Справа №601/3056/24

Провадження № 2-а/601/62/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2024 року Кременецький районний суд Тернопільської області у складі: головуючої судді Клим Т.П,

за участю секретаря судового засідання Коляди О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Кременецького районного суду Тернопільської області за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

Позовні вимоги обґрунтував тим, що 29 вересня 2024 року о 17 год. 16 хв. інспектор Управління патрульної поліції в Тернопільській області старший лейтенант поліції Наконечний Д.І. виніс постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №3161237, відповідно до якої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.5 ст. 121 КУпАП та накладено адмінстягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн.. Відповідно до даної постанови працівник поліції установив: 29 вересня 2024 року в с. Поляниця вул. Карпатська, 9, водій керував ТЗ, обладнаним засобами пасивної безпеки, та був не пристебнутий ременем безпеки, чим порушив п. 2.3.в ПДР - порушення правил користування ремнями безпеки, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 121 КУпАП.

ОСОБА_1 вважає дії працівників поліції незаконними, оскільки жодного відношення до скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП, він в той день не мав. Так, дійсно 29 вересня 2024 року в після обідню пору доби ОСОБА_1 перебував в автомобілі марки Опель Астра, д.н.з. НОМЕР_1 , в с. Поляниця Надвірнянського району Івано-Франківської області, коли до нього підійшли працівники поліції. Тоді поліціанти звинуватили його в тому, що він нібито був непристебнутий ременем безпеки, та відразу ж винесли постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №3161237. При цьому жодних доказів на підтвердження вказаного факту працівники поліції ОСОБА_1 не надали.

Відтак, ОСОБА_1 вважає постанову необґрунтованою та просить її скасувати, а провадження у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.        5 ст. 121 КУпАП закрити.

Крім цього, позивач не погоджується з висновком старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 про наявність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 121 КУпАП, оскільки, зазначенні в постанові обставини події не відповідають дійсності, є надуманими самим працівником поліції та, що саме головне, не підтверджуються жодними належними та допустимими доказами.

Відтак притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 510,00 грн. за вчинене правопорушення є неправомірним. Зазначає, що на оскаржуваній постанові поліціантів наявний підпис позивача, що може розцінюватися як згода зі скоєним адміністративним правопорушенням. Однак, один лише підпис на постанові у справі про адміністративне правопорушення не означає згоду позивача з тим, що він вчинив адміністративне правопорушення.

Ухвалою судді від 09 жовтня 2024 року відкрите провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, визначений відповідачу строк для подання відзиву.

10 жовтня 2024 року надійшло клопотання від представника ГУНП в Тернопільській області про заміну неналежного відповідача.

Ухвалою суду від 31 жовтня 2024 року замінено неналежного відповідача Головне управління Національної поліції у Тернопільській області на належного відповідача Управління патрульної поліції у Тернопільській області у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення.

13.11.2024 відповідач подав відзив, в якому позов не визнав та просив у позові відмовити. Відзив мотивований тим, що до матеріалів справи додано відеозаписи з службового автомобіля та нагрудних камер працівників поліції. Відеозаписом з нагрудної камери 474103 о 16:44 год, що відповідає часу на відео 02:20, зафіксовано рух автомобіля OPEL ASTRA номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням позивача ОСОБА_1 , а також на відеозаписі о 16:44:37, що відповідає часу відеозапису 02:26, зафіксовано, що ОСОБА_1 під часу руху був не пристебнутий ременем безпеки, всупереч вимогам п. 2.3.в ПДР України, за що і був притягнутий до адміністративної відповідальності.

Відеозаписом з нагрудного відеореєстратора поліцейського зафіксовано процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення. Згідно ст. 278, 279, 280 КУпАП позивачу повідомлено про початок розгляду справи про адміністративне правопорушення. Після чого поліцейськими позивачу було роз`яснено його права, передбачені ст. 268 КУпАП, положення статей 307, 308 КУпАП, право, порядок та строки оскарження постанови згідно зі статтями 287, 289 КУпАП, що підтверджується відеозаписом. Після ознайомлення з положеннями вищезазначених статей, позивач жодних клопотань не заявляв. Інспектором при розгляді справи та винесенні оскаржуваної постанови дотримано вимог ст. 245, 279, 280, 285 КУпАП. Проведено своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин справи, з`ясовано всі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Постанова винесена на місці у присутності позивача з дотриманням норм ст. 283, 251, 252 КУпАП.

У судове засідання сторони не прибули, хоча належним чином були повідомлені про день та час судового засідання.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд дійшов висновку, що у позові слід відмовити з таких підстав.

Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення відповідно до ст. 245 КУпАП є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до вимог ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Також згідно зі ст. 279 КУпАП посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки.

Суд установив, що 29 вересня 2024 року о 17 год. 16 хв. інспектор Управління патрульної поліції в Тернопільській області старший лейтенант поліції Наконечний Дмитро Іванович виніс постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 3161237, відповідно до якої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП та накладено адмінстягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн.

У постанові зазначено, що 29 вересня 2024 року в 16:35 год. ОСОБА_1 керував ТЗ обладнаним засобами пасивної безпеки, не був пристебнутий ременем безпеки, чим порушив п. 2.3 (в) Правил дорожнього руху.

Так, в обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що дана постанова є необґрунтованою. Позивач зазначив, що не вчиняв даного адміністративного правопорушення та не порушував Правила дорожнього руху, що зазначені у постанові.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

У силу вимог ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частини 1-3 ст. 90 КАС України визначають, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Так, для спростування доводів, викладених у позовній заяві, і на підтвердження правомірності постанови серії ЕНА № 3161237 відповідач надав відеозапис з автореєстратора службового автомобіля працівників поліції, а також відеозаписи з нагрудних камер працівників поліції № 474103, 471522.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Пункт 2.3 (в) Правил дорожнього руху визначає, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний  на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів.

Об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП, полягає у порушенні правил користування ременями безпеки або мотошоломами.

Так, з відеозаписів вбачається, що о 16:44 год, що відповідає часу на відео 02:20, зафіксовано рух автомобіля OPEL ASTRA номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням позивача ОСОБА_1 , а також на відеозаписі о 16:44:37, що відповідає часу відеозапису 02:26, зафіксовано, що ОСОБА_1 під часу руху був не пристебнутий ременем безпеки, всупереч вимогам п. 2.3.в ПДР України, за що і був притягнутий до адміністративної відповідальності.

Також працівник поліції під час розгляду справи роз`яснив позивачу права, передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України, та за наслідками такого роз`яснення позивач жодних клопотань не заявляв.

З урахуванням викладеного суд вважає, що під час винесення постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №3161237 від 29.09.2024 патрульний поліцейський діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а сама постанова відповідає вимогам ст. 251, 278, 279, 280, 283 КУпАП, є правомірною та відсутні підстави для її скасування.

Так, ч. 3 ст. 286 КАС України визначає, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

За таких підстав, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши їх кожний окремо та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд доходить висновку, що позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, а відтак рішення суб`єкта владних повноважень слід залишити без змін.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Згідно зі ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Так, при зверненні до суду з даним позовом позивач сплатив судовий збір у сумі 605,60 грн. Враховуючи, що суд дійшов висновку про відмову у позові, судові витрати у виді судового збору слід покласти на позивача.

Керуючись ст. 19 Конституції України, ст. 9, 121, 245, 251, 278, 279, 280 КУпАП, ст. 2, 6, 9, 72-77, 90, 132, 143, 241-246, 268, 269, 271, 272, 286 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

У позові ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення відмовити повністю.

Судові витрати у виді судового збору у сумі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок покласти на позивача ОСОБА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження – з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Головуючий: Т. П. Клим