Справа № 344/10875/24

Провадження № 1-кп/344/1018/24

У Х В А Л А

28 листопада 2024 року                                                       м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі головуючої судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , розглядаючи в судовому засіданні кримінальне провадження з обвинувальним актом щодо ОСОБА_5 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України, –

В С Т А Н О В И В:

Обвинуваченому ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Прокурор в судовому засіданні подав письмове клопотання про продовження  обвинуваченому ОСОБА_5 строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою  строком до 60 днів, посилаючись на існування ризиків, які визначені ст.177 КПК України, які на даний час не зменшилися та не відпали, зокрема, щодо переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки ОСОБА_5 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі та усвідомлює про можливу неминучість покарання за вчинення вказаного злочину; знищити або сховати будь-які речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки ОСОБА_5 , не має постійного джерела доходу, офіційно ніде не працевлаштований. Звертає увагу на характеристику особи обвинуваченого та вказує, що застосування більш м`яких запобіжних заходів щодо обвинуваченого не зможе запобігти існуванню вказаним ризикам.

Захисник вважає, що в задоволенні клопотання прокурора слід відмовити, оскільки наведені ризики нічим не доведені та не підтверджені, а тому відпала потреба у найбільш тяжкому запобіжному заході. Просить змінити обвинуваченому запобіжний захід з тримання під вартою на запобіжний захід у виді домашнього арешту.

Обвинувачений підтримує думку свого захисника.

Заслухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши письмові матеріали клопотання, суд вважає, що клопотання прокурора слід задовольнити, виходячи з наступного.

За змістом закону, тримання під вартою як запобіжний захід може бути застосовано лише у разі, якщо прокурор наявною сукупністю дозволених законом при прийнятті даного рішення засобів доказування доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим в ст.177 КПК. Неможливість запобігти даним ризикам слід розуміти як недостатність інших запобіжних заходів для того, щоб запобігти їхньому настанню.

Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Зокрема, при продовженні строку тримання під вартою, суд оцінює підстави для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою в кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин справи.

Окрім ступеня тяжкості кримінального правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_5 та особи обвинуваченого, суд також враховує, його вік та стан здоров`я, відсутність офіційного працевлаштування, що свідчить про відсутність у обвинуваченого міцних соціальних зв`язків. Обвинувачений ОСОБА_5 , будучи обізнаним про ступінь тяжкості пред`явленого обвинувачення та покарання, яке загрожує йому у разі визнання його винним, що свідчить про наявність ризиків, передбачених п.1, п.3, п.4, п.5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: можливості переховуватись від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, незаконно впливати на потерпілих, свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення, а також те, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти вищевказаним ризикам та оцінюючи в сукупності всі обставини провадження, суд вважає, що застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_5 у виді тримання під вартою слід продовжити на строк до двох місяців. Вказані ризики виправдовують подальше тримання під вартою обвинуваченого.

Відповідно до положень ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, законне, тобто передбачене внутрішнім законодавством тримання особи під вартою з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, не є порушенням права особи на свободу та особисту недоторканість. Крім цього, відповідно до зазначеної норми Конвенції, звільнення особи повинно обумовлюватися гарантіями явки в судове засідання.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч.5 ст.176 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

В той же час прокурором доведено наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може вчинити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.

Обставини, що слугували підставою застосування обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою з визначенням розміру застави не змінилися, інших обставин, котрі давали б підстави до зміни чи скасування запобіжного заходу, судом не встановлено.

Крім того, суд зауважує, що запобіжний захід у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого застосовано з визначенням розміру застави, яка може бути внесена як обвинуваченим так і іншою особою в будь-який момент під час судового розгляду матеріалів кримінального провадження.

Керуючись ст.ст.176-178, ст.ст.183, 194, ст.331, ст.ст.369-372 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити термін тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 до 26 січня 2025 року включно з визначенням розміру застави в сумі 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень відповідно до ухвали слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 12 червня 2024 року.   

Копію ухвали вручити обвинуваченому та прокурору негайно після її проголошення та направити начальнику ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань (№12)».

Ухвалу може бути оскаржено безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги.

Суддя                                                                                         ОСОБА_6