донецький апеляційний господарський суд
вул. Артема, 157, м. Донецьк, 83048, тел. 332-57-40
УХВАЛА
Іменем України
29.08.2006 р. справа №23/135пн
Донецькій апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: | Кондратьєвої С.І. |
суддів | Мирошниченка С.В., Старовойтової Г.Я., |
о | Судова колегія змінена Розпорядженням першого заступника голови Донецького апеляційного господарського суду від 29.08.2006р. |
при секретареві судового засідання | Черторижських К.І. |
за участю представників сторін: |
від позивача: | Карпенко І.В. по Дов. №1672/06 від 15.03.06р., |
від відповідача: | Дехтеренко К.В. по Дов.№01-06/02-1324 від 28.08.06р., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу | Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м.Донецька Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Калінінському районі м.Донецьк |
на постанову господарського суду | Донецької області |
від | 21.06.2006 року |
по справі | №23/135пн (суддя Забарющий М.І.) |
за позовом | Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м.Донецька |
до | Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Калінінському районі м.Донецьк |
про | зобов"язання включити до акту щомісячної звірки суми сплаченої пенсії у розмірі 1885грн.74коп. |
В С Т А Н О В И В:
У травні 2005 року Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м.Донецька звернулося до господарського суду Донецької області з позовом про спонукання відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Калінінському районі м.Донецька вчинити дії щодо включення до акту щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв”язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання суми сплаченої пенсії по 4 особовим справам за період з лютого по березень 2006 року, по 1 особовій справі за період з червня 2005р. по березень 2006р. на загальну суму 1885грн.74коп.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач послався на те, що відповідач зобов”язаний відшкодовувати витрати, УПФУ, пов”язані з виплатою пенсій по інвалідності, внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій в зв”язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, з якими стався нещасний випадок за межами України за часів СРСР, з посиланням на ст. 21 Закону України від 23.09.99р. №1105-ХІУ «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» ( далі –Закон України від 23.09.99р. №1105-ХІУ), ст..7 Закону України від 22.02.01р. №2272-ІІІ «Про страхові тарифи на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»( далі Закон України від 22.02.01р. №2272-ІІІ), Угоди про гарантії прав громадян держав-учасників Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.92р. ( далі –Угода від 13.03.92р.), Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов”язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв”язку зі втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, затвердженого постановою правління ПФУ від 03.03.2003р. №5-4 та правлінням Фонду соцстрахування від нещасних випадків України від 04.03.2003р. №4, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 16.05.2003р. за №376/7697 (далі –Порядок).
Відповідно до частини 3 статті 22 Закону України "Про судоустрій України" місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності. Згідно з частиною 1 статті 21 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу. Державні та інші органи мають право звертатися до господарського суду у випадках, передбачених законодавчими актами України ( частина 2 статті 1 цього Кодексу). Позов було заявлено за правилами Господарського процесуального кодексу України.
Кодекс адміністративного судочинства України відповідно до п.6 розділу УІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу, набув чинності з 01.09.05р., на момент пред'явлення позову у даній справі був чинним.
01.11.05р. набрав чинності Закон України „Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України „ №2953-ІУ від 06.10.05р., яким пункти 6 та 7 розділу 7 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України були викладені в новій редакції, згідно якої до початку діяльності окружного адміністративного суду, адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України, вирішуються господарським судами за правилами Кодексу адміністративного судочинства України. Ухвалою господарського суду Донецької області від 18.05.06р. у зв”язку із зазначеним переведено здійснення провадження у справі за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Постановою господарського суду Донецької області 21.06.2006р. у справі №23/135пн, ухваленою суддею Забарющим М.І., позов задоволено частково. Зобов”язано Фонд соціального страхування включити до акту щомісячної звірки суми сплаченої пенсії за період з лютого по березень 2006р. наступним громадянам: Куціна Г.А. –445грн.60коп., Бабськову В.В. –302грн.38коп., Ковальчуку Ю.В. –302грн.38коп., у загальному розмірі – 1050грн.36коп.
