ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2024 року

м. Київ

справа № 463/6799/18

провадження № 61-4628св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Статус»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Терещенко Катерина Іванівна, на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 31 січня 2023 року у складі судді Мальцева Д. О. та постанову Київського апеляційного суду від 15 лютого 2024 року у складі колегії суддів: Журби С. О., Писаної Т. О., Приходька К. П., і виходив з такого.

Зміст позовної заяви та її обґрунтування

1. У листопаді 2018 року ТОВ «Керуюча компанія «Статус» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів за договором про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, комунальних та додаткових послуг, пені, 3% річних та інфляційних нарахувань.

2. На обґрунтування позовних вимог ТОВ «Керуюча компанія «Статус» зазначало, що товариство є балансоутримувачем та управителем будинку

АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 є власником квартири

АДРЕСА_2 та квартири АДРЕСА_3 .

3. 07 липня 2014 року між ТОВ «Керуюча компанія «Статус» та ОСОБА_1 було укладено договір № 3322 1360 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території, комунальних та додаткових послуг (далі - договір-1) щодо квартири АДРЕСА_4 , а також договір № 3322 1370 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території, комунальних та додаткових послуг (далі - договір-2) щодо квартири АДРЕСА_3 .

4. Згідно з умовами зазначених договорів товариство надає відповідачу послуги з управління будинком та прибудинковою територією, житлово-комунальні послуги та забезпечує утримання служби адміністраторів (консьєржів) в будинку та/або контрольно-пропускних постів до будинку, контрольно-пропускних пунктів в`їзду на територію, патрульної служби в будинку і на території, інші додаткові послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які не увійшли до тарифу, у зв`язку з домовленістю сторін про отримання споживачем послуг, що не враховані у структурі, періодичності та строках надання послуг, затверджених органами місцевого самоврядування.

5. ТОВ «Керуюча компанія «Статус» зазначало, що ОСОБА_1 постійно порушує умови зазначених вище договорів, не сплачує кошти за надані послуги, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість.

6. З огляду на наведене та враховуючи заяву про збільшення позовних вимог, ТОВ «Керуюча компанія «Статус» просило суд: стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Керуюча компанія «Статус» заборгованість з оплати послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, комунальних та додаткових послуг у розмірі 945 008,83 грн, з яких: основний борг 431 026,94 грн; інфляційне збільшення боргу 79 508,42 грн; три проценти річних 32 512,87 грн; пеня

401 960,60 грн.

Стислий виклад позиції відповідача

7. ОСОБА_1 заперечував проти задоволення позовних вимог

ТОВ «Керуюча компанія «Статус», посилаючись на те, що позивачем не надано належних доказів щодо набуття прав управителя будинком

АДРЕСА_1 , а також права на укладення договорів про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території, комунальних та додаткових послуг. Крім того, вважав надані позивачем договори про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території, комунальних та додаткових послуг такими, що не відповідають вимогам Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», Типовому договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 529 від 20 травня 2009 року, Типовому договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 630

від 21 липня 2005 року. Зазначав, що нарахований позивачем розмір заборгованості є необґрунтованим, оскільки він жодного дня не проживав у квартирах АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , не отримував ключів від указаних квартир, не користувався комунальними послугами та послугами позивача з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Зміни тарифу були проведені позивачем в односторонньому порядку. Посилався на пункт 6 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», як на підставу для несплати ним житлово-комунальних послуг, а також невідповідність визначеної ставки пені вимогам частини першої статті 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

8. Додатково заявляв клопотання про застосування наслідків спливу позовної давності.

Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції

9. Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 31 січня 2023 року позов задоволено.

10. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Керуюча компанія «Статус» заборгованість з оплати послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, комунальних та додаткових послуг у загальному розмірі 945 008,83 грн, з яких основний борг - 431 026,94 грн, інфляційне збільшення боргу - 79 508,42 грн, 3% річних - 32 512,87 грн, пеня - 401 960,60 грн.

11. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

12. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач не виконує умови договорів про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території, комунальних та додаткових послуг, не сплачує плату за надані житлово-комунальні послуги, не погашає наявну заборгованість, у зв`язку з чим вона підлягає стягненню в судовому порядку. Визначаючи розмір заборгованості за житлово-комунальні послуги, суд першої інстанції взяв до уваги наданий позивачем розрахунок, оскільки відповідач не надав будь-яких доказів, що підтверджують невідповідність розміру заборгованості, наведений позивачем розрахунок заборгованості не спростував.

Основний зміст та мотиви судового рішення апеляційного суду

13. Постановою Київського апеляційного суду від 15 лютого 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 31 січня 2023 року залишено без змін.

14. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості за утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, комунальних та додаткових послуг. Підстав для неврахування умов укладених між сторонами договорів та рішень зборів співвласників не встановлено. Будь-яких доказів, що підтверджують невідповідність розміру заборгованості, відповідачем не надано.

15. Крім того, суд апеляційної інстанції відхилив посилання відповідача на порушення судом першої інстанції норм процесуального права при вирішенні його клопотання про перенесення розгляду справи, а також відмови у прийнятті зустрічної позовної заяви, як підстав для скасування оскарженого судового рішення. Суд заначив, що ухвала про відмову у прийнятті зустрічного позову за своєю суттю є ухвалою про повернення такої заяви заявникові та відповідно до статті 353 Цивільного процесуального кодексу України є предметом окремого апеляційного оскарження.

Узагальнені доводи касаційної скарги

16. 31 березня 2024 року ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат

Терещенко К. І., через систему «Електронний суд» звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 31 січня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 15 лютого 2024 року, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

17. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та

апеляційної інстанцій заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 16 березня 2016 року у справі № 6-2589цс15, від 02 листопада 2016 року у справі № 6-1554цс16, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц, у постановах Верховного Суду від 08 серпня 2019 року у справі № 756/4505/16, від 19 серпня 2019 року у справі № 641/7403/16-ц, від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц, від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також посилається на те, що суди не дослідили зібрані у справі докази. Крім того, зазначає, що суди попередніх інстанцій не розглянули заяву про застосування позовної давності, а суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у прийнятті зустрічної позовної заяви (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

18. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що договори про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території, комунальних та додаткових послуг протирічать положенням Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», а тому є нікчемними. Судами не встановлено підстав формування ціни/тарифів на надані послуги, не враховано, що після 30 травня 2016 року вони мали затверджуватися протоколом загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку, що слугувало б підставою для підписання нового договору.

19. Вважає, що умова договорів про нарахування пені у розмірі 0,1 % є нікчемною, оскільки суперечить статті 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Крім того, позивачем порушено порядок обрахунку пені.

20. Акцентує увагу на нерозгляді судами попередніх інстанцій його заяви про застосування наслідків спливу позовної давності (як загальної, так і спеціальної).

21. Крім того, судами не враховано, що на період дії карантину та протягом

30 днів з дня його відміни забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

22. Також зауважує про порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині відмови у прийняття його зустрічної позовної заяви, а також зазначення про неможливість оскарження такої ухвали. Суд апеляційної інстанції належної уваги на зазначене не звернув та не навів аргументів щодо доводів апеляційної скарги.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

23. Ухвалою Верховного Суду від 08 квітня 2024 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарженнярішення Шевченківського районного суду

м. Києва від 31 січня 2023 року та постанови Київського апеляційного суду

від 15 лютого 2024 року, відкрито касаційне провадження у справі № 463/6799/18, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції. Відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат

Терещенко К. І., про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень до закінчення касаційного провадження.

24. 13 червня 2024 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

25. Ухвалою Верховного Суду від 07 листопада 2024 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов

Фактичні обставини справи, встановлені судами

26. Згідно з розпорядженням Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації «Про визначення балансоутримувача житлових будинків АДРЕСА_5 ,

АДРЕСА_1 , АДРЕСА_6 »

№ 174 від 09 квітня 2014 року, ТОВ «Керуюча компанія «Статус» є балансоутримувачем житлового будинку АДРЕСА_1 .

