого постановою КМУ №513 від 23.05.2012.

Також, 11.10.2013 Головним управлінням Держземагентства у Львівській області прийнято наказ №161 «Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності» (далі - Наказ), яким надано дозвіл ТзОВ «Террафлекс» на розробку технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів Буського району Львівської області орієнтовною площею 4251 га.

На підставі вищевказаного Наказу та Розпорядження ТзОВ «Террафлекс» у 2013 році розроблено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населених пунктів) на території Андріївської сільської ради Буського району Львівської області, що включає масив земельних ділянок №2, 3. 6, 7 площею 114,6175 га (далі – Технічна документація).

Відповідно до пояснювальної записки до Технічної документації, такою передбачено здійснити інвентаризацію земель Андріївської сільської ради Буського району Львівської області загальною площею 386,7 га, що включає 13 земельних ділянок, серед яких масив земельних ділянок №2, 3, 6, 7 площею 114,6175 га з подальшим присвоєнням земельній ділянці кадастрового номера та внесення відомостей про земельну ділянку до автоматизованої системи Державного земельного кадастру, а також державної реєстрації права на земельну ділянку відповідно до вимог законодавства. При цьому, земельна ділянка №2, 3, 6, 7 площею 114,6175 га має складну конфігурацію меж, обмежена каналами та ґрунтовими дорогами, річками Західний Буг та Золочівкою. На півночі земельна ділянка межує із річкою Західний Буг, відповідно від неї встановлена природоохоронна зона 100 метрів. Суміжні земельні ділянки: Буське ДЛГП «Галсільліс» - кадастровий номер 4620680400:13:000:0001. На півдні ділянка обмежена каналом і межує із Скварявською сільською радою Золочівського району. На Заході обмежена річкою Золочівкою, встановлена водоохоронна зона 25 метрів. На Сході обмежена каналом і межує із Білокамінською сільською радою Золочівського району. Загальна площа при проведенні польових робіт складає 114,6175 га, в тому числі сінокіс (4 ділянки обмежені каналами, річками, ґрунтовими дорогами, лісами) загальною площею 110,2384 га, канали складають 2,5328 га, ґрунтова дорога 0,5506 га. На масиві, що інвентаризується є ліс, який перебуває у власності Буського ДЛГП «Галсільліс» площею 24,9168 га. Є ще один ліс площею 1,2957 га (13 контур) на який немає правовстановлюючих документів.

Згідно з переліком обмежень у використанні земельних ділянок, викладених у Висновку №1183 від 18.10.2013 Відділу Держземагентства у Буському районі ГУ Держземагентства у Львівській області про погодження Технічної документації, долученого до Проекту землеустрою, земельним ділянкам сільськогосподарського призначення, в тому числі: ділянка №2, 3, 6, 7 – 110,2384 га земельний сервітут не встановлений.

Схемою розміщення земельної ділянки №2, 3, 6, 7 на території Андріївської сільської ради Буського району Львівської області у масштабі 1:10 000 площею 110,2384 га відображено наявну річку Західний Буг та її прибережну захисну смугу у розмірі 100 метрів, яка займає північну сторону площі земельної ділянки з кадастровим номером 4620680400:13:000:0011 (аркуші 15 та 16 Технічної документації). Вказане також підтверджується робочим інвентаризаційним планом земельної ділянки №2, 3, 6, 7 (аркуш 34 технічної документації).

Польовим абрисом земельної ділянки №2, 3, 6, 7 чітко відображено межу річки Західний Буг, яка суміжна із земельною ділянкою площею 110,2384га без відображення прибережної захисної смуги у розмірі 100 метрів (аркуш 17 Технічної документації).

17.10.2013 начальником відділу Держземагентства у Буському районі складено Акт узгодження меж земельної ділянки №2, 3, 6, 7 сільськогосподарського призначення державної власності площею 110,2384 га на території Андріївської сільської ради за межами населеного пункту. При цьому, межі, що проходять від Б до В, від Ж до А землі Буського управління водного господарства – річка Західний Буг та канал не погодженні землекористувачем в особі Буського УВГ.

