ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/3548/24 Справа № 210/2680/22 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2024 року                                                                м.Кривий Ріг

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5

обвинуваченого ОСОБА_6

захисника ОСОБА_7

прокурора ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 листопада 2024 року, якою щодо обвинуваченого у кримінальному провадженні № 12022041710000752

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Вільне Криворізького району Дніпропетровської області, громадянина України, офіційно не працевлаштованого, не одруженого, маючого середню освіту, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого:

1.09.07.2009 р. Криворізьким районним судом Дніпропетровської області за ст. 185 ч. 3 КК України до 2 років позбавлення волі, звільнився 10.09.2010 р. з Бердянської ВК № 77 за постановою Бердянського районного суду Запорізької області від 02.09.2010 р. умовно-достроково на невідбутий термін 7 місяців 27 днів;

2.01.11.2011 р. Центрально-Міським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за ст. 185 ч. 3 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 71 КК України частково приєднано покарання за вироком від 09.07.2009 р., до відбуття 3 роки 1 місяць позбавлення волі;

3.21.12.2011 р. Жовтневим районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за ст. 185 ч. 2 КК України до 1 року позбавлення волі, на підставі ст. 70 ч. 4 КК України до відбуття 3 роки 1 місяць позбавлення волі, звільнився 18.06.2014 р. з Солонянської ВК № 21 Дніпропетровської області по відбуттю строку покарання;

4.12.01.2016 р. Центрально-Міським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за ст. 185 ч. 2, ст. 76 КК України до 1 року позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України від відбуття покарання звільнено з випробувальним терміном 1 рік;

5.23.06.2016 р. Криворізьким районним судом Дніпропетровської області за ст. 185 ч. 3, 76 КК України до 4 років 1 місяця позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України від відбуття покарання звільнено з випробувальним терміном 2 роки;

6.12.12.2016 р. Центрально-Міським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за ст. 15 ч. 3, ст. 185 ч. 3, 70 ч. 4 КК України до 4 років 1 місяця позбавлення волі, на підставі ст. 75, 76 КК України від відбуття покарання звільнено з випробувальним терміном 2 роки; 

7.30.10.2018 р. Центрально-Міським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за ст. 186 ч. 2, 71 КК України до 4 років 1 місяця позбавлення волі, звільнився по відбуттю покарання

продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, до 10 січня 2025 року включно,-

УСТАНОВИЛА:

Короткий зміст оскарженого судового рішення та встановлені фактичні обставини

В провадженні Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської областіперебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 за ч. 4 ст. 187, ч.ч. 1, 3 ст. 357 КК України.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 листопада 2024 рокупродовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6  на 60 днів, до 10 січня 2025 року включно.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У своїй апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 вказує, що клопотання прокурора не відповідає фактичним обставинам. Наголошує, що утримується під вартою вже 2 роки 6 місяців. Просить змінити йому запобіжний захід на не пов`язаний з триманням під вартою, а саме цілодобовий домашній арешт із застосуванням електронних засобів контролю.

Обвинувачений подав доповнення до апеляційної скарги, в яких зазначає, що має 83-річну бабусю, яка потребує догляду, а через його тримання під вартою не має такої можливості. Просить змінити йому запобіжний захід на не пов`язаний з триманням під вартою - цілодобовий домашній арешт із застосуванням електронних засобів контролю.

Позиції учасників судового провадження

Обвинувачений та його захисник підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити.

Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Мотиви суду

Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового розгляду, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

У відповідності до статті 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Статтею 21 Конституції України встановлено, що усі люди вільні і рівні у своїй гідності та правах.

Відповідно до вимог ст. 2 КПК України завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїй практиці підкреслював основоположний характер гарантій прав людини, що містяться в статті 5 Конвенції, оскільки вони призначені для зведення до мінімуму ризику свавілля та гарантування верховенства права.

Метою статті 5 Конвенції є захист особи від свавільного арешту і тримання під вартою, захист публічного порядку, який вимагає забезпечення покарання осіб, що вчинили злочин.

