Справа № 305/1787/24

Номер провадження 1-кп/305/333/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

       28.11.2024 року                                                                м. Рахів

Рахівський районний суд Закарпатської області в складі: судді  ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора  ОСОБА_3 ,  неповнолітнього  ОСОБА_4 , законного представника неповнолітнього  ОСОБА_4  -  ОСОБА_5 , захисника  ОСОБА_6 , малолітнього потерпілого  ОСОБА_7  та його законного представника  ОСОБА_8 , представника служби у справах дітей ОСОБА_9 , представника Рахівського РВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_10 , розглянувши в судовому засіданні клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру у кримінальному провадженні № 12024071140000299 від 03.05.2024 року відносно неповнолітнього ОСОБА_4 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з початковою освітою, не одруженого, не працюючого, учня Ясінянської ЗЗСО І-ІІІ ст. №1, не судимого, за ознаками суспільно небезпечного діяння передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

До Рахівського районного суду Закарпатської області надійшло клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру відносно ОСОБА_4 за ознаками суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

02 травня 2024 року близько 15 години 30 хвилин неповнолітній ОСОБА_4 , керуючи технічно справним мопедом марки «Suzuki Lety 4G» без державної реєстрації, немаючи права керування транспортними засобами, рухаючись по пішохідній доріжці, навпроти будинку АДРЕСА_2 , в напрямку грунтової автодороги, грубо порушив вимоги п.п. 12.3 та 11.13 Правил дорожнього руху України, а саме:

п. 12.3 ПДР України - у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди.

п. 11.13 ПДР України - забороняється рух транспортних засобів по тротуарах і пішохідних доріжках, крім випадків, коли вони застосовуються для виконання робіт або обслуговування торговельних та інших підприємств, розташованих безпосередньо біля цих тротуарів або доріжок, за відсутності інших під`їздів і за умови виконання вимог.

Тобто, під час руху, неповнолітній водій ОСОБА_4 при керуванні транспортним засобом маючи можливість оцінити дорожні умови і дорожню обстановку, через власну неуважність рухаючись по прямій ділянці пішохідної доріжки, навпроти будинку АДРЕСА_2 в напрямку ґрунтової автодороги, побачив видиму для нього перешкоду, а саме малолітнього пішохода ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який рухався в попутному напрямку відносно руху вище вказаного мопеда по пішохідній доріжці, та своєчасно не застосував гальмування, внаслідок чого допустив наїзд на вище вказаного пішохода, внаслідок даної автопригоди, пішохід ОСОБА_7 отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження, у вигляді закритого уламкового перелому обох кісток нижньої третини лівої гомілки зі зміщенням.

З технічної точки зору, умовами настання даної ДТП є факт невідповідності дій неповнолітнього водія мопеда марки «Suzuki Lety 4G» без державної реєстрації ОСОБА_4 вимогам п.п. 12.3 та 11.13 ПДРУ, який, маючи можливість оцінити дорожні умови та дорожню обстановку, в момент виявлення перешкоди для руху не застосував гальмування.

Таким чином, неповнолітній ОСОБА_4  вчинив суспільно небезпечне діяння, яке підпадає під ознаки діяння,  передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Враховуючи наведене прокурор у клопотанні просить, застосувати відносно малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з початковою освітою, не одруженого, не працюючого, учня 9 класу Ясінянської ЗЗСО І-ІІІ ст. №1, не судимого, примусовий захід виховного характеру у вигляді передачі неповнолітнього під нагляд батькові – ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 українця, громадянина України, одруженого, на утриманні 4 дитини.

В судовому засіданні, прокурор, підтримуючи клопотання зазначила, що ОСОБА_4 є неповнолітнім, вперше вчинив суспільно-небезпечне діяння не досягши віку з якого передбачена кримінальна відповідальність, після вчинення щиро розкаявся, вважає, що доведеність вчинення суспільно небезпечного діяння можливо встановити на підставі письмових доказів без виклику свідків.

Неповнолітній ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні суспільно-небезпечного діяння визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому, попросив пробачення у потерпілого та пообіцяв, що більше такого не повториться.

Законний представник неповнолітнього ОСОБА_4 – батько ОСОБА_11 , в судове засідання не з`явився, натомість у судове засідання з`явилась ОСОБА_5 , надавши суду документи, що вона є рідною бабусею неповнолітнього ОСОБА_4 та просила замінити її як законного представника неповнолітнього ОСОБА_4 , оскільки батько ОСОБА_11 не має змогу з`являтись в суд у зв`язку з тривалою хворобою.

