ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2024 року

м. Київ

справа № 199/7265/20

провадження № 61-53св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого -Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач),

суддів:Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.,Осіяна О. М., Синельникова Є. В.,

учасники справи:

позивачка - ОСОБА_1 ,

відповідач - Комунальне підприємство «Дніпровський електротранспорт» Дніпровської міської ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кшуташвілі Вікторія Олексіївна, на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 06 квітня 2021 року у складі судді Руденко В. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 грудня 2023 року у складі колегії суддів: Максюти Ж. І., Свистунової О. В., Пищиди М. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Комунального підприємства «Дніпровський електротранспорт» Дніпровської міської ради (далі - КП «Дніпровський електротранспорт» ДМР) про встановлення факту отримання виробничої травми, зобов`язання вчинити певні дії.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що вона працювала кондуктором громадського транспорту в депо № 3 КП «Дніпровський електротранспорт» ДМР.

23 жовтня 2019 року з 07 год 13 хв вона працювала по маршруту № 1

у трамвайному вагоні № 3003-3004 у місті Дніпро. Приблизно о 08 год 30 хв

у районі зупинки «Медична академія» трамвайний вагон № 3004 на повному ходу зійшов із рейок, внаслідок чого вона впала, отримавши тілесні ушкодження,

з якими була госпіталізована до лікарні.

У відповіді від 30 липня 2020 року № 2016 на адвокатський запит її представника в. о. директора КП «Дніпровський електротранспорт» ДМР Лунєгов Є. С. зазначив, що акт за формою Н-1 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом, щодо неї не складався, оскільки вона не зверталася до адміністрації підприємства стосовно ушкоджень, отриманих внаслідок сходу візка трамвайного вагону, натомість 04 листопада 2019 року було складено акт № 92 за формою НТ про нещасний випадок невиробничого характеру, який складався за наявності відповідного листка непрацездатності.

Позивачка стверджувала, що зазначене не відповідає дійсності, оскільки вона зателефонувала та повідомила роботодавця про вказаний випадок і отриману нею травму, що було заактовано.

Внаслідок таких травм (посттравматична торакалгія, люмбоішалгія праворуч

з вираженим больовим і м`язово-тонічним синдромом, на фоні закритої неускладненої травми хребта з компресійною клиновидною деформацією тіла L1 хребця, задньо-серединні кили міжхребцевих дисків L4-L5, L5-S1) з 10 лютого

2020 року вона є особою з інвалідністю ІІІ групи.

Вважала, що факт її травмування у робочий час на робочому місці підтверджено

і фактично визнано відповідачем, а тому складення акта за формою НТ про нещасний випадок невиробничого характеру (побутова травма) замість акта за формою Н-1 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом (виробнича травма), є незаконним і це стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд встановити факт отримання нею 23 жовтня 2019 року о 08 год 30 хв виробничої травми на КП «Дніпровський електротранспорт» ДМР; зобов`язати КП «Дніпровський електротранспорт» ДМР скласти акт за формою Н-1 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом, за фактом отримання нею, кондуктором цього підприємства, 23 жовтня 2019 року

о 08 год 30 хв виробничої травми на цьому підприємстві.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська

від 06 квітня 2021 року у складі судді Руденко В. В. у задоволенні позову

ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд виходив із того, що позивачка не довела належними та допустимими доказами факт настання нещасного випадку на виробництві саме під час виконання трудових обов`язків, як і не доведено факт відмови роботодавцем у складенні акта за формою Н-1 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом.

ОСОБА_1 у встановленому законом порядку не повідомила роботодавця про нещасний випадок на виробництві з детальним описом обставин події та умов спричинення шкоди її здоров`ю і відповідною подальшою первинною документальною фіксацією зазначених обставин, не відбулось такого повідомлення й закладами охорони здоров`я.

Нещасні випадки невиробничого характеру розслідуються відповідно до Порядку розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 березня 2001 року № 270 (далі - Порядок № 270). У матеріалах справи міститься акт від 04 листопада 2019 року № 92 за формою НТ про нещасний випадок невиробничого характеру, де зазначено, що 23 жовтня 2019 року ОСОБА_1 за адресою свого мешкання впала на сходи та вдарилась спиною, пішла на роботу, де їй стало погано,

з приводу чого вона звернулася до лікарні та отримала лікарняний лист. Аналогічні пояснення були викладені позивачкою у своїй пояснювальній доповідній на ім`я начальника депо № 3. При цьому вказаний акт від 04 листопада 2019 року № 92

є чинним та позивачкою не оспорюється.

Районний суд не взяв до уваги показання свідків ОСОБА_2 та

ОСОБА_3 , оскільки їх показання суперечать наявним у матеріалах справи доказам.

