ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ПРО ПОВЕРНЕННЯ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ

03 грудня 2024 року Справа № 280/9863/24 м.Запоріжжя

Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Чернова Ж.М. перевіривши матеріали позовної заяви Донецького державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення витрат на утримання у вищому навчальному закладі

ВСТАНОВИВ:

24 жовтня 2024 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Донецького державного університету внутрішніх справ (далі-позивач) до ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

поновити Донецькому державному університету внутрішніх справ пропущений процесуальний строк звернення до адміністративного суду;

стягнути з ОСОБА_1 на користь Донецького державного університету внутрішніх справ (на рахунок Державна казначейська служба України м. Київ, МФО 820172, р/рахунок: UA128201720313261009201000675, ЄДРПОУ 08571423) вартість її утримання в Донецькому державному університеті внутрішніх справ у сумі 22 328, 70 грн. (двадцять дві тисячі триста двадцять вісім гривень 70 копійок) та судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.

Ухвалою суду від 25 жовтня 2024 року позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня одержання ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом подання до суду обґрунтованої заяви про поновлення строку звернення до суду та докази, що підтверджують поважність причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом.

31 жовтня 2024 року до суду надійшла заява про поновлення процесуального строку. В обґрунтування заяви зазначено, що причини пропуску процесуального строку звернення до суду є поважними у зв`язку з тим, що після введення воєнного стану Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», що затверджений Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» та вимушеною передислокацією університету у зв`язку з окупацією м. Маріуполь, було втрачено всю документацію, не всі працівники університету виїхали разом з ним, що призвело до нестабільної діяльності у роботі ДонДУВС та зайняло багато часу для її стабілізації. Крім того через втрату документів, потрібен був достатній час для їх пошуку та відновлення з метою забезпечення стягнення коштів на користь держави.

Наголошує на поважності та необхідності поновлення строку звернення до суду, так як дані кошти будуть стягнуті в державний бюджет України, тим самим вказує на необхідність поновлення строку, що дасть додаткові ресурси та можливість кращого економічного функціонування держави в цілому та забезпечення критично важливих галузей.

Зазначено, що військова агресія з боку російської федерації була раптовою, що унеможливило будь-які спроби Позивача документувати події, а подальше повернення та проведення відповідних юридичних дій не вбачалось можливим, оскільки за лічені місяці місто Маріуполь було окуповано. Першочергові дії Позивача були спрямовані насамперед на збереження життя особового складу, працівників університету, майна, тому щодо документування знищеного фізично не було можливості, оскільки це становило пряму небезпеку для життя та здоров`я осіб, котрі мали проводити відповідні дії. Разом з тим, позивач через об`єктивні причини, які не залежать від його волі, а саме: через постійні сигнали повітряних тривог, перебування працівників ДонДУВС в укритті та відсутності можливості там працювати, досить часті блекаути, відсутність світла та інтернету, а також у зв`язку з необхідністю відновлення документів, втрачених в наслідок окупації м. Маріуполь та частини Донецької області, та вимушеною передислокацією університету на підконтрольну Україні територію (остання відома зареєстрована адреса ОСОБА_1 знаходиться на не підконтрольній Україні території - м. Бердянськ, Запорізька область), тому Донецький державний університет внутрішніх справ був позбавлений можливості у строк, визначений чинним законодавством України, звернутись до суду.

Також, позивач наголошує на тому, що 02 березня 2022 року Рада суддів України оприлюднила рекомендації роботи судів в умовах воєнного стану, відповідно до п.6 яких рекомендовано виважено підходити до питань, пов`язаних з поверненням різного роду процесуальних документів, залишення їх без руху, встановлення різного роду строків, по можливості продовжувати їх щонайменше до закінчення воєнного стану.

У зв`язку з цим, просить суд повторно та виважено розглянути питання поновлення пропущеного строку звернення за захистом порушених прав позивача та найважливіше інтересів держави до Донецького окружного адміністративного суду.

Питання про подальший рух справи вирішується з урахуванням перебування судді у відпустці та у відрядженні.

Оцінюючи обставини пропущення строку звернення до суду, які вказує позивач як поважні, суд враховує наступне.

Згідно з п.5 ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

За приписами ч.6 ст.161 КАС України, якими встановлено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Частиною першою статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 КАС України).

Відповідно до частини п`ятої статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

З позовної заяви вбачається, що наказом ректора від 29 березня 2022 року № 148 о/с рядового поліції ОСОБА_1 було відраховано зі складу курсантів та звільнено зі служби національної поліції України на підставі пункту 7 частина 1 статі 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням) з 30.03.2022.

