ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

26 листопада 2024 рокусправа № 380/17299/24

м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Андрусів У. Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_2 ), у якому, з урахуванням уточненого адміністративного позову, просить:

- визнати противоправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо розгляду заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз. 2 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянути заяву від 06.06.2024 з урахуванням правової оцінки нормативних та підзаконних нормативних актів, зазначених в позовній заяві.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації у зв`язку з тим, що є особою з інвалідністю третьої групи. 06.06.2024 засобами поштового зв`язку позивач звернувся до відповідача із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз. 2 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560, до якої додав документи для підтвердження обставин, зазначених у ній. Відповіді на заяву не отримав. Із листа ІНФОРМАЦІЯ_4 довідався, що на його заяву від 06.06.2024 ІНФОРМАЦІЯ_2 підготовано відповідь, суть якої зводиться до того, що надіслання документів засобами поштового зв`язку не вважається особистим поданням, а тому така заява не підлягає розгляду. 31.07.2024 позивач повторно звернувся до відповідача, однак жодної відповіді йому не надано. Вважає, що ІНФОРМАЦІЯ_2 допустив протиправну бездіяльність, оскільки за наслідком розгляду його заяви не прийняв рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або про вмотивовану відмову в її наданні. За захистом своїх порушених прав звернувся до суду з цим позовом.

Разом із позовною заявою подав клопотання, у якому просив суд зобов`язати відповідача надати отриману від позивача заяву від 06.06.2024 та додані до неї документи, відповідь на неї та підтвердження скерування її на адресу позивача.

Ухвалою судді від 19.08.2024 позовну заяву залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків.

На виконання вимог цієї ухвали 22.08.2024 позивач подав до суду уточнений адміністративний позов.

Ухвалою судді від 27.08.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами та запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України).

Одночасно з цією ухвалою відповідачу надіслано копію позовної заяви з доданими до неї документами, що підтверджується рекомендованим повідомленням про врученням поштового відправлення, тому суд вважає безпідставним покликання відповідача на те, що позовну заяву він не отримував.

13.09.2024 відповідач скористався процесуальним правом і подав відзив на позовну заяву із викладом заперечень щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову. Свою позицію мотивує тим, що 07.06.2024 на адресу ІНФОРМАЦІЯ_3 надійшла заява позивача від 06.06.2024 з доданими документами, на яку 19.06.2024 надано письмову відповідь №6955. Констатує, що у Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560,  чітко розмежовуються такі поняття як «особисто подає» та «надсилає», тому, на переконання відповідача, для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період необхідна особиста подача заяви, а не надсилання поштою. З урахуванням того, що позивач подав заяву та підтверджуючі документи у непередбачений законом спосіб (надіслав поштою), вони не підлягають розгляду на предмет надання відстрочки. За таких обставин просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

До відзиву відповідач додав лист від 19.06.2024 №6955, отриману від позивача заяву від 06.06.2024 та додані до неї документи, а також документи, які підтверджують надсилання позивачем поштового відправлення.

04.10.2024 позивач подав відповідь (заперечення) на відзив, у якому, покликаючись на матеріали судової практики, виклав свої міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві на позовну заяву заперечень та мотиви їх відхилення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на які сторони покликаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Позивач є особою з інвалідністю третьої групи, що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_1 (вид пенсії: по інвалідності) та довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №623827, виданої Дрогобицькою міжрайонною МСЕК Комунального закладу Львівської обласної ради «Львівський обласний центр медико-соціальної експертизи», від 29.01.2024.

06.06.2024 позивач звернувся до відповідача із заявою встановленого зразка щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Правовою підставою для надання відстрочки зазначив абз. 2 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (визнані в установленому порядку особами з інвалідністю або відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров`я на термін 6-12 місяців (з наступним проходженням військово-лікарської комісії). Просив розглянути заяву та оформити йому у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560, довідку про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. До заяви додано копію пенсійного посвідчення серії НОМЕР_1 та копію свідоцтва про зміну прізвища серії НОМЕР_2 . Заяву скеровано на адресу відповідача засобами поштового зв`язку листом з оголошеною цінністю з описом вкладення, що підтверджується описом вкладення у цінний лист, рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 8217200556613, та вручено відповідачу 07.06.2024.

У відповідь на скаргу позивача листом від 26.07.2024 №1159/9/8424 ІНФОРМАЦІЯ_5 повідомив, що ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянув його заяву від 06.06.2024 і надав письмову відповідь, суть якої полягає у тому, що надісланих через засоби поштового зв`язку документів недостатньо для надання відстрочки від призову на військову службу, тому позивачу рекомендовано особисто подати заяву відповідачу.