Зведеним інвентаризаційним планом земельної ділянки №2, 3, 6, 7 площею 110,2384 га земель сільськогосподарського призначення державної власності відображено земельну ділянку, що інвентаризується із відображенням охоронної смуги річки Західний Буг у розмірі 100 метрів, про що вказано в умовних позначеннях та нанесено охоронну зону земельної ділянки, що складає складає північну частину площі (аркуш 35-36 Технічної документації). Таким чином, у відповідності до вимог ст. 111 ЗК України встановлено обмеження для земельної ділянки: код 05 Водоохоронне обмеження, код 05.02. Прибережна захисна смуга вздовж річок, навколо водойм та на островах.

За результатами проведеної інвентаризації земельних ділянок на території Андріївської сільської ради Буського району утворились земельні ділянки сільськогосподарського призначення, у тому числі земельна ділянка з кадастровим номером 4620680400:13:000:0011 площею 41,1405 га відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру.

Відповідно до листа Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» від 05.10.2023 №1-9/2350 та на підставі Атестату відповідності, зареєстрованого в Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України від 02.12.2021 за №23582, Золочівська окружна прокуратура є користувачем інформаційно-телекомунікаційної системи «Автоматизована система Державного земельного кадастру».

Згідно з відомостями з інформаційно-телекомунікаційної системи «Автоматизована система Державного земельного кадастру», вищевказана земельна ділянка кадастровий номер 4620680400:13:000:0011 площею 41,1405 га розташована в межах прибережної захисної смуги річки Західний Буг.

На підставі заяви Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про державну реєстрацію земельної ділянки (реєстраційний №ЗВ-4600258462024 від 23.04.2024) зареєстровано земельну ділянку кадастровий номер 4620680400:13:000:0011; адреса земельної ділянки – Львівська область, Буський район, Андріївська сільська рада; категорія земель – землі сільськогосподарського призначення; вид використання – землі запасу; вид угідь - сіножаті; цільове призначення – 16.00; площа – 41,1405 га; форма власності – державна власність (відомості про власника відсутні).

У відомостях про державну реєстрацію земельної ділянки зазначено: інформація про документацію із землеустрою, на підставі якої здійснено державну реєстрацію земельної ділянки – технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населених пунктів) на території Андріївської сільської ради Буського району Львівської області 2013 року, ТзОВ «Террафлекс»; орган, який зареєстрував земельну ділянку – Відділ Держземагентства у Буському районі Головного управління Держземагентства у Львівській області, дата державної реєстрації земельної ділянки 15.10.2013.

Відомості щодо державної реєстрації прав на земельну ділянку кадастровий номер 4620680400:13:000:0011 площею 41,1405 га у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна – відсутні (інформаційна довідка 374558393 від 16.04.2024).

Крім цього, відповідно до інформації Басейнового управління водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну №17/799 від 14.06.2024 паспорт річки Західний Буг не розроблявся. ОСОБА_1 згідно з ст. 79 Водного кодексу України належить до категорії середніх річок. Відповідно до ст. 88 Водного кодексу України прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок (у меженний період) шириною для середніх річок – 50 метрів, якщо крутизна схилів перевищує три градуси, мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється. Така ж інформація зазначена в листі Департаменту екології та природних ресурсів ЛОДА №31-4086/0/2-24 від 14.06.2024.

За інформацією Красненської селищної ради Золочівського району №03-08/716 від 12.06.2024 технічна документація щодо земельної ділянки кадастровий номер 4620680400:13:000:0011 площею 41,1405 га розроблена ТзОВ «Террафлекс» у 2013 році, земельна ділянка зареєстрована як землі сільськогосподарського призначення, право комунальної власності на вказану земельну ділянку не зареєстровано.

Відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Львівській області №68-ОТГ від 24.12.2020 «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» вирішено передати Красненській селищній раді (Красненській територіальній громаді) у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 1617,8316 га, які розташовані на території Буського та Золочівського районів за актом приймання-передачі.

Відповідно до Акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 24.12.2020 Головне управління Держгеокадастру у Львівській області передало із державної власності, а Красненська селищна рада прийняла у комунальну власність земельні ділянки, у тому числі земельну ділянку кадастровий номер 4620680400:13:000:0011 площею 41,1405 га.

За твердженням прокуратури в результаті державної реєстрації земельної ділянки кадастровий номер 4620680400:13:000:0011 площею 41,1405 га порушено водоохоронну зону вздовж річки Західний Буг, а землі в межах прибережної захисної смуги сформовано як землі сільськогосподарського призначення.

