ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2024 рокуСправа №160/25760/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді                                                   Горбалінського В.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

25.09.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у переведенні ОСОБА_1 08.01.2024 року з «військової» пенсії на «прокурорську» та перерахунок пенсії згідно довідки, наданої СПСР;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перевести ОСОБА_1 з «військової» пенсії на «прокурорську»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зробити перерахунок пенсії згідно довідки, наданої СПСР та забезпечити реальну виплату перерахованої пенсії;

- з урахуванням різниці між розмірами «військової» та «прокурорської» пенсіями, допустити до негайного виконання рішення суду в частині сплати заборгованості з виплати пенсії за січень-вересень 2024 року;

- встановити судовий контроль за виконанням рішення суду.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що вислуга років позивача, яка необхідна для призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» складає 27 років 04 місяці 17 днів, що є достатнім для призначення такої пенсії. Позивач наголошує, що двічі звертався до пенсійного органу за призначенням пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру», проте пенсійний орган протиправно не здійснює призначення такої пенсії. На підставі зазначеного позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

30.09.2024 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи

21.11.2024 року Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із відзивом на позовну заяву.

В обґрунтування відзиву відповідач зазначив, що позивачу неможливо призначити пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» оскільки період роботи з 02.04.1999 року по 12.10.2004 року не підлягає зарахуванню до страхового стажу та до стажу роботи за посадою, що дає право на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» оскільки в наказі про звільнення відсутній підпис відповідальної особи та печатка, що є порушенням правил оформлення трудових книжок. Таким чином відповідач наголошує, що до попереднього розрахунку пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» можливо повернутися після усунення недоліків в документах, наданих позивачем. У зв`язку з чим відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

25.11.2024 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із відповіддю на відзив, в якій позивач підтримав свою позицію, викладену в позовній заяві.

Дослідивши повно і всебічно письмові докази, які містяться в матеріалах справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, відзив на позовну заяву та відповідь на відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

11.06.2024 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою, в якій просив здійснити переведення його з пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» та здійснити відповідний перерахунок.

25.06.2024 року Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області розглянуло заяву ОСОБА_1 від 11.06.2024 року та листом за №36673-27177/Б-01/8-0400/24 повідомило, що період роботи з 02.04.1999 року по 12.10.2004 року не підлягає зарахуванню до страхового стажу та до стажу роботи за посадою, що дає право на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» оскільки в наказі про звільнення відсутній підпис відповідальної особи та печатка, що є порушенням правил оформлення трудових книжок. Також в даному листі зазначено, що до попереднього розрахунку пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» можливо повернутися після усунення недоліків в наданих документах.

Непогоджуючись із непереведенням позивача на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру», позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.1,2,3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 (далі - Порядок №637) - основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або  містяться неправильні чи неточні записи про періоди  роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.

Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

Судом встановлено, що в трудовій книжці позивача містяться наступні записи щодо спірного періоду (далі мовою оригіналу):

- 02.04.1999 року – згідно з наказом Міністерства юстиції України від 07.12.1998 №8041к призначений на посаду начальника Жовтневого районного управління юстиції м. Дніпропетровська, з кадрового резерву;

- 12.10.2004 року – звільнений за переведенням до Дніпропетровського управління юстиції п.5 ст.36 КЗпП України, згідно з наказом Міністерства юстиції України від 11.10.2004 №1093/к.

Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області при відмові в зарахуванні даного періоду роботи до страхового стажу та до стажу роботи за посадою, що дає право на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру», керувалось наявністю в наказі про звільнення відсутністю підпису відповідальної особи та печатки, що є порушенням правил оформлення трудових книжок.

Суд звертає увагу на те, що доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо даного періоду роботи відповідачем до суду не надано, а тому його безпідставно не взято до уваги при зарахуванні періодів роботи позивача до страхового стажу та до стажу роботи за посадою, що дає право на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру».

Суд також зазначає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Посилання на неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.  

Висновки аналогічного характеру викладені в постановах Верховного Суду від 29.03.2019 року у справі №548/2056/16-а та від 24.05.2018 року у справі №490/12392/16-а.

