УХВАЛА

про відмову у відкритті касаційного провадження

04 грудня 2024 року

м. Київ

справа №420/17657/24

адміністративне провадження № К/990/44079/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Коваленко Н.В.,

суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.10.2024 у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності та стягнення заборгованості,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Одеській області щодо невиплати ОСОБА_1 обрахованої пенсії за період з 01.04.2019 по 31.10.2021 в сумі 70914,11 грн;

- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 заборгованість з невиплати в належному розмірі пенсії в сумі 70914,11 грн;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.04.2019 по час виплати заборгованості відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-ІІІ та «Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09.08.2024 в задоволенні адміністративного позову про визнання протиправною бездіяльності та стягнення заборгованості відмовлено.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.10.2024, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09.08.2024 скасовано та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов задоволено частково:

- визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Одеській області щодо невиплати ОСОБА_1 нарахованої доплати пенсії за період з 01.04.2019 по 31.10.2021 в сумі 70914,11 грн;

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області виплатити ОСОБА_1 заборгованість по виплаті пенсії за період з 01.04.2019 по 31.10.2021 в сумі 70914,11 грн.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою.

Вирішуючи питання щодо відкриття касаційного провадження, Верховний Суд виходить із такого.

Розгляд справи в суді першої інстанції здійснено в порядку спрощеного позовного провадження.

Пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України передбачено, що серед основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно із частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Приписами частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Тлумачення вказаних норм у їхньому логічному взаємозв`язку передбачає, що процесуальний закон пов`язує можливість касаційного перегляду у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах "а", "б", "в" та "г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Варто зазначити, що відповідно до приписів статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

Таким чином, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

Розглядаючи зміст поданої касаційної скарги Верховний Суд зауважує.

Спірні правовідносини у справі стосуються невиплаті Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області нарахованої пенсії позивачу за період з 01.04.2019 по 31.10.2021 на суму 70 914,11 грн. Позивач оскаржує бездіяльність Пенсійного фонду щодо виплати цієї заборгованості, вважаючи її протиправною, та вимагає стягнення нарахованої суми та компенсації втрати частини доходів через порушення строків виплати.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи адміністративний позов частково визнав протиправною бездіяльність Пенсійного фонду щодо невиплати позивачу пенсії за період з 01.04.2019 по 31.10.2021 у сумі 70 914,11 грн, зазначивши, що відсутність фінансування не є підставою для порушення прав позивача.

Підставою касаційного оскарження скаржник зазначає підпункти «а» та «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Проте, обґрунтування касаційної скарги не дають підстав вважати, що ця справа має фундаментальне значення на формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин.

Верховний Суд зазначає, що скаржник, формально посилаючись на підстави касаційного оскарження, передбачені підпунктом "а" частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, фактично обмежується викладенням незгоди із рішеннями судів попередніх інстанцій. Доводи касаційної скарги не містять обґрунтувань, які свідчили б про наявність необхідності забезпечення розвитку права або єдності судової практики, а також не вказують на істотні порушення норм матеріального чи процесуального права, які могли б вплинути на правильність вирішення справи.

Також скаржник, посилаючись на пункт «в» частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, не надав належного обґрунтування наявності підстав, передбачених зазначеною нормою, обмежившись лише формальним зазначенням цього пункту без наведення конкретних доводів чи доказів, які б підтверджували необхідність відкриття касаційного провадження.

Колегія суддів звертає увагу на те, що можливість відкриття касаційного провадження у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження залежить виключно від обставин конкретної справи: її значення для формування єдиної правозастосовчої практики; неможливості спростування особою, яка подає касаційну скаргу, обставин, встановлених оскаржуваним судовим рішенням, при розгляді іншої справи; значного суспільного інтересу справи чи її виняткового значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; помилкового віднесення судом справи до категорії справ незначної складності.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З огляду на наведене, Суд вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.

Керуючись статтями 248, 328, 333, 347, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.10.2024 у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності та стягнення заборгованості.

2. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження надіслати в порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.В. Коваленко

Суддя А.Ю. Бучик

Суддя А.І. Рибачук