Крім того, суд не взяв до уваги доводи позивачки та свідка ОСОБА_3 щодо психологічного тиску з боку працівників відповідача при наданні нею пояснювальної доповідної, оскільки в медичних установах позивачка добровільно вказувала, що травма побутова (впала на сходи).

Також суд відмовив у задоволенні вимоги про зобов`язання відповідача скласти акт за формою Н-1 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом, який стався з ОСОБА_1 23 жовтня 2019 року о 08 год 30 хв, оскільки така вимога є неправильним способом захисту порушеного права позивачки.

Розгляд справи у судах

Суди розглядали справу неодноразово.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 17 серпня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 06 квітня 2021 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що судом першої інстанції правильно з`ясовано фактичні обставини справи та дана їм належна правова оцінка, його висновки підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на нормах законодавства. Колегія суддів звернула увагу на те, що позивачка не надала доказів її звернення до роботодавця щодо незгоди зі складеним актом або незгоди з висновком про обставини і причини настання нещасного випадку. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції,

а навпаки підтверджують факт нещасного випадку саме невиробничого характеру. Апеляційний суд уважав правильним висновок районного суду щодо неналежності способу захисту, обраного позивачкою.

Крім того, суд апеляційної інстанції вказав, що в матеріалах справи достатньо доказів для встановлення фактичних обставин справи, а тому суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання про призначення судово-медичної експертизи.

Постановою Верховного Суду від 26 квітня 2022 року касаційну скаргу

ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 серпня 2021 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Скасовуючи рішення суду апеляційної інстанції та направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд вказав, що в апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилалася на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме на ігнорування судом факту підробки документів (дата складення її пояснювальної доповідної на ім`я начальника депо № 3 «25.XI.2019» було виправлено на «25.X.2019»); безпідставну відмову у задоволенні її клопотання про долучення доказів та призначення судово-медичної експертизи; неврахування її доводів про те, що акт від 04 листопада 2019 року № 92 про нещасний випадок невиробничого характеру вона не підписувала, з його змістом не погоджувалася. Суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення суду першої інстанції, на вказане увагу не звернув, не навів мотивів відхилення кожного аргументу позивачки та не надав належної правової оцінки її доводам.

Верховний Суд зауважив, що для правильного вирішення спору суду апеляційної інстанції треба було виконати вимоги підпункту «в» пункту 2 частини першої статті 382 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), яка зобов`язує суд зазначити у мотивувальній частині свого судового рішення мотиви прийняття чи відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи

в апеляційній скарзі, які мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

Крім того, надаючи оцінку доводам апеляційної скарги про безпідставну відмову районного суду у призначенні судово-медичної експертизи, суд апеляційної інстанції, пославшись на частину першу статті 103 ЦПК України, вказав, що

в матеріалах справи достатньо доказів для встановлення фактичних обставин справи, проте суд не врахував, що призначення експертизи судом є обов`язковим, якщо у справі необхідно встановити характер і ступінь ушкодження здоров`я (пункт 1 частина перша статті 105 ЦПК України).

За таких обставин Верховний Суд дійшов висновку, що постанова апеляційного суду не може вважатися законною і обґрунтованою, оскільки апеляційний суд належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги, у повній мірі не встановив фактичних обставин справи та ухвалив судове рішення з порушенням норм процесуального права, а отже, постанова Дніпровського апеляційного суду від 17 серпня 2021 року підлягає скасуванню з направленням справи до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 14 грудня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 06 квітня 2021 року залишено без змін.

Апеляційний суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, вказав, що наведені в апеляційній скарзі аргументи не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав вважати, що районний суд порушив норми процесуального права, про що зазначає в апеляційній скарзі заявниця, по своїй суті вони зводяться до переоцінки доказів. Доводи апеляційної скарги

є безпідставними, обставини, на які посилається позивачка в апеляційній скарзі, спростовуються матеріалами справи та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні суд першої інстанції дотримався норм матеріального та процесуального права. Нових доказів чи обставин, які не були предметом розгляду у суді першої інстанції та могли вплинути на рішення суду, до суду апеляційної інстанції не надано.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У січні 2024 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кшуташвілі В. О., через систему «Електронний суд» звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська

від 06 квітня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду

від 14 грудня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані рішення судів скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, заявниця посилається на неврахування висновків Верховного Суду щодо надання оцінки доказам у справі (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Крім того, зазначає підставою касаційного оскарження пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України), суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 3 частини другої статті 411 ЦПК України), суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 411 ЦПК України).