У решті позовних вимог відмовлено позивачу у позові відносно відшкодування витрат пов”язаних з виплатою пенсій громадянам Круліковському М.Г., Кора М.М. у розмірі 835грн.18коп., суд послався на те, що п.2 Порядку не передбачений механізм відшкодування Фондом Пенсійному фонду України витрат пов”язаних з виплатою пенсій особам, які травмувались на території незалежних держав країн-учасниць СНД. Щодо громадянина Куціна Г.А. відмовлено у решті суми 20коп. з посиленням на фактичний розмір пенсій який було виплачено.
З судовим рішенням не погодились обидві сторони.
У апеляційній скарзі поданої до Донецького апеляційного господарського суду Фонд соціального страхування просить постанову господарського суду Донецької області скасувати в решті задоволення позову, мотивуючи апеляційну скаргу доводами про неправильне застосування господарським судом норм матеріального права, зокрема, Закону України від 22.02.01р. №2272-Ш, Угоди від 13.03.92р., Закону України від 23.09.99р. №1105-Х1У, відповідно до яких Фонд не є органом держави і не відповідає за зобов”язання держави, крім цього, зазначає, що відшкодування потерпілому шкоди повинно здійснюватись стороною тієї держави, де стався нещасний випадок.
В апеляційній скарзі УПФУ з посиленням на порушення господарським судом норм матеріального права просить скасувати постанову суду в решті відмови у задоволенні позовних вимог управління, включити до акту щомісячної звірки суми пенсій сплачених Круліковському М.Г. на загальну суму 532грн.80коп. та Корі М.М. –302грн.38коп. з посиленням на вирішення господарським судом відносно зазначених осіб спірного питання на користь УПФУ за попередні періоди, а також положення п.п.”г”, “д” п.1 ст.21 Закону України від 23.09.99р. №1105-ХІУ, п.2 Порядку.
В судовому засіданні повноважні представники сторін висловилися на підтримку апеляційних скарг та заперечень на них з підстав у них викладених.
Вислухавши пояснення повноважних представників сторін, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції, обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду приходить до висновку, що підлягає задоволенню апеляційна скарга УПФУ з наступних підстав.
З 01.01.04р. набрав чинності Закон України „Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.03р. №1058-ІУ, який відповідно до ст..5 регулює відносини, що виникають між суб”єктами системи загальнообов”язкового державного пенсійного страхування та з 01.04.01р.- Закон України „ Про загальнообов”язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” №1105-ХІУ від 23.09.99р. згідно із ст..5 якого обов”язковість оплати страхувальником страхових внесків є одним із основних принципів страхування.
Право на звернення до суду суб'єктів загальнообов'язкового державного соціального страхування щодо спорів, які виникають у цій сфері правовідносин, гарантується положеннями статті 124 Конституції України, а також, прямо передбачено статтею 12 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Як встановлено судом першої інстанції, та не спростовано відповідачем, відповідно до відомостей про виплату пенсій, призначених Законодавстовм СРСР по інвалідності в наслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, та пенсій у зв”язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, каліцтво яким заподіяно на підприємствах, в тому числі, розташованих на території країн Співдружності Незалежних Держав, виплачено пенсію у сумі 1885грн.54коп. по особових справах Круліковського М.Г. на загальну суму 532грн.80коп за період з червня 2005р. по березень 2006р., Корі М.М. на загальну суму 302грн.38коп. за період з лютого по березень 2006р., Куцині Г.А. на загальну суму 445грн.80коп. за період з лютого по березень 2006р., Бабськова В.В. на загальну суму 302грн.38коп. за період з лютого по березень 2006р., Ковальчука Ю.В. на загальну суму 302грн.38коп. за період з лютого по березень 2006р.
Під час розгляду справи судом також встановлено, що сума, витрачена Пенсійним фондом на виплату пенсій зазначеної категорії осіб, до актів щомісячної звірки витрат по особовим справам потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, відповідачем включена не була та Пенсійному фонду не відшкодовувалася, щодо наведених сум, їх розміру, підстав призначення заперечень у відповідача немає. До цього ж, підстави призначення УПФУ пенсій не є предметом спору, що розглядався.
