Справа 522/1541/24 Головуюча в І інстанції - ОСОБА_1

Провадження 11-кп/824/4402/2024 Доповідач в суді ІІ інстанції ? ОСОБА_2

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

07 листопада 2024 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі суддів:

ОСОБА_2 (головуючий), ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретарки: ОСОБА_5 ,

учасників судового провадження:

прокурора ОСОБА_6 ,

захисника (в режимі відеоконференції) ОСОБА_7 ,

обвинуваченого (в режимі відеоконференції) ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_7 на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 28 травня 2024 року,-

в с т а н о в и л а :

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 28 травня 2024 року ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27, ч.3 ст.28, ч.2 ст.2051, ч.3 ст. 27, ч.3 ст.28, ч.3 ст.2062, ч.3 ст.27, ч.3 ст.209, ч.3 ст.27, ч.3 ст.28, ч.3 ст.358, ч.3 ст.27, ч.3 ст.28, ч.4 ст.358 КК України, продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 26 липня 2024 року із визначенням альтернативного запобіжного заходу у виді застави у розмірі 130 (ста тридцяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 393 640 (триста дев`яносто три тисячі шістсот сорок) гривень та в разі її внесення, покладенням на останнього обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.

Дане рішення мотивоване тим, що ризики, які були констатовані під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не припинили свого існування, а саме, ризики, передбачені п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Судом при вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу було враховано тяжкість злочинів, в яких обвинувачується ОСОБА_8 , один із яких відноситься до особливо тяжкого злочину, за яке передбачене покарання на строк до 12 років позбавлення волі. Крім того, на даний час судове провадження перебуває на стадії підготовчого судового засідання, і, з огляду на те, що представники потерпілих та свідки, показання яких суд має сприймати безпосередньо, ще не допитані, на думку місцевого суду, існує ризик незаконного впливу на цих осіб, який не зменшився. Окрім того, висока ймовірність спроб обвинуваченого перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення пов`язана з існуванням ризику переховування від суду, незаконного впливу на представників потерпілих та свідків та тими фактичними обставинами кримінального правопорушення, які встановив під час досудового розслідування прокурор. Підстав для зміни запобіжного заходу на більш м`який судом не встановлено.

В апеляційній скарзі захисника вказано на незаконність та необґрунтованість ухвали суду першої інстанції. В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказав на те, що судом першої інстанції не проаналізовано всіх ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, а лише формально констатовано їх наявність. Із посиланням на практику Європейського суду з прав людини захисник стверджував про те, що самого лише обвинувачення у вчиненні злочину недостатньо для утримання особи під вартою. Захисник зазначив, що прокурором наведено жодного доказу на підтвердження наявності існування хоча б одного ризику, передбаченого ч.1 ст.177 КПК України. Крім того, місцевим судом не взято до уваги наявність міцних соціальних зв`язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі, наявність в його родини й утриманців, раніше не судимий, офіційно працевлаштований на посаді директора ТОВ «Бюро фінансових розслідувань». Звернув увагу на те, що обвинувачений добровільно звернувся до слідчого, що безпідставно підтверджує, що він не збирається переховуватись від правоохоронних органів, таким чином, ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КК України, відсутній. Просив ухвалу скасувати та постановити нову, якою змінити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на домашній арешт.

В апеляційній скарзі обвинуваченого вказано на незаконність та необґрунтованість ухвали суду першої інстанції. В обґрунтування доводів скарги вказав на необґрунтованість висновків суду щодо наявності підстав для продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, які на думку обвинуваченого є формальними та необґрунтованими. На переконання обвинуваченого ухвала суду постановлена з грубим порушенням вимог кримінального та процесуального закону. Звернув увагу на те, що місцевим судом не враховано наявності ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, які зменшились та перестали існувати. Окрім того, місцевим судом не враховано обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Просив скасувати ухвалу та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора.

Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення:

захисника,який подав апеляційну скаргу та підтримав апеляційну скаргу обвинуваченого, підтвердивши їх доводи та просив їх задовольнити;

обвинуваченого, який подав апеляційну скаргу, підтримав її доводи та просив її задовольнити, а також підтримав апеляційну скаргу захисника та просив її задовольнити;

прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційних скарг обвинуваченого та захисника, просив залишити їх без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін;

вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення з огляду на таке.

