Справа № 476/304/23

Провадження № 1-кп/476/15/2024

УХВАЛА

про продовження строку тримання під вартою

28.11.2024 року                                        Єланецький районний суд

                                                               Миколаївської області

в складі: головуючого – судді                         ОСОБА_1

за участю секретаря                                 ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3 , захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції в залі суду смт. Єланець кримінальне провадження, внесене 26.02.2023 року в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12023152170000052 по обвинуваченню ОСОБА_6 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 125, ч. 1 ст. 357, ч. 2 ст. 146, ч. 4 ст. 186 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 357, ч. 4 ст. 186, ч. 2 ст. 146 КК України, ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125, ч. 2 ст. 146 КК України клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою відносно

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Бобринець Кіровоградської області, громадянина України, освіта середня, не одруженого, не працюючого, проживаючого по АДРЕСА_1 , раніше судимого 13.04.2021 року Бобринецьким районним судом Кіровоградської області за ч. 1 ст. 125, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 345 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки;

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Червонозорівка Бобринецького району Кіровоградської області, громадянина України, освіта середня, не працюючого, одруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей, проживаючого по АДРЕСА_2 , згідно ст. 89 КК України раніше не судимого

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Єланецького районного суду Миколаївської області знаходиться кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_6 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 125, ч. 1 ст. 357, ч. 2 ст. 146, ч. 4 ст. 186 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 357, ч. 4 ст. 186, ч. 2 ст. 146 КК України, ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125, ч. 2 ст. 146 КК України.

Ухвалою слідчого судді Братського районного суду Миколаївської області від 01.03.2023 року обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, який ухвалами Єланецького районного суду Миколаївської області продовжено до 01.12.2024 року включно.

26.11.2024 року прокурор подав до суду та підтримав в судовому засіданні клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Підтримуючи своє клопотання прокурор вказав, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 обґрунтовано обвинувачуються в інкримінованих їм злочинах. Раніше заявлені ризики про можливість обвинуваченими переховуватись від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення не зникли та існують і на даний час.

У відношенні ОСОБА_6 існує ризик вчинення ним іншого кримінального правопорушення, оскільки обвинувачений неодноразово судимий, в тому числі за вчинення майнових корисливих злочинів, в даному кримінальному провадженні обвинувачується у злочинах, які вчинив в період іспитового строку, офіційно не працює та не має постійного джерела доходу.

Усвідомлюючи міру покарання за вчиненні ним злочини, з метою уникнення кримінальної відповідальності ОСОБА_6 може переховуватися від суду.

ОСОБА_7 також обґрунтовано обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років, та будучи обізнаним про таку міру покарання може переховуватись від суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Останній неодноразово притягувався Бобринецьким районним судом Кіровоградської області до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень, передбачених ст. 130 КУпАП, був позбавлений права керування транспортними засобами, та не виконуючи рішення суду продовжував керувати автомобілем. Також ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 191 КК України, яке знаходиться в провадженні Компаніївського районного суду Кіровоградської області з 2020 року. Розгляд даної справи неодноразово відкладався у зв`язку з неявкою обвинуваченого в судове засідання без поважних причин. Така поведінка обвинуваченого ОСОБА_7 свідчить про його схильність до вчинення іншого кримінального правопорушення та можливості переховуватися від суду.

Таким чином, вважає, що ризики, передбачені п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України на даний час збереглися та не зменшились, що свідчить про неможливість їх запобігання шляхом застосування до обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 інших більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, так як жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти наведеним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених.

Посилаючись на викладене просив суд продовжити обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб.