Відповідно до п.5 Порядку відшкодування особами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого постановою Кабунету Міністрів України від 12.04.2017 № 261 (далі Порядок № 261) після видання наказу про звільнення (відрахування з вищого навчального закладу) особи керівник органу поліції (вищого навчального закладу) або за його дорученням інша посадова особа видає зазначеній особі під підпис повідомлення із зобов`язанням протягом 30 діб з моменту отримання повідомлення відшкодувати МВС витрати із зазначенням їх розміру та реквізитів розрахункового рахунка для перерахування коштів.

Таке повідомлення може бути надіслано особі рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення за останнім місцем реєстрації, зазначеним у матеріалах її особової справи.

У позовній заяві зазначено, що 13.02.2023 ОСОБА_1 Донецьким державним університетом внутрішніх справ було направлено повідомлення №655-15/07-2023 від 06.02.2023 про зобов`язання відшкодувати протягом 30 діб з моменту отримання цього повідомлення витрати, пов`язані з її утриманням у Донецькому державному університеті внутрішніх справ у повному розмірі за весь період фактичного навчання за реквізитами вищого навчального закладу та у розмірі відповідно до довідки-розрахунку вищого навчального закладу, який здійснював підготовку поліцейського та договір про розстрочення платежу витрат на утримання, який запропоновано укласти у разі неможливості відшкодування витрат у 30-ти денний термін. Зазначені документи було надіслано відповідачу засобами поштового зв`язку за останньою відомою адресою реєстрації, що підтверджується повернутим на адресу Донецького державного університету внутрішніх справ поштовим запакованим конвертом із вкладенням (супровідний лист, повідомлення та договір).

Суд зазначає, що з наданої позивачем копії конверта неможливо встановити дату повернення поштового відправлення.

Строк звернення до суду з позовом про проходження публічної служби, у даному випадку, необхідно обчислювати з наступного дня після спливу визначеного позивачем строку добровільного відшкодування.

У позовній заяві зазначено, що Донецький державний університет внутрішніх справ за захистом своїх прав та інтересів звернувся до Жовтневого районного суду міста Запоріжжя.

Так, ухвалою Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 10.07.2023 по справі №331/4413/23 у відкритті провадження у справі (Єдиний унікальний номер судової справи 331/4413/23, провадження № 2/331/1688/2023) за позовною заявою Донецького державного університету внутрішніх справ, в особі представника Лисенко Ірини Валеріївни, до ОСОБА_1 , третя особа: Головне управління Національної поліції в Запорізькій області, про відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі, відмовлено.

Позивач вказує, що у зв`язку з тим, що Донецький державний університет внутрішніх справ за захистом своїх прав та інтересів спочатку подав позов на розгляд в порядку цивільного судочинства, позивачем було пропущено строк звернення до адміністративного суду.

Крім того зазначено, що після введення воєнного стану Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», що затверджений Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» та вимушеною передислокацією університету у зв`язку з окупацією м.Маріуполь, було втрачено всю документацію, не всі працівники університету виїхали разом з ним, що призвело до нестабільної діяльності у роботі ДонДУВС та зайняло багато часу для її стабілізації. Крім того через втрату документів, потрібен був достатній час для їх пошуку та відновлення з метою забезпечення стягнення коштів на користь держави.

Надаючи оцінку обставинам, що перешкоджали здійсненню процесуального права на звернення до суду, на які позивач посилається як на поважні, суд виходить з аналізу всіх наведених доводів, а також з того, чи мав позивач за таких обставин можливість своєчасно реалізувати право на звернення до суду (чи відсутні були вагомі перешкоди, труднощі для реалізації цього права).

Так, суд зазначає, що станом на час первинного звернення позивача до Жовтневого районного суду міста Запоріжжя з позовом про відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі, судова практика щодо розгляду подібних спорів у порядку адміністративного судочинства була вже сталою.

При цьому, питання визначення юрисдикції спорів щодо відшкодування вартості навчання особою, яка перебуває або перебувала на посадах, віднесених до державної або публічної служби, за позовом суб`єкта владних повноважень було вирішено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.12.2018 у справі №804/285/16.

В подальшому таку правову позицію було також підтримано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16.10.2019 у справі №1.380.2019.001198.

Також, 06 квітня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 235/5858/18, провадження № 61-2150св20 (ЄДРСРУ № 88641598) досліджував питання відносно юрисдикції спорів щодо стягнення витрат на навчання курсантів вищих навчальних закладів МВС України у разі дострокового розірвання договору, чи в разі відмови від подальшого проходження служби, чи до осіб, які звільняються із служби протягом трьох років після закінчення ВНЗ.

Верховний Суд дійшов висновку, що на курсантів вищих навчальних закладів МВС України поширювалися права та обов`язки, гарантії правового і соціального захисту, а також відповідальність працівників міліції. Служба відповідача є публічною, у зв`язку із чим справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Отже, спори між учасниками цих правовідносин є публічно-правовими та їх вирішення належить до юрисдикції адміністративних судів.

Такий висновок узгоджується із правовим висновком, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 723/18/17 (провадження № 14-563цс18), від 04 вересня 2019 року у справі № 127/7858/18 (провадження № 14-373цс19), у яких зазначено, що спори, пов`язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема й з питаннями відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що призвели до відшкодування фактичних витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з державної служби, підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

Аналогічний висновок зроблено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 804/285/16 (провадження № 11-669апп18), у якій Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків, викладених у постановах від 14.03.2018 у справі № 461/5577/15-ц (провадження № 14-18цс18), від 31.10.2018 у справі № 820/5761/15 (провадження № 11-750апп18).

Позивач, будучи суб`єктом владних повноважень, мав бути обізнаний про вказані судові рішення Великої Палати Верховного Суду. Отже, суд не може визнати як поважну причину пропуску звернення до суду ту обставину, що спочатку позивач звернувся до районного суду цивільної юрисдикції.

Судом враховано, що ухвала по справі № 331/4413/23 прийнята 10.07.2023, проте до Запорізького окружного адміністративного суду позивач звернувся лише 23.10.2024.

Також обставини справи свідчать про те, що станом на липень 2023 року у позивача були в наявності документи для забезпечення стягнення коштів на користь держави.

Надаючи оцінку доводам позивача щодо введення на території України воєнного стану суд зазначає, що питання поновлення строку звернення до суду у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку.

Так, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який діє й по теперішній час.

Питання щодо поновлення строку звернення до суду у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні було предметом дослідження Верховним Судом, зокрема у постановах від 04.04.2023 у справі № 140/1487/22, від 23.01.2023 у справі № 496/4633/18, від 23.12.2022 у справі № 760/5369/19, від 29.09.2022 у справі № 500/1912/22, від 02.06.2022 у справі у №757/30991/18-а.

Так, у вищевказаних постановах Верховний Суд зазначив, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку.

Отже, сам лише факт запровадження воєнного стану на території України, без обґрунтування неможливості звернення позивача до суду у передбачені КАС Україні строки без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на позивача, не може вказувати на наявність об`єктивних причин та перешкод для своєчасної подачі позовної заяви та вважатися безумовною причиною для поновлення цих строків.

Також суд зазначає, що у відповідності до положень статей 12-2 та 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», суди Запорізької області не припиняли, не призупиняли своєї діяльності та продовжували здійснювати правосуддя.

Суд зазначає, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду із адміністративним позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

При цьому практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс та інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 28 березня 2006 року (справа «Мельник проти України») погодився з тим, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. А також вказав, що зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.

Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для звернення до адміністративного суду здійснюється у розумних межах та лише у виняткових, особливих випадках, виключно за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав, свобод або законних інтересів.

Підсумовуючи зазначене, реалізувати своє право на захист в порядку адміністративного судочинства, потрібно вчасно, а поновити пропущений строк суд може, якщо для цього є поважні і об`єктивні причини.

Поважними причинами пропуску строку звернення до суду із позовом визнаються лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Суд зазначає, що в матеріалах поданої заяви про поновлення процесуального строку відсутні докази наявності обставин, які були об`єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення заявника та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду з позовною заявою.

Враховуючи вищевикладене, заява позивача не пояснює причин пропуску строку звернення до суду. Жодних інших обставин поважності пропуску строку звернення до суду позивачем не зазначено.

За таких обставин, суд вважає, що підстави, зазначені позивачем у заяві про поновлення процесуального строку, не є поважними, тому заява позивача є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 123 КАС України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею в заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Приписами частини 2 статті 123 КАС України встановлено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Керуючись ст. ст. 122, 123, 161, 169, 240, 241, 246, 248 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Донецького державного університету внутрішніх справ про поновлення процесуального строку - відмовити.

Визнати неповажними підстави поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з позовною заявою Донецького державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення витрат на утримання у вищому навчальному закладі, вказані у заяві про поновлення процесуального строку.

Позовну заяву Донецького державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення витрат на утримання у вищому навчальному закладі - повернути позивачу.

Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати позивачу разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.

Роз`яснити позивачеві, що повернення позовної заяви, згідно ч.8 ст.169 КАС України, не позбавляють права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили у порядку встановленому статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала виготовлена у повному обсязі та підписана 03.12.2024.

Суддя Ж.М. Чернова