Як вбачається з апеляційних скарг, обвинуваченим ОСОБА_8 та його захисником ОСОБА_7 порушене питання про скасування оскаржуваної ухвали. Між тим, колегія суддів звертає увагу на те, що ухвала суду першої інстанції була постановлена 28 травня 2024 року, строк тримання обвинуваченого під вартою був визначений до 26 липня 2024 року. Між тим, ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 12 липня 2024 року, строк тримання обвинуваченого ОСОБА_8 під вартою був продовжений до 09 вересня 2024 року. На день розгляду справи судом апеляційної інстанції ухвала Святошинського районного суду міста Києва від 28 травня 2024 року про продовження строку тримання ОСОБА_8 під вартою фактично втратила чинність, висновки, які були зроблені у цій ухвалі, на сьогоднішній час втратили своє юридичне значення, що указує на неможливість скасування цієї ухвали судом апеляційної інстанції.

Необхідність продовження строку тримання обвинуваченого під вартою суд першої інстанції мотивував наявністю ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.

За своєю правовою природою ризик вчинення підозрюваним, обвинуваченим дій (поведінки підозрюваного, обвинуваченого), перелік яких визначений ч.1 ст.177 КПК України, є твердженням, яке грунтується на доказах, про імовірність протидії підозрюваного, обвинуваченого кримінальному провадженню у одним із способів, зазначених в указаній нормі закону. Така протидія може мати місце як у майбутньому, так і нинішньому чи минулому. Проте, існування можливості такої протидії на майбутнє, повинно підтверджуватися доказами станом на момент ухвалення відповідного рішення. Це твердження знайшло своє підтвердження у ряді статей діючого КПК України. Зокрема, аналіз положень ч.2 ст.177, ч.1 ст.194, ч.1 ст.196, ч.3 ст.199 КПК України дає підстави стверджувати те, що як у випадку застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, так і у випадку продовження строку дії цього запобіжного заходу суд вирішує питання про існування ризиків станом на час ухвалення відповідного рішення. У зв`язку із цим, колегія суддів вважає, що перевірка висновків суду першої інстанції про існування того чи іншого ризику, передбаченого ч.1 ст.177 КПК України, можлива лише під час дії ухвали про застосування запобіжного заходу чи продовження строку тримання під вартою, тобто у час, коли ці ризики дійсні та існує реальна можливість перевірки їх існування. Та обставина, що станом на час розгляду провадження оскаржувана ухвала втратила чинність унеможливлює скасування цієї ухвали, що указує на необгрунтованість вимог апеляційних скарг в частині скасування цієї ухвали.

Колегія суддів також зважає на те, що у відповідності із вимогами ст.407 КПК України до повноважень суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги відноситься прийняття рішення пов`язаного виключно із втручанням у судове рішення шляхом його зміни чи скасування або невтручання, шляхом залишення цього рішення без змін. Цією нормою закону не передбачено можливості встановлення будь-яких фактів, констатації порушень закону, тощо без прийняття апеляційним судом свого рішення щодо рішення суду першої інстанції. У зв`язку із цим, за відсутності підстав для зміни чи скасування судового рішення, як такого яке втратило чинність, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості ухвалити будь-яке рішення щодо тих обставин, які наведені апелянтами в апеляційних скаргах.

Колегія суддів зважає і на те, що нормами КПК України не передбачається можливості залишення апеляційної скарги без розгляду. Наведені вище обставини не дають також підстав для закриття апеляційного провадження.

Із урахуванням викладеного колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційних скарг у зв`язку із неможливістю скасування ухвали Святошинського районного суду міста Києва від 28 травня 2024 року про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 , а тому колегія суддів залишає апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_7 без задоволення, а зазначену ухвалу - без змін.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419, 422? КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 , залишити без задоволення.

Ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 28 травня 2024 року про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 до 26 липня 2024 року, залишити без змін.

Ухвала в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

СУДДІ

____________ ______________ ______________

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4