Справа № 177/2215/24

Провадження № 2/177/1147/24

У Х В А Л А

04.12.2024

Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді        Березюк М. В.

за участі: секретаря Дятел К. Ю.,

позивача                                         ОСОБА_1

представника відповідача                         ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, -

ВСТАНОВИВ:

В проваджені суду перебуває зазначена цивільна справа.

Ухвалою суду від 24.09.2024 провадження по справі відкрито, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

05.11.2024 представник відповідача – ОСОБА_2 ознайомився з матеріалами справи, отримав копію позову з додатками.

11.11.2024 представник відповідача подав суду клопотання про зупинення провадження по справі, у зв`язку з проходженням військової служби у складі ЗС України відповідачем ОСОБА_3 , відповідно неможливістю взяти участь у розгляді справи особисто. До клопотання додано довідку ВЧ НОМЕР_1 за вих. № 446 від 16.08.2024, за змістом якої капітан ОСОБА_3 перебуває на військовій службі у в/ч НОМЕР_1 АДРЕСА_1 з 17.06.2023 по теперішній час.

В ході судового засідання 11.11.2024, під час з`ясування судом питання про те, чи перебуває відповідач на військовій службі станом на дату подання клопотання про зупинення провадження по справі, тобто станом на 11.11.2024, чи переведена відповідна військова частина на воєнний стан та чи виконує бойові завдання у зоні бойових дій, відповідно чи має можливість відповідач, за характером служби прийняти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, роз`яснення права на участь відповідача в судовому засіданні в режимі відеоконференції, представник відповідача заявив клопотання про надання часу для подання заяви про відвід головуючому по справі.

22.11.2024 представник відповідача подав до канцелярії суду заяву про відвід головуючому, в задоволенні якого відмовлено.

04.12.2024 до канцелярії суду подано особисту заяву ОСОБА_3 про зупинення провадження по справі на підставі п.2 ч.1 ст. 251 ЦПК України.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 вказала, що позовні вимоги про розірвання шлюбу з ОСОБА_3 вона підтримує в повному обсязі, оскільки вони вже близько року не підтримують сімейних стосунків, не мають жодних контактів. Вона не бажає зберігати шлюб з відповідачем. Позивач заперечувала проти зупинення провадження по справі, оскільки збереження шлюбу суперечить її інтересам. Позивач вказувала, що відповідач реалізує свої процесуальні права при розгляді справи, в тому числі через представника, а тому вважала відсутніми підстави для зупинення провадження по справі.

Відповідач до суду не з`явився, але забезпечив участь у справі представника та реалізував право на подання особистої заяви з процесуального питання – заяви про зупинення провадження по справі.

Представник відповідача заяви про зупинення провадження по справі підтримав та просив задовольнити.

Вислухавши доводи сторін, розглянувши клопотання про зупинення провадження по справі, суд приходить до висновку, що клопотання не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 251 ЦПК України, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі, серед іншого, у разі: перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Конструкція вказаної норми дає підстави для висновку, що визначена нею підстава зупинення провадження пов`язана не із самою обставиною введення воєнного стану, а із фактом перебування сторони у справі  у складі  Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан. Указана вище норма має тимчасовий характер, тобто обмежується строком перебування сторони у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан. 

Зупинення провадження у справі - це врегульована законом й оформлена ухвалою суду тимчасова перерва в провадженні у справі, викликана наявністю однієї із передбачених у законі обставин, які перешкоджають здійснювати її розгляд, до моменту, коли ці обставини перестануть існувати або будуть вчинені необхідні дії. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі суд у кожному випадку повинен з`ясовувати, чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Необґрунтоване зупинення провадження у справі може призвести до затягування строків її розгляду й перебування учасників справи у стані невизначеності, що покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справи упродовж розумного строку.

Численна судова практика ВС щодо застосування вказаної норми закону вказує, що суди при вирішенні питання про зупинення провадження по справі на підставі п. 2 ч.1 ст. 251 ЦПК України, мають з`ясувати чи перебуває відповідна особа у складі ЗС України безпосередньо у військовій частині, що переведена на воєнний стан, та чи виконує вказана частина бойові завдання у зоні бойових дій, а також чи призвів призов особи на військову службу до об`єктивної неможливості цієї особи приймати участь у судовому засіданні.