Заявниця також вказує, що акт № 92 про нещасний випадок невиробничого характеру складено з порушеннями та за формою, яка втратила чинність ще

01 липня 2019 року; цей акт складено через 18 днів після нещасного випадку із позивачкою; матеріали справи не містять документів про призначення складу комісії про проведення розслідування; пояснювальна докладна складена не позивачкою, містить не її підпис, дата є виправленою; не враховано показання свідка ОСОБА_2 ; висновок експерта складено в порушення пунктів 4.12, 4.14 наказу Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5 «Про затвердження Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень»; необґрунтовано відмовлено позивачці в проведенні додаткової експертизи в порушення частини другої статті 112, статті 113 ЦПК України; доказів про те, що встановлено факт отримання позивачкою травми невиробничого характеру, матеріали справи не містять; апеляційний суд надав незаконну перевагу відповідачу та порушив принципи диспозитивності та змагальності, оскільки відтворив у своїй постанові повністю текст відзиву на апеляційну скаргу із текстом рішення суду першої інстанції; апеляційний суд порушив статті 77, 78 ЦПК України, оскільки послався на недопустимі докази; суд першої інстанції зробив ряд висновків, що не відповідають обставинам справи; суд прийняв рішення на підставі «розмитого» та незаконного висновку експерта.

Заявниця наполягає, що суди попередніх інстанцій порушили норми матеріального права, оскільки не застосували до спірних правовідносин пункти 4.12, 4.14 наказу Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5 «Про затвердження Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень», пункт 12 постанови Кабінету Міністрів України від 22 березня 2001 року № 270 «Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру», пункт 39 постанови Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року № 337 «Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві», статтю 43 Конституцію України, статтю 22 Закону України «Про охорону праці», пункт 10 частини першої статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», статтю 153 Кодексу законів про працю України.

У лютому 2024 року до Верховного Суду від КП «Дніпровський електротранспорт» ДМРнадійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому відповідач, посилаючись на необґрунтованість касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки вони є законними.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 02 січня 2024 року касаційна скарга ОСОБА_1 передана на розгляд судді-доповідачу Луспенику Д. Д., судді які входять до складу колегії: Гулько Б. І., Коломієць Г. В.

Ухвалою Верховного Суду від 15 січня 2024 року заяву суддів Верховного Суду Луспеника Д. Д., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. про самовідвід задоволено. Відведено суддів Луспеника Д. Д., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. за їх заявою від участі

у розгляді справи. Касаційну скаргу ОСОБА_1 передано для проведення повторного автоматизованого розподілу.

Розпорядженням заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 16 січня 2024 року № 8410/0/226-24 у зв`язку з постановленням Верховним Судом ухвали від 15 січня 2024 року про самовідвід суддів Луспеника Д. Д., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 16 січня 2024 року справу передано судді-доповідачу Гулейкову І. Ю., судді, які входять до складу колегії: Лідовець Р. А., Сакара Н. Ю.

Ухвалою Верховного Суду від 18 січня 2024 року заяву судді Верховного Суду Лідовця Р. А. про самовідвід задоволено. Відведено суддю Лідовця Р. А. за його заявою від участі у розгляді справи. Касаційну скаргу ОСОБА_1 передано для проведення повторного автоматизованого розподілу.

Розпорядженням заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 18 січня 2024 року № 108/0/226-24 у зв`язку з постановленням Верховним Судом ухвали від 18 січня 2024 року про самовідвід судді Лідовця Р. А. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 18 січня 2024 року справу передано судді-доповідачу Гулейкову І. Ю., судді, які входять до складу колегії: Осіян О. М., Сакара Н. Ю.

Ухвалою Верховного Суду від 22 січня 2024 року відкрито касаційне оскарження

у справі (з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України), витребувано матеріали справи № 199/7265/20 із Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська та встановлено учасникам справи строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.

У березні 2024 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи № 199/7265/20.

Ухвалою від 04 листопада 2024 року Верховний Суд призначив справу до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 05 листопада 2024 року справу призначено судді-доповідачеві Гулейкову І. Ю., судді, які входять до складу колегії: Білоконь О. В., Осіян О. М., Сакара Н. Ю., Синельников Є. В.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди попередніх інстанційвстановили, що 23 жовтня 2019 року КП «Дніпровський електротранспорт» ДМР складено акт з приводу сходу трамваю з колії, з якого випливає, що о 08 год 04 хв під час слідування трамваю маршруту № 7 моторного вагону № 3003 та причіпного вагону № 3004 у напрямку станції «Медична академія» по проспекту Гагаріна у місті Дніпро під керуванням водія ОСОБА_4 відбувся схід вагона № 3004 вправо, внаслідок чого він вдарився об дерево. Потерпілих немає (а. с. 34).

У поясненнях водій трамваю маршруту № 7 моторного вагону № 3003 та причіпного вагону № 3004 ОСОБА_4 указала, що потерпілих немає, оскільки ніхто не звертався (а. с. 35).

