Справа № 202/14013/24

Провадження № 1-кс/202/8166/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2024 року м. Дніпро

Слідчий суддя Індустріального районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Індустріального районного суду м. Дніпропетровська клопотання прокурора Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та додані до клопотання матеріали кримінального провадження, внесеного №120230010000371 від 25.07.2023, у відношенні:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, громадянина України, який офіційно не працевлаштований, на утриманні малолітніх, неповнолітніх дітей та непрацездатних осіб не має, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий, -

підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 190 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Прокурора Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням в якому просить застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів із визначенням розміру у розмірі 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, оскільки він обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

В обґрунтування вказаного клопотання слідчий посилається на те, що досудовим розслідуванням встановлено, що у невстановлені час та місці, але не пізніше 05.09.2024, у ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , виник кримінально-протиправний умисел спрямований на заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки.

Реалізуючи свій кримінально-протиправний умисел ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , та ОСОБА_6 , достовірно усвідомлюючи, що в Україні відповідно до Указу Президента України ОСОБА_7 від 24.02.2022 №64/2022 та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ХІ, введено воєнний стан на всій території України, який останній раз продовжено до 14.02.2024, діючи з корисливих мотивів, розробили алгоритм шахрайських дій.

Відповідно до алгоритму вчинення злочинів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , та ОСОБА_6 з невстановленого досудовим розслідуванням місця отримували бази даних громадян України - клієнтів мобільного оператора ПрАТ «Київстар», з їх анкетними даними, у тому числі прізвищем, ім`ям, датою та місцем народження, найменуванням банківської установи, у якій ті є клієнтами, адресою проживання тощо.

У подальшому, ОСОБА_5 , діючи до відведеної їй ролі, використовуючи спеціально придбані для вказаних цілей мобільні термінали, здійснювала дзвінки громадянам України, відповідно до отриманих баз даних, і у розмовах з потенційними потерпілими використовувала заздалегідь підготовлений «спітч», а саме заготовлений текст в якому прописана структура діалогу. Так, ОСОБА_5 , відповідно до «спітчу», в розмові з потенційними потерпілими представлялась співробітником відділу безпеки компанії зв`язку - мобільного оператора ПрАТ «Київстар» та повідомляла їм неправдиві відомості щодо вступу в силу Закону України «Про телекомунікацію», який зобов`язує користувачів пройти реєстрацію з мобільним оператором, повідомивши код, який надійшов у смс повідомленні. Надалі, ОСОБА_5 , отримавши таким чином доступ до особистого кабінету вебплатформи « ОСОБА_8 », пропонувала потерпілим встановити послугу «Сімбезпека», шляхом відповіді на виклик оператора-робота та натисканні на цифру «1» в якості підтвердження запиту, про те насправді вказаним підтвердженням потерпілі здійснювали перевипуск сім-карти на «E-sim» - електронну сім-карту, втрачаючи таким чином доступ до мобільного зв`язку та одночасно фінансовий номер телефону від особистих кабінетів облікових записів онлайнбанкінгу.

Отримавши фінансовий номер шляхом перевипуску сім-карти на «E-sim», ОСОБА_5 здійснює вхід до автоматизованих систем віддаленого доступу WEB-банкінгів різних банківських установ, які згідно Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» є програмно-технічним комплексом, та відповідно до Закону України «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах» є інформаційною (автоматизованою) системою, використовуючи опції вказаного «Інтернет сервісу», здійснювала несанкціонований доступ до інформації, яка зберігається та обробляється в автоматизованій системі, вчиняючи незаконні операції з використанням електронно-обчислювальної техніки, щодо переведення грошових коштів потерпілих на підконтрольні банківські рахунки, з яких ОСОБА_4 та ОСОБА_6 відповідно до відведеної їм ролі, здійснювали зняття грошових коштів, тим самим останні незаконно заволодівали грошовими коштами потерпілих.

