Справа № 541/3546/24

Провадження № 1-кп/541/341/2024

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2024 рокум. Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді                                 ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання         ОСОБА_2 ,

прокурора                                         ОСОБА_3 ,

потерпілого                                         ОСОБА_4 ,

обвинуваченого                                 ОСОБА_5 ,

розглянувши кримінальне провадження, внесене 08 липня 2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120241705500000753 за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миргорода Полтавської області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, неодруженого, старшого стрільця-оператора 1 механізованого відділення 3 механізованого взводу 9 механізованої роти 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «старший солдат», який утриманців не має, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України,

встановив:

В Миргородському міськрайонному суді Полтавської області розглядається кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120241705500000753 від 08 липня 2024 року за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України.

З обвинувального акту вбачається наступне. Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 № 83 від 16 березня 2024 року старшого солдата ОСОБА_5 призначено на посаду водія старшого стрільця-оператора 1 механізованого відділення 3 механізованого взводу 9 механізованої роти 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 .

Старший солдат ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України, достовірно знав та усвідомлював, що повинен неухильно дотримуватись вимог ст.ст. 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст.ст. 1, 2, 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV, ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 551-XIV, які зобов`язують його: свято і непорушно додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів, захищати суверенітет і територіальну цілісність України, забезпечувати її економічну та інформаційну безпеку, віддано служити українському народу, сумлінно, чесно та зразково виконувати військовий обов`язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, не допускати негідних вчинків.

ОСОБА_5 під час проходження військової служби вчинив кримінальне правопорушення проти життя та здоров`я особи за наступних обставин.

06 липня 2024 року близько 21 год 30 хв. ОСОБА_5 разом зі своїми знайомими ОСОБА_6 та ОСОБА_7 перебували за адресою: АДРЕСА_2 , де в приміщенні будинку також знаходився ОСОБА_4 .

В подальшому, під наявним приводом образи дітей ОСОБА_6 її співмешканцем ОСОБА_4 , у ОСОБА_5 на ґрунті особистих неприязних відносин виник умисел на заподіяння йому тілесних ушкоджень.

Так, ОСОБА_8 близько 21 год 30 хв., перебуваючи на території домоволодіння за вищевказаною адресою, реалізуючи свій злочинний умисел, діючи умисно, маючи намір та бажання на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_4 , на ґрунті особистих неприязних відносин, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, взяв на подвір`ї дерев`яну палицю, зайшов до приміщення вітальні будинку, де на дивані у лежачому положенні на лівому боці перебував потерпілий ОСОБА_4 , та завдав йому щонайменше один удар в правий бік обличчя палицею, яку утримував у правій руці. Після цього, зважаючи на дії ОСОБА_6 , яка втрутилася та змусила зупинити подальше побиття ОСОБА_4 , ОСОБА_5 припинив заподіяння ударів останньому та покинув місце скоєння кримінального правопорушення.

Внаслідок умисних та протиправних дій ОСОБА_5 ОСОБА_4 згідно висновку судово-медичної експертизи № 467 від 21 серпня 2024 року спричинене тілесне ушкодження у вигляді перелому нижньої щелепи праворуч зі зміщенням, який також міг утворитися і від одноразової дії тупого твердого предмету, зокрема дерев`яної палиці, по давності може відповідати даті та обставинам, вказаним вище, та по ступеню тяжкості відноситься до тілесного ушкодження середнього ступеню тяжкості, що спричинило тривалий розлад здоров`я, та не є небезпечним для життя в момент спричинення.

Під час судового розгляду потерпілий ОСОБА_4 звернувся до суду із заявою про відмову від обвинувачення у даному кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, зазначив, що претензій до ОСОБА_5  він не має.  

Прокурор та обвинувачений не заперечували проти закриття кримінального провадження.

Заслухавши думку учасників судового провадження, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення клопотання потерпілого про закриття кримінального провадження з наступних підстав.

Згідно з ч. 4 ст. 26 КПК України кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення розпочинається лише на підставі заяви потерпілого. Відмова потерпілого, а у випадках, передбачених КПК України, його представника від обвинувачення є безумовною підставою для закриття кримінального провадження у формі приватного обвинувачення.

З обвинувального акту вбачається, що своїми діями ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення (проступок), передбачене ч. 1 ст. 122 КК України, тобто умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я.

П. 1 ч. 1 ст. 477 КПК України передбачає, що кримінальним провадженням у формі приватного обвинувачення є провадження, яке може бути розпочате слідчим, прокурором лише на підставі заяви потерпілого, в тому числі щодо кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України (умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження без обтяжуючих обставин).

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається у разі, якщо потерпілий, а у випадках, передбачених цим Кодексом, його представник, відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, крім кримінального правопорушення, пов`язаного з домашнім насильством.

Згідно з ч. 7 ст. 284 КПК України, якщо обставини, передбачені п.п. 5, 6, 7, 8 ч. 1 ст. 284 КПК України, виявляються під час судового провадження, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження.

Приймаючи до уваги, що потерпілий відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, учасники судового розгляду не заперечують проти задоволення клопотання, суд вважає, що клопотання потерпілого підлягає задоволенню, оскільки для закриття кримінального провадження наявні всі правові підстави, які передбачені п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Підстави для обрання запобіжного заходу щодо обвинуваченого відсутні.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Долю речових доказів суд вирішує у відповідності до вимог ч. 9 ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 26, 284, 371, 372, 477 КПК України, суд

ухвалив:

Клопотання потерпілого ОСОБА_4 задовольнити.

Кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, закрити у зв`язку з відмовою потерпілого від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

Речовий доказ: гілку з дерева, яка зберігається в камері зберігання речових доказів Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області, – знищити.

На ухвалу протягом семи днів з дня оголошення може бути подана апеляційна скарга до Полтавського апеляційного суду через Миргородський міськрайонний суд Полтавської області.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги, якщо така скарга не буде подана учасниками провадження у вказаний строк. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.

Копію ухвали негайно після її оголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію ухвали.

СуддяОСОБА_1