Спір між Фондами виник щодо застосування чинного законодавства та правомірності самої вимоги щодо наведених особових справ.
Судова колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновком господарського суду в решті задоволення позовних вимог та відмови в решті суми пенсії виплаченої Куціні Г.А.
Так, згідно з ч. 2 ст. 2 Закону України №1105-ХІУ від 23.09.99р. особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.
Положеннями підп. "г", “д” п. 1 ст. 21 вказаного Закону передбачено, що Фонд соціального страхування зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України №2272-ІІІ від 22.02.01р. Фонд соціального страхування сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду соціального страхування від нещасних випадків документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку.
Потерпілі, документи яких не передані до Фонду соціального страхування від нещасних випадків, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом соціального страхування від нещасних випадків в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.
Механізм відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності та у зв”язку з втратою годувальника внаслідок нещасного випадку на виробництві визначено Порядком.
Згідно п.2 вказаного Порядку останній визначає механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування ПФУ витрат, пов”язаних з виплатою відповідних пенсій.
Пунктом 5 Порядку передбачено, що органи ПФУ щомісяця проводять з відділенням виконавчої дирекції Фонду звірку витрат по особових справах потерпілих, складають акт щомісячної звірки, в якому визначають загальну суму витрат, що підлягає відшкодуванню, та до 15 числа місяця, наступного за звітним, подають його відповідно головним управлінням ПФУ і управлінням виконавчої дирекції Фонду на місцях.
Проте господарський суд дійшов не обґрунтованого висновку про підставність заперечень відповідача щодо обов”язку підписати акти звірок на відшкодування витрат, пов”язаних з виплатою пенсій особам Круліковському М.Г., Корі М.М., які отримали каліцтво у 2000 році, 1997 році.
Згідно ст. 10 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, - пенсійне забезпечення громадян здійснюється органами Пенсійного фонду України, а ст..81 цього ж Закону передбачено, що призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України №1105-ХІУ від 23.09.99р., особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов”язаних з виконанням ними трудових обов”язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до вищевказаного Закону.
Згідно ст.5 Угоди від 13.03.92р., дії її норм поширюються на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав –учасниць Угоди.
Відповідно до ст.17 Закону України „Про міжнародні договори України” укладені і належним чином ратифіковані міжнародні договори України є навід”ємною частиною національного законодавства. За приписами статті 3 Угоди від 13.03.92р. усі витрати, пов”язані із здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення, а саме, мова в ній йдеться про взаємовідносини між державами, учасницями угоди, а не про те, що усі витрати всередині держави мають здійснюватися за рахунок бюджетних коштів, підтвердженням цього є й подальший зміст ст..3, у якому зазначено, що взаєморозрахунки між державами не проводяться, якщо це передбачено двосторонніми угодами.
У відповідності до статті 1 Угоди від 13.03.92р. пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється законодавством держави на території якої вони проживають.
Крім цього, УПФУ вже зверталося до господарського суду Донецької області з позовами про зобов”язання Фонду соціального страхування включити до акту щомісячної звірки суми сплаченої пенсії: Круліковському М.Г. та Корі М.М., але за попередні періоди сплаченої пенсії, які були задоволені господарським судом Донецької області та залишені без змін Донецьким апеляційним господарським судом ( постанови № 19/255пн від 08.11.2005р., №19/259пн від 17.10.2005р.) Названими судовими актами встановлена правомірність вимог УПФУ щодо зазначених осіб.
Тобто, відповідно до ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України (яка тотожня положенням ч.2 ст.35 ГПК України) обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, а виходячи із положення ст..255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили є обов”язковою на всій території України, для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб.
Доводи відповідача про те, що він є неналежним відповідачем також є безпідставними.
