Справа № 756/14941/20

                                                       Провадження №2/367/773/2024

РІШЕННЯ

Іменем України

29 серпня 2024 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:

головуючого - судді Кравчук Ю.В.,

за участю:

секретаря судових засідань – Яцуна А.О.,

представника позивача – ОСОБА_1 ,

представника відповідача – ОСОБА_2 ,                                                        розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ірпені цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до  ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_3 звернулася суду з позовом до   ОСОБА_4  про стягнення грошових коштів, в якому просить суд: стягнути з   ОСОБА_4 на користь   ОСОБА_3 безпідставно отримані кошти у розмірі 72 136 (сімдесят дві тисячі сто тридцять шість) гривень 69 копійок.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що вона є клієнтом банку AT КБ «ПриватБанк». Для використання своїх банківських рахунків користується системою мобільного додатку «Приват24». ОСОБА_3 , скористалась функцією «шаблони платежів», що формуються користувачами самостійно, із наданням таким «шаблонам» зручної назви для себе. Під час створення «шаблону», позивач помилково надала банківським реквізитам, що належать Пославській ОСОБА_5 назву, під якою мала на увазі банківські реквізити іншої особи. 10 липня 2020 рокувона здійснила платежі в розмірі 35 801 (тридцять п`ять тисяч вісімсот одна) гривня 01 копійка та 36 335 (тридцять шість тисяч триста тридцять п`ять) гривень 68 копійок відповідно, скориставшись одним із запропонованих «шаблонів» та здійснила переказ коштів особі, що не мала жодних правових підстав до їх отримання. Загальна сума перерахування склала 72 136 (сімдесят дві тисячі сто тридцять шість) гривень 69 копійок. Лише згодом позивач дізналась, що суми були отримані неналежним отримувачем грошових коштів.

Позивач стверджує, що із отримувачем грошових коштів – ОСОБА_4 жодних договірних відносин чи не виконаних фінансових зобов`язань - не має, підстави для перерахування їй зазначених грошових коштів - відсутні.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 18 січня 2021 року відкрито провадження у вказаній справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

04 березня 2021 року ухвалою Ірпінського міського суду Київської області було витребувано у АТ КБ «Приватбанк» (адреса місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 30) відомості про належність банківського рахунку № НОМЕР_1 хххх хххх 6236, на який 10.07.2020 було зараховано грошові кошти в розмірі 35 801 (тридцять п`ять тисяч вісімсот одна) гривня 01 копійка та 28 липня 2020 року було зараховано грошові кошти в розмірі 36 335 (тридцять шість тисяч триста тридцять п`ять) гривень 68 копійок від ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , із належного їй рахунку 4149 хххх хххх 6236.

Заочним рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 01 червня 2021 року по справі № 756/14941/20 позовну заяву ОСОБА_3 до  ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів – задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 грошові кошти у сумі 72 136 (сімдесят дві тисячі сто тридцять шість) гривень 69 копійок та судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

10 листопада 2021 року до суду надійшла заява про перегляд заочного рішення від    ОСОБА_4 .У поданій заяві відповідач просить поновити строк для подання заяви про перегляд заочного рішення, переглянути заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 01 червня 2021 року по справі № 756/14941/20, скасувати вказане заочне рішення та призначити справу до розгляду за правилами загального позовного провадження. Обґрунтовуючи заяву відповідач вказує, що не була належним чином повідомлена про розгляд справи. Жодного поштового повідомлення, судової повістки ОСОБА_4 не отримувала, оскільки за адресою реєстрації не проживає. Підтвердження того, що відповідачу надходили будь-які повідомлення чи повістки від суду відсутні в матеріалах справи, є лише відповідні листи--повернення про неможливість їх вручення. Неповідомлення відповідача у встановленому законом порядку про розгляд справи позбавило її реалізації прав, передбачених ст. 43 ЦПК України, зокрема, подавати клопотання та заяви, надавати пояснення суду, користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами, які мають істотне значення для вирішення справи. Це також призвело до ухвалення помилкового заочного рішення судом, оскільки реальні обставини справи не відповідають обставинам, які викладені в заочному рішенні суду та зазначає, що позивач знала реальне місце проживання та її контакти та могла надати цю інформацію з метою всебічного та повного розгляду справи.

Крім того, зазначає, що твердження позивача щодо договірних відносин чи не виконаних договірних фінансових зобов`язань не відповідають дійсності, оскільки вона та її донька ОСОБА_6 проводили ремонтні роботи в квартирі позивача за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується листуванням позивача з відповідачем, а також видно з листування, що кошти надсилались за відповідні види робіт та надсилались неодноразово, що підтверджується іншими переказами.

Таким чином, вважає, що всі доводи позивача є неправдивими та не відповідають реальним обставинам справи, оскільки позивачем не було повідомлено суд про домовленість між нею та позивачем про ремонт її квартири.