Окрім цього, Верховний Суд в постанові від 06.03.2018 року по справі №754/14898/15-а, зауважив, що підставою для призначення пенсії на пільгових умовах є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. ПФУ не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Відповідно до ч.6 ст.86 Закону України «Про прокуратуру» (далі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на посадах прокурорів (в тому числі адміністративних) органів прокуратури, стажистами, на посадах помічників і старших помічників прокурорів;

слідчими, суддями;

на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, податкової міліції, кримінально-виконавчої служби, офіцерського складу Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших утворених відповідно до законодавства України військових формувань, на посадах державних службовців, які обіймають особи з вищою юридичною освітою;

у науково-навчальних закладах Офісу Генерального прокурора працівникам, яким до набрання чинності цим законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), у тому числі час наукової та викладацької роботи в інших науково-навчальних закладах, якщо вони мали науковий ступінь чи вчене звання;

на адміністративних та викладацьких посадах, посадах наукових працівників у Тренінговому центрі прокурорів України;

на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, яким до набрання чинності цим Законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), були направлені туди, а потім повернулися в органи прокуратури;

військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання;

відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, якщо така відпустка надавалася.

Суд наголошує, що в даному випадку відсутній спір між позивачем та відповідачем з приводу того чи відноситься період роботи позивача до стажу роботи, який зараховується до вислуги років відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру».

Отже, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області протиправно не враховано позивачу до страхового стажу та до стажу роботи за посадою, що дає право на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру», період роботи з 02.04.1999 року по 12.10.2004 року.

В свою чергу суд звертає увагу, що позивач в позовних вимогах не просить зарахувати до страхового стажу та до стажу роботи за посадою, що дає право на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру», період роботи з 02.04.1999 року по 12.10.2004 року.

Отже, з метою відновлення порушених прав позивача суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо незарахування позивачу до страхового стажу та до стажу роботи за посадою, що дає право на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру», періоду роботи з 02.04.1999 року по 12.10.2004 року.

З огляду на зазначене, підлягає задоволенню похідна позовна вимога щодо зобов`язання відповідача зарахувати позивачу до страхового стажу та до стажу роботи за посадою, що дає право на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру», період роботи з 02.04.1999 року по 12.10.2004 року.

Вирішуючи питання про переведення позивача на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру», суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1-4 ст.86 Закону України «Про прокуратуру» прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше:

з 1 жовтня 2020 року і пізніше - 25 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 15 років.

Пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

Розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців такої роботи підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв протягом цього періоду на даній роботі.

Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат на 60. Коригування зазначених виплат проводиться із застосуванням коефіцієнта загального підвищення розмірів посадового окладу та надбавок до нього. Посадовий оклад, надбавки за вислугу років під час призначення пенсії враховуються в розмірах за останньою займаною посадою прокурора, встановлених на момент виникнення права на перерахунок пенсії за вислугу років.

Враховуючи той факт, що відповідач не заперечує право позивача на переведення з пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру», та єдиною підставою для відмови в переведенні слугувало не зарахування вищезазначеного періоду роботи, суд доходить висновку про допущення відповідачем протиправної бездіяльності щодо непереведення позивача з пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру».

Вирішуючи питання про переведення позивача з пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру», суд зазначає наступне.

Суд повторно зазначає, що прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: з 1 жовтня 2020 року і пізніше - 25 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 15 років.

З протоколу засідання комісії з установлення періоду проходження служби (стажу роботи), що дає право на одержання щомісячної надбавки за вислугу років працівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону №20/24 від 04.04.2024 року, судом встановлено, що вислуга років позивача складає 27 років 04 місяці 17 днів, що є достатнім для призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру».

Суд звертає увагу, що позивачем заявлено позовні вимоги щодо переведення на інший вид пенсії саме з 08.01.2024 року, проте суд зазначає, що матеріалами справи та витребуваною судом пенсійною справу не підтверджено звернення позивача до пенсійного органу із заявою про переведення на інший вид пенсії саме 08.01.2024 року.

