Справа № 602/1027/24

Провадження № 2/602/333/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

/заочне/

"26" листопада 2024 р.                                                        м. Ланівці                Лановецький районний суд Тернопільської області у складі:

головуючого судді                        Наумчука В.А.,

за участю секретаря с/з                Майхрук Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС» до ОСОБА_1  про стягнення заборгованості за договором позики, –

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю ««ІННОВА ФІНАНС» (далі - ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» або Товариство або позивач) через свого представника ОСОБА_2 звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі – позичальник або відповідач), у якому просить стягнути з відповідача заборгованість за договором позики.

В обґрунтування своїх вимог вказує на те, що 05.02.2024 ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» та ОСОБА_1 , шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, уклали Договір надання грошових коштів у позику № 2949260224, за умовами якого Товариство надало позичальнику грошові кошти в кредит, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити за його використання проценти на умовах договору.

Всупереч умовам укладеного договору позики відповідач не виконав своїх зобов`язань, у зв`язку з чим  ОСОБА_1  має непогашену заборгованість перед позивачем в сумі 37 375,00 гривень, з яких 5 000,00 грн – заборгованість за тілом кредиту, 32 375,00 грн – заборгованість за процентами, яку ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» просить стягнути з відповідача.

Також разом із заборгованістю за договором позики позивач просить стягнути з відповідача понесені судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме сплачений судовий збір в розмірі 2 422,40 гривень.

Ухвалою суду від 28.10.2024 відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 26 листопада 2024 року.

Представник позивача ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» в судове засідання не з`явився, однак в позовній заяві просить розгляд справи проводити без його участі, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, хоча про день, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки в судове засідання не повідомив та не подав відзиву на позов.

Статтею 280 ЦПК України передбачено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до статті 281 ЦПК України про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу. Розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими главою «Заочний розгляд справи» ЦПК України.

Ураховуючи те, що відповідач, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, у судове засідання не з`явився, про причини своєї неявки суду не повідомив, відзиву не подав, а позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, то керуючись ст. 280, 281 ЦПК України суд постановив провести заочний розгляд цієї справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Згідно зі частиною другою статті 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд дослідив та оцінив матеріали справи, докази, які у них містяться, встановив фактичні обставини і відповідні спірні правовідносини, та дійшов наступних висновків.

05 лютого 2024 року ОСОБА_1 дистанційно, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, а саме: шляхом надсилання електронного повідомлення про накладання електронного підпису одноразовим ідентифікатором підписав Анкету клієнта, Договір надання грошових коштів у позику № 2949260224, Таблицю обчислення загальної вартості позики та реальної річної процентної ставки за договором надання грошових коштів у позику, Паспорт споживчого кредиту, що підтверджується доданими до позовної заяви належним чином засвідченими копіями зазначених документів (а.с. 6-7, 13-23, 19-22, 26-28).

Одноразові ідентифікатори для підписання договору позики (кредитного договору) та паспорта споживчого кредиту, які вказані у цих документах, були відправлені йому на електронну пошту позивачем, що підтверджується роздруківкою з електронної пошти позивача (а.с. 37)  

Станом на 05.02.2024 ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» було зареєстроване як фінансова установа та у нього була чинна ліцензія щодо надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, що убачається з інформації, що міститься на офіційному веб-сайті Національного банку України «Комплексна інформаційна система Національного банку України» за посиланням: https://kis.bank.gov.ua/.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною першою статті 1047 ЦК України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Нормою частини другої статті 638 ЦК України встановлено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Статтею 13 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством).

Відповідно до частин третьої, шостої та сьомої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

05 лютого 2024 року ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» надало ОСОБА_1  грошові кошти в розмірі 5 000,00 гривень шляхом їх перерахування на банківський рахунок останнього, реквізити якого він вказав у Анкеті клієнта, що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції № 19758-1354-86088702 від 05.02.2024 (а.с.23).

