ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/3491/24 Справа № 175/612/23 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2024 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:

головуючого-судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

в режимі відеоконференції:

захисника ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника

ОСОБА_6 , діючої в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , на ухвалу Дніпропетровського районного суду м.Дніпропетровська від 04 листопада 2024 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42021042150000043, щодо

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

місце народження: м.Дніпропетровськ,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.1, 2, 3, 4 ст.190 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст оскарженого судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини.

Ухвалою Дніпропетровського районного суду м.Дніпропетровська від 04 листопада 2024 року було задоволено клопотання прокурора та продовжено стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 дію раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме до 02 січня 2025 року. Відмовлено у задоволенні клопотання обвинуваченого про зміну запобіжного заходу.

Своє рішення судмотивував тим, що вважає доведеною наявність зазначених прокурором у клопотанні ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, які не зменшилися та є достатніми для продовження ОСОБА_7 дії найсуворішого запобіжного заходу ще на 60 днів. Ці ризики, у сукупності з відомостями щодо особи ОСОБА_7 , який обвинувачуються у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, не дозволяють застосувати альтернативні (інші) види запобіжних заходів, які, на переконання суду, не здатні забезпечити його належну процесуальну поведінку і не будуть сприяти укріпленню довіри суспільства до суду.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

В апеляційній скарзі захисник просив скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою обрати обвинуваченому запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту або зменшити розмір застави.

Обґрунтовуючи заявлені в апеляційній скарзі вимоги захисник посилається на те, що оскаржувана ухвала є необґрунтованою та невмотивованою. Вказує на те, що при розгляді клопотання про продовження строку тримання під вартою стороною обвинувачення не доведено наявність достатніх підстав вважати, що існує ризик того, що ОСОБА_7 буде переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; вчинить інше кримінальне правопорушення чи продовжить кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, а також те, що застосування до ОСОБА_7 більш м?яких запобіжних заходів є недостатнім для запобігання вказаним ризикам. Наголошує на тому, що існує необхідність у зміні раніше обраного ОСОБА_7 запобіжного заходу, оскільки немає потреби особу, яка раніше не судима, має постійне місце мешкання, міцні соціальні зв?язки, позитивно характеризується за місцем мешкання тримати під вартою. При застосуванні до ОСОБА_7 іншого, не пов?язаного з позбавленням волі запобіжного заходу, останній зобов?язується добросовісно та належним чином виконувати всі покладені на нього судом обов`язки. Вказує на те, що ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 10 лютого 2023 року ОСОБА_7 було визначено заставу у розмірі 780 000 гривень, яка є непомірною для нього.

Позиції учасників судового провадження.

У судовому засіданні захисник та обвинувачений підтримали подану апеляційну скаргу та просили її задовольнити.

Прокурор у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлений належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило, захисник та обвинувачений не заперечували проти розгляду апеляційної скарги без участі прокурора, а отже, враховуючи те, що відповідно до вимог ч.4 ст.422-1 КПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін, апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності прокурора.

Мотиви суду.

Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого та його захисника, перевіривши матеріали провадження та обговоривши наведені у апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Частиною другою цієї статті визначено те, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров`я підозрюваного; міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.

В силу вимог ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених

ст.177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

На переконання апеляційного суду суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 , дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.

Відповідно до матеріалів справи в провадженні Дніпропетровського районного суду м.Дніпропетровська перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.1, 2, 3, 4 ст.190 КК України.

Прокурор звернувся до суду першої інстанції із клопотанням про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 , мотивуючи свою позицію тим, що ризики, які були враховані судом при обранні йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не змінились, нових обставин для зміни запобіжного заходу стосовно обвинуваченого не з`явилось.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції ретельно перевірив доводи прокурора про доцільність продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 .

Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 судом встановлено, що процесуальні ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, не зменшились й виправдовують тримання обвинуваченого під вартою.