Так, у невстановлений в ході досудового розслідування час, але не пізніше 05.09.2024, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , та ОСОБА_6 , реалізуючи свій єдиний кримінально-протиправний умисел, діючи відповідно до розробленого алгоритму злочинних дій, у невстановлений досудовим розслідуванням спосіб придбали базу даних громадян України, що містять їх анкетні дані, у тому числі прізвище, ім`я, дата та місце народження, найменування банківської установи, у якій ті є клієнтами, адресою проживання, тощо

Маючи у вказаних базах даних анкетні дані громадянки України ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , та ОСОБА_6 обрали останню об`єктом своїх злочинних посягань.

Надалі, 05.09.2024 ОСОБА_5 , діючи відповідно до відведеної їй ролі, перебуваючи разом з ОСОБА_6 у квартирі за адресою: АДРЕСА_3 , використовуючи невстановлений досудовим розслідуванням мобільний термінал, об 18 годині 10 хвилин здійснила дзвінок на мобільний телефон з сім-карткою номером НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_9 .

У подальшому, ОСОБА_5 , реалізовуючи спільний з ОСОБА_4 та ОСОБА_6 злочинний умисел, у ході розмови з потерпілою, використовуючи заздалегідь підготовлений «спітч», а саме: заготовлений текст, в якому прописана структура діалогу з потенційними потерпілими, отримала доступ до особистого кабінету ОСОБА_9 вебплатформи «Мій Київстар», а надалі вищевказаним способом, здійснивши перевипуск сім-карти з номером НОМЕР_1 , який належить потерпілій, на «E-sim», отримала доступ до особистого кабінету онлайнбанкінгу АТ КБ «ПриватБанк».

Продовжуючи, реалізацію спільного з ОСОБА_4 та ОСОБА_6 злочинного умислу, ОСОБА_5 перевела грошові кошти, розміщені на рахунку потерпілої ОСОБА_9 в АТ КБ «ПриватБанк», на підконтрольні банківські рахунки, з яких ОСОБА_4 відповідно до відведеної йому ролі, здійснив зняття грошових коштів у м. Кривий Ріг, завдавши таким чином потерпілій ОСОБА_9 майнову шкоду на загальну суму 125000 гривень.

Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненому за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки, а саме у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

27.11.2024 року ОСОБА_4 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України.

У вчиненні кримінального правопорушення підозрюється ОСОБА_4 .

Вина підозрюваного, у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190 КК України, підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами.

Стороною обвинувачення дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні на даний час докази у кримінальному провадженні свідчать про об`єктивний зв`язок підозрюваного ОСОБА_4 , із вчиненням кримінальних правопорушень, які йому інкримінуються, тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому провадженні з метою дотримання імперативних завдань кримінального провадження, визначених статтею 2 КПК України.

У ході досудового розслідування по вказаному кримінальному провадженню виникла необхідність у застосуванні запобіжного заходу відносно підозрюваної у вигляді тримання під вартою, оскільки є достатньо підстав вважати, що існують ризики, що підозрюваний ОСОБА_4 , може здійснити дії, передбачені п. п. 1, 2, 5

ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:

Про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст.177 КПК України - можливість переховування від органу досудового розслідування та суду, свідчить наступне.

Тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі встановлення його вини у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, яке класифікуються, як тяжке та передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від трьох до восьми років, що в цілому обґрунтовує ризик переховування від органу досудового розслідування та суду.

Про наявність ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст.177 КПК України - знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, свідчить наступне.

На даний момент досудове розслідування перебуває на початковому етапі, та необхідно провести ряд слідчих (розшукових) дій спрямованих на встановлення всіх осіб причетних до скоєння вищевказаних кримінальних правопорушень, водночас як і багатьох потерпілих. У зв`язку з чим існує реальний ризик перешкоджанню кримінальному провадженню іншим чином, адже перебуваючи на свободі підозрюваний ОСОБА_4 може мати можливість знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, так і своїми порадами та вказівками може допомогти причетним особам уникнути кримінальної відповідальності.

Про наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст.177 КПК України - вчинити інше кримінальне правопорушення, чи продовжити серію кримінальних правопорушень, в яких підозрюється, свідчить наступне.

Так, відповідно до пред`явленої підозри ОСОБА_4 та інших матеріалів кримінального провадження, по між іншим, інформації з АТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_4 може мати причетність й до інших епізодів злочинної діяльності, пов`язаної з шахрайствами, про те на даний час не допитано всіх потерпілих від таких дій, у зв`язку з тим, що останні живуть по всій території України, що свідчить про системний підхід можливість повторення протиправної поведінки.

