Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.11.2024Справа №607/6905/23

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

       головуючого судді                                Братасюка В.М.

       за участю секретаря судового засідання        Тинкалюк Є.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення відсотків за користування коштами,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 звернулись в суд до відповідача ОСОБА_3 про стягнення відсотків за користування коштами.

В обґрунтування позовних вимог позивачами викладено обставини, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03.06.2022 з відповідача на користь позивачів стягнуто грошову компенсацію вартості 5/9 часток квартири, загальною площею 64,3 кв. м та житловою площею 39,1 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , у розмірі 605 390,00 грн, а також припинено право власності позивачів на 5/9 часток вказаного вище об`єкта нерухомого майна та стягнуто з відповідача на користь позивачів судовий збір у розмірі 6053,90 грн. Указане рішення суду набрало законної сили 12.07.2022. Однак, станом на 17.04.2023 борг повністю не сплачено. Позивачі вказали, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України. Крім того, позивачі зазначили, що з огляду на подібність відносин - користування чужими коштами, робиться висновок: якщо розмір процентів ні договором, ні положеннями ЦК чи інших актів цивільного законодавства не передбачений, то, застосовуючи аналогію закону - проценти нараховуються в розмірі, передбаченому п.1 ч.1 ст.1048 ЦК, тобто на рівні облікової ставки НБУ.

У зв`язку із недосягненням згоди щодо досудового врегулювання спору, з підстав викладених у позові, позивачі просять позов задовольнити та стягнути з відповідача суму відсотків за користування коштами в розмірі 104 998,25 грн та судові витрати.

09.05.2023 судом зареєстровано відзив на позовну заяву, поданий представником відповідача, в якому ознайомившись із позовною заявою, вважає її необґрунтованою, оскільки твердження позивачів не відповідають дійсності. Відзив вмотивував тим, що відповідач не погоджується з сумою, яку зазначають позивачі, оскільки стверджує, що ним було сплачено 330450 грн, а не 150000 грн. Крім того, зазначає, що в даному випадку у відповідача відсутній обов`язок сплати інфляційних втрат та 3% річних, оскільки в даних правовідносинах відсутній елемент неправомірності користування утримуваними ним грошовими коштами, як і відсутній сам факт отримання будь яких коштів від позивачів. Також, відповідач стверджує, що у нього важке матеріальне становище. Окрім того, ОСОБА_3 позбавлений можливості реалізувати своє право на виконання рішення суду від 03.06.2022. Вказує, що залишається незрозумілим, яким чином позивачі вважають за можливе стягнути проценти за відсутності їх встановленого розміру в договорі, більше того, за відсутності договору чи розписки. За відсутності укладеного договору позики, а від так відсутності отримання відповідачем грошових коштів відсутня база для нарахування відсотків та пені. Враховуючи вищевикладене, у задоволенні позову просить відмовити.

12.05.2023 через підсистему «Електронний суд» представником позивачів подано відповідь на відзив, в якій позивачі не погоджуються з твердженнями відповідача викладеними у відзиві. Позивачі не погоджуються з доводами відповідача про те, що даний позов пред`явлено до суду до отримання відповідачем копії судового рішення, зважаючи на те, що сторона відповідача була обізнана про наявність рішення у справі № 607/29887/19, яке не оскаржувалось та набрало законної сили ще 12.07.2022. Докази, які б підтверджували наявність перешкод в отримання копії рішення від 03.06.2022, не надані. Також представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Сампара Н.М. вказує, що не відповідають дійсності твердження позивача про перераховані суми та зазначає про перераховані кошти: 26.12.2022 - 55 000 грн.; 27.12.2022 - 46 000 грн.; 16.02.2023 - 52 000 грн.; 14.04.2023 - 40 000 грн.; 05.05.2023 - 140 450 грн, однак дата пред`явлення позову - 17.04.2023, та 18.04.2023 на рахунок позивача було перераховано 36 363,60 грн. (відповідь з ДВС від 05.05.2023 №47164; 11.05.2023 позивачу зарахована сума в розмірі 123 681,82 грн. Згідно ВП №70480053. Крім цього, позивачі вважають необґрунтованими доводи відповідача щодо зменшення розміру неустойки, штрафу та процентів річних, оскільки, посилання на висновки постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 є відмінними від обставин справи, тому стягнення процентів річних у зазначеному розмірі не суперечить принципам розумності, справедливості та пропорційності. З цих підстав просить позов задовольнити в повному обсязі.

У судове засідання позивачі та їх представник не з`явилися, однак представником позивачів подано суду заяву про розгляд справи без сторони позивача. Позовну заяву підтримує в повному обсязі та просить задовольнити.

Відповідач та його представник в судове засідання не з`явились, однак представником відповідача подано заяву про розгляд справи без участі. Щодо задоволення позовних вимог заперечує.

При розгляді справи судом, учасниками справи подано заяви, клопотання та судом було вчинено інші процесуальні дії.

Ухвалою судді відкрито провадження у справі.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області 28.02.2024 провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення грошей, в частині вимог ОСОБА_4 - закрито за п.4 частини першої статті 255 ЦПК України.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області 05.06.2024 провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення грошей, в частині вимоги про стягнення пені за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання - закрито за п.4 частини першої статті 255 ЦПК України.

Перевіривши, дослідивши об`єктивно та оцінивши зібранні у справі докази, суд дійшов до наступного висновку, виходячи з фактичних обставин справи, мотивів та застосованих норм права.

Судом встановлено, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03.06.2022 з відповідача на користь позивачів стягнуто грошову компенсацію вартості 5/9 часток квартири, загальною площею 64,3 кв. м та житловою площею 39,1 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , у розмірі 605390 грн, а також припинено право власності позивачів на 5/9 часток вказаного вище об`єкта нерухомого майна та стягнуто з відповідача на користь позивачів судовий збір у розмірі 6053,90 грн. Указане рішення суду набрало законної сили 12.07.2022.

Відповідно до листа №36217 від 07.04.2023 року, Відділ державної виконавчої служби у місті Тернополі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції повідомляє, що на виконанні у Відділі перебуває виконавче провадження за №ACBП

№70480053 з примусового виконання виконавчого листа №607/29887/19 від 07.18.11.2022, виданого Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 грошову компенсацію, вартості 5/9 частини квартири АДРЕСА_2 , в розмірі 605 390,00 грн. (шістсот п?ять тисяч триста дев?яносто гривень 00 копійок).

07.12.2022 державним виконавцем керуючись ст. ст. 3,4,24,25,26,27 Закону

України «Про виконавче провадження» винесено постанову про відкриття виконавчого провадження яку надіслано сторонам виконавчого провадження рекомендованим листом.

Відповідно до ст.42, ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» 07.12.2022 державним виконавцем винесено постанову про розмір мінімальних

витрат виконавчого провадження та постанову про стягнення виконавчого збору.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15.02.2023 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_3 про розстрочення виконаня судового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення грошової компенсації та припинення права власності.

Стаття 4 ЦПК України передбачає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частини 1, 2 ст. 509 ЦК України визначають, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду (ч. 5 ст. 11 ЦК України).

За змістом ст. 524, 533-535, 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15-ц.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, ст. 625 ЦК України розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України, відтак вона поширює свою дію на всі зобов`язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

За своєю правовою природою судове рішення є засобом захисту прав або інтересів фізичних та юридичних осіб.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 320/5115/17 вказано на те, що відповідно до положень ст. 11 ЦК України рішення суду може бути підставою виникнення цивільних прав та обов`язків у випадках, установлених актами цивільного законодавства, - за наявності прямої вказівки про це в законі.

За загальним правилом судове рішення забезпечує примусове виконання зобов`язання, яке виникло з підстав, що існували до його ухвалення, але не породжує таке зобов`язання, крім випадків, коли положення норм чинного законодавства передбачають виникнення зобов`язання саме з набранням законної сили рішенням суду.

Приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу ІІІ книги 5 цього ЦК України), так і на не договірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу ІІІ книги 5 ЦК України).

Таким чином у ст. 625 ЦК України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Таких правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18), відступаючи від висновку Верховного Суду України, зокрема викладеного у постанові від 20.01.2016 у справі № 6-2759цс15, який полягав у тому, що правовідносини, що виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовані Законом України «Про виконавче провадження», і до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов`язання (ст. 625 ЦК України).

Частини 1, 5 ст. 81 ЦПК України визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Суд погоджується з доводами позивачів про те, що наявність судового рішення про стягнення коштів не позбавляє позивачів права на стягнення з відповідача індексу інфляції та 3 % річних за користування грошовими коштами на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Рішення суду набрало законної сили 12.07.2022, відповідачем не оскаржувалось, та станом на 17.07.2022 відповідачем борг повністю не сплачено.

Відтак, суд дійшов висновку, що розмір 3 % річних за користування грошовими коштами, які відповідач зобов`язаний сплатити на користь позивачів: з 17.12.2022 по 26.12.2022 (10 днів) - сума 605 390 грн. - 497,58 грн; з 26.12.2022 по 27.12.2022 (2 дні) - сума 550 390 грн. (650 390 - 55 000) - 90,48 грн.; з 27.12.2022 по 16.02.2023 (52 дні) - сума 504 390 грн. (550 390 - 46 000) - 2 155,75 грн.; з 16.02.2023 по 17.04.2023 (61 день) - 452 390 грн. (504 390 - 52 000) - 2 268,15 грн. Отже, загальна сума 3 % річних станом на 17.04.2023 становить 5 011,96 грн.

Інфляційні втрати з 12.07.2022 по 26.12.2022 сума 605 390 грн. становлять 47 399,05 грн.

Приклад розрахунку: у період з 12.07.2022 року по 26.12.2022 року індексація на суму 605 390,00 грн. (Сукупний індекс інфляції) = 100,70% х 101,10% х 101,90% х

102,50% х 100,70% х 100,70% = 107,830% (за період Липень 2022 - Грудень 2022)

(Інфляційні нарахування) = 605 390,00 грн. (сума боргу) х 107,830% (сукупний індекс інфляції) / 100% - 605 390,00 грн. (сума боргу) = 47 399,05 грн.

Індекс інфляції за січень 2023 - 100,8 %, за лютий 2023 - 100,7 %, за березень 2023 -

101,50 %.

З 27.12.2022 по 16.02.2023 - сума 504 390 грн. - 4 035,12 грн.

З 16.02.2023 по 17.04.2023 - 452 390 грн. - 6 785,85 грн.

Отже, загальна сума інфляційних втрат станом на 17.04.2023 - 58 220,02 грн.

Відповідачем не надано доводів на спростування розрахунку наданого позивачами, також власного розрахунку відповідачем не надано.

При цьому, суд відхиляє доводи відповідача про те, що останній не був обізнаний про наявність такого рішення та не отримав копію такого рішення, зважаючи на те, що ОСОБА_3 був обізнаний про наявність спору між сторонами, який вирішувався під час розгляду цивільної справи № 607/29887/19. Відповідач був зобов`язаний в розумні інтервали часу цікавитись про стан розгляду відомого йому судового провадження. Крім того, зі змісту рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03.06.2022 у справі № 607/29887/19 вбачається, що представництво інтересів ОСОБА_3 здійснювала кваліфікований адвокат, яка могла належним чином здійснити реалізацію прав відповідача.

Більше того, докази, які б підтверджували наявність перешкод в отриманні копії рішення суду від 03.06.2022, в тому числі, у зв`язку з перебуванням цивільної справи в суді апеляційної інстанції з підстав оскарження стороною позивачів додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, суду не надано.

Так само суд відхиляє доводи відповідача щодо необґрунтованості суми коштів, на яку здійснюється нарахування індексу інфляції та 3 % річних.

Так, суд приймає до уваги, що відповідач на виконання рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03.06.2022 перерахував до органу державної виконавчої служби кошти.

Разом з тим нарахування індексу інфляції та 3 % річних за користування грошовими коштами здійснюється до моменту часткового виконання відповідачем рішення суду від 03.06.2022, а тому таке нарахування здійснюється на суму заборгованості, яка була наявна саме станом на 17.12.2022, тобто 605 390,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Системний аналіз зазначеної вище норми права свідчить про те, що положення ст. 1048 ЦК України регулюють договірні відносини між сторонами, які виникають між ними на підставі укладення договору, тобто на підставі домовленості сторін, яка характеризується їх вільним волевиявленням шляхом узгодження умов подальшої співпраці таких сторін.

Суд не встановив наявність між сторонами договірних відносин, оскільки зобов`язання відповідача зі сплати коштів на користь позивачів виникло на підставі судового рішення. Так само у судовому засіданні представник позивачів не заперечував, що між сторонами наявні саме деліктні правовідносини.

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Будь-яких доказів на спростування вимог сторони позивача та правомірності отримання коштів стороною відповідача суду надано не було.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновкамиекспертів; показаннями свідків. При цьому дані докази повинні бути належними та достовірними, як це передбачено ст.ст. 77-79 ЦПК України (ст. 76 ЦПК України).

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За таких підстав, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши їх кожний окремо та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню шляхом стягнення з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 інфляційних втрат та 3% річних в розмірі 63 231,98 грн.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню на користь позивачів сплачений судовий збір у розмірі 858,88 грн.

Керуючись ст. 4, 13, 76-81, 89, 133 ч. 1, 141 ч. 1, 8, 258, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 суму відсотків за користування коштами в розмірі 63231 (шістдесят три тисячі двісті тридцять одна) грн. 98 коп.

Стягнути із ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 858,88 (вісімсот п`ятдесят вісім) грн. 88 коп. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Позивачі:

1.ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

2. ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач:  ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання  АДРЕСА_1 .

Головуючий суддяВ. М. Братасюк