04 листопада 2019 року комісією з розслідування нещасних випадків невиробничого характеру складено акт № 92 про нещасний випадок невиробничого характеру, в якому зазначалося, що 23 жовтня 2019 року

ОСОБА_1 за адресою свого мешкання, виходячи з дому, оступилася та впала спиною на сходи. Пішла на роботу, їй стало погано, у зв`язку з чим вона звернулася до поліклініки та отримала лікарняний лист (а. с. 36).

Вказаний акт від 04 листопада 2019 року № 92 є чинним.

У пояснювальній доповідній ОСОБА_1 на ім`я начальника депо № 3 вона вказала, що 23 жовтня 2019 року йшла на роботу, зачепилася за бордюр, оступилася, впала та вдарилася спиною. У цей день, відпрацювавши приблизно дві години, відчула біль в спині і поїхала у депо. Вона пішла в поліклініку, де їй надали медичну допомогу і відкрили лікарняний. У момент падіння свідків не було,

у наркотичному та алкогольному сп`янінні не перебувала (а. с. 37).

З виписки № 1298719 із медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_1 виходить, що позивачка знаходилася на стаціонарному лікуванні з 01 до

13 листопада 2019 року в комунальному закладі «Міська клінічна лікарня № 6» Дніпровської міської ради. Діагноз: посттравматична торакалгія, люмбоішалгія праворуч з вираженим больовим і м`язово-тонічним синдромом, на фоні закритої неускладненої травми хребта (від 23 жовтня 2019 року) з компресійною клиновидною деформацією тіла L1 хребця; задньо-серединні кили між хребцевих дисків L4-L5, L5-S1. Анамнез: 23 жовтня 2019 року впала на сходи, вдарилася грудним і поперековим відділами хребта. Лікувалась амбулаторно з 23 до

31 жовтня 2019 року (а. с. 38).

Аналогічні медичні відомості зазначено й у виписці з медичної карти стаціонарного хворого № 4508/1187 неврологічного відділення лікування захворювань хребта та периферичної нервової системи у комунальному закладі «Дніпропетровський центр первинної медико-санітарної допомоги», де ОСОБА_1 перебувала на стаціонарному лікуванні з 27 листопада до 10 грудня 2019 року (а. с. 39).

Після повернення справи після її перегляду Верховним Судом ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 11 вересня 2023 року задоволено клопотання ОСОБА_1 про проведення судово-медичної експертизи, проведення якої доручено КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» ДОР.

На вирішення експертизи поставлені такі питання:

- чи могли у ОСОБА_1 утворитися зазначені у її медичній документації тілесні ушкодження при її падінні на землю 23 жовтня 2019 року від спотикання з висоти її зросту та падінні на рівну тверду поверхню?

- чи могли у ОСОБА_1 утворитися зазначені у її медичній документації тілесні ушкодження при її падінні на металеві стойки та на підлогу в салоні трамваю

23 жовтня 2019 року при сході трамваю з рейок?

- чи існує причинно-наслідковий зв`язок між подією, яка сталася 23 жовтня

2019 року під час сходу трамваю з рейок, та наявними у ОСОБА_1 хворобами або станом перебігу хвороб?

- якщо так, то які саме тілесні ушкодження отримала ОСОБА_1 , яка їх локалізація та яка давність та механізм утворення кожного з них?

Попереджено експерта про кримінальну відповідальність, передбачену статями 384, 385 Кримінального кодексу України.

Направлено експерту цивільну справу № 199/7265/20, апеляційне провадження № 22-ц/803/252/23, для проведення експертизи, оригінал медичної карти амбулаторного хворого поліклініки з даними обстеження до та після 23 жовтня 2019 року; належним чином завірені копії медичної карти стаціонарного хворого № 0701521, № 1298719, складених на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оригінал медичної карти стаціонарного хворого № 1211 на ім`я ОСОБА_1 ; належним чином завірені копії медичних карт № EA 103 та № EA 694 на ім`я ОСОБА_1 ; оригінал медичної карти стаціонарного хворого № 21507 на ім`я ОСОБА_1 , належним чином завірені копії медичної карти стаціонарного хворого № 4508/1187 на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; медико-експертна справа про встановлення інвалідності ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , рентгенівські знімки (у кількості 6 штук).

Згідно з висновком експерта від 06 листопада 2023 року № 441 на поставлені питання надано таку відповідь:

«Згідно аналізу наданої медичної документації у ОСОБА_1 встановлено хронічну вертеброгенну радикулопатію L5-S1, правобічний стійкий виражений больовий та м`язово-тонічний синдром, парез розгиначів правої стопи легкого ступеню, статично-динамічні порушення функції хребта та ходи ІІ-ІІІ ступеню, розповсюджений остеохондроз хребта, спонділоатроз, протрузії дисків L2-S1, кила диска L4-L5, помірний стеноз хребетного каналу на рівні L4-L5- S1, стан після операції (09.01.2020) дискектомія L5-S1.