11 листопада 2021 року ухвалою Ірпінського міського суду Київської області поновлено ОСОБА_4 строк на подання заяви про перегляд заочного рішення в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до  ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 31 серпня 2022 року заяву відповідача ОСОБА_4 про перегляд заочного рішення Ірпінського міського суду Київської області від 01 червня 2021 року, ухваленого у цивільній справі №756/14941/20 за позовом ОСОБА_3 до  ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів – задоволено. Скасовано заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 01 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_3 до  ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів, та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

В судовому засіданні представник позивача просила задовольнити позовні вимоги.

В судовому засіданні представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, дослідивши письмові докази по справі, вважає позов таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 10 липня 2020 року та 28 липня 2020 року ОСОБА_3 здійснила переказ коштів в розмірі 35 801 (тридцять п`ять тисяч вісімсот одна) гривня 01 копійка та 36 335 (тридцять шість тисяч триста тридцять п`ять) гривень 68 копійок відповідно ОСОБА_4 . Загальна сума перерахування склала 72 136 (сімдесят дві тисячі сто тридцять шість) гривень 69 копійок, що підтверджується копіями платіжних доручень № P24A460868130С33066 від 10 липня 2020 року та № P24A495156512С25664 від 28 липня 2020 року (а.с. 5-6).

Відповідно до довідки АТ КБ «Приватбанк» від 04 березня 2021 року ОСОБА_3 є власником рахунку № НОМЕР_1 хххх хххх 2728 (а.с. 39).

Відповідно до наданої АТ КБ «Приватбанк» інформації від 20 березня 2021 року, власником картки на яку 10 липня 2020 року було зараховано 35 801 (тридцять п`ять тисяч вісімсот одна) гривня 01 копійка та 28 липня 2020 року було зараховано 36 154 (тридцять шість тисяч сто п`ятдесят чотири) гривні є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.68).

Крім того, судом досліджено скрін-шоти листування, надані відповідачем. Однак, вказане листування не є доказом між позивачем та відповідачем наявності будь-яких договірних правовідносин. Також, неможливо встановити із наданих доказів, між ким саме здійснювалася переписка.

В ході судового розгляду, жодних договірних чи будь-яких інших правовідносин між позивачем та відповідачем не встановлено.

Відповідачем не надано суду належних, достатніх, достовірних та допустимих доказів правомірного зарахування коштів на її рахунок.                                                                З огляду на встановлені судом обставини, суд приходить до висновку про те, що відповідачем не доведено правомірність зарахування коштів на її рахунок та відсутні правові підстави для їх отримання, а тому суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

       Відповідно до ч. ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.                                                                                                Відповідно до ч.5. ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.                                                                                                Відповідно до ч.7 ст.81 ЦПК України Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.        Разом з тим, станом на день звернення відповідача із заявою до суду грошові кошти повернуті не були.

Відповідно до положень ст. 1212 ЦК України , особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

За змістом , не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з того, що ст. 1212 ЦК України застосовується лише у тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуте за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень ч. 1 ст. 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов`язання повернути майно потерпілому.

Як зазначав Верховний Суд, норми ст.ст. 1212, 1213 ЦК України застосовуються до позадоговірних зобов`язань. Відповідно, якщо суд встановлював наявність між сторонами договору, то визнавав застосування до таких відносин ст. 1212 неправильним (постанова від 14.10.2014 р. у справі №3-129гс14, постанова від 25.02.2015 р. у справі №3-11гс15, постанова від 02.02.2016 р. у справі №6-3090цс15 та ін.).

Водночас у постанові ВСУ від 02.02.2016 р. у справі №6-3090цс15 суд відзначив, що конструкція ст. 1212 Цивільного кодексу України, як і загалом норм гл. 83 ЦК України, свідчить про необхідність установлення так званої «абсолютної» безпідставності набуття (збереження) майна не лише у момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Узагальнюючи викладене, можна сказати, що норми ст. 1212, 1213 ЦК України, застосовуються у таких випадках: зобов`язання між сторонами виникло не на підставі договору; набуття або збереження майна є абсолютною безпідставним; безпідставне збагачення однієї особи через іншу не може бути усунуте за допомогою інших, спеціальних способів захисту.

16 листопада 2020 року позивачем було направлено на адресу відповідача вимогу про повернення безпідставно отриманих коштів в розмірі 72 136 (сімдесят дві тисячі сто тридцять шість) гривень, яка в свою чергу була залишена без виконання (а.с. 45).

Відповідно частин 1, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, оцінивши докази, подані сторонами, встановивши характер спірних правовідносин, суд приходить до висновку, що позов   ОСОБА_3 до  ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі, оскільки між сторонами будь-яких договорів щодо надання послуг або виконання робіт не укладалось та відповідачем не були спростовані належними і достатніми доказами у справі доводи викладені в позовній заяві.

В порядку ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України суд присуджує стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263-265, 268, 279, 354 ЦПК України, суд –

в и р і ш и в :

Позовну заяву ОСОБА_3 до  ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_3 (місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) грошові кошти у сумі 72 136 (сімдесят дві тисячі сто тридцять шість) гривень 69 копійок.

Стягнути з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_3 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду до Київського апеляційного суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя                                                                Ю.В. Кравчук