ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД  

У Х В А Л А

25.11.2024                                                  м. Дніпро                             Справа № 908/1227/24 

Суддя Центрального апеляційного господарського суду Парусніков Ю.Б., розглянувши в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ортус ЛТД" на рішення Господарського суду Запорізької області від 12.09.2024 у справі        № 908/1227/24 (суддя Ярошенко О.В.), повний текст рішення складено 23.09.2024

за позовом Запорізької міської ради, м. Запоріжжя

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ортус ЛТД", м. Запоріжжя

третя особа без самостійних  вимог щодо предмету спору на стороні відповідача – Товариство з обмеженою відповідальністю "Видавничо-поліграфічне об`єднання "Запоріжжя", м. Запоріжжя

третя особа без самостійних  вимог щодо предмету спору на стороні позивача – Головне управління ДПС у Запорізькій області, м. Запоріжжя

про стягнення грошових коштів, -

ВСТАНОВИВ:

23.04.2024 до Господарського суду Запорізької області через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява Запорізької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ортус ЛТД" про стягнення 854105,64 грн доходу, отриманого від безпідставно набутого майна за період з 01.01.2021 по 30.11.2023.

Позов обґрунтовано використанням відповідачем земельної ділянки з кадастровим номером: 2310100000:01:004:0041 по пр. Соборному, 150а у м. Запоріжжі без правовстановлюючих документів.

Рішенням Господарського суду Запорізької області у даній справі позов задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ "Ортус ЛТД" на користь Запорізької міської ради  854105,64 грн доходу, отриманого від безпідставно набутого майна за період з 01.01.2021 по 30.11.2023, та 10249,26 грн судового збору.

Непогодившись з рішенням суду першої інстанції ТОВ "Ортус ЛТД" оскаржує його в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського суду і просить: апеляційну скаргу задовольнити; оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати; ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Запорізької міської ради; судові витрати покласти на позивача.

Крім того, 29.10.2024 скаржником до апеляційної скарги додано клопотання про поновлення строку  звернення з апеляційною скаргою до апеляційного суду.

Вказане клопотання мотивоване поважними причинами пропуску строку на оскарження рішення, які скаржник пов`язує з перебуванням на стаціонарному лікуванні його адвоката.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги та додані до неї документи, суддя-доповідач дійшов висновку, щодо необхідності залишити її без руху з огляду на наступне.

1. Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 258 ГПК України до апеляційної скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 ГПК розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Розмір та порядок оплати судового збору за подання апеляційної скарги визначено Законом України "Про судовий збір".

Частиною 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за звернення до суду з позовною заявою майнового характеру сплаті підлягає судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до п. п. 4 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду справляється судовий збір у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Як було зазначено вище, відповідач оскаржує рішення суду першої інстанції в частині стягнення з нього на користь позивача 845105,64 грн доходу від безпідставно набутого майна.

Отже, за перегляд рішення в апеляційному порядку відповідач (апелянт)    мав сплатити судовий збір у наступному розмірі: ціна позову 854105,64 грн х 1,5% х 150 % = 19217,39 грн.

В порушення вимог п. 2 ч. 3 ст. 258 ГПК України апелянтом взагалі не надано суду доказів на підтвердження сплати і зарахування до Державного бюджету судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду у встановленому законом розмірі та порядку, що підтверджено складени актом відповідальними працівниками ЦАГС про відсутність вкладень до апеляційної скарги (доказів сплати судового збору) від 29.10.2024 № 06-19/111/24.

2. Окрім зазначеного, вжиття заходів для своєчасного звернення до суду з апеляційною скаргою покладається на апелянта.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, зокрема, рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення суду.

Згідно матеріалів справи, вступна та резолютивна частини рішення суду першої інстанції оголошена у судовому засіданні 12.09.2024, а його повний текст складено та підписано 23.09.2024.

Згідно з п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Згідно наявної в матеріалах справи довідки відповідального працівника суду, рішення суду від 12.09.2024 по справі, надіслане ТОВ "Ортус ЛТД" до його електронного кабінету 23.09.2024 о 19:20 год. Відповідно, крайнім строком для подачі апеляційної скарги було 14.10.2024, тоді як апелянт апеляційну скаргу скерував до суду засобами поштової відправки з пропуском строку на оскарження рішення, лише 22.10.2024.