Так, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, одне з яких відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів та за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до восьми років. Таким чином, з огляду на покарання, яке може бути призначене ОСОБА_7 у разі визнання його винуватим, суд дійшов висновку про існування реального ризику того, що він може переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Також існує ризик того, що обвинувачений ОСОБА_7 може вжити заходів щодо впливу на свідків та потерпілих у вказаному кримінальному провадженні, з якими особисто знайомий.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків та потерпілих у кримінальному провадженні апеляційний суд враховує встановлений КПК України порядок отримання показань, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні.

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. За таких обставин ризик впливу на свідків та потерпілих існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від таких осіб та дослідження їх судом.

При цьому, зазначені ризики об`єктивно збільшуються з урахуванням введення в Україні військового стану через агресію Російської Федерації проти України, яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку.

Суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу, крім даних про суворість покарання, передбаченого за злочини, в яких обвинувачують ОСОБА_7 , та даних про особу обвинуваченого, а саме раніше не судимого, взяв до уваги і інші обставини кримінального провадження, а саме наявність багатьох епізодів злочинної діяльності, що в сукупності є достатньо суттєвим елементом при оцінюванні ризику його переховування, незаконного впливу на свідків та потерпілих у вказаному кримінальному провадженні, вчинення іншого кримінального правопорушення.

В контексті практики ЄСПЛ ризик втечі обвинуваченого оцінюється не лише на основі суворості можливого вироку, а має досліджуватися з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі, або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.

На підставі наведеного, апеляційний суд погоджується з рішенням суду щодо необхідності задоволення клопотання прокурора, оскільки він довів обставини, які виправдовують подальше обмеження права обвинуваченого перебувати на волі. Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Відтак, апеляційний суд приходить до висновку, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою має забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків у даному кримінальному провадженні.

Матеріали провадження не містять інших переконливих даних про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою, та в апеляційній скарзі не доведені.

Доводи захисника про відсутність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки при розгляді клопотання прокурором доведено об`єктивне існування обставин, які виправдовують подальше тримання під вартою ОСОБА_7 , встановлена наявність ризиків, визначених ч.1 ст.177 КПК України, а будь-яких об`єктивних даних, які б безумовно свідчили про зміну або відсутність обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, які раніше слугували підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, стороною захисту не наведено.

Щодо посилання захисника про те, що обвинувачений раніше не судимий, має постійне місце мешкання, міцні соціальні зв?язки, слід зазначити, що вказані обставини в даному випадку не можуть бути беззаперечними стримуючими факторами подальшої належної процесуальної поведінки.

Відомостей щодо протипоказань для перебування обвинуваченого в умовах слідчого ізолятора не було надано, як під час розгляду клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в суді першої інстанції, так і під час розгляду апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції.

Разом з цим, апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині визначення розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу, та вважає доводи скарги обвинуваченого щодо непомірності розміру застави обґрунтованими, виходячи з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання цих обов`язків.

З викладеної норми слідує, що метою застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави є те, що у разі невиконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, внесені грошові кошти будуть стягнені в дохід держави.

Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що принцип верховенства права є однією з основ демократичного суспільства, притаманною всім статтям Конвенції.

Невід`ємним елементом зазначеного принципу, який також є однією із загальних засад кримінального провадження, є пропорційність. Зокрема, це підтверджується абзацом 3 підпунктом 2.2. пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України у справі №3-рп/2012 від 25 січня 2012 року.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить, що така пропорційність обов`язково має застосовуватися судом при вирішенні питання щодо суми застави, яку у разі наявності відповідних підстав у порядку ч.8 ст. 182 КПК України слід звернути в дохід держави.

У своєму рішенні Європейський суд з прав людини зазначив, що в цілях ст.14 Конвенції різниця у поводженні є дискримінаційною, якщо вона не має об`єктивного та розсудливого виправдання, не переслідує законної мети і якщо запропоновані засоби не є пропорційними до переслідуваної мети (справа «Карлгайнц Шмідт проти Німеччини»).