Проте суд зауважує, що в матеріалах справи наявна заява позивача від 11.06.2024 року, в якій позивач просив, зокрема, здійснити переведення його з пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру».

Фактично вказану заяву розглянуто відповідачем та рішенням, оформленим листом від 25.06.2024 року, відмовлено у такому переведенні та єдиною підставою для відмови слугувало незарахування періоду роботи позивача з 02.04.1999 року по 12.10.2004 року до стажу роботи за посадою, що дає право на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру». При цьому інші підстави для відмови в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» означене рішення не містить.

Відповідно до ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на той факт, що відповідач не зазначає про наявність інших підстав для відмови в переведенні позивача з пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру», суд доходить висновку про необхідність зобов`язання відповідача здійснити переведення позивача з пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» з 11.06.2024 року, тобто з дати звернення до пенсійного органу з відповідною заявою.

Таким чином суд доходить висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, а саме: в частині дати з якої підлягає переведенню позивач на інший вид пенсії.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача зробити перерахунок пенсії згідно довідки, наданої СПСР, та забезпечити реальну виплату перерахованої пенсії, суд зазначає наступне.

Суд зазначає, що станом на момент розгляду даної справи відповідачем не відмовлялось позивачу у врахуванні довідки №14-95ВИХ-24 від 15.04.2024 року, виданої Спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Східного регіону, а також не було здійснено призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру».

Таким чином суд доходить висновку, що фактично між позивачем та відповідачем відсутній спір щодо врахування вказаної довідки.

Матеріали справи не містять будь-якого рішення або іншого волевиявлення суб`єкта владних повноважень, що свідчили б про намір неврахування вказаної довідки під час переведення позивача на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру».

Убезпечення в майбутньому обмеження виплати пенсії не узгоджуються із завданнями адміністративного судочинства.

Таким чином суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення вказаної позовної вимоги.

Відповідно до ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство України, враховуючи висновки Верховного Суду, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до ч.3 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

З огляду на вищевикладене, враховуючи той факт, що вимоги позивача, які не підлягають задоволенню, є похідними, суд дійшов висновку, що судовий збір у розмірі 1 211,20 грн. підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача.

Стосовно клопотання позивача про звернення рішення суду до негайного виконання, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Суд зазначає, що в даному випадку не присуджуються позивачу виплати пенсії, а тому дане рішення не відноситься до рішень, які виконуються негайно.

Таким чином клопотання позивача про допущення рішення суду до негайного виконання задоволенню не підлягає.

Щодо клопотання позивача про встановлення судового контролю, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Здійснивши системний аналіз положень КАС України, суд вважає, що встановити судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень відповідачем у справі суд може, а отже наділений правом, а не закріпленим обов`язком, під час прийняття рішення у справі.

Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов`язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання постанови суду першої інстанції, а у разі неподання такого звіту встановленням нового строку для подання звіту та накладанням штрафу.

При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджуються належними та допустимими доказами.

З огляду на ненаведення заявником аргументів на переконання необхідності вжиття таких процесуальних заходів як встановлення судового контролю і ненадання останнім доказів в підтвердження наміру відповідача-1 на ухилення від виконання судового рішення, суд не вбачає підстав для задоволення вимог заявника у встановленні судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі №160/25760/24, шляхом подання звіту про виконання рішення суду, яке набрало законної сили.

Суд зауважує, що зазначена позиція кореспондується позиції Верховного Суду, викладеній в постанові Верховного Суду від 31.08.2018 року у справі №235/7638/16-а.

Керуючись ст.2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо непереведення ОСОБА_1 з пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру».

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо незарахування ОСОБА_1 до страхового стажу та до стажу роботи за посадою, що дає право на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру», періоду роботи з 02.04.1999 року по 12.10.2004 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу та до стажу роботи за посадою, що дає право на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру», період роботи з 02.04.1999 року по 12.10.2004 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити переведення ОСОБА_1 з пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» з 11.06.2024 року.

В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 1 211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).

В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про встановлення судового контролю – відмовити.

В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про допущення рішення суду до негайного виконання – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                     В.В. Горбалінський