Справа № 522/9675/24

Провадження № 2/522/5540/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2024 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Свяченої Ю.Б.,

при секретарі судового засідання – Бондар А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дружину,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_3 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років.

В обґрунтування своїх позовних вимог Позивач зазначила, що «02» лютого 2020 року між Позивачем та Відповідачем був укладений шлюб, який зареєстрований Приморським районним у м. Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про що зроблено відповідний актовий запис №154.

Під час подружнього життя у сторін по справі народилося двоє дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 19.12.2020 року, яке було видане Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та про що зроблено відповідний актовий запис №6590; та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 29.02.2024 року, яке було видане Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та про що зроблено відповідний актовий запис №388. Подружні стосунки між нею та Відповідачем не склалися, тому вона звернулася до Приморського районного суду м. Одеси із позовною заявою про розірвання шлюбу.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси по справі №522/2033/23 від 25.05.2023 року, яке набрало законної сили 27.06.2023 року, ухвалено розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 02 лютого 2020 року Приморським районним у м. Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси), Свідоцтво про шлюб, Серія НОМЕР_3 , актовий запис154.

Позивач зазначає, що спільні з Відповідачем діти: ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 проживають разом із нею за однією адресою та що всі фінансові витрати щодо виховання дітей наразі покладені на Позивача та просить стягнути з Відповідача аліменти на її утримання у розмірі 1/4 заробітку Відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму щомісячно починаючи з моменту подання позовної заяви і до досягнення спільними з Відповідачем дітьми ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 трирічного віку.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 26.06.2024 року провадження по справі відкрито у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

В судові засідання позивачка не з`являлася, про дату, час та місце розгляду справи сповіщалася належним чином, шляхом направлення судових повісток за зареєстрованим місцем проживання. 03.09.2024 року до Приморського районного суду м. Одеси від представника позивачки надійшла заява про розгляд справи у відсутності сторони позивача. Проте, в судових засіданнях 23.10.2024 року та 11.11.2024 року був присутній представник позивачки адвокат Тащі М.М., який підтримав позов та просив його задовольнити в повному обсязі. Представник відповідача адвокат Стефанюк М.М. з`явився в судові засідання 23.10.2024 року та 11.11.2024 року, позов не визнав. Окрім цього, 23.10.2024 року до Приморського районного суду м. Одеси від представника Відповідача надійшли Письмові пояснення по справі, в яких він зазначає, що Позивач у позовній заяві не повідомила суду, що зверталася до Приморського районного суду м. Одеси із заявою про видачу судового наказу про стягнення із Відповідача аліментів на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з моменту звернення з заявою до суду та до досягнення кожною дитиною повноліття, тобто до 15 листопада 2038 року та до 13 лютого 2042 року відповідно з дня пред`явлення заяви до суду, тобто з 19 червня 2024 року. На підставі заяви про видачу судового наказу Приморським районним судом м. Одеси 21.06.2024 року по справі №522/9692/24 був виданий судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з моменту звернення з заявою до суду та до досягнення кожною дитиною повноліття, тобто до 15 листопада 2038 року та до 13 лютого 2042 року відповідно з дня пред`явлення заяви до суду, тобто з 19 червня 2024 року. Окрім цього, представник відповідача повідомив суд про те, що ОСОБА_2 є військовослужбовцем, розмір відрахування на утримання дітей складає 50% від доходу Відповідача у зв`язку із наявність заборгованості по сплаті аліментів, тобто близько 20 тисяч гривень у місяць, та зазначив, що такого розміру щомісячних відрахувань достатньо для утримання як двох дітей Відповідача, так і Позивача. В судових засіданнях представник відповідача не заперечував проти задоволення судом розміру стягнення аліментів, який складає 50 відсотків прожиткового мінімум щомісячно.

08.11.2024 року до Приморського районного суду м. Одеси від представника позивача надійшли додаткові пояснення, в яких сторона позивача не погоджується з вимогами зазначеними у відзиві у повному обсязі. Представник Позивача вказує, що Відповідач має змогу надавати матеріалу допомогу Позивачеві, проте її не надає. Представник Позивача також зазначає, що ОСОБА_1 перебуває у декретній відпустці, при цьому жодного джерела доходу, окрім соціальних виплат по догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку, не має і тому була змушена звернутися до суду із позовною заявою про стягнення аліментів на її утримання.

Дослідивши матеріали цивільної справи, вислухавши думку сторони, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 02 лютого 2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений шлюб, який зареєстрований Приморським районним у м. Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про що зроблено відповідний актовий запис №154. Під час шлюбу у подружжя народилося двоє дітей: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Рішенням Приморського районного суду м. Одеси по справі №522/2033/23 від 25.05.2023 року шлюб між сторонами спору розірваний.

На даний час діти проживають разом з матір`ю за однією адресою. 21.06.2024 року приморським районним судом м. Одеси був виданий судовий наказ, яким стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з моменту звернення з заявою до суду та до досягнення кожною дитиною повноліття.

