Справа № 305/4325/24

Номер провадження 3/305/3087/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.11.2024 року                                                                         м. Рахів

Суддя Рахівського районного суду Закарпатської області Попова О.М., розглянувши матеріали ІНФОРМАЦІЯ_1  ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_2 » про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 виданий Рахівським РВ УМВС України в Закарпатській області від 06.06.2012 року, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, за частиною 2 статті 204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

В С Т А Н О В И В :

Згідно з матеріалами справи про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 , 05.10.2024 року о 11 год. 00 хв., прикордонним нарядом «Контрольний пост» у контрольованому прикордонному районі на напрямку прикордонного знаку № 413, на околиці н.п. Лазещина (територія Ясінянської селищної громади Рахівського району Закарпатської області) було виявлено та затримано громадянина України ОСОБА_1 , який спільно з громадянином ОСОБА_2 , здійснив спробу незаконного перетинання державного кордону з України до Румунії, поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон України, у складі групи осіб, своїми діями гр. ОСОБА_1 порушив вимоги ст. 9, ст. 12 Закону України «Про державний кордон України» від 04.11.1991 року, тобто вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 2 ст. 204-1 КУпАП.

ОСОБА_1 , у судове засідання не з`явився. Про день, час та місце судового засідання повідомлений належним чином. Поряд з цим у матеріалах справи міститься письмова заява у якій він зазначив, що у разі його відсутності просить справу розглянути без його участі, а також у матеріалах справи наявні письмові пояснення останнього, з яких неможливо встановити чи мав взагалі, гр.  ОСОБА_1 намір незаконно перетинати кордон.

Відповідно до ч. 2 ст. 277 КУпАП, справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 204-1 цього Кодексу розглядаються протягом доби.

Згідно положень ст. 268 КУпАП, адміністративне правопорушення за ст. 204-1 КУпАП не відноситься до правопорушень, по яким не є обов`язковою присутність в судовому засіданні особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Суд вивчивши матеріали справи, прийшов до висновку, що в діях ОСОБА_1 , відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, яка передбачає відповідальність за незаконне перетинання ДКУ, у складі групи осіб.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення

Відповідно до вимог ст.ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.

Так відповідно до диспозиції ч. 2 ст. 204-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України, групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.

Об`єктивною стороною досліджуваного правопорушення, є перетин або спроба перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або за документами, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.

Суб`єктивна сторона незаконного перетинання державного кордону передбачає наявність прямого умислу, тобто виражається в навмисній формі вини, коли особа розуміє, що незаконно перетинає ДКУ та бажає вчинити такі протиправні дії.

Відповідно, досліджуючи докази по даній справі, суд повинен встановити чи перетинав ОСОБА_1 державний кордон України у незаконний спосіб та чи вчинив він ці незаконні дії навмисно.

Так охорона державного кордону України є невід`ємною складовою загальнодержавної системи захисту державного кордону і полягає у здійсненні Державною прикордонною службою України на суші, морі, річках, озерах та інших водоймах, а також Збройними Силами України у повітряному та підводному просторі відповідно до наданих їм повноважень заходів з метою забезпечення недоторканності державного кордону України.

Державний кордон України – це лінія і вертикальна поверхня, що проходить по цій лінії, визначає межі державної території  України, просторові рубежі дії державного суверенітету України. Охороною Державного кордону України займається Державна прикордонна служба України. 

В підтвердження факту незаконно перетинання державного кордону України прикордонною службою крім протоколу про адміністративне правопорушення надано лише протокол адміністративного затримання, який жодним чином не свідчать про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП.

Суд звертає увагу на те, що в протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що гр. ОСОБА_1 «здійснив спробу незаконного перетинання ДКУ», однак до протоколу не надано жодного належного чи допустимого доказу на підтвердження того, що останній вчиняв будь-які дії щодо незаконного перетинання ДКУ.

Крім того суддя звертає увагу, що від околиці с. Лазещина Рахівського району Закарпатської області, до найближчої ділянки кордону України з Румунієй, значна відстань.

Так за ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

Тому суддя приходить до висновку, що судді не надано належних, достовірних та переконливих доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, а саме які б підтверджували перетинання чи спробу перетинання останнім державного кордону України, у складі групи осіб.

Тому суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, передбачений ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, який встановлює відповідальність за перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України, групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті, оскільки наданими суду доказами його винуватість та сам факт незаконного перетинання державного кордону України не доведений і тому в його діях відсутній склад та подія адміністративного правопорушення, передбаченого даною статтею.

Згідно ч. 1 ст.247 КУпАП, провадження по справі належить закрити, якщо судом встановлено, що в діях особи у відношенні якої, складено протокол про адміністративні правопорушення, відсутні склад та подія адміністративного правопорушення.

Таким чином, суд вважає за необхідне провадження по даній справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності закрити, в зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП.

На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 247, 283, 284 КУпАП, суддя –

П О С Т А Н О В И В :

Провадження по адміністративній справі у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за вчинення адміністративного правопорушення за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП закрити, в зв`язку з відсутністю в його діях складу та події адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її постановлення.

       Суддя                                                                                О.М. Попова