УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 344/16777/24

провадження № 61-15677ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Коломієць Г. В.,

розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Томина Сергія Володимировича, на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 13 листопада 2024 року за заявою ОСОБА_2 про вжиття заходів забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту спільного проживання та поділ майна,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2024 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 про встановлення факту спільного проживання та поділ майна, в якому просила суд встановити факт спільного проживання однією сім`єю з ОСОБА_1 та в порядку поділу спільного майна визнати за нею право власності на 3/5, а за ОСОБА_1 на 2/5 часток наступного майна:

- земельної ділянки за адресою: м. Івано-Франківськ, садівниче товариство «Бистриця-Надвірнянська», ділянка № НОМЕР_1 , площею 0,0664 га кадастровий номер 2610100000:12:001:1159 з цільовим призначенням: для індивідуального садівництва;

- автомобіля державний номерний знак НОМЕР_2 , марки JEEP COMPASS,

2017 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , білого кольору;

- автомобіля марки PEUGEOT BIPPER, номер кузова НОМЕР_4 за 53 556,40 грн, 2010 року випуску, об?ємом двигуна НОМЕР_5 (згідно пункту 12 вантажно-митної декларації IM 40 ДЕ N?206050000/2014/);

- автомобіля марки PEUGEOT BIPPER, 2007 року випуску, об?ємом двигуна НОМЕР_6 .

Також у вересні 2024 року, ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову у справі шляхом накладення арешту на рухоме та нерухоме майно та заборонити суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно (державним реєстраторам, нотаріусам, іншим особам) вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо об`єкта нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 :

- земельної ділянки за адресою: м. Івано-Франківськ, садівниче товариство «Бистриця-Надвірнянська», ділянка № НОМЕР_1 , площею 0,0664 га кадастровий номер 2610100000:12:001:1159 з цільовим призначенням: для індивідуального садівництва;

- автомобіля державний номерний знак НОМЕР_2 , марки JEEP COMPASS,

2017 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , білого кольору;

- автомобіля марки PEUGEOT BIPPER, номер кузова НОМЕР_4 за 53 556,40 грн, 2010 року випуску, об?ємом двигуна НОМЕР_5 (згідно пункту 12 вантажно-митної декларації IM 40 ДЕ N?206050000/2014/);

- автомобіля марки PEUGEOT BIPPER, 2007 року випуску, об?ємом двигуна НОМЕР_6 .

Заява про вжиття заходів забезпечення позову обґрунтована тим, що впродовж більше десяти років сторони проживали однією сім?єю, перебуваючи в шлюбних відносинах як чоловік та дружина. У шлюбі у них народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії № НОМЕР_7 .

У період перебування у фактичному шлюбі, відповідачем було придбано: за договором купівлі-продажу від 30 листопада 2023 року земельну ділянку за адресою: м. Івано-Франківськ, садівниче товариство «Бистриця-Надвірнянська», ділянка № НОМЕР_1 , площею 0,0664 га кадастровий номер 2610100000:12:001:1159

з цільовим призначенням: для індивідуального садівництва, за ціною 213 976,68 грн; автомобіль за датою реєстрації 29 жовтня 2022 року, державний номерний знак НОМЕР_2 , марки JEEP COMPASS, 2017 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , білого кольору, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_8 .

Крім того, ОСОБА_2 вказувала, що ОСОБА_1 приховав від неї купівлю для подальшого продажу ще двох транспортних засобів: автомобіля марки PEUGEOT BIPPER, номер кузова НОМЕР_9 за 53 556,40 грн, 2010 року випуску, об?ємом двигуна 1 248 (згідно пункту 12 вантажно-митної декларації ІМ 40 ДЕ №206050000/2014/), автомобіля марки PEUGEOT BIPPER, 2007 року випуску, об?ємом двигуна НОМЕР_6 .

Після припинення шлюбних відносин сторони не можуть дійти згоди щодо розподілу спільного майна, зокрема вказаної земельної ділянки та транспортних засобів.

Крім того, заявник вказував, що ОСОБА_1 має реальну можливість відчужити спірне майно, що є предметом позову, на користь будь-якої особи, чи вчинити відносно такого майна будь-які інші правочини, що в подальшому може зробити неможливим або утруднити виконання рішення суду у випадку вирішення спору на користь на користь позивача.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 27 вересня 2024 року заяву ОСОБА_2 про вжиття заходів забезпечення позову задоволено.

Накладено арешт із забороною суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно (державним реєстраторам, нотаріусам та іншим особам) вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо об`єкта нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 ,

а саме на:

- земельну ділянку за адресою: м. Івано-Франківськ, садівниче товариство «Бистриця-Надвірнянська», ділянка № НОМЕР_1 , площею 0,0664 га кадастровий номер 2610100000:12:001:1159 з цільовим призначенням: для індивідуального садівництва;

- автомобіль марки JEEP COMPASS, державний номерний знак НОМЕР_2 ,

2017 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , білого кольору;

- автомобіль марки PEUGEOT BIPPER, номер кузова НОМЕР_4 , 2010 року випуску, об`ємом двигуна 1 248 (згідно пункту 12 вантажно-митної декларації ІМ 40 ДЕ №206050000/2014/).

- автомобіль марки PEUGEOT BIPPER, 2007 року випуску, об`ємом двигуна 1 360, до набрання судовим рішенням у справі законної сили.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 13 листопада 2024 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Томина С. В., залишено без задоволення.

Ухвалу Івано-Франківського міського суду від 27 вересня 2024 року залишено без змін.

