Справа № 145/799/24

Провадження № 22-ц/801/2251/2024

Категорія: 10

Головуючий у суді 1-ї інстанції Копилова Л. В.

Доповідач:Сопрун В. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2024 рокуСправа № 145/799/24м. Вінниця

       Вінницький апеляційний суд в складі:

головуючого Сопруна В.В.,

суддів Матківської М.В., Сала Т.Б.,

розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу №145/799/24 запозовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про виділ частки з майна, що перебуває у спільній частковій власності,

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_5 – адвоката Зубаня Олександра Олександровичана додаткове рішення Тиврівського районногосуду Вінницької області від 01 жовтня 2024 року,яке ухвалила суддя Копилова Л.В. у Тиврівському районномусуді Вінницької області, повний текст складено 01 жовтня 2024 року,

в с т а н о в и в :

В квітні 2024 року ОСОБА_1 ,  ОСОБА_2 ,  ОСОБА_3 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про виділ частки з майна, що перебуває у спільній частковій власності.

Рішенням Тиврівського районногосуду Вінницької області від 15 серпня 2024 року позов задоволено.

Виділено в натурі ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 з майна, що перебуває у спільній частковій власності квартири АДРЕСА_1 , до складу якої входять наступні приміщення: коридор 1 площею 4,3 кв.м., коридор 2 площею 9,2 кв.м., житлова кімната 3 площею 13,6 кв.м., житлова кімната 4 площею 11,6 кв.м., кухня 5 площею 9,6 кв.м., санвузол 6 площею 3,3 кв.м., загальною площею 51,6 кв.м., житловою площею 25,2 кв.м., допоміжною площею 26,4 кв.м., по 1/3 частці.

24 вересня 2024 року позивачі звернулися до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просили стягнути з відповідачів солідарно 3633,60 грн судового збору та 5000 грн судових витрат за надання правничої допомоги.

Додатковим рішенням Тиврівського районногосуду Вінницької області від 01 жовтня 2024 року стягнуто з ОСОБА_4 , ОСОБА_5 солідарно на користь ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 сплачений судовий збір в сумі 3633,60 грн.

Стягнуто з ОСОБА_4 , ОСОБА_5 солідарно на користь ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000 грн.

Не погодившись з додатковим рішенням суду, представник ОСОБА_5 – адвокат Зубань О.О. подав апеляційну скаргу, оскільки вважає його незаконним, суд першої інстанції встановив не всі обставини по справі, допустив порушення норм матеріального та процесуального права. Просив змінити додаткове рішення та стягнути з відповідачів 50% судового збору, а інші 50% повернути позивачам з державного бюджету, та зменшити розмір витрат на правничу допомогу з 5000 грн до 1000 грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції при ухваленні додаткового рішення, не врахував норми ч.1 ст.142 ЦПК України, оскільки відповідачка ОСОБА_5 ще до початку розгляду справи по суті визнала позов, а тому з неї підлягає стягненню судовий збір в розмірі 50% від суми сплаченої позивачами. Також вважає, що розмір витрат на правничу допомогу в сумі 1000 грн, буде відповідати складності справи і обсягу виконаних адвокатом робіт, а також принципу розумності та справедливості.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 23 жовтня 2024 року розгляд справи в апеляційній інстанції призначено без повідомлення учасників справи згідно ч.1 ст.369 ЦПК України.

Згідно ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість додаткового рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню за таких підстав.

Згідно ч.1-3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам судове рішення не відповідає.

Відповідно до ч.1, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 ,  ОСОБА_2 ,  ОСОБА_3 звернулись до суду з позовом про виділ частки з майна, що перебуває у спільній частковій власності, сплативши судовий збір, кожен по 1211,20 грн (а.с.30 – 35).

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ч. 1, 2 ст. 133 ЦПК України).

З преамбули Закону № 3674-VI вбачається, що цей Закон визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

При стягнені з відповідачів солідарно судового збору в розмірі 3633,60 грн, поза увагою суду першої інстанції залишено зміст заяви ОСОБА_5 про визнання нею позову та приписи ч. 1 ст. 142 ЦПК України, а також не враховано, що солідарне стягнення судових витрат законом не передбачено.

Ухвалою Тиврівського районногосуду Вінницької області від 22 квітня 2024 року відкрито провадження в цивільній справі за позовом  ОСОБА_1 ,  ОСОБА_2 ,  ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про виділ частки з майна, що перебуває у спільній частковій власності. Розгляд справи постановлено проводити у порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання у справі на 30 травня 2024 року на 09:00 год.

