ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення без задоволення заяви про визнання протиправними дій,

вчинених на виконання рішення суду

20 листопада 2024 року   ЛуцькСправа № 140/13701/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Костюкевича С.Ф., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,   

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 02.02.2023 у цій справі визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 з 12.05.2021 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області провести ОСОБА_1 з 12.05.2021 нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із Законом про Державний бюджет на відповідний рік).

04.11.2024 до суду, у порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), надійшла заява позивача (стягувача) ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 02.02.2023 у цій справі щодо нарахування та виплати з 01.01.2024 підвищення до пенсії, виходячи із розрахункової величини – мінімальна заробітна плата, а не прожитковий мінімум для працездатних осіб згідно із Законом про державний бюджет України на календарний рік виплати пенсії.

Згідно із частиною п`ятою статті 383 КАС України у разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання.

Враховуючи, що рішення суду від 02.02.2023 у цій справі прийняте за наслідками розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), тому вказану заяву відповідно до приписів частини п`ятої   статті 383 КАС України   розглянуто судом в порядку письмового провадження.

Відповідач письмових пояснень щодо вказаної заяви до суду не подав.

Дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що зазначену заяву необхідно залишити без задоволення з таких мотивів та підстав.

Відповідно до частини першої статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Згідно із частиною шостою статті 383 КАС України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09.12.2021 у справі №    9901/235/20 вказала, що стаття 383 КАС України передбачає можливість звернутися до суду із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Ця стаття є останньою в розділі IV КАС України “Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах” і містить чіткі вимоги до такої заяви, строк звернення, порядок її розгляду та наслідки невідповідності вимогам заяви. Зі змісту цієї статті випливає, що як крайній захід для захисту прав особи позивача, на користь якої ухвалене рішення суду, закон встановив можливість звернення до суду з відповідною заявою. Перед тим як подати таку заяву, стягувач має використати всі можливі засоби для виконання судового рішення. Зокрема, наявність рішення суду, яке набрало законної сили, зобов`язує суб`єкта владних повноважень здійснити його виконання. У випадку, коли боржник добровільно не виконує рішення суду, стягувач має вчинити дії для виконання рішення суду в примусовому порядку відповідно до вимог Закону України “Про виконавче провадження”, і тільки після того, як стягувач використав усі можливості для примусового виконання рішення суду, а воно залишається не виконаним, тоді в такої особи виникає право звернутися до суду із заявою в порядку статті 383 КАС України.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 02.02.2023, яке набрало законної сили, у даній справі позов задоволено, зокрема, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області провести ОСОБА_1 з 12.05.2021 нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із Законом про Державний бюджет на відповідний рік).

На цей час на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває виконавче провадження від 08.11.2022 року ВП №70203440 з виконання виконавчого листа, виданого Волинським окружним адміністративним судом на виконання рішення суду у цій справі у зобов`язальній частині.

З доданого до заяви рішення від 14.03.2024 № 907080129860 вбачається, що до 31.12.2023 позивачу на виконання рішення суду було встановлено підвищення до пенсії відповідно до статті 39 Закону №    796-ХІІ в розмірі 5 368,00 грн, тоді як з 01.01.2024 розмір такого підвищення складає 3 200,00 грн.

Тобто, до 31.12.2023 нарахування та виплата підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону №    796-ХІІ, проведені відповідачем із застосуванням пункту 3 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 06.12.2016 №    1774-VIII (далі – Закон №    1774-VIII), а з 01.01.2024 – із застосуванням статті 8 Закону України “Про Державний бюджет України на 2024 рік” від 09.11.2023 №    3460-IX (далі – Закон №    3460-ІХ).

Суд вважає такі дії відповідача щодо застосування статті 8 Закону № 3460-ІХ правомірними та відхиляє доводи позивача про те, що боржник протиправно здійснив нарахування підвищення до пенсії з 01.01.2024 саме у розмірі 3 200,00 грн, з огляду на таке.

З 01.01.2024 набрав чинності Закон №3460-ІХ, статтею 8 якого визначено розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду, на рівні 1 600 гривень. Тобто, зазначена норма застосовується у прямо визначених нею випадках.

Зважаючи на зміст резолютивної частини рішення суду від 02.02.2023 у цій справі, його виконання з 01.01.2024 повинно здійснюватися з урахуванням статті 8 Закону №3460-ІХ.

З вимог статті 39 Закону № 796-XII вбачається, що норма даної статті встановлює лише вид розрахункової величини: мінімальна заробітна плата.

Натомість, розмір мінімальної заробітної плати визначається шляхом прийняття Законів Про Державний бюджет на відповідні роки.

Як зазначалося вище, Законом № 3460-IX передбачено: визначити розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду, на рівні 1600 гривень.

Відповідно до статті 71 Закону № 796-XII, дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.

Водночас, необхідно зазначити, що Законом № 3460-IX жодним чином не призупинялася дія статті 39 Закону № 796-XII; Законом № 3460-IX не вносилися зміни до статті 39 Закону № 796-XII; норма статті 39 Закону № 796-XII встановлює лише вид розрахункової величини; а розмір розрахункової величини встановлений з 01.01.2024 саме Законом № 3460-IX.