27. Відповідно до рішення зборів співвласників будинку, оформленого протоколом зборів співвласників багатоквартирного будинку

АДРЕСА_1 від 30 травня 2016 року, ТОВ «Керуюча компанія «Статус» визначено управителем будинку АДРЕСА_1 .

28. ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 та квартири

АДРЕСА_3 .

29. Загальна площа квартири АДРЕСА_2 становить 187,40 кв. м.

30. Загальна площа квартири АДРЕСА_7 становить 189,90 кв. м.

31. 07 липня 2014 року між ТОВ «Керуюча компанія «Статус» та ОСОБА_1 було укладено договір-1 та договір-2 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території, комунальних та додаткових послуг.

32. За вказаними вище договорами позивач надає відповідачу послуги з утримання та управління будинком та прибудинковою територією, житлово-комунальні послуги та забезпечує утримання служби адміністраторів (консьєржів) в будинку та/або контрольно-пропускних постів до будинку, контрольно-пропускних пунктів в`їзду на територію, патрульної служби в будинку і на території, інші додаткові послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які не увійшли до тарифу, у зв`язку із домовленістю сторін про отримання споживачем послуг, що не враховані у структурі, періодичності та строках надання послуг, затверджених органами місцевого самоврядування.

Позиція Верховного Суду

33. Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

34. Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

35. Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

36. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

37. Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

38. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 зазначено, що позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

39. Відповідно до частини третьої статті 13 Конституції України, з якою кореспондується частина четверта статті 319 ЦК України, власність зобов`язує, власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

40. Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 322 ЦК України).

41. Спірні правовідносини виникли у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг і регулюються, зокрема, Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV, який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, а також Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII, який набув чинності з 10 грудня 2017 року, та Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» від 14 травня 2015 року

№ 417-VIII, який набув чинності з 01 липня 2015 року.

42. Відповідно до частин першої, другої шостої статті 19 Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV, зараз і надалі - у редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин, відносини між учасниками у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є власник, споживач, виконавець, виробник. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

43. Положення щодо договірного характеру спірних правовідносин закріплені також у частині перші статті 12 Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII, а також частині першій статті 11 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» від 14 травня 2015 року № 417-VIII.

44. За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (частина перша статті 901 ЦК України).

45. Згідно з частинами першою, третьою, четвертою статті 29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV договір на надання житлово-комунальних послуг (крім послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою.

46. Договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої поди, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та виконавцем таких послуг.

47. Процедуру погодження умов договору відбувається протягом одного місяця з дня внесення проєкту договору однією із сторін.

48. У статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку;

(3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

49. Споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом (пункт 3 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV).

50. Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору (частина перша статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII).

51. Невикористання власником належної йому квартири чи нежитлового приміщення або відмова від використання спільного майна не є підставою для ухилення від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком (частина третя статті 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» від 14 травня 2015 року № 417-VIII).

52. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 07 липня 2014 року між ОСОБА_1 , як власником двох квартир у будинку АДРЕСА_1 і споживачем, та ТОВ «Керуюча компанія «Статут», як балансоутримувачем зазначеного будинку і виконавцем послуг, було укладено договори про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, комунальних та додаткових послуг.

53. Згідно зі статтею 2 зазначених договорів, предметом договору є надання виконавцем та своєчасна оплата споживачем наступних послуг: послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій; послуг з централізованого постачання водовідведення холодної і гарячої води, послуг з централізованого опалення, компенсація вартості спожитої електроенергії; забезпечення утримання служби адміністраторів (консьєржів) в будинку та/або контрольно-пропускних постів до будинку, контрольно-пропускних пунктів в`їзду на територію, патрульної служби в будинку і на території, інші додаткові послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які не увійшли до тарифу, у зв`язку із домовленістю сторін про отримання споживачем послуг, що не враховані у структурі, періодичності та строках надання послуг, затверджених органами місцевого самоврядування.

54. Статтею 3 визначено вартість та порядок оплати послуг, зокрема плата за послуги повинна вноситися не пізніше 20-го числа місяця, що настає за розрахунковим.

55. Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач не виконував належним чином взятих на себе зобов`язань за договором-1 та договором-2, у зв`язку із чим утворилась заборгованість.

56. Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

57. Згідно з статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (належне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (стаття 611 ЦК України).

58. З огляду на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

59. Верховний Суд уже зауважував, що закріплена у пункті 10 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, установлених у частині другій статті 625 ЦК України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті, та 3 % річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утриманими грошовими коштами, що підлягають сплаті кредиторові (постанова Верховного Суду від 18 березня 2019 року у справі № 210/5796/16-ц).

60. З урахуванням встановленого у судовому порядку факту невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором-1 та договором-2, несплати коштів за надані за цими договорами житлово-комунальні послуги з 2014 року, що не спростовується відповідачем на підставі належних, достатніх та допустимих доказів, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, дійшов мотивованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача суми заборгованості з урахуванням передбаченої договором пені, 3 % річних від простроченої суми та індексу інфляції.

61. Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про неспростування відповідачем наявних у справі розрахунків суми основного боргу, наданих виконавцем послуг за договорами.

62. Згідно з пунктами 4, 5 частини третьої статті 2 ЦПК України одними з основних принципів цивільного судочинства є змагальність сторін та диспозитивність.

63. Відповідно до положень частин першої, другої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

64. Згідно з частинами першою-четвертою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

65. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

66. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

67. Колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій надали належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам отримання відповідачем житлово-комунальних послуг, як власником двох квартир у багатоквартирному будинку, а також невиконання останнім свого обов`язку щодо їх оплати. Зазначеного відповідач не спростував.

68. Заперечуючи проти заявлених ТОВ «Керуюча компанія «Статус» позовних вимог, ОСОБА_1 посилався на відсутність у позивача права на укладення договорів про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, комунальних та додаткових послуг, несправедливість і недійсність умов договорів, а також неподання позивачем доказів на підтвердження вартості тарифу.

69. Одними з основоположних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).

70. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

71. Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

72. Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц).

73. З огляду на передбачений законодавством принцип обов`язкової оплати спожитих житлово-комунальних послуг та презумпції правомірності договору, укладеного між сторонами справи, колегії суддів загалом погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості за договорами про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, комунальних та додаткових послуг, пені, 3% річних та інфляційних нарахувань.

74. Колегія суддів зауважує, що згідно з пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом.

75. Обов`язок сплатити за надані й спожиті послуги випливає також з частини першої статті 11 ЦК України про те, що цивільні права та обов`язки випливають з дій осіб, що передбачені актом цивільного законодавства.

76. Відсутність між сторонами договору не може слугувати підставою для звільнення споживача від оплати отриманих послуг.

77. Зазначена практика правозастосування правових норм у сфері оплати житлово-комунальних послуг є сталою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі 712/8916/17, постанови Верховного Суду від 15 березня 2018 року у справі № 401/710/15-ц, від 18 вересня 2019 року у справі № 369/3682/16-ц, від 07 лютого 2024 року у справі № 372/2236/21).

78. У матеріалах справи наявні докази, що підтверджують набуття

ТОВ «Керуюча компанія «Статус» прав управителя багатоквартирного будинку

АДРЕСА_1 . Разом з тим відсутні докази укладення відповідачем відповідних індивідуальних договорів з виконавцями комунальних послуг (абзац 3 пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII).

79. Підстав для визнання умов договорів, укладених 07 липня 2014 року, нікчемними у зв`язку з невідповідністю вимогам Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII, з огляду на положення статті 5 ЦК України, немає.

80. Посилання заявника на незаконність нарахування пені у розмірі, що не відповідає положенням статті 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII, колегія суддів відкидає.

81. Водночас, колегія суддів погоджується з доводами касаційної скарги щодо неправомірності нарахування пені у період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни.

82. Загальновідомим є той факт, що з 12 березня 2020 року на всій території України було запроваджено карантин, на період дії якого та протягом 30 днів з дня його відміни Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 530-ІХ від 17 березня 2020 року, булозаборонено нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги. Карантин на всій території України тривав з 12 березня 2020 року до 30 червня 2023 року (постанова Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями)).

83. З урахуванням наведеного, суди попередніх інстанцій не звернули уваги на безпідставність включення до періоду нарахування пені періоду березень - серпень 2020 року.