Так, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, який, відповідно до ст. 12 КК України, відносяться до категорії тяжких злочинів, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з конфіскацією майна (п.п.1, 2 ч.1 ст.178 КПК України); не є собою похилого віку, та такою, що не має тяжких захворювань та інвалідності (п.3 ч.1 ст.178 КПК України); не має постійного місця роботи, що також свідчить про відсутність міцних соціальних зв`язків (п.п.4, 5 ч.1 ст.178 КПК України), відповідно не має постійного джерела доходу (п.7 ч.1 ст.178 КПК України), загальний розмір майнової шкоди, завданий кримінальними правопорушеннями на даний час становить 125 000 гривня (п.11 ч.1 ст.178 КПК України), враховуючи попередній пункт є ризик продовження чи повторення протиправної поведінки підозрюваною (п.12 ч.1 ст.178 КПК України).

Так, кримінальні правопорушення у яких обґрунтовано підозрюється ОСОБА_4 , як зазначено вище, пов`язане з шахрайським заволодінням грошовими коштами громадян, що на даний час викликає у суспільстві негативний резонанс та є «актуальним» кримінальним правопорушенням сьогодення, яке із-за своєї специфіки важко виявляти, що само по собі містить конкретний суспільний інтерес, який полягає у захисті особи та суспільства від таких посягань, та не може залишитись по за увагою.

Проаналізувавши матеріали даного кримінального провадження, орган досудового розслідування приходить до висновку про доцільність обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, так як враховуючи вищевикладене, жоден з більш м`яких запобіжних заходів окрім як тримання під вартою, не забезпечить виконання підозрюваною покладених на неї процесуальних обов`язків.

Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України. Так, відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

В ході розгляду клопотання прокурор клопотання підтримали, посилаючись на викладені у ньому обставини та наявність обґрунтованої підозри та обґрунтованих ризиків, передбачених п.1,2,5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Просили застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки більш м`який запобіжний захід не забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного, також, з урахуванням специфіку кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 .. Просив визначити розмір застави в розмірі 584 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Підозрюваний ОСОБА_4 в судовому засідання заперечував проти задоволення клопотання та просив застосувати до нього більш м`який запобіжний захід.

Вислухавши доводи сторін, дослідивши надані докази, слідчий суддя прийшов до наступного.

В судовому засіданні встановлено, що подане слідчим клопотання відповідає вимогам ст.ст. 183, 184 КПК України, а вручення письмового повідомлення про підозру у вчинені кримінального правопорушення та копії клопотання і матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу здійснено з дотриманням строків, передбачених ч. 2 ст. 278 КПК України та ч. 2 ст. 184 КПК України відповідно.

Клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідає вимогам ст.ст. 183, 184 КПК.

Згідно ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Відповідно до ч.1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один з ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ст. 3 Загальної декларації прав людини, ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п. 3постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року № 4 "Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства", запобіжний захід у вигляді взяття під варту обирається лише тоді, коли на підставі наявних у справі фактичних даних із певною вірогідністю можна стверджувати, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного, обвинуваченого.

Розглядаючи питання обґрунтованості підозри, слідчий суддя враховує рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 2004 року у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», відповідно до якого для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред`явлення обвинувачення, а згідно із рішенням Європейського суду з прав людини від 30 серпня 1998 року у справі «Фокс, Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об`єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.

Як вбачається з наданих до клопотання матеріалів, обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується низкою доказів, наявних в кримінальному провадженні, зокрема: протоколами допиту потерпілої ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; протоколами допиту свідків ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ; інформацією, отриманою від АТ КБ «ПриватБанк»; протоколами проведення оперативно-розшукових заходів та негласних слідчих (розшукових) дій; іншими матеріалами кримінального провадження у своїй сукупності та взаємозв`язку.

При цьому на етапі досудового розслідування слідчий суддя не уповноважений вирішувати питання, які підлягають вирішенню судом під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, з`ясовувати наявність складу кримінального правопорушення в діях підозрюваної особи, правильність кваліфікації цих дій, оцінювати докази у справі з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину.