Клінічний діагноз, вказаний після рентгенологічних досліджень хребта від 19.12.2019: компресійна клиноподібна деформація тіла L1, за терміном виникнення не відповідає часу подій 23.10.2019 року, що також підтверджується даними комп`ютерного дослідження від 20.11.2019 року, де встановлено відсутність компресійного перелому тіла L1.

Таким чином, комісія експертів дійшла висновку, що захворювання хребта

у ОСОБА_1 є наслідком дегенеративного процесу й об`єктивних ознак будь-яких ушкоджень (тіла, хребта) не встановлено».

Крім того, в судовому засіданні представником ОСОБА_1 - адвокатом Кшуташвілі В. О. заявлено клопотання про виклик експерта Зубова О. Л. для пояснення експертного дослідження.

У судовому засіданні представником позивача Кшуташвілі В. О. експерту

Зубову О. Л. поставлені такі запитання :

Питання адвоката: Чи було зазначено в документах, наданих для проведення експертизи, те що ОСОБА_1 до жовтня 2019 року робила рентгенівські знімки чи КАТе?

Відповідь експерта: На дослідження були надані знімки СКТ за 2019 рік, за 2020 рік та 4 рентгенологічних знімка за 2020 рік.

Питання адвоката: Чи було досліджено в повному обсязі рентгенівські знімки, які були надані для експертизи? Чи було там зазначено про те, що травма була раніше, чи взагалі її не було, а саме в знімках 2019 року.

Відповідь експерта: надані рентгенограми оглянуті фахівцем, кращим спеціалістом лікарні ім. Мечникова міста Дніпра, та він не каже про травму до того, чи ні, він каже про те, що є клиноподібна деформація, яка виникає не завжди при травмі, вона може виникати при захворюванні хребта дистрофічних змін. В даному випадку клиноподібна деформація не відповідає випадку, який стався 23 жовтня 2019 року, по терміну виникнення. Це є наслідки навантаження хребта тіла людини.

Питання адвоката: при проведенні такої експертизи не витребовувалися від ОСОБА_1 документи, а саме рентгенівські знімки 2018 року, 2019 року, але не жовтень 2019 року, а раніше?

Відповідь експерта: Досить багато інформації треба, тому ми користуємося тими документами, які нам надають. Якщо надана інформація дає можливість прийти до висновку, то ми на цьому зупиняємося. Якщо не можливо визначитися із причиною змін, тоді робимо КАТе, МРТ, але за рахунок того, що виниклий проміжок часу з 2019 року до 2023 року, то це нам не допоможе.

Питання адвоката: чи було враховано у висновку експертизи записи лікарів, які були надані для дослідження, де вони всі зазначали, що перелом хребта L1 і наслідки травми 23 жовтня 2019 року? Чому тоді у всіх виписках ОСОБА_1 саме це зазначено?

Відповідь експерта: при проведенні експертизи експерти використовують тільки об`єктивні методи дослідження, в даному випадку був опис фахівця наданих рентгенограм, на яких не встановлено саме травматичних змін, які відповідали б 23 жовтня 2019 року.

Головуючи - експерту: Чи можливо дати чітку відповідь на питання: ушкодження, які має ОСОБА_1, утворилися внаслідок травми чи в результаті її життєдіяльності? Чи можливо зробити про це категоричний висновок?

Відповідь експерта: ми при проведенні судово-медичної експертизи, маючи дату травми, визначили, які можливі травматичні зміни виникли після 23 жовтня

2019 року. Зміни в хребті на 19 грудня 2019 року по ренгенологічній картині відповідають терміну більше чотирьох місяців, що це було чи травма, чи захворювання, ніхто не може визначити. Є критерії свіжого перелому, є критерії застарілих дистрофічно-дегенеративних змін хребта, вони можуть бути як застарілі сліди травми, так і застарілі сліди захворювання.

Правове регулювання та мотиви, з яких виходить Верховний Суд

Згідно із частинами першою, другою статті 153 КЗпП України (тут і далі - у редакції, чинній для спірних правовідносин) на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних

і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

У частині першій статті 13 Закону України «Про охорону праці» передбачено, що роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» нещасний випадок - обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов`язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров`ю працівника або настала його смерть.

Відповідно до частини другої статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (в редакції, чинній для спірних правовідносин) факт нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання розслідується в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, відповідно до Закону України «Про охорону праці».