Таким чином, сторони уклали Договір надання грошових коштів у позику №2949260224 від 05.02.2024 (далі у тексті – Договір позики), згідно якого ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» надало позичальнику грошові кошти у позику в розмірі 5 000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути позику та сплатити проценти за користування позикою в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Умовами укладеного Договору позики передбачено: тип позики – кредит, процентна ставка – фіксована, дисконтна (знижена) процентна ставка (застосовується у відповідності до умов Програми Лояльності ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» - 1,99 % на день (726,35 % річних), процентна ставка позаакційна (базова) – 2,5 % на день (912,5 % річних), строк позики (строк дії договору) – 30 днів, дата надання позики – 05.02.2024, дата повернення позики - 06.03.2024.

Отже, між сторонами на підставі укладеного Договору позики виникли позикові (кредитні) правовідносини, які регулюються нормами Цивільного кодексу України, інших актів законодавства.

Суд визнає встановленою ту обставину, що у подальшому відповідач свої зобов`язання, взяті на себе за Договором позики належним чином не виконав.

Згідно з положеннями статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Суд констатує, що за умовами вищезазначеного Договору позики відповідач отримав кредитні кошти у сумі 5 000,00 грн та користувався ними, належних та допустимих доказів на підтвердження повернення отриманих в кредит коштів у матеріалах справи відсутні, відтак, суд дійшов висновку про те, що заборгованість на підставі Договору позики в частині тіла кредиту у розмірі 5 000,00 гривень підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ІННОВА ФІНАНС».

Вирішуючи спір у частині стягнення заборгованості за процентами за Договором позики в сумі 32 375,00 гривень, суд виходить з наступного.

Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами договору строку надання позики (тобто за період правомірного користування нею). Після спливу такого строку чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право позикодавця нараховувати проценти за позикою припиняється. Права та інтереси позикодавця в охоронних правовідносинах (тобто за період прострочення виконання грошового зобов`язання) забезпечує частина друга статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Такий правовий висновок Велика Палата Верховного Суду зробила у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 4-10цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18).

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 18.01.2022 у справі №910/17048/17 та від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 не знайшла підстав для відступу від наведеного вище правового висновку.

Як вбачається із позовної заяви, ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» просить стягнути з ОСОБА_1 проценти від суми позики за весь період фактичного користування коштами (з 05.02.2024 по 22.10.2024, всього за 259 днів), тобто після спливу погодженого сторонами договору строку надання позики.

При цьому посилається на висновки Великої Палати Верховного Суду, сформульовані у постанові від 18.01.2022 у справі №910/17048/17.

У зв`язку з цим, суд зауважує, що висновок про те, що «нарахування процентів за користування кредитом припиняється у день фактичного повернення кредиту, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів» зроблено Великою Палатою Верховного Суду під час касаційного перегляду рішень місцевого та апеляційного господарського судів, з огляду на встановлені судами фактичні обставини у справі №910/17048/17, зокрема, щодо умов нарахування процентів за договором про відкриття кредитної лінії, укладеним між сторонами тієї справи.

Зазначений висновок не може бути застосований у цій справі, оскільки фактичні обставини, встановлені у справі №910/17048/17 є іншими, ніж фактичні обставини, встановлені у цій справі.   

У цій справі суд встановив, що відповідно до п.1.2 Договору позики строк позики (строк дії Договору) становить 30 днів.

Датою (днем) повернення позики сторони визначили 06.03.2024.

У розділі 4 Договору позики «Пролонгація строку позики» сторони передбачили умови, за яких здійснюється продовження (пролонгація) строку користування позикою.

Так, позичальник має право продовжити строк користування позикою (п. 4.1 Договору позики).

Після кожного продовження строку позики, змінюється кінцева дата строку позики та кінцева дата терміну дії договору на відповідну кількість календарних днів (п. 4.5 договору Позики).

Продовження строку користування позикою здійснюється за зверненням позичальника в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора через особистий кабінет позичальника шляхом укладення додаткової угоди (додаткового договору), що підписується із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час реалізації позичальником такого права (п. 4.9 Договору позики).

У матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження продовження строку дії договору (пролонгації) відповідно до положень розділу 4 Договору позики «Пролонгація строку позики».