Отже, на початковій стадії розслідування оцінка обґрунтованості підозри не повинна пред`являти до наданих доказів таких же високих вимог, як під час формулювання остаточного обвинувачення та обґрунтування засудження.

При цьому слідчий суддя враховує, що, згідно із рішенням Європейського суду з прав людини від 14.03.1984 у справі «Феррарі-Браво проти Італії» зазначено, що не можна ставити питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому і має тримання під вартою, до того ж при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу має враховуватись саме обґрунтованість підозри, а не її доведеність, бо це завдання покладається на слідчого під час проведення ним досудового розслідування.

Таким чином на думку слідчого судді, стороною обвинувачення доведено, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України - заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки.

Крім того, слідчим та прокурором доведено існування ризиків, передбачених п.п. 1,2,5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей і документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; вчинити інше кримінальне правопорушення, чи вчинити інше кримінальне правопорушення.

Так, про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 2 ст. 177 КПК України, в саме: можливості підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування, відповідно до ч.1 ст.178 КПК України, свідчить тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, яке відноситься до категорії тяжких кримінальних правопорушень, покарання за яке передбачено на строк від трьох до восьми років.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини у справі «Панченко проти Росії» (Panchenko v. Russia) п. 102 від 08.02.2005 р. тяжкість вчиненого кримінального правопорушення є суттєвим елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду.

Про наявність ризику, передбаченого п. 2 ч. 2 ст. 177 КПК України, а саме: знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, свідчить те, що на даний час органом досудового розслідування проводяться слідчі (розшукові) дії спрямовані на встановлення всіх осіб причетних до скоєння вищевказаних кримінальних правопорушень, водночас як і багатьох потерпілих. У зв`язку з чим існує реальний ризик перешкоджанню кримінальному провадженню іншим чином, адже перебуваючи на свободі підозрюваний ОСОБА_4 може мати можливість знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, так і своїми порадами та вказівками може допомогти причетним особам уникнути кримінальної відповідальності.

Також, слідчий суддя вважає встановленим та доведеним існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: вчинити інше кримінальне правопорушення, про що свідчить те, що як вбачається з матеріалів клопотання ОСОБА_4 може бути причетний й до інших епізодів злочинної діяльності, пов`язаної з шахрайствами, про те на даний час не допитано всіх потерпілих від таких дій, у зв`язку з тим, що останні живуть по всій території України, що свідчить про системний підхід можливість повторення протиправної поведінки.

Разом з тим, у відповідності до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Окремо необхідно зазначити, що згідно ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:

1)вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінальних правопорушень - підозра достатньо обґрунтована;

2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується - інкриміноване кримінальне правопорушення відноситься до категорії тяжких злочинів.

3) вік та стан здоров`я підозрюваного - ОСОБА_4 є особою молодого віку та має задовільний стан здоров`я;

4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців - підозрюваний не одружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має;

5) наявність у підозрюваного постійного місця роботи - підозрюваний офіційно не працює;

6) репутацію підозрюваного - даних щодо негативної репутації підозрюваного не надано;

7) майновий стан підозрюваного - даних не надано;

8) наявність судимостей у підозрюваного - раніше не судимий;

9) дотримання підозрюваним, умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше - відомості відсутні;

10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення - дані відсутні;

11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини - розмір майнової шкоди на момент повідомлення про підозру не встановлено.

12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї - не встановлено.

У відповідності до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Слідчий суддя вважає неможливим застосувати до підозрюваного жодного більш м`якого запобіжного заходу, виходячи з наступного.

З урахуванням особи підозрюваного, який раніше не судимий, але ж підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, слідчий суддя вважає неможливим застосувати до підозрюваного жодного більш м`якого запобіжного заходу, оскільки застосування до ОСОБА_4 більш м`якого запобіжного заходу, фактично не зможе запобігти встановленим ризикам, передбаченим ч.ч. 1,2, 5 ст. 177 КПК України.

