Єдиний унікальний номер 722/2211/24

Номер провадження 1-в/722/335/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

       26 листопада 2024 року        Сокирянський районний суд Чернівецької області

в складі:

головуючого судді                         ОСОБА_1

секретаря                                 ОСОБА_2

з участю:

прокурора                                 ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Сокиряни клопотання начальника державної установи «Сокирянська виправна колонія (№67)» прозвільнення від відбування покарання на підставі ч.2 ст.74 КК України, засудженого ОСОБА_4 ,–

ВСТАНОВИВ:

Начальник ДУ «Сокирянська виправна колонія (№67)» ОСОБА_5 звернувся до суду з вищевказаним клопотанням, у якому, посилаючись на вимоги Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» №3886-ІХ від 18.07.2024 року, що набрав чинності 09.08.2024 року, а також на положення ч.1 ст.5, ч.2 ст.74 КК України, просив привести у відповідність із законодавством України вирок Селидівського районного суду Донецької областівід 19.08.2021 року, за яким ОСОБА_4 відбуває покарання в ДУ «Сокирянська виправна колонія (№67)» та вироку Селидівського районного суду Донецької областівід 25.06.2020 року, невідбута частина покарання якого на підставі ст.71 КК України до вироку Селидівського районного суду Донецької областівід 19.08.2021 року.

Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримав подане клопотання та з наведених у ньому підстав просив його задовольнити.

Представник виправної колонії та засуджений в судове засідання не з?явилися, подавши до суду письмові заяви про розгляд клопотання за їх відсутності.

Заслухавши думку прокурора та дослідивши матеріали особової справи засудженого, суд приходить до висновку, що клопотання підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

В процесі реалізації кримінальної відповідальності, найпоширенішою формою якої є покарання, іноді виникають такі юридичні факти, котрі призводять до необхідності звільнення особи від призначеного покарання.

Одним із таких фактів є усунення злочинності діяння, тобто його декриміналізація, закріплене ч.2 ст.74 КК України.

Слід зазначити, що застосування положень цієї норми ґрунтується на положеннях ст.58 Конституції України про зворотню дію законів та інших нормативно-правових актів та ст.5 КК України про зворотну дію кримінального закону у часі.

Так, згідно з ч.1 ст.5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, має зворотну дію у часі. Це означає, що він поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Звільнення від покарання осіб, засуджених за діяння, караність якого усунута, здійснюється судом (ч.1 ст.74 КК).

Скасування караності діяння означає його декриміналізацію (повну або часткову), яка може бути досягнута шляхом: 1) виключення з чинного Кримінального кодексу певної статті (частини статті) Особливої частини Кодексу; 2) внесення до диспозиції статті (частини статті) Особливої частини Кримінального кодексу певних змін; 3) внесення змін до норм Загальної частини КК; 4) внесення змін до інших нормативно-правових актів, зокрема, Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Вказана в ч.2 ст.74 КК України підстава застосовується у випадках, коли особу вже засуджено за вчинення діяння.

Звільнення від відбування покарання на підставі ч.2 ст.74 КК України можна застосувати лише після набрання законної сили обвинувальним вироком суду засудження особи незалежно від того, відбуває вона покарання чи ні (наприклад, звільнена від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України чи виконання вироку відстрочене ст.536 КПК України). При цьому законом передбачено негайне звільнення особи від відбування покарання. Слід зазначити, що вказана підстава є обов`язковою для застосування судом. Передумовою для початку провадження щодо звільнення засудженого від відбування покарання за ч.2 ст.74 КК України завжди є прийняття і набрання чинності спеціальним законом, яким усувається караність діяння, за яке особу засуджено. Він є передумовою або правовою підставою ініціювання, розгляду питання та прийняття рішення про застосування звільнення від покарання щодо конкретної особи. Така процедура завершується прийняттям конкретного процесуального рішення судом.

Відповідно до положень п.2 ч.2 ст.539 КПК України клопотання (подання) про вирішення питання, пов`язаного із виконанням вироку, подається: до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 2-4,6,7(крім клопотання про припинення примусового лікування, яке подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться установа або заклад, в якому засуджений перебуває на лікуванні),13-1,14 ч.1 ст. 537 цього Кодексу.

Згідно п.13 ч.1 ст.537 КПК України, під час виконання вироків суд, визначений ч.2 ст.539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання: про звільнення від покарання і пом`якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.

Як встановлено із матеріалів особової справи, вироком Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 19.12.2019 року, ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 6 (шість) місяців.

На підставі ст.ст.75, 76 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 (три) роки.

Вироком Селидівського міського суду Донецької областівід 25.06.2020 року,  ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15, ч.2 ст.185, ст.71 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.

Вироком Селидівського міського суду Донецької областівід 19.08.2021 року,  ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.

На підставі ст.71 КК України при сукупності вироків шляхом часткового складання покарання, призначеного даним вироком, та невідбутої частини покарання, призначеного вироком Селидівського міського суду Донецької областівід 25.06.2020 року, остаточне покарання визначити у виді 5 (п`ять) років позбавлення волі.