Вказана правова позиція сформована зокрема, але не виключно, в постанові ВС від 25.04.2024 по справі № 852/2-а-1/24, постанові ВС від 21.12.2022 у справі № 456/2541/19, постанові ВС від 09.11.2022 у справі № 753/19628/17 та від 29.03.2023 у справі № 756/3462/20 та ряді інших, що активно застосовується й апеляційними судами (зокрема, але не виключно у постанові від 30.04.2024 по справі №182/1239/23).

Доводи сторони відповідача про необхідність зупинення провадження по справі на підставі п.2 ч.1 ст. 251 ЦПК України ґрунтувалися виключно на довідці форми 5 виданій в/ч НОМЕР_1 за вих. № 446 датованої 16.08.2024, в той час як клопотання про зупинення провадження по справі подано до суду 11.11.2024 та 04.12.2024 відповідно. Однак, вказана довідка форми 5, що містить інформацію станом на 16.08.2024, не є належним доказом підстав для зупинення провадження у справі за п. 2 ч.1  статті 251 ЦПК України. Суду не надано доказів того, що відповідач перебуває у складі ЗС України безпосередньо у військовій частині, що переведена на воєнний стан, виконання вказаною частина бойових завдань у зоні бойових дій, що особисто відповідач не перебуває у зоні постійної дислокації військової частини, а знаходиться у зоні бойових дій, станом на час подання клопотань про зупинення провадження та їх розгляду судом.

Суд звертає увагу на те, що поштове повідомлення з описом вкладення, щодо надсилання ОСОБА_1 копії особистої заяви ОСОБА_3 про зупинення провадження від 04.12.2024, оформлено у відділенні УКРПОШТИ по АДРЕСА_2 Розі о 10:17 04.12.2024, тобто в дату судового засідання по справі.

Більш того, відповідач реалізував право на участь у судовому засіданні через представника, йому роз`яснювалося право прийняти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, відповідач самостійно реалізував право на подання заяви про відвід головуючому по справі, а також заяви про зупинення провадження по справі, що свідчить про те, що відповідач ОСОБА_3 має можливість представити свою позицію по справі у суді, як особисто шляхом подання письмових заяв, клопотань, так і через представника.

Крім цього, суд звертає увагу на те, що відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Судовий захист прав і свобод людини і громадянина необхідно розглядати як вид державного захисту прав і свобод людини і громадянина. І саме держава бере на себе такий обов`язок відповідно до частини другої статті 55 Конституції України. Право на судовий захист передбачає і конкретні гарантії ефективного поновлення в правах шляхом здійснення правосуддя. Відсутність такої можливості обмежує це право. А за змістом частини другої статті 64 Конституції України право на судовий захист не може бути обмежене навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану (рішення Конституційного Суду України від 07 травня 2002 року №8-рп/2002).

Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ у справі «Красношапка проти України»).

Відповідно до ст. 8 Європейської конвенції з прав людини, кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. При цьому, поняття «Приватного та сімейного життя» ЄСПЛ не є чітко визначеним, і охоплює широкий спектр питань, серед яких, зокрема, є права особи на приватний простір, право визначати своє приватне життя.

Відповідно до змісту ст. 7 Сімейного кодексу України, сімейні відносини ґрунтуються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист. Відповідно до ст. 24 Сімейного кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка, а примушування до шлюбу не допускається.

За обставин даної справи, судом не встановлено підстав, що унеможливлювали б подальший розгляд справи про розірвання шлюбу.

Не встановивши підстав для зупинення провадження по справі, враховуючи характер спору, наслідки розгляду клопотання про зупинення провадження по справі для сторін, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання про зупинення провадження по справі, та продовжувати розгляд справи.

Керуючись ст. ст. 4, 43, п. 2 ч.1 ст. 251, 260-261 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

       Відмовити в задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_2 про зупинення, на підставі п. 2 ч.1 ст. 251 ЦПК України, провадження по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу.

       Ухвала окремому апеляційному оскарженню не підлягає.

       Повний текст ухвали складено 05.12.2024.

Суддя                                М.В. Березюк