Справа№ 953/8947/24

н/п 3/953/2680/24

ПОСТАНОВА

                                ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ                    

"20" листопада 2024 р.                                                                 м. Харків

Суддя Київського районного суду м. Харкова Кіндер В.А., розглянувши матеріал, що надійшов з управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП невідомо, військовослужбовця, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

18.09.2024 о 04 годині 40 хвилин в м. Харкові по вул. Вадима Манька, 15, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Nissan Navara, державний реєстрацій номер НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинники за допомогою газоаналізатора Drager Alcotest ARMF-0273 та проведення огляду в закладі охорони здоров`я відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України.

У судовому засіданні представник  ОСОБА_2 надала суду пояснення, відповідно до яких вважає, що поліцейськими при оформлені матеріалів було допущено ряд порушень, зокрема: матеріали не містять обґрунтування причини зупинки транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 , відеозапис не є безперервним, а тому його не можна вважати належним доказом. Окрім того, оскільки в протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що водій керував з ознаками алкогольного сп`яніння, а не в стані алкогольного сп`яніння, відтак склад правопорушення, що інкримінується не відповідає диспозиції ч.1 ст. 130 КУпАП.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, будучи належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду справи.

Положеннями ч.2 ст.268 КУпАП визначено перелік справ про адміністративні правопорушення, при розгляді яких участь особи є обов`язковою, проте даний перелік не містить справ про адміністративне правопорушення, передбачених ст. 130 КУпАП.

Отже, виходячи з положень ч.2 ст.268 КУпАП участь особи, що притягається до адміністративної відповідальності, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП, не є обов`язковою. Окрім того, в судовому засіданні присутня адвокат Пустовалова І.С., яка реалізує право ОСОБА_1 на правову допомогу відповідно до ст. 268 КУпАП. Зважаючи на необхідність дотримання необхідного балансу між забезпеченням права особи на участь у розгляді справи та самим розглядом справи з дотриманням як строків розгляду справи судом, так і строку можливого притягнення особи до адміністративної відповідальності, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Суд, заслухавши представника ОСОБА_2 , дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, докази наявні в ній та оцінивши їх в сукупності, дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Винна ОСОБА_1 належним чином підтверджена: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №131593 від 18.09.2024, в якому, зокрема, безпосередньо зафіксовано факт вчинення адміністративного правопорушення (відмова від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння); направленням на огляд з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння від 18.09.2024 з зазначенням встановлених ознак алкогольного сп`яніння; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння; долученими до протоколу відеозаписами; рапортом поліцейського від 18.09.2024.

Оцінюючи наведені докази, суд керується положеннями ст.266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України Міністерства охорони здоров`я України №1452/735 від 09.11.2015р. (зі змінами) (далі Інструкція), якими унормовано правову процедуру огляду водіїв на стан сп`яніння, встановлено гарантії захисту прав і законних інтересів водія, а також процесуальні запобіжники можливим зловживанням з боку працівників поліції.

Суд зважає на те, що згідно із п.2 розділу І Інструкції підставою для висунення вимоги про необхідність проходження огляду на стан сп`яніння є суб`єктивне припущення поліцейського про перебування особи у стані сп`яніння, яке ґрунтується на наявності у особи однієї чи декількох ознак алкогольного сп`яніння, передбачених п.3 розділу І Інструкції.

Вирішення їх наявності чи відсутності відноситься до виключної компетенції поліцейського, який керуючись загальносуспільними нормами зовнішнього вигляду особи, яка не перебуває в стані сп`яніння, на власний розсуд визначає наявність чи відсутність ознак такого сп`яніння.

З матеріалів справи, зокрема, даних протоколу та акту огляду вбачається, що поліцейським у водія ОСОБА_1 були виявлені наступні ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці.

За наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів на місці зупинки транспортного засобу або забезпечує доставку особи до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для проведення огляду (п.п. 1,9 Розділу ІІ інструкції).

Судом встановлено, що зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини підтверджуються відеозаписом з нагрудної відеокамери (відеореєстраторів), використання якої передбачено ст. 40 Закону України "Про національну поліцію" та Інструкцію про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них, затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції від 03.02.2016 №100, що був досліджений судом.

Так, з наданих відеозаписів вбачається: зупинка транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 здійснена під час комендантської години про що йому було повідомленого поліцейськими; ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння; працівником поліції роз`яснено, що у такому разі наявне порушення п.2.5 Правил дорожнього руху України та стосовно ОСОБА_1 буде складений протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП; ОСОБА_1 роз`яснено права та обов`язки, передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України.

Зважаючи на встановлені обставини, суд дійшов висновку, що зупинка транспортного засобу здійснена на підставі п.7 ч.1 ст. 35 закону України «Про національну поліції», тобто у зв`язку прийняттям уповноваженим органом державної влади рішення про заборону руху транспортних засобів під час комендантської години.

Посилання адвоката на постанову Верховного Суду від 15 березня 2019 року (справа №686/11314/17), суд відхиляє, так як у них наводиться нерелевантна практика Верховного Суду, оскільки в ній йде мова про розгляд посадовою особою уповноваженого підрозділу Національної поліції справи про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів.

На відміну від вимоги про пред`явлення документів, серед інших - реєстраційного документу на транспортний засіб, вимога поліцейського про проходження водієм в установленому порядку медичного огляду для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин, пов`язується лише з наявністю ознак такого сп`яніння у водія, а не з встановленням підстав для зупинки транспортного засобу.

Твердження захисника ОСОБА_2 про недопустимість наданих відеозаписів, в якості доказів, оскільки вони не містять цілісної картини події та обстановки, судом відхиляються, оскільки зазначені відеозаписи надані відповідними посадовими особами та долучені до протоколу про адміністративне правопорушення в якості доказів, що є обов`язковим відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Також суд бере до уваги те, що протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою державою особою і дії посадової особи що його складала, в порядку передбаченому чинним законодавством ані ОСОБА_1 , ані його захисниками не оскаржувалися, тобто останні не зверталися із скаргами на дії працівників поліції до їх безпосереднього керівництва із питанням ініціювання проведення службової перевірки щодо неправомірних дій працівників поліції під час складення ними протоколу, не зверталися із позовом до суду в порядку КАСУ щодо дій працівників поліції, а також не зверталися із відповідними заявами у порядку, передбаченому КПК України до правоохоронних органів, що вочевидь унеможливлює врахування судом доводів захисника щодо незаконності дій працівників поліції.

Отже, дослідженими судом доказами підтверджено дотримання поліцейськими правової процедури огляду ОСОБА_1 на стан сп`яніння і конкретних обставин, які могли б свідчити про зворотне і викликали обґрунтовані сумніви матеріали справи не містять.

Положеннями п.2.5 Правил дорожнього руху України визначено обов`язок водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Суд зауважує, що обґрунтовані та визначені законом підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності передбаченої ч. 1 ст. 130 КУпАП настали в момент його відмови від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння.

З довідки поліцейського вбачається, що ОСОБА_1 згідно із обліковими даними ІПНП отримував посвідчення водія НОМЕР_2 .

Враховуючи вищевикладене, суддя дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення є доведеною належним чином та в його діях є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, тобто відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, а тому на нього слід накласти стягнення, визначене у санкції даної статті.

Спростовуються матеріалами справи доводи захисника в частині невідповідності складу правопорушення, що інкримінується правопорушнику, диспозиції ч.1 ст. 130 КУпАП, оскільки в протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що водій керував з ознаками алкогольного сп`яніння, а не в стані алкогольного сп`яніння.

За змістом вимог ст. 256, ч. 1 ст. 257 КУпАП питання наявності або відсутності складу адміністративного правопорушення суд вирішує лише в межах протоколу, складеного відносно конкретної особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №131593 від 18.09.2024 складений щодо ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, у зв`язку з порушенням ним п.2.5 ПДД України, тобто відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, що і було встановлено в цьому судовому засіданні.

Суд зауважує, що ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, як водій транспортного засобу і він несе відповідальність на загальних підставах.

Як було встановлено,  ОСОБА_1  зупинений працівниками поліції у м. Харкові по вул. Вадима Манька, тобто поза межами території будь-якої військової частини. У матеріалах справи відсутні будь-які докази в розумінні вимог ст. 251 КУпАП, які б доводили, що ОСОБА_1 в момент зупинки транспортного засобу виконував обов`язки військової служби, а керований ним автомобіль у встановленому порядку закріплений за військовою частиною.

При накладенні на особу стягнення, суддя відповідно до вимог ст.ст.33-35 КУпАП враховує майновий стан правопорушника: наявність сталого джерела доходів та офіційного заробітку; характер вчиненого правопорушення, який є умисними і грубими порушеннями ПДР України.

Згідно ст.34, ст.35 КУпАП обставин, що пом`якшують та обтяжують відповідальність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не встановлено.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» суд стягує з правопорушника у дохід держави судовий збір у розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Суд зауважує, що відповідно до п. 12 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов`язаних з виконанням військового обов`язку, а також під час виконання службових обов`язків.

Водночас, у цій справі ОСОБА_1 притягнений до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП за відсутності будь-яких доказів, що вчинення ним зазначеного адміністративного правопорушення було здійснено при виконанні службових обов`язків або у справах, пов`язаних з виконанням військового обов`язку.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які би давали підстави вважати, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом Збройних Сил України або інших військових формувань, або виконував обов`язки військової служби. Відтак, суд дійшов висновку, що з правопорушника підлягає стягненню судовий збір у розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Керуючись ст. 284, ст. 285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП невідомо, визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП невідомо, на користь держави судовий збір у розмірі 605 (шістсот п`ять) грн. 60 коп.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення (ч.1 ст.307 КУпАП).

Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України, якщо інше не встановлено законодавством України (ч.3 ст.307 КУпАП).

У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч.1 ст.307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України (ст.308 КУпАП).

Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня винесення до Харківського апеляційного суду через Київський районний суд м. Харкова.

       Суддя:                                                                                 Кіндер В. А.