У листі від 19.06.2024 №6955 відповідач зазначив, що надіслання копій документів, які, на переконання позивача, підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, засобами поштового зв`язку не вважається їх особистим поданням, а тому розгляду не підлягають.

Суд звертає увагу на те, що відповідач не надав доказів, які б підтверджували факт скерування та отримання цього листа (письмової відповіді на заяву ОСОБА_1 від 06.06.2024) позивачем. Ця обставина заперечується позивачем.

30.07.2024 позивач повторно звернувся до відповідача щодо надання відстрочки від призову на військову службу, однак відповіді йому не надано.

Не погодившись із бездіяльністю відповідача, яка полягає у не розгляді по суті заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 2 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та вважаючи таку протиправною, позивач пред`явив цей позов.

Предметом спірних правовідносин є розгляд заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Надаючи правову оцінку цим правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд застосовує такі норми чинного законодавства та робить висновки по суті спору.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України регламентовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначається Законом України від 25.03.1992 №2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу».

Частиною 1 ст. 1 Закону №2232-ХІІ унормовано, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Згідно з ч. 5 ст.1 цього нормативно-правового акта від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

За змістом п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан.

Указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 №58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023, від 26.07.2023 № 451/2023, від 06.11.2023 № 734/2023, від 05.02.2024 №49/2024, від 06.05.2024 № 272/2024, від 23.07.2024 № 469/2024, від 28.10.2024 №740/2024, затвердженими відповідними законами України, продовжувався строк дії воєнного стану в Україні.

Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 оголошено проведення загальної мобілізації.

Правові засади мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів унормовані Законом України від 21.10.1993 №3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон №3543-XII).

Відповідно до ст. 1 Закону №3543-XII мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Статтею 23 Закону №3543-XII врегульовано питання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 23 Закону №3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані визнані в установленому порядку особами з інвалідністю або відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров`я на термін 6-12 місяців (з наступним проходженням військово-лікарської комісії).

Суд установив, що позивач є особою з інвалідністю III групи, шо підтверджується наявними в матеріалах справи копіями пенсійного посвідчення серії НОМЕР_1 та довідки комунального закладу «Львівський обласний центр медико-соціальної експертизи» Дрогобицької міжрайонної МСЕК до акта МСЕК від 29.01.2024 серії 12 ААГ №623827.

Частинами 7, 8 ст. 23 Закону №3543-XII регламентовано, що перевірка підстав щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки. Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлюватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов`язаний має право на одну з вищезазначених відстрочок. Порядок оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за допомогою цього реєстру визначається Кабінетом Міністрів України.

За змістом п. 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (далі - положення №154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.

Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до абз. 9 п. 11 положення №154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов`язаних.

18.05.2024 набрав чинності Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (далі - порядок №560), у якому, серед іншого, визначено процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.

Відповідно до п. 56, 57 порядку №560 (тут і далі – у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:

голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);

члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).

За правилами п. 58 порядку №560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації.

Додаток 4 до порядку № 560 містить форму заяви щодо оформлення довідки про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

У додатку 5 до порядку №560 визначений перелік документів, що подаються військовозобов`язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Так, документами, які підтверджують право на відстрочку для осіб, що визнані в установленому порядку особами з інвалідністю або відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров`я на строк 6-12 місяців (з наступним проходженням військово-лікарської комісії), є довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, визначеною МОЗ, або посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або пенсійне посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики, постанова військово-лікарської комісії територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Суд установив і ця обставина не заперечується сторонами спору, що позивач подав заяву про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, яка відповідає формі, визначеній додатком 4 до порядку №560, до якої додав документ, який підтверджує право на відстрочку - пенсійне посвідчення серії НОМЕР_1 .

Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлятися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов`язаний має право на відстрочку з підстав, визначених ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (п. 59 порядку №560).

Відповідно до п. 60 порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.

Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.

Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв`язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.

У разі позитивного рішення військовозобов`язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6. У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.

До ухвалення комісією рішення військовозобов`язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Із системного аналізу наведених норм вбачається, що військовозобов`язаний має право на особисте подання на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки заяви за встановленою формою з доданими до неї документами, які підтверджують право на відстрочку, а комісії, утворені при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, зобов`язані, зокрема, вивчити отриману заяву та додані до неї документи, оцінити законність підстав для надання відстрочки, й фактично розглянути такі документи протягом семи днів з дати їх надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади. Така комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки, яке оформляється протоколом. У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за встановленою формою.

