Справа № 141/435/24

Провадження № 2-др/141/2/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М                У К Р А Ї Н И

21 листопада 2024 року                                                        с-ще Оратів

Оратівський районний суд Вінницької області в складі головуючого судді Слісарчук О.М.,

при секретарі судового засідання Поліщук В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Клімушева Є.В. від 11.11.2024 про ухвалення додаткового рішення у справі №141/435/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,

У С Т А Н О В И В:

В провадженні суду перебувала цивільна справа №141/435/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.

12.11.2024 до суду через систему «Електронний суд» надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 адвоката Клімушева Є.В. від 11.11.2024 про ухвалення додаткового рішення у справі № 141/435/24 з приводу вирішення питання щодо судових витрат, а саме стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму понесених судових витрат (професійної правничої допомоги) у розмірі 9000,00 грн.

Сторони у справі № 141/435/24, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання, призначене на 21.11.2024, не з`явилися, причини неявки суду не повідомили.

Згідно з вимогами ч. 4 ст.270 ЦПК України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

За вказаних обставин, враховуючи строки розгляду заяви, суд вважає за можливе проводити розгляд заяви від 11.11.2024 про ухвалення додаткового рішення у справі № 141/435/24 у відсутність сторін та їх представників.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Клімушева Є.В. від 11.11.2024 про ухвалення додаткового рішення у справі № 141/435/24 про розподіл судових витрат, доходить наступних висновків.

Рішенням Оратівського районного суду Вінницької області від 06 листопада 2024 року у справі № 141/435/24 позов ОСОБА_1 задоволено частково, а саме стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частки від усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 26.07.2024 і до досягнення старшою дитиною повноліття, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено, вирішено питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, а саме стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи за власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно ч. 3 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Відповідно до положень ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частиною 1 ст. 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч. 2 ст. 137 ЦПК України). Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження понесених витрат на отримання професійної правничої допомоги адвокат Клімушев Є.В. надав суду: ордер про надання правничої (правової) допомоги від 23.07.2024; додаткову угоду № 03 до договору про надання правової допомоги № 01/04-20 від 01.04.2020; акт приймання – передачі наданої правничої допомоги до додаткової угоди № 03 до договору про надання правової допомоги № 01/04-20 від 01.04.2020 із зазначенням ціни надання правничої допомоги у розмірі 9000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому, до матеріалів заяви про ухвалення додаткового рішення у справі №141/435/24 не додано жодного платіжного доручення з відміткою банку або іншого банківського документу, касового чеку чи іншого документу, що б підтверджував перерахунок ОСОБА_1 коштів у розмірі 9000,00 грн за надання правничої (правової) допомоги адвокату Клімушеву Є.В.

За встановлених обставин, з урахуванням зазначених приписів законодавства, суд приходить до висновку про те, що представником позивача у передбачений законом спосіб не доведено та не надано до суду належних та допустимих доказів про надання правничої (правової) допомоги, а отже вимога про стягнення із відповідача на користь позивача суми понесених судових витрат (професійної правничої допомоги) у розмірі 9000,00 грн, є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.133, 137, 141, 246, 270 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Клімушева Є.В. від 11.11.2024 про ухвалення додаткового рішення у справі № 141/435/24 з приводу вирішення питання щодо судових витрат, а саме стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесених судових витрат (професійної правничої допомоги) в сумі 9000,00 грн, залишити без задоволення.

Копію ухвали суду направити сторонам у справі.

Ухвала суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів після її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя                                                        О.М. Слісарчук