Справа № 127/25142/24

Провадження № 2/141/233/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М                У К Р А Ї Н И

26 листопада 2024 року                                                        с-ще Оратів

Оратівський районний суд Вінницької області в складі головуючого судді Слісарчука О.М.,

при секретарі судового засідання Поліщук В.О.,

за участю відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 127/25142/24 за позовом ОСОБА_2 , який діє в інтересах недієздатної ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу,

У С Т А Н О В И В:

В провадженні суду перебуває цивільна справа № 127/25142/24 за позовом ОСОБА_2 , який діє в інтересах недієздатної ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.

Ухвалою суду від 01.11.2024 відкрито провадження у справі № 127/25142/24 та призначено судове засідання на 26.11.2024.

18.11.2024 до суду надійшов відзив відповідача ОСОБА_1 від 09.11.2024, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнає та зазначає, що хоча в нього із позивачкою час від часу виникають непорозуміння, однак він докладає зусиль задля збереження шлюбу, окрім того, про намір розірвати шлюб ОСОБА_3 його жодного разу не повідомляла. Також ОСОБА_1 вказує, що ОСОБА_2 , котрий є братом його дружини, являється її опікуном, зобов`язаний діяти виключно інтересах особи, яку представляє, а не у власних, повинен піклуватися про фізичне та психічне здоров`я підопічного, забезпечувати його всім необхідним для життя, включаючи медичну допомогу та умови для соціальної адаптації. Натомість, ОСОБА_2 тривалий час вже не проживає у м. Вінниця та позивачкою не опікується. Окрім того, у позовній заяві про розірвання шлюбу ОСОБА_2 не наведено жодної підстави задля розірвання шлюбу ОСОБА_3 із відповідачем, опікун фактично зловживає наданими йому правами, внаслідок чого здійснено безпідставне звернення до суду з позовом про розірвання шлюбу. На підставі викладеного, ОСОБА_1 просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог щодо розірвання шлюбу.

Окрім того, разом із відзивом на позовну заяву ОСОБА_1 подано до суду заяву щодо надання строку для примирення, з якої убачається, що він та позивачка зацікавлені в збереженні шлюбу, вони мають спільну дитину та відповідач бажає, щоб дитина зростала у повноцінній родині. Таким чином, відповідач просить суд надати йому строк для примирення із позивачкою тривалістю шість місяців та зупинити провадження у справі №127/25142/24 задля збереження шлюбу.

ОСОБА_2 , який діє в інтересах недієздатної ОСОБА_3 , в судове засідання 26.11.2024 не з`явився, жодних заяв чи клопотань до суду не подав, натомість в позовній заяві про розірвання шлюбу від 29.07.2024 ОСОБА_2 просив розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні 26.11.2024 заяву про надання терміну для примирення від 09.11.2024 просив задовольнити у повному обсязі.

Дослідивши матеріали цивільної справи № 127/25142/24 та розглянувши заяву відповідача від 09.11.2024, суд доходить до наступних висновків.

Відповідно до ст.111 СК України, суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.

Виходячи з положень постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» передбачене ч.1 ст. 111 СК вжиття судом заходів щодо примирення подружжя застосовується у випадку відсутності згоди одного з них на розірвання шлюбу за ініціативою однієї зі сторін або суду у формі відкладення розгляду справи слуханням та надання сторонам строку на примирення (ч. 5 ст. 191 ЦПК України). Судам слід використовувати надану законом можливість відкласти розгляд справи для примирення подружжя, особливо за наявності неповнолітніх дітей. При визначенні строку на примирення суд заслуховує думку сторін та враховує конкретні обставини справи. Якщо після закінчення призначеного судом строку примирення подружжя не відбулося і хоча б один з них наполягає на припиненні шлюбу, суд вирішує справу по суті.

Враховуючи, що відповідач бажає зберегти сім`ю, суд вважає, що родина може бути збережена, подружжя примирено, тому необхідно надати подружжю достатній строк для примирення.

При цьому, суд вважає, що для вжиття заходів для примирення сторін буде достатнім надати подружжю строк тривалістю два місяці.

Суд, приймаючи рішення про надання двомісячного строку для примирення подружжя, керується основними принципами судочинства, зокрема принципом розумності строків розгляду справи судом та пропорційності для забезпечення справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду справи (ст. ст. 2, 11, 121 ЦПК). Встановлення строку в два місяці відповідає цим принципам та завданням судочинства, оскільки забезпечує рівновагу між правами та інтересами обох сторін.

Суд вважає, що строк у два місяці для примирення подружжя є достатнім для збереження шлюбу, виходячи з того, що цей період дозволяє обом сторонам оцінити свої почуття та бажання зберегти сім`ю без надмірного затягування процесу.

Відповідно ч. 7 ст. 240 ЦПК України у справі про розірвання шлюбу суд може зупинити розгляд справи і призначити подружжю строк для примирення, який не може перевищувати шести місяців.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі надання сторонам у справі про розірвання шлюбу строку для примирення, до закінчення строку для примирення визначеного судом у відповідності з п. 3 ч. 1 ст. 253 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 111 СК України, ст. ст. 2, 11, 121, 251, 253 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Заяву відповідача ОСОБА_1 від 09.11.2024 про надання терміну для примирення задовольнити частково.

Надати сторонам строк для примирення терміном два місяці.

Провадження у справі № 127/25142/24 зупинити до 26 січня 2025 року.

Копію ухвали направити сторонам у справі.

Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів після її проголошення.

Суддя                                                        О.М. Слісарчук