Обвинувачені ОСОБА_6 та ОСОБА_7 заперечили проти задоволення клопотання.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 , адвокат ОСОБА_4 подав до суду та підтримав в судовому засіданні клопотання про зміну запобіжного заходу його підзахисному. Вважає, що на даний час відпала потреба у застосуванні до ОСОБА_6 саме такого виду запобіжного заходу як тримання під вартою. Обвинувачений з 01.03.2023 року утримується в ДУ «Миколаївський слідчий ізолятор» та на протязі тривалого часу обмежений в своїх правах і свободах. Зібрані на досудовому розслідуванні докази вже досліджені судом, а тому ризики, які раніше слугували підставою для продовження йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зменшились. Посилаючись на практику Європейського суду з прав людини вказав, що прокурором не доведено існування ризиків незаконного впливу ОСОБА_6 на свідків у кримінальному провадженні, вчинення ним нового кримінального правопорушення, переховування від суду та перешкоджання кримінальному провадженню. ОСОБА_6 позбавлений можливості знищити, сховати чи спотворити будь-які речі, документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, оскільки всі докази вилучені та досліджені в судовому засіданні, проведені відповідні експертизи. Свідки та потерпілі у кримінальному провадженні вже допитані, у зв`язку з чим ОСОБА_6 не має потреби незаконного впливу на них. Обвинувачений має постійне місце проживання в м. Бобринець, де проживає разом з батьками, має малолітню дитину, яка знаходиться на його утриманні, за місцем проживання характеризується позитивно, є учасником бойових дій. На підстав викладеного захисник ОСОБА_4 просив суд відмовити в задоволенні клопотання прокурора та змінити ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт з покладення обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, або визначити альтернативний вид запобіжного заходу у вигляді застави, встановивши розмір застави в межах 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_7 , адвокат ОСОБА_5 подав до суду та підтримав в судовому засіданні клопотання про зміну запобіжного заходу його підзахисному. Проти задоволення клопотання прокурора заперечив та вказав, що воно є безпідставним, необґрунтованим, а заявлені ним ризики не доведені жодними доказами. Звернув увагу суду на те, що прокурор продовжує збирати докази у кримінальному провадженні та навмисно негативно характеризує ОСОБА_7 , тоді як ініціаторами події, що сталася 26.02.2023 року були самі потерпілі ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та свідки ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , які раніше неодноразово вчиняли кримінальні й адміністративні правопорушення. Обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому правопорушеннях є необґрунтованим та сфальсифіковано очевидно недопустими доказами, отриманими незаконним шляхом. Просив суд відмовити в задоволенні клопотання прокурора та змінити ОСОБА_7 запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт.

Вислухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши обставини, на яких ґрунтується клопотання прокурора, захисників, суд прийшов до слідуючого висновку.

Відповідно до ч. 1 - 3 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Згідно зі ст. 29 Конституції України ніхто не може триматися під вартою інакше, як на підставах та в порядку, встановленому законом.

Виходячи з вимог ч. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, висновків, викладених в рішеннях Європейського суду з прав людини від 10.02.2011 року справа «Харченко проти України», від 02.10.2014 року справа «Воляник проти України», від 17.04.2014 року справа «Анатолій Руденко проти України», від 26.06.2014 року справа «Ливада проти України», від 17.07.2014 року справа «Осаковський проти України», суд повинен належним чином обґрунтовувати необхідність тримання під вартою осіб під час продовження строків тримання під вартою та кожні два місяці переглядати питання доцільності продовження тримання обвинувачених під вартою.

У відповідності до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

В ході досудового розслідування ухвалами слідчого судді Братського районного суду Миколаївської області від 01.03.2023 року ОСОБА_6 та ОСОБА_7 обрано запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

Ухвалами Єланецького районного суду Миколаївської області від 25.04.2023 року, 23.06.2023 року, 21.08.2023 року, 19.10.2023 року, 14.12.2023 року, 09.02.2024 року, 08.04.2024 року, 07.06.2024 року, 05.08.2024 року та 02.10.2024 року обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 продовжено строк тримання під вартою до 01.12.2024 року включно, тобто на 60 діб, з утриманням в Державній установі «Миколаївський слідчий ізолятор».

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 раніше судимий 13.04.2021 року вироком Бобринецького районного суду Кіровоградської області за ч. 1 ст. 125, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 345 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки.

В даному кримінальному провадженні він обвинувачується у вчиненні злочинів в період іспитового строку. ОСОБА_6 не працює, не має постійного доходу, а тому є достатні підстави вважати, що він перебуваючи на волі може вчинити інше кримінальне правопорушення. Знаючи міру покарання, яка передбачена за вчинені ним злочини, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 10 років ОСОБА_6 може переховуватись від суду.

ОСОБА_7 в даному кримінальному провадженні обвинувачується у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, серед яких за ступенем тяжкості є тяжкий злочин, передбачений ч. 4 ст. 186 КК України, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від 7 до 10 років, а отже усвідомлюючи неминучість покарання він може переховуватись від суду.

Судом також взято до уваги, що на даний час ОСОБА_7 є обвинуваченим ще в іншому кримінальному провадженні № 12019120110000016, судовий розгляд якого не завершено. Дане кримінальне провадження розглядається Компаніївським районним судом Кіровоградської області з 2020 року, проте обвинувачений ОСОБА_7 в судові засідання за викликом суду не з`являвся без поважних причин. Постановами Бобринецького районного суду Кіровоградської області притягувався до адміністративної відповідальності за ч. 1 та ч. 2 ст. 130 КУпАП. Не зважаючи на рішення суду та будучи позбавленим права керування транспортними засобами ОСОБА_7 продовжував керувати автомобілем, зокрема і 26.02.2023 року. Така поведінка обвинуваченого ОСОБА_7 підтверджує можливість вчинення ним нового кримінального правопорушення та можливість переховуватись від суду.