Чинним законодавством України, а саме ст.. 46 Закону України „Про страхові тарифи на загальнообов”язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання , які спричинили втрату працездатності” встановлено, що збір і акумулювання страхових внесків здійснює Фонд соціального страхування, отже Фонд є належним відповідачем у справі. Та обставина, що в період, за який виплачувалась та заявлена до відшкодування спірна пенсія до 2003р. відповідач був структурним підрозділом Мар”їнського районного відділення Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України не може заслуговувати на увагу та бути підставою для відмови у позові за цих обставин.
На час здійснення згаданих дій відповідно до свого правового статусу та повноважень як юридична особа відповідач має права та несе обов”язки відповідно до законодавства.
Доводи відповідача стосовно відсутності обов”язку щодо виплати пенсії потерпілому, право якого на такі виплати виникло з вини підприємства, розташованого на території іншої держави не можуть бути прийняті до уваги колегією суддів.
На час розгляду справи відповідачем не включено до актів щомісячних звірок та не узгоджено суми пенсії виплаченої з лютого по березень 2006 року включно, у розмірі 1885грн.54коп., яка у встановленому порядку призначена, цю суму Фондом соціального страхування УПФУ не відшкодовано, тому господарський суд дійшов обґрунтованого висновку щодо зобов”язання останнього до виконання певних дій.
Господарським судом відмовлено УПФУ у зобов”язанні відповідача включити до акту щомісячної звірки суми сплаченої пенсії Круліковському М.Г. на загальну суму 532грн.80коп. та Корі М.М. –302грн.38коп. по причині отримання каліцтва на території Російської Федерації необґрунтовано.
Таке рішення не є законним та не відповідає Угоді від 13.03.1992р., відповідно до ст.11 якої необхідні для пенсійного забезпечення документи (в цьому випадку –акт про нещасний випадок на виробництві), видані у належному порядку на території держав – учасниць Співдружності Незалежних Держав (Російська Федерація –одна з учасниць), які входили до СРСР до 1 грудня 1991р., приймаються на території держав –учасниць Співдружності без легалізації.
Господарським судом порушено норми ст.71, ч.1 ст.86 КАС України в частині визначення прав позивача, що відповідно до ст.202 цього Кодексу є підставою для скасування судового акту в решті відмови у задоволені позову.
За наведених обставин та з урахуванням зазначеного, апеляційна скарга УПФУ підлягає задоволенню, а постанова господарського суду Донецької області від 21.06.2006р. у справі №23/135пн - зміні та скасуванню в решті відмови у задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Калінінському районі м.Донецька задоволенню не підлягає.
Відповідно до п.34 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” №7-93 від 21.01.93р. обидві сторони звільнені від сплати державного мита, тому відповідно ст.94 КАС України питання щодо розподілу судових витрат судовою колегією не вирішується.
Керуючись ст.ст.160, 167, 195, 198, 202 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м.Донецька на постанову господарського суду Донецької області від 21.06.2006 року у справі №23/135пн задовольнити.
Постанову господарського суду Донецької області від 21.06.2006 року у справі № 23/135пн скасувати в решті відмови у задоволені позову.
Задовольнити позовні вимоги та зобов”язати відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Калінінському районі м.Донецька включити до акту щомісячної звірки суми сплаченої пенсії Круліковському М.Г. на загальну суму 532грн.80коп. за період з червня 2005 року по березень 2006р., Корі М.М. на загальну суму 302грн.38коп. за період з лютого по березень 2006р.
Решту постанови залишити без змін.
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Калінінському районі м.Донецька на постанову господарського суду Донецької області від 21.06.2006 року у справі №23/135пн залишено без задоволення.
Постанова Донецького апеляційного господарського суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Ухвала виготовлена в повному обсязі 04.09.2006 року.
Головуючий: С.І. Кондратьєва
Судді: С.В. Мирошниченко
Г.Я. Старовойтова
Надруковано 6екз.: позивачу-1екз., відповідачу-1екз., в справу-1екз, ДАГС-2екз.,
ГСДО- 1екз., Черторижських К.І.