Таким чином створена перешкода власнику в ефективному використанні вказаної ділянки як земель водного фонду. Крім того, згідно з положеннями ст. 61 Земельного кодексу України та ст. 89 Водного кодексу України землі прибережних захисних смуг віднесені до природоохоронних територій з режимом обмеженої господарської діяльності, у межах яких забороняється розорювання земель, садівництво та городництво тощо.

Водночас, без скасування державної реєстрації вказаної земельної ділянки, землі водного фонду будуть обліковуватись як землі сільськогосподарського призначення, а отже на них не буде поширюватись режим обмеженої господарської діяльності. Існування вказаної ділянки унеможливлює виготовлення проекту землеустрою щодо встановлення меж водогосподарських зон та прибережної захисної смуги.

Подаючи позов, прокуратура вважає, що земельна ділянка з кадастровим номером 4620680400:13:000:0011 не може існувати у встановлених межах, її державна реєстрація повинна бути скасована та створено новий об`єкт (об`єкти) земельних відносин з іншим цільовим призначенням.

Відтак, з метою реального поновлення прав Красненської селищної ради Золочівського району, державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 4620680400:13:000:0011 підлягає скасуванню. На думку прокуратури, ефективним способом захисту порушених інтересів держави у спірних правовідносинах, який узгоджується з положеннями ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 152 Земельного кодексу України, буде відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав або створення небезпеки порушення прав та скасування її державної реєстрації як об`єкта цивільних прав.

Відповідно до прохальної частини позову, прокурор просить усунути Красненській селищній раді Золочівського району Львівської області перешкоди у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою водного фонду шляхом скасування вчиненої 15.10.2013 у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 4620680400:13:000:0011 площею 41,1405 га.

ПОЗИЦІЯ СУДУ.

Щодо обґрунтованості підстав звернення прокурора з даним позовом.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 131 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про прокуратуру» прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.

У випадках визначених Законом, на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів громадянина або держави в суді (пункт 2 частини першої статті 2 Закону).

Абзацами 1-2 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Аналіз частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про прокуратуру», право подання позовної заяви в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається, в тому числі, Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам.

Згідно з ч. 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду. Аналогічна правова позиція про застосування вказаних норм права викладена в постановах Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 20.09.2018 у справі №924/1237/17, від 06.02.2019 у справі №927/246/18, від 22.10.2019 у справі №914/648/17, постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі №924/1256/17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. Таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020, справа №912/2385/18 а також зазначила, що бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Відповідно до п. п. 3, 4, 5 рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів, в їх основі завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (зокрема, економічних, соціальних) дій, програм, спрямованих на гарантування її економічної безпеки, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо; інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатись зовсім з інтересами господарських товариств з частково державної власності у статутному фонді; із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах; поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

У даному випадку, прокурор звертається з позовом з метою захисту інтересів держави в особі Красненської селищної ради.

Статтею 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» одним із основних принципів місцевого самоврядування визначено поєднання місцевих і державних інтересів.

Відповідно до ч. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Частиною 3 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Згідно положень ч. 1 вказаної статті органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами владними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.

Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (ч. 1 ст. 1 Земельного кодексу України).

Відповідно до статті 2 Земельного кодексу України, земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

В обґрунтуванні наявності підстав для представництва та необхідність захисту інтересів держави прокурор зазначає, що Красненської селищної ради на захист порушених прав територіальної громади до суду не зверталася. Звернення прокурора до суду спрямоване на дотримання встановленого Конституцією України принципу верховенства права, задоволення суспільної потреби у відновленні законності.

Запитом №14.54/05-40-2532_вих.-24 від 10.06.2024 прокуратура в порядку ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» звернулась до позивача з метою вивчення наявності підстав для представництва інтересів останнього у суді. Разом з тим, у листі №14.54/05-40-2981_вих.-24 від 09.07.2024 прокуратура повідомила позивача про те, що нею в інтересах Красненської селищної ради буде скеровано до Господарського суду Львівської області позовна заява.

З урахуванням викладеного, позовна заява пред`явлена прокуратурою в інтересах держави в особі Красненської селищної ради.

Щодо суті позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з п. 8 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону. Власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (ст. 14 Конституції України).