Згідно зі статтею 171 КЗпП України власник або уповноважений ним орган повинен проводити розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві відповідно до порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України.

Статтею 22 Закону України «Про охорону праці» також установлено, що роботодавець повинен організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням із всеукраїнськими об`єднаннями профспілок. За підсумками розслідування нещасного випадку, професійного захворювання або аварії роботодавець складає акт за встановленою формою, один примірник якого він зобов`язаний видати потерпілому або іншій заінтересованій особі не пізніше трьох днів з моменту закінчення розслідування.

У разі відмови роботодавця скласти акт про нещасний випадок чи незгоди потерпілого з його змістом питання вирішуються посадовою особою органу державного нагляду за охороною праці, рішення якої є обов`язковим для роботодавця. Рішення посадової особи органу державного нагляду за охороною праці може бути оскаржене в судовому порядку.

Отже, обов`язок провести розслідування нещасного випадку та оформити відповідні документи покладено на роботодавця, а в разі його відмови - таке питання вирішується посадовою особою органу державного нагляду за охороною праці.

Процедура проведення розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві врегульована Порядком розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року № 337 (далі - Порядок № 337).

Пунктом 12 Порядку № 337 визначено, що на підприємстві (в установі, організації) утворюється комісія з розслідування нещасних випадків та/або гострих професійних захворювань (отруєнь), що не підлягають спеціальному розслідуванню (далі - комісія). Комісія утворюється наказом роботодавця не пізніше наступного робочого дня після отримання інформації про нещасний випадок та/або гостре професійне захворювання (отруєння) від безпосереднього керівника робіт, повідомлення від закладу охорони здоров`я, заяви потерпілого, членів його сім`ї чи уповноваженої ним особи.

Окрім того, пунктом 29 указаного Порядку визначено, що факт настання нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) на виробництві може бути встановлено в судовому порядку. Якщо такий факт встановлено

в судовому порядку і нещасний випадок та/або гостре професійне захворювання (отруєння) не підлягають спеціальному розслідуванню, розслідування організовує підприємство (установа, організація), де сталися такі випадок та/або гостре професійне захворювання (отруєння), або його правонаступник у разі реорганізації цього підприємства (установи, організації).

Пунктом 33 Порядку № 337 (у редакції, чинній для спірних правовідносин) передбачено, що комісія (спеціальна комісія) зобов`язана:

- провести засідання комісії (спеціальної комісії) з розслідування нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння), на якому розглянути інформацію про нещасний випадок та/або гостре професійне захворювання (отруєння), розподілити функції між членами комісії, провести зустріч з потерпілим (членами його сім`ї чи уповноваженою ними особою) та скласти протоколи засідання комісії згідно з додатком 4;

- обстежити місце, де сталися нещасний випадок та/або гостре професійне захворювання (отруєння), аварія, та скласти відповідний протокол згідно з додатком 5, розробити ескіз місця, де сталися нещасний випадок та/або гостре професійне захворювання (отруєння), аварія, згідно з додатком 6 і провести фотографування місця настання нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння), аварії (у разі потреби та можливості); одержати письмові пояснення від роботодавця та його представників, посадових осіб, працівників підприємства (установи, організації), потерпілого (якщо це можливо) згідно з додатком 7, опитати осіб - свідків нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) та осіб, причетних до них, згідно з додатком 8;

- вивчити наявні на підприємстві документи та матеріали стосовно нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) та у разі потреби надіслати запити до відповідних закладів охорони здоров`я для отримання медичних висновків щодо зв`язку нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) з впливом на потерпілого небезпечних (шкідливих) виробничих факторів та/або факторів важкості та напруженості трудового процесу;

- визначити вид події, що призвела до нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння), причини нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) та обладнання, устатковання, машини, механізми, транспортні засоби, експлуатація яких призвела до настання нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння), відповідно до Класифікатора видів подій, причин, обладнання, устатковання, машин, механізмів, транспортних засобів, що призвели до настання нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії, згідно з додатком 9;

- визначити відповідність умов праці та її безпеки вимогам законодавства про охорону праці;

- визначити необхідність проведення лабораторних досліджень, випробувань, технічних розрахунків, експертизи тощо для встановлення причин настання нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння);

- з`ясувати обставини та причини настання нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння);

- визначити, пов`язані чи не пов`язані нещасний випадок та/або гостре професійне захворювання (отруєння) з виробництвом;

- установити осіб, які допустили порушення вимог нормативно-правових актів

з охорони праці;