Суд ухвалив замінити законного представника неповнолітнього ОСОБА_4 , з батька – ОСОБА_11 на бабусю – ОСОБА_5 , з урахуванням думок всіх учасників процесу.

Законний представник неповнолітнього ОСОБА_4 його бабуся ОСОБА_5 , у судовому засіданні не заперечувала проти задоволення клопотання прокурора та просила передати онука ОСОБА_4 під нагляд його батька гр. ОСОБА_11 та покласти на нього всі витрати.

Захисник неповнолітнього ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_6 просила суд задовольнити клопотання прокурора про застосування до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру.

Малолітній потерпілий ОСОБА_7 та його законний представник – мати ОСОБА_12 , в судовому засіданні не заперечували проти задоволення клопотання прокурора, а також зазначили, що жодних претензій до неповнолітнього ОСОБА_4 в них немає.

Представник служби у справах дітей та представник Рахівського РВП ГУНП в Закарпатській області, у судовому засіданні, не заперечували проти задоволення клопотання.

Заслухавши думки учасників судового провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження суд приходить до наступного висновку.

Згідно ст. 498 КПК України  кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів виховного характеру, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, здійснюється внаслідок вчинення особою, яка після досягнення одинадцятирічного віку до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.

Згідно ст. 499 КПК України досудове розслідування у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів виховного характеру здійснюється згідно з правилами, передбаченими цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 97 КК України  Неповнолітнього, який вперше вчинив кримінальний проступок або необережний нетяжкий злочин, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо його виправлення можливе без застосування покарання. У цих випадках суд застосовує до неповнолітнього примусові заходи виховного характеру, передбачені частиною другою статті 105 цього Кодексу. Примусові заходи виховного характеру, передбачені частиною другою статті 105 цього Кодексу, суд застосовує і до особи, яка до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 105 Кримінального кодексу України до неповнолітнього може бути застосовано примусові заходи виховного характеру у виді передачі неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх замінюють.

Частиною 3 статті 105 КК України передбачено, що тривалість заходів виховного характеру, передбачених пунктами 2 та 3 частини другої цієї статті, встановлюється судом, який їх призначає.

Пунктом 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 15 травня 2006 року «Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру» передбачено, що строк нагляду, передбаченого п. 3 ч. 2 ст. 105 КК України, суд встановлює з урахуванням конкретних обставин справи та мети виправлення неповнолітнього. Як свідчить практика, цей нагляд має здійснюватись, як правило, не менше одного року, оскільки за коротшого строку він буде малоефективним (але не довше, ніж до досягнення особою повноліття).

Відповідно до частини 1 статті 501 КПК України під час постановлення ухвали в кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів виховного характеру суд з`ясовує такі питання:

1) чи мало місце суспільно небезпечне діяння;

2) чи вчинено це діяння неповнолітнім у віці від 11 років до настання віку, з якого настає кримінальна відповідальність за це діяння;

3) чи слід застосувати до нього примусовий захід виховного характеру і якщо слід, то який саме.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 15 травня 2006 року «Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру» передбачено, що відповідно до чинного законодавства примусові заходи виховного характеру можна застосовувати до особи, яка у віці від 14 до 18 років учинила злочин невеликої або середньої тяжкості, а також до особи, котра у період від 11 років до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, учинила суспільно небезпечне діяння, що має ознаки дії чи бездіяльності, передбачених Особливою частиною Кримінального кодексу України.

Примусові заходи виховного характеру, зокрема, застосовують:

- у разі постановлення судом рішення про звільнення неповнолітнього від кримінальної відповідальності на підставі ч. 1 ст. 97 КК України;

- до особи, котра до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння (ч. 2 ст. 97КК України);

- при звільненні неповнолітнього від покарання відповідно до ч. 1 ст. 105 КК України.

Пунктом 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 15 травня 2006 року «Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру» передбачено, що неповнолітнього можна передати під нагляд батьків. При цьому, вони мають бути спроможні здійснювати виховний вплив на неповнолітнього, постійно й належним чином контролювати його поведінку та зобов`язані це робити.

Відповідно до інформаційного листа ВСС України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 223-1134/0/4-13 від 18.07.2013 «Про деякі питання здійснення кримінального провадження щодо неповнолітніх», суд ухвалює судове рішення щодо неповнолітнього, керуючись принципом найкращих інтересів дитини, встановленого у ст. 3 Конвенції ООН про права дитини, відповідно до положень глави 29 КПК та розділу XI КК України.

