Справа № 194/1370/24

Провадження № 1-кп/188/338/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2024 року Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в cмт. Петропавлівка кримінальне провадження № 12024041400000275 від 18.06.2024р. відносно ОСОБА_3 за ознаками кримінального правопорушення,  передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, -

за участю прокурора в режимі відеоконференції: ОСОБА_4

за участю захисника в режимі відеоконференції: ОСОБА_5

за участю потерпілого в режимі відео конференції: ОСОБА_6

за участю обвинуваченого: ОСОБА_3

                                                     ВСТАНОВИВ:

     В провадженні Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області перебуває обвинувальний акт № 12024041400000275 від 18.06.2024р. відносно ОСОБА_3 за ознаками кримінального правопорушення,  передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.

     В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 ,  посилаючись на те, що існують ризики, які передбачені ст. 177 КПК України, а саме: наявність ризику спробі переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків та ризик вчинити інше кримінальне правопорушення.

        Захисник ОСОБА_7 та обвинувачений ОСОБА_3 заперечували щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просили змінити запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт, оскільки обвинувачений одружений, мешкає разом з дружиною та двома її неповнолітніми дітьми, отже має міцні соціальні зв`язки. Зазначає, що ОСОБА_3 не може впливати на свідків та переховуватись, оскільки не має такого бажання.

      Згідно ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

    Відповідно до п. 3 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи упродовж розумного строку чи звільнення від судового розгляду. Таке звільнення має бути обґрунтоване гарантіями явки до суду.

       Продовжуючи строк тримання під вартою, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

       Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

    Вирішуючи питання про продовження ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд вважає клопотання прокурора обґрунтованим, та таким, що підлягає задоволенню.  

    Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

      1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

    2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

   3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

      4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

     5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

   Частина 2 ст. 177 КПК України зазначає, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

    Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177  цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:

    1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

    2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;

     3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого;

    4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;

    5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;

   6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;

   7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;

   8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;

   9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;

  10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;

   11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;

   12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

    Продовжуючи обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, суд виходить з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, а саме: запобігання спробам обвинуваченого переховуватися від суду, чим перешкоджати здійсненню провадження у справі, незаконно впливати на свідків, а також ризик вчинити інше кримінальне правопорушення.

      Судом також враховано той факт, що обвинувачений ОСОБА_3 раніше судимий, у тому числі за вчинення корисливих майнових кримінальних правопорушень, має не зняту та непогашену у встановленому законом порядку судимість, схильний до вчинення кримінальних правопорушень, належних висновків для себе не зробив та після звільнення 26.12.2023 року з місць позбавлення волі згідно пред`явленого обвинувачення знову скоїв умисне корисливе тяжке кримінальне правопорушення.

        Крім того, ОСОБА_3 не має стабільного джерела доходу, не працює, оскільки з 17.06.2024 року останньому призупинено виплату грошового забезпечення, згідно наказу командира в/ч НОМЕР_1 , що також свідчить про наявність ризику вчинити інший корисливий злочин.

         Вказані обставини свідчать про стійку кримінальну поведінку ОСОБА_3 , небажання ставати на шлях виправлення та про наявність ризику вчинити інші кримінальні правопорушення.

    До того ж, перебуваючи на свободі обвинувачений ОСОБА_3 будь-яким чином може впливати на свідків з метою зміни чи викривлення показів на його користь, що підтверджує наявність ризику незаконно впливати на свідків в цьому кримінальному провадженні.

     Крім того судом береться до уваги, що у контексті практики ЄСПЛ ризик втечі підозрюваного, обвинуваченого оцінюється не лише на основі суворості можливого вироку, а має досліджуватися з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі, або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних  з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.  

   Заслухавши доводи захисника щодо необґрунтованості клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд вважає їх такими, що не є переконливими при розгляді вказаного клопотання.

     Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, визначених ст. 177 КПК України, для застосування обвинуваченому менш суворого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено.

     Також суд бере до уваги той факт, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні відкритого викрадення чужого майна (грабіж), поєднаному з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, вчинений повторно, в умовах воєнного стану, тобто ним, згідно обвинувального акту, вчинено злочин із застосуванням насильства, тому з урахуванням п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, суд вважає за необхідне не визначати розмір застави.

       З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою підлягає продовженню на термін, який не може перевищувати 60 (шістдесят) днів, без можливості внесення застави.

      На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 182-183, 331, 369, 372 КПК України, суд, -                                                        

                                                       ПОСТАНОВИВ:

    Продовжити запобіжний захід ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою по кримінальному провадженню № 12024041400000275 від 18.06.2024р. строком на 60 (шістдесят) днів з 11:00 год. 06.12.2024 року до 11:00 год. 02.02.2025 року включно.

  Копію ухвали направити прокурору Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону.

   Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області протягом семи днів з дня її оголошення. 

Суддя ОСОБА_1