- вивчити документи, що дають змогу відстежити походження нехарчової продукції, під час використання (експлуатації) якої сталися нещасний випадок та/або гостре професійне захворювання (отруєння) або використання (експлуатація) якої могло стати їх причиною (договори, товарно-супровідну документацію тощо), і подати інформацію про таку продукцію та документи про її походження до відповідного органу державного ринкового нагляду (у разі проведення спеціального розслідування);

- розробити план заходів щодо запобігання подібним нещасним випадкам та/або гострим професійним захворюванням (отруєнням), у тому числі пропозиції щодо внесення змін до нормативно-правових актів з охорони праці;

- скласти акти за формою Н-1 (тимчасові акти за формою Н-1 у разі їх складення) згідно з додатком 11 у кількості, визначеній рішенням комісії (спеціальної комісії);

у разі настання групових нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) скласти акти за формою Н-1 на кожного потерпілого;

- розглянути та підписати примірники актів за формою Н-1 (тимчасові акти за формою Н-1 у разі їх складення), а у разі незгоди члена комісії (спеціальної комісії) із змістом розділів 5, 6, 8, 9 такого акта - обов`язково підписати ці акти з відміткою про наявність окремої думки, яка викладається членом комісії письмово, в якій він обґрунтовано викладає пропозиції до змісту розділів 5, 6, 8, 9 акта (окрема думка додається до цих актів та є їх невід`ємною частиною);

- у разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння), пов`язаного з виробництвом, крім акта за формою Н-1, скласти картку обліку професійного захворювання (отруєння) за формою П-5 згідно з додатком 22;

- передати не пізніше наступного робочого дня після підписання актів за формою Н-1 матеріали розслідування та примірники таких актів керівнику підприємства (установи, організації) або органу, що утворив комісію (спеціальну комісію), для їх розгляду та затвердження;

- дотримуватися вимог законодавства про інформацію щодо захисту персональних даних потерпілих та інших осіб, які зібрані в межах повноважень комісії (спеціальної комісії) під час проведення розслідування та задокументовані

в акті за формою Н-1.

Згідно з пунктом 34 Порядку № 337 рішення щодо визнання нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) пов`язаними чи не пов`язаними з виробництвом приймається комісією (спеціальною комісією) шляхом голосування простою більшістю голосів. У разі рівної кількості голосів членів комісії (спеціальної комісії) голос голови комісії (спеціальної комісії)

є вирішальним.

Відповідно до пункту 52 Порядку № 337 обставинами, за яких нещасний випадок та/або гостре професійне захворювання (отруєння) визнаються пов`язаними

з виробництвом, серед інших, є також:

- перебування потерпілого на робочому місці, на території підприємства (установи, організації) або в іншому місці під час виконання трудових (посадових) обов`язків чи завдань роботодавця з моменту прибуття на підприємство (в установу, організацію) до відбуття з нього, що фіксується відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства (установи, організації), у тому числі в робочий і надурочний час;

- підготовка до роботи та приведення в порядок після закінчення роботи знарядь виробництва, засобів захисту, одягу, а також здійснення заходів щодо особистої гігієни, пересування працівника з цією метою по території підприємства (установи, організації) перед початком роботи та після її закінчення;

- раптове погіршення стану здоров`я потерпілого, одержання травм або його смерть під час виконання трудових (посадових) обов`язків внаслідок впливу шкідливих і небезпечних факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу, що підтверджено медичним висновком, або у разі, коли потерпілий не пройшов обов`язкового медичного огляду відповідно до законодавства, а робота, що виконувалася, протипоказана потерпілому відповідно до медичного висновку;

Пунктом 53 Порядку № 337 визначено, що нещасний випадок та/або гостре професійне захворювання (отруєння) визнаються не пов`язаними з виробництвом у разі вчинення потерпілим кримінального правопорушення, що встановлено обвинувальним вироком суду або постановою (ухвалою) про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами; смерті працівника від загального захворювання або самогубства, що підтверджено висновками судово-медичної експертизи та/або відповідною постановою про закриття кримінального провадження.

Відповідно до пункту 58 Порядку № 337 (в редакції, чинній для спірних правовідносин) протягом трьох років з дати отримання акта за формою Н-1 потерпілий, член його сім`ї чи уповноважена ними особа або органи, установи та організації, представники яких брали участь у розслідуванні нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння), мають право звернутися до роботодавця, Держпраці або її територіального органу щодо призначення повторного розслідування (спеціального розслідування) у зв`язку з незгодою з обставинами та причинами настання нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) та/або з висновком комісії, які викладені в акті за формою Н-1. За наявності документів, що можуть суттєво вплинути на висновки комісії (спеціальної комісії), роботодавцем, Держпраці або її територіальним органом (або юридичною особою, яка утворювала комісію, та її органом управління) вживаються заходи до призначення повторного розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння). Голова Держпраці або керівник її територіального органу у разі невиконання спеціальною комісією визначених цим Порядком обов`язків має право призначити повторне спеціальне розслідування нещасного випадку, притягти до відповідальності посадових осіб територіального органу Держпраці та підприємства (установи, організації), які допустили порушення вимог цього Порядку. Повторне розслідування (спеціальне розслідування) нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) проводиться комісією (спеціальною комісією) в іншому складі (із заміною всіх членів комісії). Висновки повторного спеціального розслідування нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) можуть бути оскаржені лише у судовому порядку.

