Справа № 214/9944/24

3/214/4164/24

П О С Т А Н О В А

Іменем України

04 грудня 2024 року суддя Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Сіденко С.І., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов від Полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, офіційно не працевлаштованого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 130 Кодексу України про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

08.11.2024 року о 11 год. 48 хв. в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області по бульвару Вечірній, буд. 10, громадянин ОСОБА_1  керував транспортним засобом ЗАЗ Daewoo днз НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння, а саме: зіниці очей, які не реагують на світло, неприродна блідість обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився. При цьому двічі протягом року піддавався адміністративному стягненню за ст. 130 КУпАП. Зафіксовано на «Ксіомі», нагрудні відеореєстратори 474712, 475849, 475120.

ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи належним чином у встановленому законом порядку, безпосередньо працівниками поліції на місці складання протоколу, даними на офіційному сайті суду які є у відкритому доступі, смс-повідомленням направленим на номер мобільного телефону зазначеним ним в протоколі, однак до суду не з`явився, про причини неявки не повідомив, письмових заперечень проти протоколу про адміністративне правопорушення та клопотання про відкладення розгляду справи не надіслав.

Як встановлюють Бангалорські принципи поведінки суддів, схвалені резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27.07.2006, об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.

Разом з тим, керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суд виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентним є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Креуз проти Польщі» № 28249/95 від 19.06.2001, в п. 53 якого зазначено, що «…право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави...», тобто уникнення зловживання суб`єктами такими правами.

Приймаючи до уваги, що судом вжито необхідних заходів для забезпечення участі ОСОБА_1 у судовому засіданні, справа призначалася до розгляду, порушник не з`явився до суду, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило, причини їх неявки до суду визнано неповажними. З метою дотримання розумного строку розгляду справи, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності ОСОБА_1 , оскільки положення ч. 2 ст. 268 КУпАП не містять імперативного припису щодо обов`язкової його участі в судовому засіданні під час розгляду даної категорії справ.

Суд, дослідивши письмові докази по справі, оглянувши відеозаписи на DVD-R диску, надавши їм оцінку в сукупності, приходить до наступного висновку.

Згідно зі ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

В розумінні ст. 280 КУпАП, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) зобов`язаний з`ясувати, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

З аналізу ст.ст. 251, 252 КУпАП слідує, що доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення підтверджується письмовими доказами по справі, а саме:

-протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 168789 від 08.1.12024, в якому зазначені обставини його вчинення: час, місце, спосіб та які норми закону порушені ОСОБА_1 ,

-рапортом інспектора який склав протокол,

-направленням на огляд водія транспортного засобу з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння від 08.11.2024;

-даними щодо неодноразового притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

Відповідно до довідки з національної автоматизованої інформаційної системи України ОСОБА_1 отримував посвідчення водія на право керування транспортними засобами серії НОМЕР_2 .

Дослідженням відеозаписів з нагрудних відео реєстраторів поліцейських, встановлено, що вони містять фіксацію обставин зупинення працівниками поліції транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в медичному закладі та складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення.

Факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення як особою, яка неодноразово протягом року піддавалася адміністративному стягненню за вчинення правопорушень, передбачених ст. 130 КУпАП, підтверджується відомостями з бази ARMOR та наявними рішенням судів в державному реєстрі судових рішень які є в загальному доступі.

Диспозиція ч. 3 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність, зокрема, за дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою, яка двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк десять років та з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника, або адміністративний арешт на строк п`ятнадцять діб з позбавленням права керування транспортними засобами на строк десять років та з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника, і на інших осіб – накладення штрафу на водіїв у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк десять років та з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника, або адміністративний арешт на строк п`ятнадцять діб з позбавленням права керування транспортними засобами на строк десять років та з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника.

Приймаючи до уваги викладене, суд робить висновок про доведеність вини правопорушника ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП.

При накладенні стягнення суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан. Обставин, що пом`якшують та обтяжують відповідальність ОСОБА_1 у відповідності до ст.ст. 34, 35 КУпАП, судом не встановлено.

Обираючи вид і міру стягнення, суд відповідно до ст. 33 КУпАП враховує особу ОСОБА_1 його ухилення від явок до суду, систематичне вчинення аналогічних правопорушень, явне зневажливе ставлення до встановленого порядку керування транспортними засобами, суспільну небезпечність адміністративного проступку, який створює небезпеку і загрозу як його здоров`ю та життю, так і інших учасників дорожнього руху, неодноразове притягнення до адміністративної відповідальності за допущення інших порушень в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, тому вважає за необхідне піддати його адміністративному стягненню у виді штрафу в межах санкції ч. 3 ст.130 КУпАП.

На переконання суду, таке стягнення відповідно до вимог ст. 23 КУпАП буде справедливим, достатнім та оправданим метою застосування стягнення, що також узгоджується з правовою позицією Європейського суду з прав людини, викладеною в п. 33 рішення № 17888/12 у справі «Швидка проти України» від 30.10.2014.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 28 КУпАП, оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об`єктом адміністративного правопорушення, полягає в його примусовому вилученні за рішенням суду і наступній реалізації з вирученої суми колишньому власникові з відрахуванням витрат по реалізації вилученого предмета.

Тобто, за змістом вищезазначеного, оплатному вилученню підлягає лише той предмет чи об`єкт адміністративного правопорушення, власником якого є сам правопорушник.

Оскільки до матеріалів справи додано документи, які підтверджують іншого власника транспортного засобу ЗАЗ Daewoo днз НОМЕР_1 , відтак, суд дійшов висновку, що при накладенні на ОСОБА_1 адміністративного стягнення, питання про оплатне вилучення транспортного засобу вирішити неможливо.

Згідно зі ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 23, 24, 27, 33-35, 40-1, ч. 3 с. 130, 245, 280, 283, п. 1 ч. 1 ст. 284 КУпАП, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Визнати ОСОБА_1 винуватим у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП.

Накласти на  ОСОБА_1 стягнення у вигляді штрафу у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 (п`ятдесят одна тисяча) гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 10 (десять) років.

Стягнути з ОСОБА_1 , на користь держави в особі Державної судової адміністрації України судовий збір у розмірі 605 гривень 60 копійок.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня її винесення, шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Відповідно до ст. 305 КУпАП питання, зв`язані з виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення, вирішується органом (посадовою особою), який виніс постанову.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати правопорушником штрафу у вище вказаний строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Суддя                                                                                Сіденко С.І.