Справа № 185/9710/24

Провадження № 1-в/185/304/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2024 року м. Павлоград

Дніпропетровської області

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

Головуючого судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря - ОСОБА_2 ,

за участю прокурора - ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, під час запровадженого Указом Президента України № 64 від 24 лютого 2022 року воєнного стану в Україні матеріали за поданням начальника Павлоградського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області ОСОБА_4 про звільнення від призначеного судом покарання відносно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Лиманське, Павлоградського району, Дніпропетровської області, гр. України, маючого середню освіту, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , засудженого

- 07 червня 2022 року вироком Кіровського районного суду м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України до позбавлення волі строком п`ять років, відповідно до ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на три роки, з покладеними на нього обов`язками, передбаченими п.п. 1, 2 ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України, 

В С Т А Н О В И В:

13 вересня 2024 року до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшло подання начальника Павлоградського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області ОСОБА_4 відносно ОСОБА_5 про звільнення від призначеного судом покарання.

Відповідно до зазначеного подання, ОСОБА_5 07 червня 2022 року засуджено вироком Кіровського районного суду м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України до позбавлення волі строком п`ять років, відповідно до ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на три роки, з покладеними на нього обов`язками, передбаченими п.п. 1, 2 ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України.

Згідно ст. 51 КУпАП, в редакції Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-ІХ від 18 липня 2024 року, який набрав чинності 09 серпня 2024 року, декриміналізовано викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення менше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Згідно вироку Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 07 червня 2022 року, в справі № 203/1308/22, гр. ОСОБА_5 , 09 квітня 2022 року скоїв замах на таємне викрадення майна на суму 499 гривень 00 копійок,, що станом на момент вчинення крадіжок складає суму менше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у розмірі податкової соціальної пільги.

Таким чином, на засудженого ОСОБА_5 розповсюджується дія Закону України № 3886-ІХ від 18 липня 2024 року, який набрав чинності 09 серпня 2024 року, яким декриміналізовано викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати.

Представник Павлоградського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області в судове засідання не з`явився, але на адресу суду надійшла заява, де вона просить суд розглядати подання без участі представника пробації. Подання підтримує та просить задовольнити.

Прокурор в судовому засіданні не заперечувала проти задоволення подання.

Засуджений в судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду повідомлявся належним чином.

Суд вивчивши подання та додані до нього матеріали, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 4 ст. 539 КПК України у судове засідання викликаються засуджений, його захисник, законний представник, прокурор. Про час та місце розгляду клопотання (подання) повідомляються орган або установа виконання покарань, що відає виконанням покарання або здійснює контроль за поведінкою засудженого; лікарська комісія, що дала висновок стосовно питань застосування до засудженого примусового лікування або його припинення, у випадку розгляду відповідних питань; спостережна комісія, служба у справах дітей, якщо розглядається погоджене з ними клопотання; цивільний позивач і цивільний відповідач, якщо питання стосується виконання вироку в частині цивільного позову, інші особи у разі необхідності.

Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду клопотання (подання), не перешкоджає проведенню судового розгляду, крім випадків, коли їх участь визнана судом обов`язковою або особа повідомила про поважні причини неприбуття.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений ч. 2 ст. 539 цього кодексу, має право вирішувати питання про звільнення від покарання і пом`якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.

Як вбачається з матеріалів подання, ОСОБА_5 07 червня 2022 року засуджено вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України до позбавлення волі строком на 5 років, відповідно до ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на три роки, з покладеними на нього обов`язками, передбаченими п.п. 1, 2 ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України.

За загальним правилом, закріпленим у ч. 2 ст. 4 КК України, кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

За приписами ч. 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Згідно з ч. 6 ст. 3 КК України зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.

09 серпня 2024 року набрав чинності Закон України № 3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року. Відповідно до вказаного Закону України №3886-ІХ, ст. 51 КУпАП була викладена у новій редакції, внаслідок чого дрібним викраденням чужого майна вважається крадіжка, шахрайство, привласнення чи розтрата, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Постановою Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 07 жовтня 2024 року наведено правове тлумачення щодо зворотної дії змін до статей 185, 190, 191 КК України внаслідок набрання чинності Законом України № 3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року.

З нього слідує, що Закон України № 3886-IX, яким унесені зміни до ст. 51 КУпАП, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність у значенні ст. 5 КК України для тих діянь, які до набрання цим Законом чинності вважалися кримінальним правопорушенням, однак після набрання ним чинності підпадають під ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 51 КУпАП. Зміни, внесені Законом України № 3886-IX, мають зворотну дію в часі.

У ході з`ясування, чи перевищує вартість викраденого розмір, визначений ст. 51 КУпАП, має братися до уваги розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, установлений на час вчинення правопорушення, з урахуванням положень п. 5 підрозд. 1 розд. ХХ та пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розд. IV Податкового кодексу України.

Так, згідно з п. 5 Підрозділу 1 Розділу ХХ Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 грн., крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року, яка дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи у розрахунку на місяць, установленого законом станом на 01 січня звітного податкового року.

Як вбачається з вироку Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 07 червня 2022  року вартість майна складає 499 грн. 00 коп. Кримінальне правопорушення вчинене 09 квітня 2022 року.

Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2023 рік» прожитковий мінімум для працездатної особи на 01 січня 2022 року складає 2481 грн. 00 коп., сума соціальної пільги у 2022 році становила 1240 грн. 50 коп. Таким чином, 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян 2481 грн.

В такому випадку діяння, передбачене ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України за вчинення якого засуджено ОСОБА_5 наразі не може вважатися кримінально караним правопорушенням, оскільки вартість майна, за заволодіння яким останній засуджений, не перевищує граничної вартості майна, за заволодіння якого передбачено кримінальну відповідальність.

Відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Частиною 2 статті 74 КК України передбачено, що особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.

Оскільки ОСОБА_5 є засудженим за діяння, кримінальна караність якого усунута, він підлягає звільненню від призначеного судом покарання за ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України відповідно до ч. 2 ст. 74 КК України.

Виходячи з наведеного, з урахуванням думки прокурора, заяви представника органу пробації, суд приходить до висновку, що подання підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 58 Конституції України, ч. 2 ст. 4, ч. 1 ст. 5, ч. 2 ст. 74 КК України, п. 13 ч. 1 ст. 537, 539 КПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Подання начальника Павлоградського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області ОСОБА_4 відносно ОСОБА_5 про звільнення від призначеного судом покарання - задовольнити.

Звільнити  ОСОБА_5 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , від призначеного за вироком Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 07 червня 2022 року покарання у вигляді позбавлення волі строком на п`ять років, відповідно до ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на три роки, з покладеними на нього обов`язками, передбаченими п.п. 1, 2 ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України, у зв`язку з усуненням законом караності діяння, за яке він був засуджений.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом семи днів з дня її проголошення.

Суддя                 ОСОБА_1