Зазначені положення Порядку дають підстави дійти висновку, що до виключної компетенції комісії (спеціальної комісії) по розслідуванню нещасного випадку належать повноваження з визнання нещасного випадку таким, що пов`язаний з виробництвом, і такий факт не може бути визнаний таким у судовому порядку. Саме комісія (спеціальна комісія) встановлює факт пов`язаності чи непов`язаності нещасного випадку з виробництвом.

Рішення комісії (спеціальної комісії) та відповідний акт можуть бути оскаржені до суду. У цьому випадку суд має встановити наявність або відсутність порушень при їх складанні, у тому числі й перевірити обґрунтованість визнання комісією нещасного випадку таким, що пов`язаний/не пов`язаний з виробництвом,

і відповідно до цього ухвалити рішення.

Суд не уповноважений встановлювати або вважати доведеним факт пов`язаності чи не пов`язаності нещасного випадку з виробництвом.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові

від 22 травня 2024 року у справі № 227/2301/21 (провадження № 14-37цс24).

У своїй позовній заяві позивачка просила суд встановити факт отримання нею, як кондуктором КП «Дніпровський електротранспорт» ДМР, о 08 год 30 хв 23 жовтня 2019 року виробничої травми на цьому підприємстві, а також зобов`язати

КП «Дніпровський електротранспорт» ДМР скласти акт за формою Н-1 за фактом отримання нею, кондуктором КП «Дніпровський електротранспорт» ДМР, о 08 год 30 хв 23 жовтня 2019 року виробничої травми на цьому підприємстві.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, розглянув спір по суті та дійшов висновку, що у позові ОСОБА_1 належить відмовити, оскільки вона не надала суду належних, допустимих та достовірних доказів для встановлення судом факту отримання виробничої травми, а вимога щодо зобов`язання відповідача скласти акт про нещасний випадок на виробництві за формою Н-1 є неправильним способом захисту порушеного права позивачки.

Колегія суддів Верховного Суду не погоджується з такими підставами відмови

у позові, оскільки до виключної компетенції комісії (спеціальної комісії) по розслідуванню нещасного випадку належать повноваження з визнання нещасного випадку таким, що пов`язаний з виробництвом, і такий факт не може бути визнаний таким у судовому порядку. Саме комісія (спеціальна комісія) встановлює факт пов`язаності чи непов`язаності нещасного випадку з виробництвом. Рішення комісії (спеціальної комісії) та відповідний акт можуть бути оскаржені до суду.

У цьому випадку суд має встановити наявність або відсутність порушень при їх складанні, у тому числі й перевірити обґрунтованість визнання комісією нещасного випадку таким, що пов`язаний/не пов`язаний з виробництвом, і відповідно до цього ухвалити рішення.

Отже, у позові необхідно було відмовити саме з наведених підстав.

Викладені у цій постанові мотиви узгоджуються із висновками Верховного Суду

у постанові від 04 вересня 2024 року у справі № 185/11088/21 (провадження

№ 61-5970св24).

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин першої, четвертої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Згідно з частиною третьою статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного

у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Відповідно до положень частини третьої статті 400 ЦПК України Верховний Суд вважає за необхідне вийти за межі доводів та вимог касаційної скарги у зв`язку

з необхідністю врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 22 травня 2024 року

у справі № 227/2301/21 (провадження № 14-37цс24).

Отже, оскільки у справі не вимагається збирання або додаткова перевірка чи оцінка доказів, тому Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги ОСОБА_1 , скасування оскаржуваних рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову з підстав, зазначених у цій постанові.

Розподіл судових витрат

Статтею 416 ЦПК України передбачено, що постанова суду касаційної інстанції складається, в тому числі, із розподілу судових витрат.

Відповідно до частин першої-другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).

З огляду на відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 , витрати зі сплати судового збору покладаються на позивачку та не підлягають відшкодуванню.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргуОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кшуташвілі Вікторія Олексіївна, задовольнити частково.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська

від 06 квітня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду

від 14 грудня 2023 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Дніпровський електротранспорт» Дніпровської міської ради про встановлення факту отримання виробничої травми, зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийІ. Ю. Гулейков

Судді:О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

Є. В. Синельников