За змістом ст. ст. 4, 5 Земельного Кодексу України завданням земельного законодавства, яке включає цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

Статті 19 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що відповідно до цільового призначення всі землі України поділяються на землі сільськогосподарського призначення, житлової та громадської забудови, природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, лісового та водного фонду, промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Згідно із ч.-ч. 1, 2, 7 ст. 20 Земельного Кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Земельного Кодексу України та ст. 4 Водного Кодексу України до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами; землі зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Таким чином, до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча й не розташовані об`єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню і належній експлуатації водного фонду, виконують певні захисні функції.

Чинним законодавством установлено особливий правовий режим використання земель водного фонду.

Відповідно до ст. 59 Земельного Кодексу України передбачено обмеження щодо набуття таких земель у приватну власність та встановлено можливість використання таких земель для визначених цілей на умовах оренди. Відповідно ж до частини четвертої ст. 84 ЗК України землі водного фонду взагалі не можуть передаватись у приватну власність, крім випадків, передбачених законодавством.

Випадки передачі земель водного фонду до приватної власності, зокрема громадян, передбачені положеннями частини другої ст. 59 Земельного Кодексу України.

Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо (ч. 4 ст. 59 Земельного Кодексу України).

За положеннями ст. 60 Земельного Кодексу України та ст. 88 Водного Кодексу України уздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Правовий режим прибережних смуг визначається статтями 60, 62 Земельного Кодексу України та статтями 1, 88, 90 Водного Кодексу України.

Так, згідно зі ст. 61 Земельного кодексу України та ст. 89 Водного кодексу України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності.

Зокрема, у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; зберігання та застосування пестицидів і добрив; влаштування літніх таборів для худоби; будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів тощо. Об`єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватись, якщо при цьому не порушується її режим. Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.

Відповідно до ст. 60 Земельного кодексу України та ст. 88 Водного кодексу України прибережні захисні смуги встановлюються по обидва береги річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною:

- для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари 25 метрів;

- для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари 50 метрів;

- для великих річок, водосховищ на них та озер 100 метрів.

Отже, прибережна захисна смуга - це частина водоохоронної зони визначеної законодавством ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено особливий режим.

З огляду на наведене, положення ч.1 ст. 83, ч.1 ст. 84, ст. 122 Земельного кодексу України, ст.-ст. 1, 2, 6, 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, водні ресурси є об`єктами права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.

Як встановлено судом земельна ділянка кадастровий номер 4620680400:13:000:0011 площею 41,1405 га розташована у межах прибережної захисної смуги річки Західний Буг.

Зважаючи на вище викладене, у результаті державної реєстрації земельної ділянки кадастровий номер 4620680400:13:000:0011 площею 41,1405 га порушено вимоги Земельного Кодексу України щодо визначення цільового призначення земельної ділянки, водоохоронну зону уздовж річки Західний Буг.

Згідно з ст. 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Спеціальним законом, який установлює правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру, є Закон України «Про Державний земельний кадастр».

У постанові від 03.09.2020 у справі №911/3306/17 Верховний Суд зазначив, що держава, втручаючись у права щодо земельних ділянок, зокрема тих, які перебувають під посиленою правовою охороною, захищає загальні інтереси у безпечному довкіллі, не погіршенні екологічної ситуації, у використанні майна не на шкоду людині та суспільству і ці інтереси реалізуються, зокрема, через цільовий характер використання земельних ділянок.

Статтями 16, 25 Закону України «Про Державний земельний кадастр» передбачено, що кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Також, у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки закривається і відповідна Поземельна книга.

З огляду на викладене, з метою реального поновлення прав держави, державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 4620680400:13:000:0011 підлягає скасуванню.

Земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації (ч. 13 ст. 79-1 Земельного кодексу України).

Статтями 16, 25 Закону України «Про Державний земельний кадастр» передбачено, що кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Також, у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки закривається і відповідна Поземельна книга.

Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності).