Неспростовним є те, що розмір доплати позивача на виконання рішення суду в цій справі становить з 12.05.2021–- 4  540,00 грн, 01.01.2022–- 4  962,00 грн, 01.01.2023–- 5  368,00 грн, а з 01.01.2024 розмір такого підвищення становить 3  200,00 грн.

Таким чином, нарахування відповідачем доплати до пенсії відповідно до статті 39 Закону № 796-XII на виконання судового рішення починаючи з 01.01.2024 із застосуванням розрахункової величини 1  600,00 грн. є правомірним.

Враховуючи зміну розміру мінімальної заробітної плати, відповідач має обов`язок перераховувати та виплачувати доплату до пенсії у порядку статті 39 Закону № 796-XII з урахуванням таких змін.

Зазначене підвищення до пенсії носить не разовий, а постійний характер, а тому в резолютивній частині рішення не встановлено кінцевої дати проведення такого нарахування й виплати та застосовано вираз "що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік)", а не зазначено конкретного Закону.

При вирішенні заяви ОСОБА_1 суд враховує правову позицію, викладену в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 24.06.2020 у зразковій справі № 240/4937/18, яка полягає у такому.

Передбачена статтею 39 Закону №    796-ХІІ доплата є періодичним (щомісячним) платежем, виплата якого, за загальним правилом, не обмежена в часі. Вирішуючи питання про зобов`язання нарахувати та виплатити відповідні періодичні платежі особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, суди, у разі відсутності спору про право особи на отримання такої доплати або встановлення такого права в судовому порядку, не мають підстав обмежувати орган, відповідальний за здійснення їх нарахування і виплати, певним часовим проміжком, якщо не відбулося змін у законодавстві. У разі зміни чинного законодавства України, яким регулюються питання соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідач повинен керуватися нормами законів, чинних на час призначення (нарахування) виплат громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Оскільки з 01.01.2024 змінилося правове регулювання спірних правовідносин у зв`язку із набранням чинності Законом № 3460-ІХ, стаття 8 якого підлягає застосуванню під час виконання рішення суду у цій справі, тому відповідач правомірно керувався нормою статті 8 Закону №    3460-ІХ (чинного на час нарахування позивачу, на виконання рішення суду у цій справі, підвищення до пенсії відповідно до статті 39 Закону №    796-ХІІ), визначивши розмір такого підвищення з 01.01.2024 на рівні 3 200,00    грн.

Схожа позиція викладена в постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.09.2024 в справі №140/5968/23.

Конституційний Суд України у рішенні від 26.12.2011 № 20-рп/2011 вказав, що розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави, проте мають забезпечувати конституційне право кожного на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї, гарантоване статтею 48 Конституції України.

Таким чином, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави. Водночас зміст основного права не може бути порушений, що є загальновизнаним правилом, на що вказав Конституційний Суд України у Рішенні від 22.09.2005 №    5-рп/2005 у справі про постійне користування земельними ділянками. Неприпустимим також є встановлення такого правового регулювання, відповідно до якого розмір пенсій, інших соціальних виплат та допомоги буде нижчим від рівня, визначеного в частині третій статті 46 Конституції України, і не дозволить забезпечувати належні умови життя особи в суспільстві та зберігати її людську гідність, що суперечитиме статті 21 Конституції України. Отже, зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Суд також звертає увагу, що Європейський Суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) визнав неприйнятними заяви, які стосувалися зменшення розміру пенсії чи соціальних допомог, наприклад, відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в ухвалі про неприйнятність у справі “Велікода проти України” (Velikoda v. Ukraine) від 03.06.2014, заява № 43331/12, Закону України “Про державну допомогу сім`ям з дітьми” – в ухвалі про неприйнятність у справі “Факас проти України” (Fakas v. Ukraine) від 03.06.2014, заява №    4519/11, разової грошової допомоги відповідно до статті    12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, що має виплачуватися щорічно до 5    травня (“виплата до Дня перемоги”) – в ухвалі про неприйнятність у справі “Серебрянський проти України” (Serebryanskyy v. Ukraine) від 03.06.2014, заява № 54704/10 внаслідок внесення змін до законодавства. У цих справах ЄСПЛ зазначив, що закони, якими зменшувалися розміри чи скасовувалися певні соціальні виплати, були ухвалені за звичайною процедурою демократично обраним парламентом і це явно робилося з економічних міркувань. Відтак, ЄСПЛ не погодився з тим, що вимоги заявників становили “законне сподівання” у значенні його усталеної практики щодо цього терміну або що в будь-який інший спосіб було втручання у їхнє майно у значенні статті    1 Першого протоколу до Конвенції.

Отже, з 01.01.2024 Законом №    3460-ІХ, норми якого неконституційними не визнані, змінено розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду (1 600 гривень), та зміна (зменшення) розміру зазначеної соціальної виплати обумовлена соціально-економічними можливостями держави в умовах воєнного стану, не призвела до позбавлення права позивача на отримання такого підвищення та є конституційно допустимою.

Крім того, суд також не бере до уваги покликання позивача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 04.04.2024 у справі № 240/19227/21, оскільки вказана постанова прийнята після ухвалення рішення суду у цій справі, та зміна судової практики не може вплинути на триваючі спірні правовідносини.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви про визнання протиправними дій, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду.

Керуючись статтями 248, 383 КАС України, суд                      

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку у спосіб подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя                                                                                                      С.Ф. Костюкевич