Справа № 333/8473/24

Провадження №2/333/4426/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

       27 листопада 2024 року                                                 м. Запоріжжя

       Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

       головуючого судді                                                         Михайлової А.В.,

       за участю секретаря судового засідання                                 Панченко К.О.,

       розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Комунарського районного суду м.Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

       25.09.2024 року позивач звернулася до Комунарського районного суду м. Запоріжжя з позовом про стягнення з відповідача аліментів на неповнолітню дитину.

       Свої вимоги позивач мотивує тим, що позивач із відповідачем з 24.12.2011 року перебувала у зареєстрованому шлюбі, від якого ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася донька ОСОБА_3 . Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 25.10.2016 року шлюб розірвано. Позивач зазначає, що дитина проживає із нею та знаходиться на її утриманні. Відповідач у добровільному порядку достатніх коштів на дитину не сплачує, у зв`язку з чим в позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання дитини у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття.

       У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилася, але через канцелярію суду надала заяву про розгляд справи без її участі, позов підтримує у повному обсязі та просить його задовольнити.

       У судове засідання відповідач  ОСОБА_2 не з`явився, але через канцелярію суду надав заяву про розгляд справи за його відсутністю, позов визнає у повному обсязі.

       Суд, перевіривши наявні в матеріалах справи докази, приходить до наступного.

       Матеріалами справи встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася ОСОБА_3 , батьками якої є: батько – ОСОБА_2 та мати - ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 12.06.2012 року Орджонікідзевським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції, актовий запис № 425.

       Відповідно до рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 25.10.2016 року шлюб між сторонами розірвано.

       Згідно витягів з реєстру територіальної громади про фактичне місце проживання особи від 0712.09.2024 року, виданої Запорізькою територіальною громадою, неповнолітня дитина ОСОБА_3 проживає разом із матір`ю – позивачем у справі ОСОБА_1 – за адресою: АДРЕСА_1 .

       Достатню матеріальну допомогу на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 відповідач ОСОБА_2 у добровільному порядку не надає, у зв`язку з чим позивач бажає отримувати аліменти за рішенням суду.

       Як визначено ст.181 СК України, та Пленумом ВСУ № 3 від 15.05.2006 року "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", при відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

       Відповідно до ч.1 ст.141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

       Згідно з ч.3 ст.181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

       Відповідно до ст.180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

       Судом встановлено, що станом на час розгляду справи, дитина сторін не досягла повноліття.

       Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

       Згідно ч. 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини ООН від 20.11.1989 року, яку було ратифіковано постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27.02.1991 року, та яка набула чинності для України 27.09.1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих та адміністративних заходів.

       Відповідно до ст.18 Конвенції, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

       Крім того, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

       Стаття 8 Закону України "Про охорону дитинства" визначає, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

       В Декларації прав людини проголошено, що дитині законом та іншими заходами повинен бути забезпечений соціальний захист та надані можливості та умови, які б дозволяли їй розвиватися фізично, розумово, морально, духовно та в соціальному відношенні здоровим та нормальним шляхом, що дитина повинна рости під піклуванням та відповідальністю своїх батьків та у будь-якому разі в атмосфері матеріальної забезпеченості, що суспільство та органи публічної влади повинні здійснювати особливе піклування про дитину, яка не має достатніх коштів для існування, що дитина за будь-яких обставин повинна бути серед тих, хто першим отримує захист та допомогу.

       Згідно приписів ч.1 ст.182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

       Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів" від 17.05.2017 року, який набув чинності 08.07.2017 року, внесені зміни до ст.182 СК України, зокрема, змінений мінімальний розмір аліментів, і встановлено, що мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

       Згідно зі ст.183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися на аліменти на дитину, визначається судом, якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання.

       Судом враховано, що згідно позовної заяви, відповідач є здоровою працездатною людиною, офіційно працевлаштований, тобто є особою, яка в змозі сплачувати аліменти на утримання дитини, позов визнав у повному обсязі та не заперечував проти стягнення з нього аліментів на утримання неповнолітньої доньки у розмірі 1/4 частини усіх доходів, про що надав відповідну заяву.

       Враховуючи пріоритетність прав дитини на достатнє забезпечення її потреб та інші встановлені обставини, що мають істотне значення для вирішення даної справи, суд дійшов висновку про наявність обґрунтованих підстав для стягнення з відповідача на користь позивача на утримання неповнолітньої доньки аліментів в розмірі 1/4 частини із всіх видів заробітку (доходу).

       За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи, визнані відповідачем, у зв`язку з чим підлягають задоволенню.

       Відповідно до ч.1 ст.191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу – із дня подання такої заяви.

       Згідно з п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів.

       Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

       Згідно з пп.1 п.1 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір", за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою – підприємцем, ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що на час звернення позивача до суду з позовною заявою про стягнення аліментів складало 1073 гривні 60 копійок.

       Згідно приписів п.3 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір", від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів.

       У відповідності до ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

       Враховуючи, що позивача звільнено від сплати судового збору, суд дійшов висновку, що з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1211 гривень 20 копійок.

       На підставі вищевикладеного та керуючись Законом України "Про охорону дитинства", ст.ст. 141, 180, 182, 183, 191 СК України, ст.ст. 43, 49, 128, 131, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280-283, 352, 354, 430 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

       Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, - задовольнити.

       Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини – доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , щомісячно, у розмірі 1/4 частини від всіх видів заробітку платника аліментів, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, починаючи з 25.09.2024 року і до досягнення дитиною повноліття.

       Рішення в частині стягнення місячного платежу аліментів підлягає негайному виконанню.

       Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , на користь держави судовий збір в розмірі 1211 гривні 20 копійок.

       Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суд м.Запоріжжя. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

       Суддя Комунарського районного суду

       м. Запоріжжя                                                         А.В. Михайлова