Ст. 370 КПК України встановлено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Згідно з положеннями частин 1 - 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим злочину;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Розглядаючи 12.11.2024 року під час судового розгляду кримінального провадження клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , суд дійшов висновку про доцільність продовження цього запобіжного заходу. При цьому суд врахував те, що ОСОБА_6  обґрунтовано інкримінують вчинення злочинів, один з яких є особливо тяжким, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до 15 років з конфіскацією майна.

Обвинувачений ОСОБА_6 не одружений, офіційно не працевлаштований, що вказує на недостатньо міцні соціальні зв`язки.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що в обґрунтування прийнятого рішення про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого, суд зазначив, що обвинуваченому доцільно продовжити дію обраного відносно нього запобіжного заходу, оскільки на час розгляду справи не відпали підстави вважати, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були підставою для обрання запобіжного заходу, а саме ризики переховуватися від суду, враховуючи тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним в інкримінованому кримінальному правопорушенні (зокрема позбавлення волі на строк до 15 років).

Обвинувачений ОСОБА_6 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідка у цьому кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Ризик переховування є актуальним з огляду на те, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 15 років. Крім того, застосування домашнього арешту в період військового стану є недоречним.

Обвинувачений ОСОБА_6 може незаконно впливати на свідків, адже на даний час вони не всі допитані в судовому порядку.

Продовжує існувати ризик вчинити інше кримінальне правопорушення або іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, оскільки існує попередній ризик, а тому з метою зміни показів вищевказаних суб`єктів обвинувачений може вчинити нове правопорушення.

На думку колегії суддів, обраний та продовжений щодо обвинуваченого запобіжний захід у виді тримання під вартою, відповідає особі обвинуваченого, характеру та тяжкості кримінального правопорушення, що йому інкримінується, не дає можливості перешкоджати інтересам правосуддя, а також відповідає практиці Європейського суду з прав людини та менш суворий запобіжний захід не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

Однією з важливих гарантій здійснення проголошеного ст.ст. 3, 27 Конституції України права людини на життя і здоров`я є беззастережне виконання вимог кримінального процесуального закону щодо забезпечення прав потерпілих від зазначених злочинів.

Конституційний Суд України у рішенні від 27.10.1999 р. № 7рп зазначив, що кримінальну відповідальність слід розглядати як особливий правовий інститут, у межах якого здійснюється реагування держави на вчинений злочин. Кримінальна відповідальність передбачає офіційну оцінку відповідними державними органами поведінки особи як злочинної. Підставою кримінальної відповідальності є наявність у діяннях особи складу злочину, передбаченого кримінальним законом. Це форма реалізації державою правоохоронних норм, яка, в кінцевому підсумку, як правило, полягає в застосуванні до особи, що вчинила злочин, конкретних кримінально-правових заходів примусового характеру через обвинувальний вирок суду.

У зв`язку з наведеним вище, позиція обвинуваченого щодо зміни йому запобіжного заходу не є виключною чи обов`язковою обставиною, оскільки це суперечить принципу реагування держави на вчинений злочин.

За таких обставин обвинувачений безумовно може використати звільнення з-під варти як шанс втекти від слідства та суду, щоб в такий спосіб уникнути кримінальної відповідальності або впливати на свідків та потерпілих.

Розглядаючи можливість застосування до обвинуваченого будь-якого альтернативного запобіжного заходу, колегія суддів зазначає, що наразі достатніми та належними підставами застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою у цьому кримінальному провадженні є ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які наразі не зменшилися.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що зміна або застосування більш м`якого запобіжного заходу не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_6 і виключити ризики, пов`язані із звільненням його з-під варти.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б були підставою для скасування ухвали суду, колегією суддів не встановлено, тому апеляційні вимоги задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 405, 407, 422-1 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Ухвалу Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 листопада 2024 року, якою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 було продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, до 10 січня 2025 року включно залишити без змін.

Судді: