Справа №127/12644/22

Провадження №1-кп/127/395/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2024 року                                        м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

колегіально у складі: головуючого судді - ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

секретар судового засідання ОСОБА_4 ,

при розгляді у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.03.2022 за № 22022020000000025, за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 ,

ВСТАНОВИВ:

Вінницьким міським судом Вінницької області здійснюється судове провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_6 заявив клопотання про продовження застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк 60 днів, оскільки ОСОБА_5 обгрунтовано обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується. Ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не зменшилися та не відпали. Запобіжний захід до обвинуваченого застосований вірно, підстав для його зміни немає, а тому просить продовжити строк застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

У судовому засіданні захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_7 , позицію якого підтримав обвинувачений, заявив клопотання про зміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою на більш м`який запобіжний захід, оскільки в обвинуваченого міцні соціальні зв`язки, він має дружину та двох неповнолітніх дітей. Ризики, передбачені ст. 177 КПК України, прокурором не доведені, ризик незаконного впливу на свідків відпав, оскільки свідки допитані. Тяжкість злочину не може бути єдиною підставою для продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Винуватість обвинуваченого у вчиненні злочину не доводиться наданими стороною обвинувачення доказами.

Заслухавши позиції учасників кримінального провадження, проаналізувавши матеріали кримінального провадження, суд дійшов таких висновків.

Згідно ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Так, згідно ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Частиною 1 статті 194 КПК України встановлено, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання. (ч. 4 ст. 194 КПК України).

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Судом встановлено, що під час досудового розслідування ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 03.06.2022 продовжено строк тримання під вартою обвинуваченого у межах строку досудового розслідування, а саме до 24:00 год. 07.07.2022.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 06.07.2022 продовжено строк тримання під вартою обвинуваченого на 60 діб, починаючи з 06.07.2022 по 03.09.2022.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 26.08.2022 продовжено строк тримання під вартою обвинуваченого на 60 діб, починаючи з 26.08.2022 по 24.10.2022.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 14.10.2022 продовжено строк тримання під вартою обвинуваченого на 60 діб по 12.12.2022 включно.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 14.10.2022 продовжено строк тримання під вартою обвинуваченого на 60 діб по 12.12.2022 включно.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 01.12.2022 продовжено строк тримання під вартою обвинуваченого на 60 діб по 29.01.2023 включно.

В подальшому ухвалами Вінницького міського суду Вінницької області строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою неодноразово продовжувався.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчинені особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, одружений, має двох неповнолітніх дітей, зареєстрований та проживав у м. Києві, раніше не судимий.

Відносно ризику переховування від суду, то як вбачається із практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний чи обвинувачений, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати до втечі, однак можливість жорстокого засудження є недостатньою для виправдання тримання під вартою. При цьому загроза втечі не випливає з простої можливості для обвинуваченого перетнути кордон держави. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно доказувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, місце проживання, професію, прибуток, наявність сімейних зв`язків, будь-яких зв`язків з іншою країною, або наявність зв`язків в іншому місці. Ризик втечі не виникає лише за відсутності постійного місця проживання («Сулаоя проти Естонії», «Панченко проти Росії») та зменшується зі збігом часу, проведеного під вартою («Ноймайстер проти Австрії»). Небезпека переховування обвинуваченого не може бути оцінена виключно на основі тяжкості покарання за злочин. Наявність небезпеки переховування повинно бути оцінено з посиланням на ряд інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки втечі, або зробити її настільки незначною, що вона не може виправдати тримання під вартою («Строган проти України»).

Враховуючи тяжкість інкримінованого обвинуваченому злочину, а також характер та суспільну небезпеку злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, суд погоджується з доводами прокурора про існування ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

На думку суду, усвідомлюючи тяжкість можливого покарання у разі доведення вини, враховуючи рід діяльності, широке коло зв`язків, майнові ресурси, обвинувачений може переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності або ж продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Відносно ризику незаконно впливати на свідків, суд не виключає ймовірності того, що не будучи обмеженим у спілкуванні із свідками, обвинувачений може здійснювати на них незаконний вплив, незважаючи на місце проживання свідків.

Суд приймає до уваги і стадію даного судового провадження, в межах якого докази, на яких може ґрунтуватися або якими може спростовуватися обвинувачення, судом не досліджені в повному обсязі. В разі переховування обвинуваченого, ризик якого залишається високим, стане неможливим подальше судове провадження та реалізація принципу змагальності сторін під час судового розгляду, що також зумовлює подальше застосування тримання під вартою щодо обвинуваченого.

Тяжкість злочину не може бути єдиною підставою для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, однак суд, враховуючи вищезазначене, а також те, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, доходить висновку, що в сукупності дані обставини збільшують ризики настільки, що їх неможливо відвернути, не тримаючи особу під вартою.

Суд враховує наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим злочину, особу обвинуваченого у їх взаємозв`язку з можливими ризиками у справі. При цьому наявність дружини та неповнолітніх дітей хоча і свідчить про наявність соціальних зв`язків, однак не є достатнім стримуючим фактором з урахуванням наведених ризиків, які на даний час не зменшились.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для продовження строку застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки ризики, встановлені під час розгляду клопотання прокурора, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 КПК України, не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам.

А тому позицію сторони захисту про можливість зміни запобіжного заходу у виді тримання під вартою на більш м`який запобіжний захід не можливо визнати такою, що ставить під сумнів викладені вище висновки суду, тому суд вважає за необхідне продовжити строк застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Також суд зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-1, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України.

Враховуючи викладене, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, суд дійшов висновку про доцільність задоволення клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого, в задоволенні клопотання захисника обвинуваченого про зміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою на більш м`який запобіжний захід слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 176, 177, 181, 183, 194, 331 КПК України,

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора про продовження строку застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задовольнити.

В задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою на більш м`який запобіжний захід або визначення розміру застави - відмовити.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою, застосований до обвинуваченого - залишити без зміни, продовжити строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на строк 60 днів, починаючи з 21.11.2024 до 19.01.2025 включно.

Копію ухвали направити начальнику Державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№ 1)", для відома та виконання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку обвинуваченим, його захисником, прокурором безпосередньо до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції, не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції. Подання апеляційної скарги на ухвалу зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання, крім випадків, встановлених КПК України.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий суддя                         ОСОБА_1

Суддя                                           ОСОБА_2

Суддя                                                 ОСОБА_3