Справа № 216/7394/23

2/189/356/24

УХВАЛА

Іменем України

26.11.2024 року        смт. Покровське

Суддя Покровського районного суду Дніпропетровської області Лукінова К.С., розглянувши заяву про забезпечення позову представника заявника ОСОБА_1 – адвоката Морозова Вадима Юрійовича у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за борговою розпискою,-

встановив:

В провадженні Покровського районного суду Дніпропетровської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за борговою розпискою. 

26.11.2024 року до Покровського районного суду Дніпропетровської області надійшла заява представника заявника ОСОБА_1 – адвоката Морозова В.Ю. про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, в якій просить накласти арешт на всі грошові кошти ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , які знаходяться в банківських установах на всіх рахунках ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ), крім рахунків, на які законом заборонено накладати арешт. Зазначивши, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено боргову розписку, про те, що ОСОБА_1 надав ОСОБА_2 суму у розмірі 50 000 доларів США. Заявником вищезазначену суму грошових коштів було надано в борг ОСОБА_2 , який був зобов`язаний повернути грошові кошти у розмірі 50 000 доларів США до 01 липня 2022 року. Представником заявника також зазначено, що ОСОБА_2 привласнив кошти ОСОБА_3 та безпідставно користується ними на власний розсуд, ігноруючи права власника цих коштів.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суддя вважає, що таку заяву слід повернути заявнику без розгляду з огляду на наступне.                                                Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.                                Відповідно до ч.ч. 1, 7 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду). В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.                                                                        Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.150 ЦПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 11) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2)забороною вчиняти певні дії; 3)встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4)забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5)зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6)зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7)передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8)зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9)арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10)іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. 2. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.                                                                У рішенні ОСОБА_4 ( ОСОБА_5 ) та ОСОБА_6 ( ОСОБА_7 ) проти Грецької Республіки, № 18357/91, § 40 від 19 березня 1997 року, у справі «Горнсбі проти Греції» (Case of Hornsby v. Greece), Європейський суд з прав людини зазначив, що «право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін».                                                Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід`ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.                                                                                        З огляду на норми ЦПК України, особа яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 151 ЦПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.                                                                        Згідно п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу позивача та відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.                                                                                При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.                                                                Забезпечення позову- це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог.                                                Верховним Судом України у постанові від 25 травня 2016 року у справі № 6-605цс16 зроблено висновок, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, у разі якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі, задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.                                                                                                Згідно ч. 6 ст.153 ЦПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.                                                                Так, згідно з п.п.1,2 ч.1 ст.150 ЦПК України (на які посилається і позивач) позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії.                                                                Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.        Вказане узгоджуються з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі №643/5842/16-ц та від 12 лютого 2020 року у справі № 288/162/19.                                                                                        Відповідно до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Заявник, позивач ОСОБА_1 , просить суд вжити заходи забезпечення позову, а саме: накласти арешт на всі грошові кошти ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , які знаходяться в банківських установах на всіх рахунках ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ), крім рахунків, на які законом заборонено накладати арешт.                                                                                                                В даному випадку, звертаючись до суду із вказаною заявою заявником не надано суду доказів та відомостей про рахунки та кошти відповідача (Боржника), на які він просить накласти арешт.                                                                                        Таким чином, заявником не надано доказів відкритих відповідачем грошових рахунків в будь-яких банківських установах з наявними на них грошовими коштами із зазначенням їх розміру. В свою чергу вкаже прямо суперечить вимогам наведеної вище норми.                                                                                Окрім того, слід звернути увагу і на те, що суд не може самостійно відшукувати докази, а саме з`ясовувати вказані обставини, тим більше не може постановити ухвалу про забезпечення позову шляхом накладення арештів на рахунки, кошти без підтвердження наявності та їх належності саме Боржнику та суми коштів на них, оскільки, вжиті судом заходи забезпечення позову мають бути співмірними заявленим позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, які не залучені до справи, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Отже, заява про забезпечення позову подана без додержання вимог статті 151 ЦПК України.

Згідно частини десятої статті 153 ЦПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

За таких обставин, заява представника заявника ОСОБА_1 – адвоката Морозова Вадима Юрійовича у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за борговою розпискою, підлягає поверненню заявнику.

В свою чергу, повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду.

Керуючись ст. 151, 153, 260, 261 ЦПК України, суддя,-

ухвалив:

Заяву представника заявника ОСОБА_1 – адвоката Морозова Вадима Юрійовича про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за борговою розпискою - повернути заявнику.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення або з дня складання повного тексту ухвали.

Учасник справи, якому повну ухвалу суду не було вручено у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.

Суддя                                                                 К.С. Лукінова