29 травня 2024 року представник відповідачки ОСОБА_5 – адвокат Зубань О.О. подав заяву, в якій зазначив, що ОСОБА_5 позовні вимоги визнає та просить справу розглядати без її участі. ОСОБА_5 просить судові витрати з неї не стягувати.

Ухвалою Тиврівського районногосуду Вінницької області від 30 травня 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 15 серпня 2024 року на 10:00 год.

15 серпня 2024 року Тиврівським районнимсудом Вінницької області ухвалено рішення про задоволення позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Аналогічні положення містить ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

В порушення зазначених норм, судом першої інстанції безпідставно було стягнуто  з  відповідачки ОСОБА_5 судовий збір в повному обсязі  та не вирішено питання про повернення 50 % сплаченого судного збору з державного бюджету.

Визнання позову відповідачкою ОСОБА_5 до початку розгляду цієї справи по суті підтверджується заявою, яка була отримано судом першої інстанції через систему «Електронний суд» 29 травня 2024 року (про що зазначено в рішенні суду від 15 серпня 2024 року).

Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що солідарне стягнення судових витрат не передбачено чинним законодавством.

Таким чином, судовий збір підлягає стягненню з відповідачів на користь позивачів в рівних частинах та з врахуванням вимог ч.1 ст.142 ЦПК України, оскільки відповідачка ОСОБА_5 визнала позов до початку розгляду справи по суті.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулись до суду з позовом про виділ частки з майна, що перебуває у спільній частковій власності, сплативши судовий збір, кожен по 1211,20 грн, а всього 3633,60 грн.

3633,60 грн/2 (кількість відповідачів) /3 (кількість позивачів) = 605,60 грн.

Отже, з відповідача ОСОБА_4 на користь позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви по 605,60 грн кожному.

З відповідачки ОСОБА_5 на користь позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 також підлягало стягненню судовий збір за подання позовної заяви, по 605,60 грн кожному.

Проте, враховуючи, що відповідачка ОСОБА_5 визнала позов до початку розгляду справи по суті, то з неї на користь позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви по 302,80 грн кожному (605,60 грн / 2 = 302,80 грн).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 142 ЦПК України та ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», слід повернути позивачам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 з державного бюджету по 302,80 грн кожному, сплаченого судового збору при поданні позову.

Щодо вирішення питання витрат на правничу допомогу.

Відповідно до положень ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При стягненні витрат на правову допомогу необхідно враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору.

Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу.

Витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу представником позивачів надано копії ордера на надання правничої (правової) допомоги, квитанцію №71 від16 травня 2024 року, згідно якої ОСОБА_1 сплатив адвокату Оксютенко Л.І. 5000 грн, за складання позовної заяви, представництво в суді.

Стягуючи з ОСОБА_4 , ОСОБА_5 солідарно на користь ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000 грн, суд першої інстанції не дослідив належним чином, ким саме з позивачів було сплачено адвокату 5000 грн витрат на правничу допомогу, та суд не врахував, що солідарне стягнення судових витрат не передбачено чинним законодавством.

Аналізуючи правовідносини, що склались між сторонами, зміст позовних вимог та обсяг роботи, яка проведена адвокатом Оксютенко Л.І. у даній справі, колегія суддів вважає, що витрати на правничу допомогу, що заявлені до стягнення є співмірними зі складністю даної справи та обсягом наданих послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 3 грудня 2021 у справі № 927/237/20).

Враховуючи наведене, а також з врахуванням співмірності з предметом спору та складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) з відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь позивача ОСОБА_1 у відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу підлягає стягненню, з кожного по 2500 грн.

Керуючись ст. ст.141, 142, 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 – адвоката Зубаня Олександра Олександровичазадовольнити частково.

Додаткове рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 01 жовтня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 по 302,80 грн кожному, у відшкодування судового збору за подання позовної заяви.

Повернути ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 з державного бюджетупо 302,80 грн кожному, сплаченого при поданні позову судового збору.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 ,  ОСОБА_2 ,  ОСОБА_3 по 605,60 грн кожному, у відшкодування судового збору за подання позовної заяви.

Стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 по 2500 грн з кожного, у відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 04 грудня 2024 року.

Головуючий                        Сопрун В.В.

Судді                                Матківська М.В.

                                                       Сало Т.Б.