Враховуючи, що на даний час у обвинувачених закінчується строк тримання під вартою, судовий розгляд не завершено, не допитано самих обвинувачених, не досліджено всі зібрані на досудовому розслідуванні докази у справі, суд вважає, що на даний час наведені прокурором в клопотанні ризики вчинення обвинуваченими нового кримінального правопорушення та можливість їх переховування від суду не зменшилися та продовжують існувати.

Що стосується клопотання адвоката ОСОБА_4 про зміну обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу суд роз`яснює наступне.

01.03.2023 року під час обрання ОСОБА_6 запобіжного заходу, слідчим суддею Братського районного суду Миколаївської області з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків та запобіганню його спробам переховуватись від органів досудового розслідування або суду, ризику незаконного впливу на потерпілих та свідків а також вчинення іншого кримінального правопорушення обрано тримання під вартою.

Як вбачається зі змісту клопотання прокурора можливість незаконного впливу обвинуваченого ОСОБА_6 на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні відпала шляхом допиту цих осіб в судовому засіданні.

Однак, можливість обвинуваченого переховуватись від суду та вчинення ним нового кримінального правопорушення не зменшилася та існує й надалі.

Під час врахування існуючих ризиків, суд звертає увагу не лише на тяжкість кримінального правопорушення, яке інкриміновано ОСОБА_6 , а й на особу обвинуваченого, який раніше судимий, не працює та немає постійного джерела доходу.

Питання щодо обґрунтованості або необґрунтованості пред`явленого ОСОБА_6 обвинувачення за ч. 2 ст. 146 та ч. 4 ст. 186 КК України суд вирішить в нарадчій кімнаті під час постановлення вироку після безпосереднього дослідження та аналізу всіх доказів у справі.

Крім того, суд звертає увагу, що заявляючи вказане клопотання, захисник не надав суду жодних доказів, які б спростовували доводи прокурора та вказували на відсутність заявлених ним ризиків.

Застосування до ОСОБА_6 більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою може значно вплинути на виконання ним процесуальних обов`язків, а в подальшому й на розгляд самого кримінального провадження.

Оцінку доводів захисника ОСОБА_5 про необґрунтованість обвинувачення ОСОБА_7 суд також буде проводити в нарадчій кімнаті під час постановлення вироку. В своєму клопотанні захисник звертає увагу суду на очевидно недопустимі докази у справі, що зібрані незаконним шляхом, проте, в силу ч. 1 ст. 89 КПК України суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення. Твердження адвоката про те, що прокурор після направлення обвинувального акту до суду продовжує збирати докази у кримінальному провадженні є безпідставними, оскільки посилання прокурора в своєму клопотанні про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 на раніше прийняті рішення у відношенні нього та його ставлення до них, а також існування іншого кримінального провадження в Компаніївському районному суді Кіровоградської області по обвинуваченню ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 191 КК України, не слугують доказами у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 357, ч. 4 ст. 186, ч. 2 ст. 146 КК України, а підтверджують існування ризиків можливого вчинення ним нового кримінального правопорушення. Інші доводи захисника про протиправну поведінку потерпілих та свідків не мають значення для вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які починаючи з 26.02.2023 року жодного разу не заявили до органів Національної поліції про незаконні дії вказаних осіб у відношенні них. Належних доказів, які б спростовували існування заявлених прокурором ризиків до клопотання захисником не долучено.

Враховуючи викладене, суд вважає, що на даний час жоден із більш м`яких запобіжних заходів, не може гарантувати належну поведінку обвинувачених та запобігти наведеним ризикам, а тому клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підлягають задоволенню, а в задоволенні клопотань захисників ОСОБА_5 та ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_7 та ОСОБА_6 необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ч. 2 ст. 27, ст.ст. 183, 197, 199, 331, 369 КПК України суд

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 – задовольнити.

Продовжити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Бобринець Кіровоградської області, проживаючому по АДРЕСА_1 , строк тримання під вартою до 27.01.2025 року включно, тобто на 60 діб, з утриманням в Державній установі «Миколаївський слідчий ізолятор».

Продовжити ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженцю с. Червонозорівка Бобринецького району Кіровоградської області, проживаючому по АДРЕСА_2 , строк тримання під вартою до 27.01.2025 року включно, тобто на 60 діб, з утриманням в Державній установі «Миколаївський слідчий ізолятор».

В задоволенні клопотань захисників ОСОБА_5 та ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_7 та ОСОБА_6 на цілодобовий домашній арешт – відмовити.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала суду в частині продовження строку тримання під вартою може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Єланецький районний суд Миколаївської області протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали буде оголошено 29.11.2024 року.

Суддя                                                         ОСОБА_1