Суддя-доповідач зауважує на тому, що можливість поновлення пропущеного строку судом апеляційної інстанції не є необмеженою, а вирішення цього питання пов`язується із наявністю поважних причин пропуску строку, обов`язок з доведення яких покладено саме на скаржника.

Суд апеляційної інстанції, у кожному конкретному випадку повинен, з урахуванням конкретних обставин пропуску строку, оцінки доводів щодо причин їх пропуску, зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску такого строку.

Нормами ГПК України не передбачено автоматичного та безумовного поновлення строку на касаційне оскарження за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.

Крім того, вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" (Case of Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain) (заява № 11681/85) зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

У рішеннях Європейського Суду з прав людини у справі "Трегубенко проти України" (Tregubenko v. Ukraine), заява № 61333/00, пп. 34- 38, рішення від 02.11.2004; та рішення у справі "Правєдная проти Росії" (Pravednaya v. Russia), заява № 69529/01 Європейський Суд з прав людини зазначав, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Олександр Шевченко проти України" (Aleksandr Shevchenko v. Ukraine), заява № 8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007, та "Трух проти України" (Trukh v. Ukraine) (ухвала), заява № 50966/99, від 14.10.2003).

Згідно з ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно з нормативних приписів ст. 256 ГПК України суд апеляційної інстанції у кожному випадку повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку, оцінки доводів щодо причин їх пропуску, зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску такого строку.

Відповідно до ст. 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

ЄСПЛ зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див. mutatis mutandis рішення у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine) від 03.04.2008, № 3236/03, § 41)).

Отже, можливість поновлення судом апеляційної інстанції пропущеного строку не є необмеженою, а вирішення цього питання пов`язується із наявністю поважних причин пропуску строку.

Посилання скаржника на перебування його представника, адвоката   Іванченко А.Ю. на лікарняному не можуть вважатися поважною причиною та об`єктивно непереборною обставиною, яка перешкоджала вчасному зверненню до суду апеляційної інстанції, оскільки перебування представника на лікарняному не звільняє сторону від обов`язку дотримання загального порядку подання апеляційної скарги у встановленому ГПК України порядку та строк, адже скаржник не позбавлений можливості або призначити іншого представника на період лікарняного свого адвоката або ж звернутися до суду особисто в порядку самопредставництва.

З викладеного вбачається, що у скаржника була можливість скористатися своїм правом на звернення до суду апеляційної інстанції в межах визначеного строку відповідно до вимог ГПК України, а пропуск строку на апеляційне оскарження залежав не від об`єктивних причин, а від суб`єктивних чинників.

Інших доводів в обґрунтування поважності причин пропуску процесуального строку скаржником не було зазначено та не було надано доказів того, що скаржник не мав можливості раніше звернутися з апеляційною скаргою в межах строку на оскарження.

З огляду на наведену скаржником підставу для поновлення строку на апеляційне оскарження, суддя-доповідач доходить висновку про те, що вона не є поважною та не може бути врахованою для поновлення відповідного строку, оскільки скаржник не навів будь-яких обґрунтованих доводів або об`єктивних причин, які б спричинили пропуск строку на апеляційне оскарження.

З цього питання Європейський суд з прав людини зазначив, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.

Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (див. рішення Суду у справі "Мушта проти України", no. 8863/06, від 18.11.2010).

Відповідно до ч. 3 ст. 260 ГПК України, апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними.

При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Керуючись ст. ст. 174, 234, 258, ч. 2 ст. 260 ГПК України, суддя-доповідач, –

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ортус ЛТД" на рішення Господарського суду Запорізької області від 12.09.2024 у справі              № 908/1227/24  – залишити без руху.

Надати Товариству з обмеженою відповідальністю "Ортус ЛТД" строк - протягом 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали необхідний йому для усунення недоліків апеляційної скарги зазначені в цій ухвалі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач                                                             Ю.Б. Парусніков