Таким чином, враховуючи встановлені у судовому засіданні обставини, а також встановлені судом ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, який на переконання слідчого судді є найбільш вагомим, що в свою чергу приводить слідчого суддю до переконання, що прокурором доведено наявність підстав, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, а саме що застосування запобіжного заходу у відношенні підозрюваного ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою відповідає конкретній меті, визначеній у КПК України, та застосовується при наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК України, зокрема, можливості ОСОБА_4 переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, а також вчинити інше аналогічне кримінальне правопорушення, та є необхідним та достатнім для запобігання існуючим ризикам і жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам, у зв`язку з чим вважає, що клопотання слідчого підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Згідно п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити в особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини в кримінальному провадженні. Розмір застави повинен визначатися виходячи з особи обвинуваченого, його майнового стану і його відносин з особами, які надають забезпечення, іншими словами, враховувати той факт, чи буде втрата забезпечення чи дії проти поручителів у випадку неявки обвинуваченого в суд достатнім стримуючим фактором для обвинуваченого, щоб не здійснити втечу.

При цьому суд враховує виключний випадок, оскільки ОСОБА_4 інкримінується вчинення тяжкого злочину, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України, в умовах воєнного стану, шахрайським шляхом, групою осіб, у відношенні великої кількості громадян України, суд вважає, що застосування такого альтернативного запобіжного заходу, як застава визначеної у розмірі, встановленому п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, тобто у межах від восьмидесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки на думку слідчого судді, такий розмір застави надає змогу підозрюваним уникати ізоляції від суспільства та продовжувати протиправну діяльність.

На підставі викладеного, приймаючи до уваги особу підозрюваного ОСОБА_4 , а також те, що злочин вчинено групою осіб, розмір завданої шкоди, а також роль підозрюваного у ієрархічному становищі злочинної групи, слідчий суддя вважає за доцільне визначити розмір застави у розмірі 165 (сто шістдесят п`ять) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 499 620 (чотириста дев`яносто дев`ять шістсот двадцять) грн. 00 коп.

З урахуванням відомостей про особу підозрюваного, характеру інкримінованого кримінального правопорушення, на переконання слідчого судді, застава у розмірі 499 620 грн. прожиткових мінімумів для працездатних осіб здатна забезпечити виконання підозрюваним ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов`язків.

Керуючись ст.ст.110, 131, 132, 176-178, 183, 186, 193, 194, 196, 197, 369-372 КПК України, слідчий суддя -

УХВАЛИВ:

Клопотання про застосування запобіжного заходу задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, в межах строку досудового розслідування, на 60 (шістдесят) днів, по 25 січня 2025 року включно.

Встановити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у розмірі 165 (сто шістдесят п`ять) прожитковий мінімумів для працездатних осіб, що складає 499 620 (чотириста дев`яносто дев`ять тисяч шістсот двадцять) грн. 00 коп., які необхідно внести у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому КМУ, отримувач коштів: ТУ ДСА України в Дніпропетровській області, банк отримувача: Держказначейська служба України м. Київ, рахунок отримувача: UA158201720355229002000017442, призначення платежу: застава, № ухвали суду, П.І.Б. платника застави, ЄДРПОУ 26239738 , Код банку отримувача (МФО) 820172.

У разі внесення застави, уповноваженій службовій особі місця ув`язнення необхідно негайно звільнити ОСОБА_4 з-під варти та повідомити про це слідчого, прокурора, слідчого суддю або суд.

У разі внесення застави, уповноваженій службовій особі місця ув`язнення необхідно негайно звільнити ОСОБА_4 з-під варти та повідомити про це слідчого, прокурора, слідчого суддю або суд.

З моменту звільнення ОСОБА_4 з-під варти у зв`язку з внесенням застави він буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі внесення застави покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки:

- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

- не відлучатися з Дніпропетровської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- прибувати за кожною вимогою до слідчого, яким здійснюється досудове розслідування, прокурора або суду;

Вказані обов`язки в разі внесення застави покладаються на ОСОБА_4 строком на 2 місяці, який починається з моменту звільнення з-під варти після внесення застави.

У разі невиконання вище перелічених обов`язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України використовуються у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України.

Ухвала слідчого судді діє по 25.01.2025 року включно та підлягає негайному виконанню після її оголошення.

На ухвалу може бути подана апеляція безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1