Державна реєстрація земельної ділянки скасовується державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі, зокрема ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки, яке набрало законної сили в установленому законодавством порядку. У разі скасування державної реєстрації з цієї підстави, Державний кадастровий реєстратор у десятиденний строк повідомляє про це особу, за заявою якої здійснено державну реєстрацію земельних ділянок, а в разі наявності зареєстрованих речових прав на неї - суб`єктів таких прав. Відомості про земельну ділянку у разі скасування її державної реєстрації набувають статусу архівних за рішенням Державного кадастрового реєстратора, відображаються на кадастровій карті в архівному шарі даних геоінформаційної системи та зберігаються в Державному земельному кадастрі постійно разом з відомостями про відповідного Державного кадастрового реєстратора, дату та час набуття статусу архівних такими відомостями (п. 114 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051).

Відповідно до інформації наявної у інформаційно – телекомунікаційній системі «Автоматизована система Державного земельного кадастру» на підставі заяви Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про державну реєстрацію земельної ділянки (реєстраційний №ЗВ-4600258462024 від 23.04.2024) зареєстровано земельну ділянку кадастровий номер 4620680400:13:000:0011; адреса земельної ділянки – Львівська область, Буський район, Андріївська сільська рада; категорія земель – землі сільськогосподарського призначення; вид використання – землі запасу; вид угідь – сіножаті; цільове призначення – 16.00; площа – 41,1405 га; форма власності – державна власність (відомості про власника відсутні).

У відомостях про державну реєстрацію земельної ділянки зазначено: інформація про документацію із землеустрою, на підставі якої здійснено державну реєстрацію земельної ділянки – технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населених пунктів) на території Андріївської сільської ради Буського району Львівської області 2013 року, ТзОВ «Террафлекс»; орган, який зареєстрував земельну ділянку – Відділ Держземагентства у Буському районі Головного управління Держземагентства у Львівській області, дата державної реєстрації земельної ділянки 15.10.2013.

Таким чином, орган що допустив порушення та уповноваженим органом на усунення такого порушення шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 4620680400:13:000:0011 є Головне управління Держгеокадастру у Львівській області.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідками. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі №48/340, від 22.10.2019 у справі №923/876/16 та інших.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18, від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, від 16.02.2021 у справі №910/2861/18.

Власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України).

Перелік способів захисту земельних прав викладений у ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України, якою, зокрема передбачено і застосування інших, передбачених законом способів.

Таким чином, обраний прокурором спосіб захисту порушених прав держави є ефективним, відповідає змісту порушеного права та інтересу, що призведе до реального відновлення інтересів держави у спірних правовідносинах, який узгоджується з положеннями ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 152 Земельного кодексу України, а саме скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 4620680400:13:000:0011 як об`єкта цивільних прав.

Частина перша статті 4 Господарського процесуального кодексу України визначає, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Приписами статті 14 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Як встановлено ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини другої статті 74 Господарського кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Одночасно статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» суд нагадує, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Суд враховує позицію ЄСПЛ (справи «Салов проти України», «Проніна проти України» та «Серявін та інші проти України»), де зазначено, що згідно з усталеною практикою Суду, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не долучено належних та допустимих доказів, заперечень, які б спростували доводи позивача.

Таким чином, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими, підтвердженими доданими до матеріалів справи доказами та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Як передбачено п. 2 ч. 5 ст.238 Господарського процесуального кодексу України, в резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат.

У відповідності до ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Як вбачається з матеріалів справи, прокурор за звернення до Господарського суду Львівської області із позовною заявою сплатив судовий збір у розмірі 2422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №1620 (внутрішній номер 358219237) від 18.07.2024 року.

З огляду на те, що судом позовні вимоги задоволено у повному обсязі, з відповідача підлягає до стягнення 2422,40 грн відшкодування витрат на оплату судового збору.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 10, 12, 13, 20, 73,74,76-80, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 326 Господарського процесуального кодексу України суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Усунути Красненській селищній раді Золочівського району Львівської області перешкоди у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою водного фонду шляхом скасування вчиненої 15.10.2013 у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 4620680400:13:000:0011 площею 41,1405 га.

3.          Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Львівській області (79019, Львівська область, місто Львів, проспект В. Чорновола, будинок 4; ідентифікаційний код 39769942) на користь Львівської обласної прокуратури (79005, Львівська область, місто Львів, проспект Шевченка, будинок 17/19; ідентифікаційний код 02910031) 2422,40 грн судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 05.12.2024.

Суддя                                                                                          Гоменюк З.П.