Відповідно до положення ч.2 ст.51 Кодексу України про адміністративні правопорушення, в редакції Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» №3886-ІХ від 18.07.2024 року, який набрав чинності 09.08.2024 року, декриміналізовано викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Неоподатковиний мінімум доходів громадян це грошова сума розміром 17 гривень, встановлена пунктом 5 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового Кодексу України, яка застосовується при посиланнях на неоподаткований мінімум доходів громадян в законах або інших нормативно-правових актах, за винятком норм адміністративного та кримінального законодавства у частині кваліфікації злочинів або правопорушень, для яких сума неоподаткованого мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1, пункту 169.1 статті 169 розділу ІV Податкового Кодексу України. Підпунктом 169.1.1, пункту 169.1 статті 169 розділу ІV Податкового Кодексу України визначено, що податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.

Як вбачається із мотивувальної частини вироку Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 19.12.2019 року, дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ч.3 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка) поєднане із проникненням у інше приміщення, яке мало місце 17.03.2019 року на суму 10094,50 грн.

Неоподаткований мінімум доходів громадян у розмірі податкової соціальної пільги з 01 січня 2019 року складав 960,50 грн. (1921,00 грн. - розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2019 х на 50%). Тобто два неоподатковуваних мінімуму доходів громадян за цей період складають суму в розмірі: 960,50 грн. х 2 = 1921,00 грн.

Як вбачається із мотивувальної частини вироку Селидівського міського суду Донецької області від 25.06.2020 року, дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ч.3 ст.15, ч.2 ст.185 КК України, як незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, який мав місце 14.01.2020 року на суму 940,28 грн. та 09.05.2020 року на суму 280,41 грн.

Неоподаткований мінімум доходів громадян у розмірі податкової соціальної пільги з 01 січня 2020 року складав 1050 грн. (2102 грн. - розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2020 х на 50%). Тобто два неоподатковуваних мінімуму доходів громадян за цей період складають суму в розмірі: 1050 грн. х 2 = 2102 грн.

Як вбачається із мотивувальної частини вироку Селидівського міського суду Донецької області від 19.08.2021 року, дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ч.2 ст.186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно, який мав місце 10.09.2020 року на суму 6200,00 грн.

Неоподаткований мінімум доходів громадян у розмірі податкової соціальної пільги з 01 січня 2020 року складав 1050 грн. (2102 грн. - розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2020 х на 50%). Тобто два неоподатковуваних мінімуму доходів громадян за цей період складають суму в розмірі: 1050 грн. х 2 = 2102 грн.

Згідно з ч.1 ст.5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Відповідно до ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Згідно вироку Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 19.12.2019 року ОСОБА_4 17.03.2019 року таємно викрав чуже майно поєднане із проникненням у інше приміщення на суму 10094,50 грн., що станом на момент вчинення крадіжки складає суму більшу одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (1921,00 грн.).

Згідно вироку Селидівського міського суду Донецької області від 25.06.2020 року ОСОБА_4 таємно викрав чуже майно, повторно - 14.01.2020 року на суму 940,28 грн. та 09.05.2020 року на суму 280,41 грн., що станом на момент вчинення крадіжки складає суму менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (2102 грн.).

Згідно вироку Селидівського міського суду Донецької області від 19.08.2021 року ОСОБА_4 10.09.2020 року відкрито викрав чуже майно (грабіж), повторно на суму 6200,00 грн., що станом на момент вчинення крадіжки складає суму більше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (2102 грн.).

Таким чином, на засудженого ОСОБА_4 розповсюджується дія Закону України №3886-ІХ від 18.07.2024 року, який набрав чинності 09.08.2024 року, яким декриміналізовано викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати.

Відповідно до положень ч.2 ст.74 КК України особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.

Таким чином, враховуючи те, що ОСОБА_4 засуджено за діяння, караність якого законом усунена, суд дійшов до висновку, що клопотання є обґрунтованим та підлягає задоволенню, вважаючи ОСОБА_4 засудженим за вироком Селидівського міського суду Донецької області від 19.08.2021 року за ч.2 ст.186, ст.71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На пiдставi ст.58 Конституції України, ст.5, ч.2 ст.74 КК України, Закону України №3886-ІХ від 18.07.2024 року «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», керуючись ст.ст.369-372, 376, 392, 395, ст.ст.537, 539 КПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання задовольнити.

Звільнити засудженого ОСОБА_4 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , від подальшого відбування покарання за ч.3 ст.15, ч.2 ст.185 КК України у виді позбавлення волі, призначеного вироком Селидівського міського суду Донецької області від 25.06.2020 року у зв`язку із усуненням законом караності діяння, за яке він був засуджений.

Вважати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудженим за вироком Селидівського міського суду Донецької області від 19.08.2021 року за ч.2 ст.186, ст.71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

Ухвала може бути оскаржена до Чернівецького апеляційного суду протягом 7 днів з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Сокирянський районний суд Чернівецької області, а засудженим в той же строк з дня вручення йому копії ухвали.

       Суддя: