Д О Д А Т К О В А    П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  120/2886/24

Головуючий у І  інстанції: Сало П.І.

Суддя-доповідач:  Полотнянко Ю.П.

28 листопада 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді:  Полотнянка Ю.П.

суддів:  Смілянця Е. С.  Драчук Т. О.

розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про розподіл судових витрат у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15 липня 2024 року позов задоволено.

Не погодившись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 жовтня 2024 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області, як відокремленого підрозділу ДПС залишено без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15 липня 2024 року - без змін.

Протягом п`яти днів після ухвалення рішення, надійшло клопотання ОСОБА_1 про розподіл судових витрат.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2024 року розгляд заяви призначено в порядку письмового провадження.

10 жовтня 2024 року до суду від Головного управління ДПС у Вінницькій області надійшло заперечення щодо відшкодування витрат на правничу допомогу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи наведені в заяві скаржника та клопотанні відповідача, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав до її частково задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Компенсація витрат на правничу допомогу здійснюється у порядку, встановленому ст.134 КАС України, яка не обмежує розмір таких витрат.

За змістом ч.1 та ч.2 ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з п.1 ч.3 ст.134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Частиною 4 статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.5 ст.134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч.6 ст.134 КАС України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат, згідно з ч.7 ст.134 КАС України, покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Таким чином, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані відповідні докази.

Відповідно до змісту поданої заяви позивач просить стягнути з відповідача понесені витрати на правову допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 9689,6 грн

На підтвердження витрат на правову допомогу надано до суду копії наступних документів: свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, договір про надання правової допомоги №1 від 14.08.2024, акт №1 приймання-передачі наданих послуг від 04.10.2024, рахунок №04/10/24/1 від 04.10.2024, платіжна інструкція №0.0.3922549785.1 від 04.10.2024, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, ноебхідних для надання правової допомоги №04/10/24/1Р від 04.10.2024.

Згідно з положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п`ятої статті 27 Закону України від 5 липня 2012 року №5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон №5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Відповідно до статті 19 Закону №5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону №5076-VI).

При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статті 30 Закону №5076-VI врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

З урахуванням висновків, викладених Верховним Судом у постанові від 05.09.2019 у справі №826/841/17, колегія суддів зазначає, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 14 листопада 2019 року у справі № 826/15063/18, від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19.

Крім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).

З урахуванням зазначеного вище не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Дослідивши зміст та обсяг наданих адвокатом послуг, з урахуванням обставин справи, колегія суддів вважає розмір вартості наданих послуг є неспівмірним зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг.

Таким чином, суд вважає, що визначена адвокатом сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, за результатами розгляду даної справи є завищеною у контексті дослідження обсягу фактично наданих ним послуг із урахуванням складності справи та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг і витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.

Відтак, беручи до уваги предмет спору, складність справи, обсяг адвокатських послуг, що був необхідним для захисту інтересів позивача в суді у зв`язку з розглядом цієї справи, судова колегія вважає, що витрати на правову допомогу в розмірі 9689,6 грн., на відшкодування яких у позивача виникло право за результатами розгляду цієї справи, підлягають зменшенню до 5000 грн.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області належить присудити витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн.

Керуючись ст.ст. 243, 252, 310, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Заяву ОСОБА_1 про розподіл судовиз витрат у справі задовольнити частково.

Ухвалити додаткову постанову, якою вирішити питання про розподіл судових витрат.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 понесені витрати на правову допомогу у розмірі 5000 грн.

В іншій частині заяви відмовити.  

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий  Полотнянко Ю.П.

Судді    Смілянець Е. С.  Драчук Т. О.