Справа № 629/3610/24

Номер провадження 1-кп/629/202/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2024 року м.Лозова

Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого судді – ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання – ОСОБА_2 , прокурора- ОСОБА_3 , обвинуваченого- ОСОБА_4 , захисника - ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №42015220380000043 від 20.07.2015 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 296, ч.1 ст.122, ч.3 ст.185 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні суду перебуває дане кримінальне провадження.

Прокурор у судовому засіданні заявив клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, посилаючись на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України. Зазначив, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 296, ч.1 ст.122, ч.3 ст.185 КК України, офіційно не працевлаштований, одружений, має малолітню дитину, тривалий час був оголошений у розшук, а отже є достатні підстави вважати, що він може переховуватися від суду у зв`язку з мірою покарання, яка йому загрожує. Обвинувачений може незаконно впливати на свідків та потерпілих, вчинити інше кримінальне правопорушення. За таких обставин, враховуючи існування ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, прокурор просив продовжити ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою в ДУ «Харківський слідчий ізолятор» на 60 днів.

Обвинувачений та захисник заперечували проти задоволення клопотання. Захисник зазначила про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Зауважила, що клопотання прокурора не обгрунтоване, аналогічне його попереднім клопотанням, ОСОБА_4 вже тривалий час перебуває під вартою, має міцні соціальні зв`язки, під час досудового розслідування від слідства не переховувався, та не має наміру переховуватися від суду. Враховуючи ці обставини, просила змінити запобіжний захід на більш м`який, а саме- домашній арешт. Обвинувачений вважав, що суду не можливо за відсутності потерпілих розглядати клопотання прокурора про продовження йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Згідно ст.29 Конституції України, кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Статтею 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також, наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.

Згідно п.1, п.3, п. 5 ч.1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, у цьому випадку обвинувачений, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Таким чином, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. Позитивна відповідь свідчить про реально існуючий ризик неправомірної поведінки обвинуваченого.

Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування ( Бекчиєв проти Молдови §58). Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти ( Ідалов проти Росії , Гарицьки проти Польщі , Храїді проти Німеччини , Ілійков проти Болгарії ).

Суд вважає також необхідним зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Вирішуючи клопотання прокурора, суд оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі суспільну небезпечність та тяжкість кримінальних правопорушень, які інкримінуються ОСОБА_4 а саме, що останній обвинувачується у вчиненні кількох епізодів умисних кримінальних правопорушень, за одне з яких передбачене безальтернативне покарання у вигляді позбавлення волі на строк від від трьох до шести років(ч.3 ст.185 КК України). Також суд враховує вік обвинуваченого та стан його здоров`я. Суд приймає до уваги ту обставину, що ОСОБА_4 одружений і має малолітню дитину. Разом з тим останній офіційно не працевлаштований та за місцем реєстрації не мешкає. За змістом ухвали слідчого судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 21 травня 2024 року у справі 629/2984/24,- 05.10.2015 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів) передбачених ч. 2 ст. 296, ч. 1 ст. 122, ч. 3 ст. 185 КК України, та цього ж дня відповідно до вимог ч. 1 ст. 278, ч. 6 ст. 135 КПК України, рекомендованим листом відправлено за останнім відомим місцем мешкання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 . 12.10.2015 постановою слідчого досудове розслідування у кримінальному провадженні зупинено на підставі п. 2 ч. 1 ст. 280 КПК України та ОСОБА_4 оголошено в розшук. Ухвалою слідчого судді від 07.02.2024 року було надано дозвіл на затримання підозрюваного ОСОБА_4 та доставку його в суд з метою приводу для участі в розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

За змістом ухвали слідчого судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 27 березня 2024 року у справі № 629/5166/18, ОСОБА_4 було затримання 27.03.2024 року, відповідно до протоколу затримання № 18/86.

На теперішній час свідки у кримінальному провадженні не допитані, докази передбачені ст.84 КПК України з боку обвинувачення та захисту, у цей період, не досліджені, а відтак, з урахуванням наведених даних суд вважає, що обставини регламентовані п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст.177, п. п. 1-3 ч. 1 ст.194 вказаного Кодексу є дійсними.

Зазначені обставини свідчать про те, що обвинувачений, усвідомлюючи можливість отримання покарання у вигляді позбавлення волі, може переховатися від суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Суд приходить до висновку, що ризики, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст.177, п. п. 1-3 ч. 1 ст.194 КПК України на цей час є реальними, враховуючи зміст пред`явленого обвинувачення, а також тяжкість кримінальних правопорушень, характер та обставини протиправних дій, в яких ОСОБА_4 обвинувачується.

При цьому суд зазначає, що тяжкість покарання, що загрожує, не є основною чи безпосередньою підставою для тримання під вартою, а оцінюється в сукупності з наявними ризиками, передбаченими ст. 177 КПК України.

Вказані обставини судом враховані при розгляді клопотання прокурора.

А відтак, розглядаючи можливість альтернативних запобіжних заходів, з урахуванням вищенаведених ознак, суд вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, тобто застосування більш м`яких запобіжних заходів на даний час неможливе, ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, не зменшилися.

Оскільки термін дії запобіжного заходу, визначеного судом, спливає 28.11.2024 року, закінчити розгляд справи до вказаного строку не є можливим, суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Враховуючи ту обставину, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину, із застосуванням насильства, суд, відповідно до п.1 ч.4 ст. 183 КПК України, не визначає розмір застави у кримінальному провадженні.

Керуючись ст. ст.177, 183, 194  КПК України, суд,-

у х в а л и в:

Клопотання прокурора -задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою в ДУ "Харківський слідчий ізолятор" строком на 60 днів, а саме до 24 січня 2025 року, включно, без визначення застави.

В задоволенні клопотання захисника про заміну запобіжного заходу на домашній арешт -відмовити.

Ухвала щодо застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Копію ухвали направити начальнику ДУ "Харківський слідчий ізолятор" - для виконання.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення, а обвинуваченим в той же строк, з моменту вручення йому копії ухвали.

       Суддя                                                          ОСОБА_1