При цьому суд зауважує, що умова Договору позики, передбачена п. 5.2, відповідно до якої «строк дії цього договору, вказаний у п. 1.2 договору, діє на весь період, протягом якого сторони здійснюють свої права і обов`язки за цим договором…та визначається як період від дати отримання позичальником позики до фактичної дати повернення позики…» суперечить п. 1.2 Договору позики, відповідно до якого строк дії договору становить 30 днів.

У зв`язку з цим, підлягає застосуванню норма ч.8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 № 1023-XII (в редакції, чинній на дату укладення Договору позики), згідно з якою нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Відтак, з урахуванням викладеного вище, правомірним є нарахування позивачем процентів за користування кредитними коштами на підставі ст. 1048 ЦК України лише протягом погодженого сторонами строку надання позики – 30 днів.

Щодо процентної ставки, за якою було нараховано проценти за користування кредитними коштами, суд зазначає наступне.

Відносини між кредитодавцями, кредитними посередниками та споживачами під час надання послуг споживчого кредитування, а також відносини, що виникають у зв`язку з врегулюванням простроченої заборгованості за договорами про споживчий кредит та іншими договорами регулюються Законом України «Про споживче кредитування» від 15.11.2016 № 1734-VIII (далі у тексті – Закон №1734).

Пунктами 10, 11 частини першої статті 1 Закону №1734 визначено, що споживче кредитування - правовідносини щодо надання, обслуговування та повернення споживчого кредиту. Споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Пунктами 1.1.1, 1.1.2 Договору позики, укладеного між сторонами, передбачено, що: тип договору – кредит; мета отримання кредиту - для власних потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Отже, з огляду на зазначене вище, правовідносини, які виникли між сторонами на підставі Договору позики, підпадають під сферу регулювання Закону №1734.

Відповідно до ч.5 ст. 8 Закону № 1734 (в редакції, чинній на дату укладення і виконання договору) максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Застосування денної процентної ставки у більшому розмірі порушує право споживача кредитних послуг та не відповідає вимогам закону, а тому при вирішенні даного спору, за таких обставин, підлягає врахуванню процентна ставка в розмірі 1% на день.

Підсумовуючи викладене, суд вважає, що у цій справі з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення сума заборгованості, яка складається із суми заборгованості за тілом кредиту в розмірі 5000 грн та суми процентів за користування кредитом у розмірі 1 500,00 гривень (5 000,00 грн * 1 % * 30 днів = 1 500,00 грн).

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Відтак, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за процентами у сумі 30 875,00 гривень задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у сумі 2 422,40 гривень згідно платіжної інструкції № 74 від 22.10.2024.

Ураховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню у розмірі 17,4 % від заявленої суми, то з відповідача слід стягнути судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 421,50 гривні (2 422,40 х 17,4 %).

На підставі наведеного вище, статей 207, 525, 526, 629, 631, 638, 1047,1048, 1050, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», статей 8, 13 Закону України «Про споживче кредитування», статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та керуючись статтями 12, 13, 89, 141, 211, 247, 258, 259, 263-265, 272, 273, 279, 280, 281,354, 355 ЦПК України, суд –

у х в а л и в:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС» до ОСОБА_1  про стягнення заборгованості за договором позики – задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС» заборгованість за договором позики в розмірі 6 500,00 гривень (шість тисяч п`ятсот гривень), з яких 5 000,00 (п`ять тисяч) гривень – заборгованість за тілом кредиту, 1500,00 (одна тисяча п`ятсот) гривень – заборгованість за процентами.

3. У решті позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС»  судові витрати у вигляді сплаченого судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 421,50 гривні.

Заочне рішення може бути переглянуте Лановецьким районним судом Тернопільської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення суду в загальному порядку встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

ПОЗИВАЧ: Товариство з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС», місцезнаходження: вул. Болсуновська, 8, поверх 9, м. Київ, 01014, код ЄДРПОУ 44127243.

ВІДПОВІДАЧ: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя: В. А. Наумчук