У рішенні у справі «Істоміна проти України» від 13 січня 2022 року ЄСПЛ зазначив, що застава має на меті не забезпечення відшкодування шкоди, завданої у справі, а передусім - забезпечення явки особи на судове засідання, тому розмір застави повинен оцінюватись залежно від особи, про яку йде мова, із урахуванням його/її матеріального стану та інших релевантних критеріїв, що свідчать на користь чи проти явки особи до суду.

У рішенні у справі «Гафа проти Мальти» від 22 травня 2018 року ЄСПЛ зазначив, що гарантія, передбачена статтею 5§3 Конвенції, покликана забезпечити явку обвинуваченого у судовому засіданні. Тому розмір застави повинен бути встановлений з огляду на особу підсудного, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі. Оскільки питання, яке розглядається, є основним правом на свободу, гарантованим статтею 5, органи влади повинні докладати максимум зусиль як для встановлення належного розміру застави, так під час вирішення питання про необхідність продовження тримання під вартою. Крім того, розмір застави, має бути належним чином обґрунтовано у рішенні про визначення застави і повинна враховувати майновий стан обвинуваченого.

Тому суд вважає, що у разі виникнення підстав для застосування судом ч.8 ст.182 КПК України має бути дотриманий принцип пропорційності, який є невід`ємною складовою верховенства права.

З огляду на те, що застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави мало стимулюючий характер дотримання покладених на нього обов`язків та запобігання ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, апеляційний суд вважає, що у зв`язку з тривалим часом судового провадження, даних про особу обвинуваченого, а саме майнового та сімейного стану, застосування суми застави, визначеної оскаржуваною ухвалою Дніпропетровського районного суду м.Дніпропетровська від 04 листопада 2024 року , буде явно не пропорційним, а отже несправедливим у розумінні ст.1 Першого Протоколу та п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Тому, враховуючи кількість покладених на обвинуваченого процесуальних обов`язків та їх співвідношення з існуючими наразі ризиками їх невиконання, а також особу обвинуваченого ОСОБА_7 , який раніше не судимий, має постійне місце проживання, апеляційний суд вважає, що розмір застави на цій стадії кримінального провадження слід зменшити, а саме до 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 454 200 гривень, що на переконання апеляційного суду, відповідатиме критеріям справедливості та співмірності (пропорційності), забезпечить справедливий баланс інтересів особи та суспільства, а тому не суперечитиме статті 1 Першого Протоколу та пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того, такий розмір застави відповідає й практиці ЄСПЛ, зокрема у рішенні від 20 листопада 2010 року у справі «Мангурас проти Іспанії» суд зазначив, що перспектива втрати застави чи дій проти поручителів у випадку відсутності появи на суді буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

За наведених обставин апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу захисника слід задовольнити частково, ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою обрати обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, виходячи з положень ч. 5 ст. 182 КПК України, у розмірі 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Керуючись ст.ст. 405, 407, 419, 422 КПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , діючої в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , задовольнити частково.

Ухвалу Дніпропетровського районного суду м.Дніпропетровська від 04 листопада 2024 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора Слобожанської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_8 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_7 задовольнити частково.

Продовжити застосування обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 02 січня 2025 року.

Встановити обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становитиме 454 200 гривень у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так й іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).

У разі внесення застави у визначеному судом розмірі покласти на обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на період дії цього запобіжного заходу процесуальні обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:

- прибувати за кожною вимогою слідчого, прокурора або суду;

- не спілкуватися зі свідками та потерпілими у даному кримінальному провадженні;

- не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає (перебуває), без дозволу слідчого, прокурора, суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання (перебування);

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд із України та в`їзд в Україну.

Роз`яснити ОСОБА_7 , що у разі невиконання покладених на нього обов`язків застава звертається в дохід держави.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді

________________ _________________ ________________

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4