Справа № 541/3504/24

№ провадження 1-кп/541/329/2024

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2024 року                                                 м. Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді                                 ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання         ОСОБА_2 ,

прокурора                                         ОСОБА_3 ,

потерпілої                                         ОСОБА_4 ,

обвинуваченого                                 ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене 01 вересня 2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024175550000239за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миргород Полтавської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, військовослужбовця під час призову за мобілізацією військової частини НОМЕР_1 , не одруженого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі ст. 89 КК України раніше не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,

встановив:

Відповідно до наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 28 червня 2023 року № 185 солдата ОСОБА_5 , призваного за мобілізацією, зараховано до списків особового складу ВЧ НОМЕР_1 та призначено на посаду навідника 3 танка 3 танкового взводу 2 танкової роти танкового батальйону ВЧ НОМЕР_1 .

Відповідно до наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 01 грудня 2023 року № 350 солдата ОСОБА_5 призначено на посаду навідника 3 танка 1 танкового взводу 3 танкової роти танкового батальйону ВЧ НОМЕР_1 .

09 січня 2024 року солдат ОСОБА_5 , навідник 3 танка 1 танкового взводу 3 танкової роти танкового батальйону, відповідно до припису № 17 від 09 січня 2023 року, на підставі наказу командира ВЧ НОМЕР_2 № 174-РС від 23 грудня 2023 року та наказу командира ВЧ НОМЕР_1 № 9 від 09 січня 2024 року повинен був вибути з військової частини НОМЕР_1 та прибути 10 січня 2024 року в розпорядження командира ВЧ НОМЕР_3 .

Відповідно до витягу із наказу командира ВЧ НОМЕР_1 № 358 від 23 січня 2024 року солдат ОСОБА_5 , навідник 3 танка 1 танкового взводу 3 танкової роти танкового батальйону ВЧ НОМЕР_1 , вважається як тимчасово відсутній з 10 січня 2024 року.

Вимоги ст.ст. 17, 65 Конституції. України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» зобов`язують солдата ОСОБА_5 захищати Вітчизну, суверенітет і територіальну цілісність України.

У відповідності до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 49, 125 та 126 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року №548-ХІУ (зі змінами), ст.ст. 1,4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року №551-ХІУ, солдат ОСОБА_5 під час проходження військової служби повинен свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; беззастережно виконувати накази командирів; знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою; бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків та виконувати завдання, пов`язані із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України та інше.

Проте, солдат ОСОБА_5 , нехтуючи вказаними нормами чинного законодавства, вчинив кримінальне правопорушення проти життя та здоров`я особи за наступних обставин.

31 серпня 2024 року близько 15 год 00 хв. ОСОБА_5 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, знаходячись в приміщення літньої кухні за місцем свого проживання, що за адресою: АДРЕСА_2 , під час сварки зі своєю співмешканкою ОСОБА_4 , яка виникла на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, маючи умисел на заподіяння тілесних ушкоджень, пов`язаних з домашнім насильством, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки свого діяння та бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, наніс ОСОБА_4 один удар долонею правої руки в ділянку лівого ока, тим самим довів свій протиправний умисел до кінця.

У результаті умисних та протиправних дій ОСОБА_5 потерпілій ОСОБА_4 згідно висновку судово-медичного експерта Миргородської філії ДСУ «Полтавське ОБСМЕ» Міністерства охорони здоров`я України № 497 від 04 вересня 2024 року завдано тілесне ушкодження у вигляді синця, що розташований навколо лівого ока, який утворився від одноразової дії твердого тупого предмету, по давності може відповідати даті та обставинам, викладеним в описовій частині постанови та вказаними підекспертною, та по ступеню тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Допитаний судом обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні вказаного кримінального правопорушення визнав у повному обсязі, факти, викладені в обвинувальному акті, підтвердив, у скоєному розкаявся, зазначив, що наразі зробив для себе відповідні висновки.

Потерпіла під час судового розгляду пояснила, що на даний час вони з обвинуваченим примирилися, просила не призначати останньому суворе покарання.

Таким чином, судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_5 не оспорює фактичні обставини кримінального провадження, кваліфікацію кримінального правопорушення, яке йому інкримінується, вірно розуміє зміст обставин провадження, відсутні сумніви в добровільності його позиції, тобто визнання обвинуваченим вини не є наслідком застосування до нього насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою всіх учасників судового розгляду, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються, при цьому судом з`ясовано, що учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, їх позиція є добровільною та істинною та їм роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.

З урахуванням викладеного, допитавши потерпілу, обвинуваченого, дослідивши матеріали, що характеризують його особу, суд прийшов до переконання, що своїми діями ОСОБА_5 вчинив інкриміноване йому кримінальне правопорушення за обставин, викладених у вироку, та його дії правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 125 КК України як умисні легкі тілесні ушкодження.

Відповідно до ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Обставинами, що пом`якшують покарання згідно ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття обвинуваченого; активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставинами, що обтяжують покарання, передбаченими ст. 67 КК України, є вчинення кримінального правопорушення щодо особи, з якою обвинувачений перебуває у сімейних відносинах; вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп`яніння.

При призначенні покарання суд враховує характер і ступінь тяжкості кримінального правопорушення, яке у відповідності зі ст. 12 КК України віднесено до проступків, конкретні обставини провадження, дані про особу ОСОБА_5 ,який в силу ст. 89 КК України не судимий, посередньо характеризується за місцем проживання, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, його відношення до скоєного, щире каяття, думку потерпілої, яка не наполягала на суворій мірі покарання, вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп`яніння, та приходить до висновку про доцільність призначення покарання, необхідного і достатнього для виправлення обвинуваченого у виді штрафу в межах санкції ч. 1 ст. 125 КК України, оскільки саме це покарання найбільш відповідатиме меті його призначення відповідно до ст. 50 КК України.

Підстав для обрання запобіжного заходу щодо обвинуваченого суд не встановив.

Матеріальну шкоду кримінальним правопорушенням не завдано.

Цивільний позов заявлено не було.

Процесуальні витрати та речові докази в кримінальному провадженні відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 349 ч. 3, 373, 374 КПК України, суд

засудив:

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі в розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) грн.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_5 не обирати.

На вирок протягом тридцяти днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Полтавського апеляційного суду через Миргородський міськрайонний суд.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги, якщо така скарга не буде подана учасниками провадження у вказаний строк. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору та обвинуваченому.

СуддяОСОБА_1