УХВАЛА

02 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 726/1368/24

провадження № 51-4764 ск 24

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Садгірського районного суду м. Чернівців від 10 червня 2024 року та ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 22 липня 2024 року щодо нього,

встановив:

Вироком Садгірського районного суду м. Чернівців від 10 червня 2024 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винуватим та засуджено за частиною 4 статті 402 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років; за частиною 5 статті 407 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі частини 1 статті 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання призначених покарань ОСОБА_4 остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць.

Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 22 липня 2024 року апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_4 залишено без задоволення, а вирок Садгірського районного суду м. Чернівців від 10 червня 2024 року - без змін.

Зі змісту касаційної скарги вбачається, що засуджений не погоджується з вказаними судовими рішеннями щодо нього.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 3 статті 429 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) касаційна скарга повертається, якщо особа не усунула недоліки касаційної скарги, яку залишено без руху, в установлений строк.

Верховний Суд ухвалою від 24 жовтня 2024 року касаційні скарги засудженого залишив без руху та надав йому п`ятнадцятиденний строк для усунення недоліків з дня отримання цієї ухвали.

Зокрема, в цій ухвалі вказано, що у своїх касаційних скаргах засуджений не конкретизував з чим саме він не погоджувався - з незаконністю його засудження за частиною 4 статті 402 КК та частиною 5 статті 407 КК, чи з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме статті 75 КК.

Крім того, засуджений зазначав про неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, що в силу вимог статті 438 КПК не є предметом перевірки у касаційному порядку.

Також, засуджений просив відмінити вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, а справу направити в суд першої інстанції, та одночасно призначити новий розгляд у суді першої інстанції та змінити вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання, звільнивши його на підставі статті 75 КК від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки з покладенням обов`язків, передбачених статтею 76 цього Кодексу, при цьому, у мотивувальній частині однієї із скарг просив призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

Така вказана неузгодженість та суперечності в касаційних скаргах засудженого позбавляли суд касаційної інстанції визначитись з предметом оскарження за його касаційними скаргами та прийняти остаточне рішення за наслідками їх розгляду.

Водночас, одна касаційна скарга засудженого ОСОБА_4 була адресована до Верховного Суду України, тоді як судом касаційної інстанції є Верховний Суд.

До того ж, всупереч положенням частини 5 статті 427 КПК засудженимне долучено до касаційних скарг копії оскаржуваних судових рішень.

При цьому засудженому в резолютивній частині цієї ухвали визначено строк на усунення недоліків та роз`яснено порядок їх виконання.

В межах встановленого строку на усунення недоліків засуджений звернувся до Верховного Суду з повторною касаційною скаргою.

Проте, засудженийзнову не дотрималася вимог статті 436 КПК та не врахуваввсіх вказівок суду касаційної інстанції.

Зокрема, у прохальній частині касаційної скарги засуджений ставить вимоги лише щодо вироку суду першої інстанції, при цьому, не звернув увагу на те, що вказане рішення переглядалося апеляційним судом.

Вказане не узгоджується з положеннями статті 436 КПК таперешкоджає касаційному суду визначитись з предметом оскарження.

При цьому, засуджений знову не долучає до касаційної скарги копії оскаржуваних судових рішень.

Крім того, повторна касаційна скарга ОСОБА_4 знову адресована до Верховного Суду України.

Отже, засуджений не усунув в повній мірі недоліки, на які йому вказувалося в ухвалі касаційного суду, а відтак його касаційна скарга підлягає поверненню.

На підставі викладеного, керуючись пунктом 1 частини 3 статті 429 КПК, Верховний Суд

постановив:

Повернути засудженому ОСОБА_4 його касаційну скаргу на вирок Садгірського районного суду м. Чернівців від 10 червня 2024 року та ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 22 липня 2024 року щодо ньогоз усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3