УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 754/8235/20

провадження № 51-4655 cк 24

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши касаційну скаргу представника потерпілої ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 на ухвалу Київського апеляційного суду від 25 липня 2024 року щодо ОСОБА_6 ,

встановив:

Ухвалою Верховного Суду від 31 жовтня 2024 року касаційну скаргу представника потерпілої залишено без руху у зв`язку з невідповідністю вимогам ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) та надано десять днів для усунення недоліків скарги. Одночасно в ухвалі суду було роз`яснено, що у разі невиконання вимог у вказаний термін касаційну скаргу буде повернуто особі, яка її подала.

У межах наданого строку для усунення недоліків касаційної скарги та на виконання ухвали касаційного суду представник потерпілої ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 направив нову касаційну скаргу, проте приписів ст. 427 КПК не дотримався та недоліків, які пов`язані зі змістом касаційної скарги, не усунув.

Відповідно до ст. 438 КПК підставами для скасування судових рішень судом касаційної інстанції є: істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412 - 414 цього Кодексу.

Однак, у повторно поданій касаційній скарзі, представник потерпілої формально посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, так і не наводить обґрунтування допущення попередніми судами таких порушень норм права, які могли б тягнути за собою скасування оскаржуваних судових рішень відповідно до положень, передбачених ст. 438 КПК, з огляду на зміст статей 370, 404, 412, 413, 419 КПК.

Замість цього скаржник переважно цитує положення окремих статей, не погоджується з оцінкою доказів, наявних у матеріалах провадження, надає їм власну оцінку та заперечує правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження, що в силу ст. 433 КПК не є предметом перевірки в порядку касаційної процедури.

Крім того, подана скарга за своїм змістом є суперечливою, оскільки представник потерпілої, не погоджуючись з рішеннями обох інстанцій, просить скасувати лише ухвалу апеляційного суду, що позбавляє Суд визначитися з предметом оскарження.

Відсутність у скарзі належного обґрунтування, зважаючи на те, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах касаційної скарги, перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.

Відповідно до положень КПК касаційна скарга повертається, якщо особа не усунула недоліки касаційної скарги, яку залишено без руху, в установлений строк.

Таким чином, зважаючи на те, що представник потерпілої недоліків касаційної скарги не усунув, суд приходить до висновку, що касаційну скаргу слід повернути особі, яка її подала.

Керуючись ч. 3 ст. 429 КПК, Верховний Суд

постановив:

Касаційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного суду від 25 липня 2024 року щодо ОСОБА_6 разом з усіма доданими до неї матеріалами повернути представнику потерпілої ОСОБА_4 - адвокату ОСОБА_5 .

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3