ОСОБА_2 є військовослужбовцем та його заробіток варіюється в залежності від виконання завдань, які поставлені його керівництвом, не є стабільним. Також у судовому засіданні 11.11.2024 року Відповідач повідомив, що постійно потребує значних коштів, в тому числі і для забезпечення за власний рахунок повноцінного харчування, належного військового спорядження, обладнання та зв`язку. Витрачання військовослужбовцями власних коштів на такі потреби є загальновідомим фактом. Окрім цього, Відповідач є працездатною особою і спроможний платити аліменти на утримання дружини, яка проживає зі спільними дітьми, і враховуючи отримання Позивачем лише соціальної допомоги, чоловік має їй компенсувати втрату можливості повноцінно себе реалізувати та надавати визначену законодавством допомогу дружині.

Разом з тим, відповідно до ч.2 ст.70 Закону України «Про виконавче провадження» із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю особи, у зв`язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків; за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків.

Загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків (ч.3 ст.70 ЗУ «Про виконавче провадження»).

Постановою про відкриття виконавчого провадження №75645862 від 29.07.2024 року підтверджується стягнення із Відповідача аліментів на утримання дітей у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з моменту звернення з заявою до суду та до досягнення кожною дитиною повноліття, тобто до 15 листопада 2038 року та до 13 лютого 2042 року відповідно з дня пред`явлення заяви до суду, тобто з 19 червня 2024 року.

Так, у разі стягнення із Відповідача додатково до 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу) у вигляді аліментів на утримання дітей ще 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) у вигляді аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років сукупний розмір відрахувань становитиме 7/12 від доходу, що перевищить максимально допустимий розмір утримання відповідно до вище вказаної статті Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно ст.5 Протоколу №7 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Конвенцію ратифіковано Законом №475/97-ВР(475/97-ВР) від 17 липня 1997 року) кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.

Право на аліменти у дружини-матері може виникнути лише у разі достатнього матеріального забезпечення чоловіка, наявності у чоловіка достатніх коштів для надання дружині-матері спільної дитини матеріальної допомоги та стягуються за умови, що чоловік, до якого пред`явлено вимоги про надання утримання, спроможний надавати матеріальну допомогу.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі №712/4702/19.

У постанові Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», при вирішенні питання щодо стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років, суд бере до уваги стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; стан здоров`я та матеріальне становище отримувача аліментів, відсутність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних дружини, батьків, повнолітніх дітей; сімейний стан платника аліментів, наявність у платника аліментів зобов`язань зі сплати аліментів на дитину за рішенням суду, наявність нерегулярного, мінливого, невизначеного доходу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН «Про права дитини» від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789 Х11(78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає правом кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного морального і соціального розвитку дитини.

Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. За змістом ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

17 травня 2017 року Верховна Рада України прийняла Закон № 2037-У111 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів». Закон набрав чинності 08.07.2017 року.

Відповідно до частини 3 ст. 181 СК України (у редакції зі змінами від 08.07.2017 року), за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно Сімейного кодексу України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною 3-х років. Таке ж право має чоловік, з яким проживає дитина, від дружини - матері дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання реалізується незалежно від того чи був укладений шлюб.

Відповідно до Сімейного кодексу України право на аліменти дружина з дитиною до 3-х років, а також вагітна дружина має незалежно від того, чи працює вона, і яке у неї матеріальне становище. Проте, при встановленні суми аліментів, що сплачуватиметься, враховується матеріальне становище чоловіка або дружини, що дозволятиме виділяти з його або її доходів певну суму на такі витрати.

Наведені норми імперативно закріплюють обов`язок обох батьків утримувати дітей до досягнення ними повноліття. Пріоритетність в даному випадку мають інтереси дитини.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

За таких обставин, враховуючи норми ст. 182 СК України, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення аліментів.

Згідно до ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову. Враховуючи, що позовна заява про стягнення аліментів була подана до суду 19 червня 2024 року, що підтверджується відміткою та штампом канцелярії Приморського районного суду м. Одеса, аліменти підлягають сплаті саме з цієї дати.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

Суд враховує факт того, що Позивач допускає отримання нею аліментів на її утримання у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімум щомісячно, матеріальний стан Відповідача у тому числі необхідність забезпечення за власний рахунок повноцінного харчування, належного військового спорядження, обладнання та зв`язку, наявність на виконанні у Приморському ВДВС м. Одеси судового наказу про стягнення з Відповідача аліментів на утримання двох дітей у сукупному розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, участь у тому числі фінансову у розвитку дітей, що не заперечувалось представником Позивача.

Керуючись викладеним та на підставі ст. 80, 84, 85 СК України, ст.ст. 4, 10-13, 76-79, 81, 263-266 ЦПК України суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дружину – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 ) аліменти на утримання дружини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_2 ) в розмірі 50 % прожиткового мінімуму для працездатних осіб щомісячно, починаючи стягнення з 19 червня 2024 року по 13 лютого 2027 року.

Рішення суду може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які приймали участь у судовому засіданні, але не були присутніми про оголошенні рішення, у той же строк з дня отримання копії рішення.

Суддя          Ю. Б. Свячена

11.11.24