До особи, яка вчинила кримінальне правопорушення після досягнення одинадцятирічного віку, але до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, у будь-якому випадку, незважаючи на ступінь тяжкості вчинюваного діяння, згідно зі ст. 498 КПК України мають застосовуватись примусові заходи виховного характеру.

Оцінивши зібрані по кримінальному провадженню докази, надані прокурором у судовому засіданні, суд вважає, що винуватість неповнолітнього ОСОБА_4 в скоєнні суспільно-небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України доведена в повному обсязі.

При цьому, суд враховує, що неповнолітній ОСОБА_4 свою винуватість визнав та щиро розкаявся у вчиненому, до кримінальної відповідальності раніше не притягувався, позитивно характеризуються за місцем проживання та навчання. ОСОБА_4 вчинив суспільно-небезпечне діяння у віці 14 років, згідно ст. 22 КК України не досягнув віку, з якого передбачена кримінальна відповідальність, отже він підпадає під критерії зазначені в статті 97 КК України.

Матеріалами кримінального провадження підтверджується те, що неповнолітній ОСОБА_4 проживає разом з батьком ОСОБА_11 , який згодний на передачу сина йому під нагляд.

При призначенні примусових заходів виховного характеру суд враховує обставини вчиненого, суспільну небезпечність, наслідки діяння, дані про особу неповнолітнього, характеристику неповнолітнього, умови життя, виховання і поведінку, його ставлення до вчиненого, час, який пройшов з часу вчинення неповнолітнім суспільно-небезпечного діяння, а також те, що він постійно проживає разом з батьками, раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра на перебуває, за місцем навчання характеризується позитивно.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання прокурора про застосування до неповнолітнього ОСОБА_4 примусових заходів виховного характеру.

Цивільний позов не заявлено.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_4 не обирався.

Процесуальні витрати: 1893,20 грн, за проведення інженерно-транспортної експертизи №СЕ-19/107-24/5292-ІТ, 2271,84 грн. за проведення інженерно-транспортної експертизи №СЕ-19/107-24/5293-ІТ, долю яких суд вирішує на підставі ст.ст. 118-124 КПК України.

Долю речових доказів суд вирішує на підставі ст.100 КПК України.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 22, 97, 105 КК України, ст.ст. 100, 118-124, 318, 322, 342-376, 498-501 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру у кримінальному провадженні № 12024071140000299 від 03.05.2024 року відносно неповнолітнього ОСОБА_4 за ознаками суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, задовольнити.

Застосувати до неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з початковою освітою, не одруженого, не працюючого, учня Ясінянської ЗЗСО І-ІІІ ст. №1, не судимого, примусовий захід виховного характеру у вигляді передачі неповнолітнього під нагляд батькові – ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 українця, громадянина України, одруженого, на утриманні 4 дитини.

Строк застосування примусового заходу виховного характеру у вигляді передачі під нагляд батька ОСОБА_11 ,  ІНФОРМАЦІЯ_3 , для неповнолітнього ОСОБА_4 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначити терміном 1 (один) рік.

Стягнути з  батька неповнолітнього ОСОБА_4 - ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , процесуальні витрати у розмірі: 1893 (одна тисяча вісімсот дев`яносто три) гривні 20 копійок, за проведення інженерно-транспортної експертизи №СЕ-19/107-24/5292-ІТ та 2271 (дві тисячі двісті сімдесят одну) гривню 84 копійки, за проведення інженерно-транспортної експертизи №СЕ-19/107-24/5293-ІТ, в дохід держави.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України скасувати арешт майна накладений ухвалою слідчого судді Рахівського районного суду Закарпатської області від 09.05.2024 року, а саме на: транспортний засіб мопед марки SUZUKI 49,9 см/куб, без державної реєстрації, чорного кольору, власником якого є ОСОБА_13 , мешканка АДРЕСА_3 .

Речові докази по справі, транспортний засіб мопед марки SUZUKI 49,9 см/куб, без державної реєстрації, чорного кольору, власником якого є ОСОБА_13 , мешканка АДРЕСА_3 , відповідно до ст.100 КПК України, - повернути ОСОБА_13 , як власнику транспортного засобу.

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня її оголошення.

Суддя                                                         ОСОБА_1