Отже, на законодавчому рівні закріплено чіткий порядок звернення особи за наданням відстрочки та порядок розгляду відповідної заяви.

Суд звертає увагу, що порядок №560 не визначає конкретних способів надання документів, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації (власноручно, поштою, тощо), як і не містить положень, відповідно до яких військовозобов`язаний повинен особисто прибути до органу, в якому він перебуває на військовому обліку, з метою подання відповідних документів.

З наведеного суд висновує, що ні Закон №2232-ХІІ, ні Закон №3543-XII, ні порядок №560 не передбачають обов`язку військовозобов`язаного особисто прибувати до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для реалізації права на відстрочку від призову під час мобілізації з підстав, передбачених ст. 23 Закону №3543-XII. Тобто обов`язок «особисто подати» не є тотожним обов`язку «особисто прибути».  Тому міркування відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву з цього приводу є необґрунтованими та безпідставними.

Отже, на переконання суду, позивач, надіславши особисто поштовим зв`язком заяву та документи для вирішення питання про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації дотримався процедури особистого їх подання (направлення).

За таких обставин, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого належить вирішення питання щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, отримавши від позивача заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, повинен прийняти рішення за наслідком її розгляду про надання відстрочки або мотивовану відмову в наданні відстрочки, у порядку та строки передбачені порядком №560.

У спірних правовідносинах суб`єкт владних повноважень не може утриматись від прийняття рішення, що входить до його виключної компетенції.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідач у відповідь на заяву позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та доданих документів, відповіді по суті не надав, а підготував лист від 19.06.2024. Суд вважає, що вказаний лист відповідача носить інформативний характер та не свідчить про прийняття рішення по суті порушеного у заяві питання відповідно до порядку №560, а також не породжує жодних юридичних наслідків.

Зважаючи на встановлені обставини, суд дійшов висновку, що відповідач за результатами розгляду заяви позивача не прийняв рішення про надання позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або про обґрунтовану відмови в її наданні. Роз`яснення відповідача про необхідність особисто прибути для подання заяви та документів, які дають право на відстрочку від призову, не узгоджуються зі вказаними вище передбаченими законом підставами та способом дій такого суб`єкта владних повноважень щодо обов`язку винести акт владно-управлінського характеру (рішення).

Суд зазначає, що відсутність належним чином оформленого рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивованої відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації свідчить про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень необхідно розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. У спірних правовідносинах вона полягає у не розгляді заяви позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд виснував, що поведінка відповідача у спірних правовідносинах не відповідає визначеному ч. 2 ст. 2 КАС України критерію законності та порушує право позивача на розгляд заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та прийняття відповідачем рішення по суті заяви.

Зважаючи на те, що відповідач не розглянув заяву позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та не прийняв будь-яке рішення, яке б породжувало для позивача юридичні наслідки, то суд у контексті спірних правовідносин може лише зобов`язати відповідача розглянути по суті заяву позивача, за результатами розгляду якої відповідачу необхідно прийняти відповідне рішення.

Частиною 2 ст. 9 КАС України регламентовано, що суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

За змістом абз. 2 ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Зважаючи на вищевикладене, з метою захисту порушеного права позивача суд дійшов висновку, що адміністративний позов обґрунтований і підлягає задоволенню шляхом зобов`язання відповідача розглянути заяву від 06.06.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на суб`єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про правомірність його діянь (дій чи бездіяльності).

Відповідач як суб`єкт владних повноважень жодними належними та допустимими доказами не довів правомірність своєї пасивної форми поведінки, пов`язаної з неприйняттям відповідного рішення за результатом розгляду заяви позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Доводи відповідача спростовано наведеним вище аналізом чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини. Тому такі міркування суд не враховує.

За правилами ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч.1 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши наявні у справі письмові докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про задоволення позову повністю, водночас обравши при цьому ефективний спосіб захисту порушених прав позивача, незалежно від формулювання позовних вимог, яке зазначене у позовній заяві.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходив з такого.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Приписами ч. 1 ст. 139 КАС України регламентовано, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду з цим позовом позивач сплатив судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Отже, понесені позивачем документально підтверджені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 1211,20 грн підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Керуючись ст. 2, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд

у х в а л и в:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягає у нерозгляді заяви ОСОБА_1 від 06.06.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 2 частини 1 статті 23 Закону України від 21.10.1993 №3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

3. Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_6 розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.06.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 2 частини 1 статті 23 Закону України від 21.10.1993 №3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач – ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ).

Відповідач – ІНФОРМАЦІЯ_6 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).

СуддяАндрусів Уляна Богданівна