84. Крім того, судами попередніх інстанцій при ухваленні судових рішень про задоволення позовних вимог ТОВ «Керуюча компанія «Статус» не враховано подану відповідачем заяву про застосування наслідків спливу строків позовної давності.

85. З урахуванням наявності у матеріалах справи розрахунків заборгованості, які не були спростовані в установленому законом порядку, а також беручи до уваги те, що справа перебуває у провадженні суду з 2018 року та позивачем неодноразово збільшувались позовні вимоги у зв`язку з її тривалим розглядом, колегія суддів вважає за можливе перевірити заявлені позивачем вимоги на предмет дотримання позовної давності.

86. Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України). Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).

87. Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги.

88. За статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

89. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України).

90. Звертаючись до суду у листопаді 2018 року, ТОВ «Керуюча компанія «Статус» просила суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договорами про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, комунальних та додаткових послуг, пені, 3% річних та інфляційних нарахувань за період з 2014 року по серпень 2020 року (з урахуванням збільшених позовних вимог).

91. ОСОБА_1 у серпні 2019 року подав заяву про застосування наслідків спливу позовної давності, передбаченої частиною першою статті 257 та пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України (а.с. 14, т. 2).

92. З урахуванням наведеного, вимоги щодо стягнення заборгованості за договорами, 3 % річних та інфляційних втрат до листопада 2015 року, а також вимоги про стягнення пені до листопада 2017 року, є такими, що заявлені з пропуском позовної давності.

93. Посилання ТОВ «Керуюча компанія «Статус» на переривання позовної давності у зв`язку з видачею судового наказу Личаківського районного суду

м. Львова від 18 жовтня 2017 року та його скасування за заявою відповідача ухвалою того ж суду від 05 жовтня 2018 року (справа № 463/4490/18) є помилковими.

94. Подання заяви про видачу судового наказу заявник (стягувач) не може використовувати згідно з частиною другою статті 264 ЦК України з метою переривання позовної давності за відповідною вимогою чи за її частиною. На підставі припису частини другої статті 264 ЦК України переривання позовної давності відбувається у разі подання до суду саме позову до належного відповідача з дотриманням вимог процесуального закону щодо форми та змісту позовної заяви, правил предметної та суб`єктної юрисдикції й інших вимог, порушення яких перешкоджає відкриттю провадження у справі (пункт 82 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі

№ 712/8916/17).

95. Підстав для визнання поважними причин пропуску такого строку та його поновлення не встановлено.

96. Беручи до уваги наявний у матеріалах справи розрахунок заборгованості (а.с. 108-117, т. 4), визнаний судами попередніх інстанцій обґрунтованим та не спростований відповідачем (крім нарахування пені за період з березня-серпень 2020 року), сума заборгованості, з урахуванням наведених вище періодів, у межах позовної давності, за договором-1 складає 348 144,69 грн, з яких: сума основного боргу - 184 048,93 грн; 3% річних - 15 262,54 грн ; інфляційне збільшення боргу - 35 547,15 грн; пеня - 113 286,07 грн. Сума заборгованості за договором-2 складає 356 477,92 грн, з яких: сума основного боргу - 186 307,74 грн; 3% річних - 16 350,73 грн; інфляційне збільшення боргу - 37 008,44 грн; пеня - 116 811,01 грн. Загальна сума заборгованості за двома договорами становить 704 622,61 грн.

97. Щодо доводів касаційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права при відмові у прийнятті зустрічної позовної заяви, колегія суддів зауважує наступне.

98. Відповідно до частини другої статті 193 ЦПК України зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

99. Отже, прийняття зустрічного позову можливе за дотримання умов, передбачених частиною другою статті 193 ЦПК України, і залежить від того, наскільки суд вважає за доцільне розглядати цей позов в одному провадженні з первісним.

100. Подаючи зустрічний позов у справі, що переглядається в касаційному порядку, ОСОБА_1 , посилаючись на відсутність у ТОВ «Керуюча компанія «Статус» належним чином оформлених прав управителя та відповідно відсутність права на укладення договорів про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, комунальних та додаткових послуг, просив суд визнати укладені ним з ТОВ «Керуюча компанія «Статус» договори 1 та 2 недійсними.

101. Визначення порядку управління багатоквартирним будинком (тобто, вирішення питання про те, наділити цими функціями ОСББ, створене в цьому будинку, чи передати відповідні функції (чи їх частину) управителю або асоціації, є невід`ємною складовою реалізації прав та виконання обов`язків співвласниками багатоквартирного будинку щодо належного утримання та управління спільним майном, що здійснюється за їх безпосереднім волевиявленням.

102. Встановивши, що спільний розгляд первісного та зустрічного позову не є доцільним, позови мають різні предмети доказування і є самостійними, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у прийнятті зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 Роз`яснено останньому про його право звернутися до суду з таким позовом у загальному порядку.

103. Касаційна скарга не містить окремих підстав для оскарження ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2022 року, доводів щодо доцільності розгляду його зустрічного позову разом із первісним, а також того, які обставини повинні були бути встановлені при розгляді зустрічного позову та яким чином вони б вплинули на результат розгляду первісного позову.

104. Більш того, колегія суддів звертає увагу на те, що оскаржуючи зазначену ухвалу суду першої інстанції в апеляційному порядку, ОСОБА_1 зазначав про відсутність підстав у Шевченківського районного суду м. Києва розглядати зустрічний позов, з огляду на правила територіальної підсудності.

105. З урахування наведеного, та беручи до уваги положення частини першої статті 400 ЦПК України, колегія суддів не вбачає правових підстав для скасування оскаржених судових рішень щодо вирішення позову ТОВ «Керуюча компанія «Статус», у зв`язку з відмовою у прийнятті зустрічної позовної заяви

ОСОБА_1 .

106. Відповідно до частини першої, четвертої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

107. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржені судові рішення судів попередніх інстанцій змінити в частині розміру заборгованості з оплати послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, комунальних та додаткових послуг, зменшивши його з 945 008,83 грн до 704 622,61 грн.

108. Крім того, з урахуванням положень частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, підлягає зміні розподіл судових витрат, здійснений судом першої інстанції.

109. Згідно з положеннями частин першої, пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі часткового задоволення позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

110. Враховуючи, що позовні вимоги ТОВ «Керуюча компанія «Статус» підлягають задоволенню у розмірі 704 622,61 грн (74,56 % від заявлених позовних вимог), сума судового збору, яка підлягає стягненню з відповідача в порядку розподілу судових витрат, понесених у суді першої інстанції становить

10 568,23 грн (14 175,13 грн*74,56%).

111. Крім того, ураховуючи, що ОСОБА_1 оскаржував рішення суду першої інстанції в апеляційному та касаційному порядках, за наслідками розгляду яких його скаргу було задоволено на 25,44 %, на його користь підлягає відшкодуванню сума сплаченого ним судового збору у суді апеляційної інстанції у розмірі

5 409,18 грн (21 262,50 грн*25,44%) та у суді касаційної інстанції у розмірі

5 907,83 грн (23 222,60 грн*25,44%). Загальна сума судового збору, яка підлягає відшкодуванню відповідачу, складає 11 317,01 грн.

Керуючись статтями 402, 403, 409, 412, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Терещенко Катерина Іванівна, задовольнити частково.

2. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 31 січня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 15 лютого 2024 року змінити, зменшивши належний до стягнення загальний розмір заборгованості з оплати послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, комунальних та додаткових послуг, 3% річних, інфляційного збільшення боргу та пені з 945 008 (дев`ятсот сорок п`ять тисяч вісім) грн 83 коп. до 704 622 (сімсот чотири тисячі шістсот двадцять дві) грн 61 коп., а також суму судового збору з 14 175 (чотирнадцять тисяч сто сімдесят п`ять) грн 13 коп. до 10 568 (десять тисяч п`ятсот шістдесят вісім) грн 23 коп.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Статус» на користь ОСОБА_1 в порядку відшкодування судових витрат, понесених в суді апеляційної та касаційної інстанцій, суму судового збору у розмірі 11 317 (одинадцять тисяч триста сімнадцять) грн 01 коп.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович