Україна

 Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

29 листопада 2024 року                                                             Справа№200/7442/24

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чучка В.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи  адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,  -

                                                        В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2024 року ОСОБА_1 (далі – позивач) звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (надалі – ГУ ПФУ в Донецькій області, відповідач), про:

- визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 01.10.2024 року № 103550006444 щодо відмови в переведені та виплати з 26.09.2024 року ОСОБА_1 на пенсію державного службовця відповідно до п. 12 Прикінцевих положень Закону України «Про державну службу» № 889-VIII з урахуванням довідок про заробітну плату від 17.09.2024 року № 179 та від 06.09.2024 року № 169;

- зобов`язання перевести та виплатити з 26.09.2024 року пенсію державного службовця відповідно до п. 12 Прикінцевих положень Закону України «Про державну службу» № 889-VIII з урахуванням довідок про заробітну плату від 17.09.2024 року № 179 та від 06.09.2024 року № 169.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 26.09.2024 року позивач звернулась до Пенсійного фонду з заявою щодо переведення на пенсію державного службовця відповідно до п. 12 Прикінцевих положень Закону України «Про державну службу» № 889. Однак, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 01.10.2024 року № 103550006444 позивачу відмовлено в призначенні пенсії у зв`язку з тим, що на день набрання чинності Закону України «Про державну службу» № 889, а саме на 01.05.2016 року у позивача відсутній стаж державної служби, оскільки робота в органах митної служби не відносяться до посад державної служби. Позивач вважає таке рішення протиправними та таким, що порушує її право на отримання належної пенсії.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2024 року відкрито провадження у справі № 200/7442/24 за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та повідомлення осіб (виклику) учасників справи. В ухвалі було запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.

Відзив з боку відповідача до суду не надходив.

За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

26.09.2024 року позивач звернулась до Пенсійного фонду з заявою про переведення з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

Рішенням ГУ ПФУ в Донецькій області №103550006444 від 01.10.2024 року позивачу відмовлено в переведенні на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу» у зв`язку з відсутністю законних підстав. Під час розгляду наданих документів, а саме трудової книжки НОМЕР_1 та довідок №169 від 06.09.2024 та №179 від 17.09.2024, виданих Київською митницею, встановлено, що з 17.08.2001 ОСОБА_1 присвоєно персональне звання Радник митної справи, отже станом на 01.05.2016 заявниця не займає посади державної служби. Оскільки посадовим особам митних органів згідно до статті 410 Митного кодексу України присвоюються спеціальні звання і відповідно ці посади не належать по посад, віднесених до категорії посад державної служби, визначених статтею 25 Закону №3723-ХІІ, періоди роботи заявниці в Київській митниці не зараховуються до стажу роботи держслужби.

Встановлені обставини підтверджені матеріалами справи і не є спірними.

Позивач, не погодившись з рішенням ГУ ПФУ в Донецькій області №103550006444 від 01.10.2024 року щодо відмови в переведені та виплаті з 26.09.2024 на пенсію державного службовця відповідно до п. 12 Прикінцевих положень Закону України № 889-VIII з урахуванням довідок про заробітну плату від 17.09.2024 року № 179 та від 06.09.2024 року № 169, звернулась з даним позовом до суду.

Вирішуючи даний спір, суд виходить з такого.

За ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав свобод людини є головним обов`язком держави.

На підставі ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

01.05.2016 набув чинності Закон України «Про державну службу» №889-VIII від 10.12.2015 (далі Закон №889), згідно ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень якого визнано такими, що втратили чинність, зокрема, Закон №3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Відповідно до ч.1 ст.37 Закону №3723-ХІІ, на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що необхідною умовою для наявності у осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, права на пенсію відповідно до згаданої статті є досягнення такими особами певного віку та наявність страхового стажу, передбаченого абз.1 ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Тобто до 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом №889-VIII) право на пенсію державного службовця мали особи, які:

а) досягли певного віку та мають передбачений законодавством страховий стаж;

б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Після 01.05.2016, відповідно до ст.90 Закону № 889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

При цьому законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ.

Так, відповідно до п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Попереднього Закону у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно з п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону 3723-ХІІ в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Водночас, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, ст.37 Закону № 3723-ХІІ передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.

Аналізуючи зазначені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених ч.1 ст.37 Закону №3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Отже, після 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом України від 10.12.2015 № 899 «Про державну службу») зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 889-VIII, та мають передбачені ч. 1 ст. 37 Закону 3723-ХІІ вік і страховий стаж.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена у рішенні Верховного Суду від 04 квітня 2018 року (зразкова справа №822/524/18).

Приймаючи спірне рішення, відповідач послався саме на те, що позивач не має необхідного стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, оскільки на думку відповідача періоди роботи посадових осіб в органах митної служби на посадах, в період перебування, на яких були присвоєні персональні чи спеціальні звання, не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців.

Разом з тим, суд вважає такі доводи відповідача помилковими, з огляду на таке.

Пунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Відповідно до ч.14 ст.37 Закону №3723-ХІІ, період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Тобто, зазначене положення Закону №3723-ХІІ прямо передбачало зарахування періодів роботи в органах державної митної служби до стажу державної служби.

Також, Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №283 від 03.05.1994 (чинного до 01.05.2016, тобто в період проходження позивачем служби в митних органах) визначались посади і органи, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби.

Згідно з ч.2 вказаного Порядку до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.

Отже, до 01.05.2016 чинним на той час законодавством України будо прямо передбачено, що період роботи в органах державної митної служби зараховується до стажу державної служби.

Таким чином, посадові особи державної митної (фіскальної) служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в митних (фіскальних) органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.

Отже, з огляду на наведені законодавчі приписи період державної служби позивача в митних органах у спеціальному званні зараховується до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що рішення ГУ ПФУ в Донецькій області №103550006444 від 01.10.2024 року є необґрунтованим, протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог про зобов`язання перевести та виплатити з 26.09.2024 року пенсію державного службовця відповідно до п. 12 Прикінцевих положень Закону України «Про державну службу» № 889-VIII з урахуванням довідок про заробітну плату від 17.09.2024 року № 179 та від 06.09.2024 року № 169, суд зазначає наступне.

Статтею 58 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Крім того у даному спорі суд не обраховує загальний стаж роботи та стаж державної служби позивача, що виключає можливість зобов`язання відповідача призначити позивачеві пенсію відповідно до п. 12 Прикінцевих положень Закону України «Про державну службу» № 889-VIII, оскільки в межах розгляду даної адміністративної справи судом не досліджувалось питання наявності у позивача загального трудового стажу та стажу державної служби, а обов`язковою передумовою призначення пенсії є наявність визначеного законом загального стажу.

Таким чином з урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії (переведенні на пенсію за іншим законом) та визначення підстав, за яких призначається пенсія (переведенні на пенсію за іншим законом) або приймається рішення про відмову в її призначенні (переведенні на пенсію за іншим законом) та оскільки судом в даному випадку було скасовано рішення про відмову у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" саме Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №103550006444 від 01.10.2024 року, суд дійшов висновку про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву позивача від 26.09.2024 року щодо переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» № 889-VIII, з урахуванням висновків суду.

Також, суд вважає передчасними та такими, що не підлягають задоволенню позовні вимоги про проведення перерахунку з урахуванням довідок про заробітну плату від 17.09.2024 року № 179 та від 06.09.2024 року № 169, оскільки позивачу взагалі було відмовлено у переведенні/перерахунку пенсії, відповідно до Закону України «Про державну службу».

Питання про розмір пенсії, її складові, тощо, на даний час не виникали, а позивачу не було відмовлено у врахуванні довідок від 17.09.2024 року № 179 та від 06.09.2024 року № 169.

Таким чином, у спірних правовідносинах, на думку суду, відповідач діяв з порушенням меж  повноважень, визначених Законами України, необґрунтовано та не пропорційно, чим порушив вимоги ст. 18 Конституції України та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, за якими органи державної влади та органи місцевого самоврядування, в тому числі, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також обґрунтовано і пропорційно.

Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доказів, які б доводили необґрунтованість заявленого позову, відповідач суду не надав, а отже позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Приймаючи до уваги, що позов задоволено частково, у порядку ст. 139 КАС України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Зважаючи на те, що позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн., з відповідача підлягає стягненню 968,96 грн.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 32, 139, 243 – 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

                                                            В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №103550006444 від 01.10.2024 року про відмову ОСОБА_1 у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.09.2024 року щодо переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» № 889-VIII, з урахуванням висновків суду.

4. В задоволенні іншої частини позову – відмовити.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ), судовий збір у розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок.

Судове рішення складено та підписано 29 листопада 2024 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.     

Суддя                                                                                   В.М. Чучко