Ухвала суду першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, мотивована тим, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких вона звернулась до суду, оскільки відповідач може відчужити спірні транспортні засоби та земельну ділянку.

Водночас, суд апеляційної інстанції у змісті оскаржуваної постанови

від 13 листопада 2024 року виснував, що між сторонами існує реальний спір про поділ майна набутого за час проживання у шлюбних відносинах, заявницею надано докази щодо наміру відповідача відчужити нерухоме майно, а відтак суд дійшов висновку, що в даному випадку вжиття заходів забезпечення позову виступає як спосіб гарантування обов`язкового виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог, є відповідним змісту позовних вимог та зможе гарантувати реальне виконання рішення суду та ефективний захист прав як позивача так

і відповідача, не створює невиправданих обмежень відповідачу в його правах,

а тому доводи апеляційної скарги про наявність підстав для скасування оскаржуваної ухвали з подальшою відмовою у задоволенні заяви про забезпечення позову суд апеляційної інстанції відхилив.

При цьому суд апеляційної інстанції зауважив, що сторонами надано суперечливі докази щодо перебування ОСОБА_2 та ОСОБА_4 у шлюбі, які потребують перевірки та аналізу під час розгляду справи по суті щодо встановлення факту спільного проживання та поділу майна.

У листопаді 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Томин С. В., шляхом формування документа у системі «Електронний суд», звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Івано-Франківського апеляційного суду

від 13 листопада 2024 року, в якій просить оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що суди дійшли помилкового висновку про задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову, оскільки заява обґрунтовується виключно припущеннями сторони позивача.

При цьому посилається на те, що позивачем на підтвердження заяви про необхідність вжиття заходів забезпечення доказів подано суперечливі докази, що

в свою чергу, на переконання заявника касаційної скарги, є підставою для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції із направленням справи до Івано-Франківського апеляційного суду на новий розгляд.

Додатково вказує, що саме на позивача покладається обов`язок доказування не лише наявності припущення, а і безпосередньо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, які, зокрема, порушують права сторони відповідача на вільне володіння або розпорядження майном.

Також зазначає, що суди мали з`ясувати чи дійсно між сторонами виник спір, оскільки позивачем належних доказів на підтвердження наявності спору між сторонами до суду не надано.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої та другої статті 149 ЦПК Українисуд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів

у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації

в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Пунктом 1 частини першої статті 150 ЦПК України встановлено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Згідно з частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати

в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться

у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення заяви про забезпечення позову. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести відповідність (адекватність) засобу забезпечення позову.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Зазначене узгоджується з роз`ясненнями, наданими судам у постанові Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову».

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі

№ 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) зазначено, що: «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь

у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі

№ 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 вересня 2020 року у справі

№ 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначила, що: «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову

у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно, або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності від кожного конкретного випадка.

При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність взаємозв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову.

Судами у змісті оскаржуваних рішень встановлено, що предметом спору у справі

є встановлення факту спільного проживання однією сім`єю позивача та відповідача, а також в порядку поділу спільного майна визнання за позивачкою права власності на 3/5, а за відповідачем на 2/5 часток спірного майна: земельної ділянки за адресою: м. Івано-Франківськ, садівниче товариство «Бистриця-Надвірнянська», ділянка № НОМЕР_1 , площею 0,0664 га кадастровий номер 2610100000:12:001:1159 з цільовим призначенням: для індивідуального садівництва, автомобіля державний номерний знак НОМЕР_2 , марки JEEP COMPASS, 2017 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , білого кольору, автомобіля марки PEUGEOT BIPPER, номер кузова НОМЕР_4 за 53 556,40 грн, 2010 року випуску, об?ємом двигуна НОМЕР_5 (згідно пункту 12 вантажно-митної декларації IM 40 ДЕ N?206050000/2014/); автомобіля марки PEUGEOT BIPPER, 2007 року випуску, об?ємом двигуна НОМЕР_6 .

Встановивши, що між сторонами наявний спір з приводу права власності на нерухоме майно, а невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову, оскільки відповідач, як власник спірного майна, має реальну можливість його відчужити, суди попередніх інстанцій, зокрема апеляційний суд у змісті оскаржуваної постанови від 13 листопада 2024 року, дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову у вказаній справі.

Вжиті судом заходи забезпечення позову є співмірними із заявленими позовними вимогами та є достатнім інструментом забезпечення ефективності судового захисту, забезпечить баланс прав та обов`язків сторін у справі та усуне можливі подальші судові спори у разі задоволення заявлених позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням, спрямованим на охорону матеріально-правових інтересів позивача. Таке тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлюються судом в ухвалі, і вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Посилання у касаційній скарзі на те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження намірів відповідача відчужити спірне нерухоме майно є безпідставними, оскільки позивачем доведено необхідність вжиття заходів забезпечення позову.

Крім того, необґрунтованими є посилання заявника у касаційній скарзі на суперечливі докази щодо перебування ОСОБА_2 та ОСОБА_4 в шлюбі, оскільки останні будуть предметом перевірки та аналізу під час розгляду справи по суті щодо встановлення факту спільного проживання та поділу майна, про що суд апеляційної інстанції вказав у змісті оскаржуваної постанови.

Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Зі змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення убачається, що касаційна скарга є необґрунтованою, правильне застосовування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені у касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судового рішення та зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції, тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Керуючись статтями 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Томина Сергія Володимировича, на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 13 листопада 2024 року за заявою ОСОБА_2 про вжиття заходів забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту спільного проживання та поділ майна, відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Д. Д. Луспеник

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць