Справа № 141/516/24

Провадження №2/141/189/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М                У К Р А Ї Н И

21 листопада 2024 року                                                        с-ще Оратів

Оратівський районний суд Вінницької області в складі головуючого судді Слісарчука О.М.,

при секретарі судового засідання Поліщук В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу №141/516/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо – транспортної пригоди,

У С Т А Н О В И В:

30.08.2024 до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо – транспортної пригоди.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 20.03.2024 о 16 год 40 хв в с. Балабанівка по вул. Молодіжна гр. ОСОБА_2 залишив на смузі відведення дороги тварину (з возом) без нагляду, не вжив всіх заходів та допустив його самовільний рух, внаслідок чого гужовий транспортний засіб здійснив наїзд на транспортний засіб «Opel Meriva», д.н.з. НОМЕР_1 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками. Своїми діями  ОСОБА_2  порушив вимоги п.7.7 (в)ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП - порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів. Постановою Оратівського районного суду Вінницької області від 09.04.2024 у справі №141/154/24 ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 грн.

Відповідно до звіту № 4223 про належну експертну оцінку матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу марки «Opel Meriva», д.н.з. НОМЕР_1 від 03.06.2023, матеріальний збиток складає 42900,00 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача на свою користь, а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн.

Ухвалою суду від 09.09.2024 провадження у справі № 141/516/24 відкрито, розгляд справи вирішено проводити 15.10.2024 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін.

Судове засідання, призначене на 15.10.2024 не відбулось та було відкладено на 29.10.2024, у зв`язку із задоволенням клопотання відповідача ОСОБА_2 від 15.10.2024 про відкладення розгляду справи.

29.10.2024 до суду надійшло клопотання відповідача ОСОБА_2 від 29.10.2024 про витребування доказів, згідно якого ОСОБА_2 просить суд витребувати у Оратівському районному суді Вінницької області адміністративну справу № 141/154/24, оскільки в матеріалах адміністративної справи можуть міститися докази, необхідні для проведення експертизи у справі № 141/516/24 з метою встановлення реальної вартості пошкоджень.

Ухвалою суду від 29.10.2024 клопотання відповідача ОСОБА_2 від 29.10.2024 про витребування доказів задоволено та відкладено розгляд справи № 141/516/24 на 13.11.2024.

Судове засідання, призначене на 13.11.2024 не відбулось та було відкладено на 21.11.2024, у зв`язку із задоволенням клопотання представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Панасюк Н.А. від 12.11.2024 про відкладення розгляду справи.

Позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Безугла І.С., будучи належним чином повідомленими про час, день та місце розгляду справи у встановленому законом порядку, в судове засідання 21.11.2024 не з`явились, при цьому, 14.10.2024 до суду надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 адвоката Безуглої І.С. від 14.10.2024 про розгляд справи без участі позивача та її представника, позовні вимоги підтримують у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 , належним чином повідомлявся про день та місце розгляду справи шляхом скеровування кореспонденції суду по місцю реєстрації. Однак, відзив до суду не подав, жодних заяв чи клопотань від відповідача не надходило.

Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За змістом статей 43, 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, розглянувши матеріали справи № 141/516/24, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до постанови Оратівського районного суду Вінницької області від 09.04.2024 у справі № 141/154/24 ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 грн.

Як убачається із висновку звіту № 4223 про незалежну експертну оцінку матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу від 03.06.2024, складеного суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_4 , який має сертифікат суб`єкта оціночної діяльності № 403/2023 і діяв на підставі замовлення громадянки України ОСОБА_1 (договір № б/н від 01.05.2024), про проведення авто – товарознавчого дослідження автомобіля марки «Opel Meriva», д.н.з. НОМЕР_1 , з метою визначення матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу, внаслідок пошкодження його при ДТП, матеріальний збиток, заподіяний власнику автомобіля марки «Opel Meriva», д.н.з. НОМЕР_1 , внаслідок його пошкодження при ДТП складає 42900,00 грн.

Як вбачається із ремонтної калькуляції № 0325/23Н від 03.06.2026, загальна вартість ремонту автомобіля «Opel Meriva», д.н.з. НОМЕР_1 складає 78241,54 грн.

Таким чином, позивач просить суд стягнути на свою користь грошові кошти в розмірі 42900,00 грн, заподіяних внаслідок дорожньо – транспортної пригоди.

Визначаючись щодо встановлених обставин та заявлених позовних вимог, суд керується наступним.

Згідно із ч. 1ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (ч. 1, п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

За загальним правилом, передбаченим ст. ст. 1166, 1187, 1188 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки (до яких належить діяльність з використання транспортних засобів) відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Шкода, завдана одній особі з вини іншої особи внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме винною особою в повному обсязі.

Як роз`яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ у постанові від 01 березня 2013 року №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» (п. 4), розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Відповідно до ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до п.п. 14, 15 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» N 4 від 01 березня 2013 року при визначенні розміру та способу відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, судам слід враховувати положення статті 1192 ЦК. Наприклад, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Ухвалюючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, але має певну цінність, суд з урахуванням принципу диспозитивності, тобто за заявою заподіювача шкоди, одночасно повинен вирішити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.

Якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), було використано нові вузли, деталі, комплектуючі частини, у тому числі іншої модифікації, що випускаються в обмін знятих із виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не має права вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого вартості такого майна (у разі відшкодування збитків).

Якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження.

Порядок відшкодування шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 Закону № 1961-IV, який згідно зі статтею 8 ЦК (аналогія закону) може застосовуватись не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду. Тобто транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим, а власник транспортного засобу згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

У разі якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди.

Якщо ж транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди виплачується у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди та витратам з евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч. 2 ст. 1166 ЦК України).

Судом установлено, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 053205 від 20.03.2024, 20.03.2024 о 16 год 40 хв в с. Балабанівка по вул. Молодіжна гр. ОСОБА_2 залишив на смузі відведення дороги тварину (з возом) без нагляду, не вжив всіх заходів та допустив його самовільний рух, внаслідок чого гужовий транспортний засіб здійснив наїзд на транспортний засіб «Opel Meriva», д.н.з. НОМЕР_1 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками.

За наслідками розгляду судом зазначеного протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 053205 від 20.03.2024, постановою Оратівського районного суду Вінницької області від 09.04.2024 у справі № 141/154/24 ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 грн.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи. Обов`язок доказування покладається на сторін, суд не може збирати докази за власною ініціативою.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 82 ЦПК України).

Суд зауважує, що належних та допустимих доказів на спростування розрахунку страхового відшкодування, внаслідок заподіяної дорожньо – транспортної пригоди у розмірі 42900,00 грн, а також інших належних та допустимих доказів щодо спростування обставин та доводів позивача, зазначених у позовній заяві, у тому числі доказів сплати позивачеві страхового відшкодування у розмірі 42900,00 грн, відповідачем суду не було надано та матеріали справи № 141/516/24 не містять.

Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_2 залишив на смузі відведення дороги тварину (з возом) без нагляду, не вжив всіх заходів та допустив його самовільний рух, внаслідок чого гужовий транспортний засіб здійснив наїзд на транспортний засіб «Opel Meriva», д.н.з.  НОМЕР_1 та скоїв дорожньо – транспортну пригоду, внаслідок чого був притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, що стало підставою для стягнення завданої шкоди, а також виходячи із принципів розумності та виваженості, суд доходить висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та відповідають нормам чинного законодавства України в контексті спірних правовідносин, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи повне задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

На підставі викладеного та керуючись Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. ст. 11, 16, 509, 993, 1166, 1187, 1191, 1192 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 12, 13, 49, 76, 81, 89, 141, 259, 263-265, 274, 279 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) матеріальну шкоду, яка виникла внаслідок дорожньо – транспортної пригоди у розмірі 42900,00 грн (сорок дві тисячі дев`ятсот гривень 00 копійок).

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) витрати зі сплати судового збору в сумі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).

Копію рішення направити сторонам у справі згідно ч.5 ст.272 ЦПК України.

Рішення суду оформлено та виготовлено 26.11.2024.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ).

Відповідач: ОСОБА_2 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 ).

Суддя                                                                О.М. Слісарчук