ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

                                                                РІШЕННЯ

                                                      ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

"26" листопада 2024 р.                                                                 справа № 300/6799/24

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Гомельчука С.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу у розмірі 7759,75 грн, -

                                                              ВСТАНОВИВ:

Головне управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення податкового боргу у розмірі 7759,75 грн.

Позовні вимоги мотивовані наявністю у відповідача податкового боргу, що виник внаслідок не сплати єдиного податку з фізичних осіб  відповідно до заяви про застосування спрощеної системи оподаткування №350/10 від 03.09.2019 у розмірі 7759,75 грн. Враховуючи, що відповідачем самостійно вказаний податковий борг не сплачено, позивач, реалізовуючи свої законні повноваження, звернувся до суду.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.09.2024 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвала про відкриття провадження від 30.09.2024 у справі з позначкою "судова повістка" направлена відповідачу за адресою місця проживання. Однак, кореспонденція повернулась на адресу суду з відміткою установи поштового зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою».

Згідно з ч.11 ст. 126 КАС України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Крім того, відповідач була  повідомлена про розгляд даної справи у порядку ч.1 ст. 130 КАС України, а саме на офіційному веб-порталі судової влади України у встановлений строк було розміщено відповідне оголошення.

Проте, ОСОБА_1 правом на подання відзиву у визначений судом строк не скористалася.

Згідно з частиною 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, керуючись частиною 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, справа належить до вирішення за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами, у відповідності до вимог статті 262 КАС України, дослідивши в сукупності письмові докази, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 була зареєстрована як фізична особа-підприємець. Державна реєстрація припинення підприємницької діяльності за її рішенням вчинена 25.07.2022 (а.с.8-9).Відповідач перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС в Івано-Франківській області та є платником єдиного податку з фізичних осіб.

Судом з`ясовано, що Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області нараховано ОСОБА_1 податковий борг, який виник внаслідок несплати:

- єдиного податку з фізичних осіб, відповідно до заяви про застосування спрощеної системи оподаткування №350/10 від 03.09.2019 за листопад 2021 року- 34,75 грн, грудень 2021 року -900 грн, січень-липень 2022 року по 975 грн щомісячно.

Згідно з вимогами статті 59 Податкового кодексу України, у зв`язку з несплатою відповідачем грошових зобов`язань, контролюючим органом сформовано податкову вимогу форми "Ф" за № 0004992-1309-0919 від 14.09.2023, яка наявна серед матеріалів справи. Вказана вимога була направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення та була вручена 26.09.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.5).

Станом на час звернення до суду з даним позовом податковий борг на загальну суму 7759,75 грн залишається не погашеним, що спонукало позивача подати позовну заяву до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Статтею 67 Конституції України на платників податків покладений обов`язок сплачувати податки і збори в порядку і в розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Виконанням податкового обов`язку згідно пункту 38.1 статті 38 ПК України є сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до п. 291.3 ст. 291 ПК України юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Пунктом 295.2 ст. 295 ПК України передбачено, що нарахування авансових внесків для платників єдиного податку першої і другої груп здійснюється контролюючими органами на підставі заяви такого платника єдиного податку щодо розміру обраної ставки єдиного податку, заяви щодо періоду щорічної відпустки та/або заяви щодо терміну тимчасової втрати працездатності.

Сплата єдиного податку платниками першої - третьої груп здійснюється за місцем податкової адреси (п.295.4 ст.295 ПК України).

Судом встановлено, що відповідачем було подано заяву про застосування спрощеної системи оподаткування №350/10 від 03.09.2019, обрано 2 групу єдиного податку зі ставкою 15% (а.с.6).

Пунктом 295.1 ст. 295 ПК України встановлено, що платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.

Отже, авансові платежі з єдиного податку здійснюються щомісяця до 20 числа включно, проте, як вбачається з витягу з історії недоїмки  по єдиному податку з фізичних осіб (а.с.7), станом на 20.11.2021, 20.12.2021, 20.01.2022, 20.02.2022, 20.03.2022, 20.04.2022, 20.05.2022, 20.06.2022, 20.07.2022 відповідачу було нараховано єдиний податок, однак авансові внески щодо сплати податку у встановлений ПК України термін  нею не проведено в повному обсязі.  Відтак, у ОСОБА_1 утворилась заборгованість з даного виду податку на загальну суму  7759,75 грн.

У силу п.300.1 ст.300 ПК України  платники єдиного податку несуть відповідальність відповідно до цього  Кодексу  за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

За приписами пп.97.4.3. п.97.4. ст. 97 ПК України особою, відповідальною за погашення грошових зобов`язань чи податкового боргу платника податків, є: стосовно фізичної особи - підприємця або фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, - така фізична особа.

Належних та допустимих доказів сплати відповідачем вказаного податкового боргу до суду не надано.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Судом встановлено, що податковим органом направлялась відповідачу податкова вимога форми "Ф" №0004992-1309-0919 від 14.09.2023  із детальним розрахунком суми податкового боргу, яка не відкликана та є чинною. Податкова вимога отримана відповідачем 26.09.2023 (а.с.5 на звороті).

Суд зауважує, що в даній справі вимогами заявленого контролюючим органом позову є саме стягнення податкового боргу, тобто предметом доказування є обставини, що свідчать про наявність чи відсутність правових підстав з якими закон пов`язує можливість стягнення податкового боргу у судовому порядку, у той час як питання правомірності прийняття податкової вимоги, як і питання правильності визначення у ній суми відповідного податкового зобов`язання не є предметом даного спору.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 19.02.2019 року справа № 824/399/17-а (провадження №К/9901/53274/18).

Відповідно до пункту 59.5 статті 59 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України передбачено, що контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до пункту 87.11 статті 87 ПК України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Доказів, які б свідчили про погашення вказаної суми заборгованості на день розгляду справи або ж спростовували доводи позивача відповідачем суду не подано.

На переконання суду, позивачем доведено обставини, на яких ґрунтувались його позовні вимоги.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що сума узгодженого податкового зобов`язання у розмірі 7759,75 грн з єдиного податку є податковим боргом відповідача, який ним не погашено.

Оскільки на час розгляду справи податковий борг відповідачем в добровільному порядку не сплачено, тому суд вважає, що позовні вимоги Головного управління ДПС в Івано-Франківській області щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості на суму 7759,75 грн є обґрунтованими. Відтак, позов належить до задоволення.

Відповідно до частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати по сплаті судового збору не належать до відшкодування позивачу. Доказів понесення інших витрат суду не подано.   

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

                                                                  ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в дохід бюджету заборгованість у розмірі 7759,75 грн (сім тисяч сімсот п`ятдесят дев`ять гривень сімдесят п`ять копійок).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. 

        Суддя                                                                                                Гомельчук С.В.