Справа № 145/326/20

Провадження №2/145/29/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" листопада 2024 р. с-ще Тиврів

Тиврівський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Ратушняка І. О. ,

при секретарі Крикливій М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором позики та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору позики недійсним,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором позики.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, посилається на те, що 10.12.2019 між нею та ОСОБА_2 було укладено письмовий договір позики, згідно умов якого вона передала до підписання даного договору позики у тимчасове користування, а відповідач прийняла грошові кошти в розмірі 65000 грн з зобов`язанням повернути таку ж суму в наступному порядку: 30 000 грн. в строк до 20.12.2019, 35000 грн. в строк до 10.02.2020 включно.

Однак у вказаний строк відповідач борг їй не повернула, ігнорує та не виконує зобов`язання.

Згідно п.6 договору позики, якщо позичальник не поверне до зазначеного в п.1 договору строку, вона зобов`язана буде сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції на весь час прострочення, а також на послідуюче користування грошовими коштами встановлюється відсоткова ставка в розмірі 10 % щомісячно від суми позики.

З огляду на те, що п. 1 договору позики визначено обов`язок Відповідача повернути частину позику у розмірі 30000 грн до 20.12.2019, та враховуючи те, що відповідач не виконала даного обов`язку, а тому згідно п. 6 договору позики Відповідач зобов`язується сплатити Позивачу відсотки за користування грошовими коштами за період з 21.12.2019 по 02.03.2020 у розмірі 15 816 грн.

Просить стягнути з ОСОБА_2 на її користь заборгованість за договором позики у загальному розмірі 80 816 грн, з яких 65 000 грн. заборгованості по договору позики, 15 816 грн. відсотки за користування грошовими коштами, а також понесені судові витрати.

13.04.2020 до суду надійшов зустрічний позов ОСОБА_2 про визнання договору позики недійсним, відповідно до якого вказує, що договір позики від 10.12.2019 та заява підписані нею під впливом насильства до неї.

ОСОБА_2 з кінця липня 2019 року по 10.12.2019 працювала у медичному центрі "Фармоза" на посаді касира-адміністратора. ОСОБА_1 є керівником та співвласницею зазначеного закладу.

10.12.2019 в кінці робочого дня ОСОБА_1 повідомила їй про недостачу коштів в значному розмірі, звинуватила ОСОБА_2 у привласненні коштів з каси. ОСОБА_2 повідомила, що коштів вона не брала, каса у неї сходилася. ОСОБА_1 зателефонувала знайомому " ОСОБА_3 ", який приїхав, і вони з ОСОБА_1 продовжували вимагати з неї кошти, спричиняючи тілесні ушкодження та погрожуючи розправою. ОСОБА_1 з сумки ОСОБА_2 забрала грошові кошти та платіжні картки її та чоловіка, з яких через термінал у центрі списали кошти. Потім ОСОБА_1 із ОСОБА_3 та іншою співвласницею центру ОСОБА_4 , погрожуючи розправою їй та її близьким, змусили її їхати до нотаріуса для посвідчення договору позики. Їй було надано заяву та договір, які нею були підписані. Вважає договір відповідно до ч.1 ст.231 ЦК України недійсним.

Просить визнати договір позики від 10.12.2019, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 недійсним; визнати заяву від 10.12.2019, посвідчену приватним нотаріусом Євстратовою О.О., недійсною з моменту її посвідчення; стягнути з ОСОБА_1 судові витрати.

Ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області від 30 квітня 2020 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору позики недійсним прийнято до спільного сумісного розгляду з позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором позики.

В судове засідання позивачка за первісним позовом ОСОБА_5 та її представник ОСОБА_6 не з`явилися.

Представник позивача ОСОБА_6 подала суду заяву, в якій просила розглядати справу в їх відсутності, підтримала позовні вимоги ОСОБА_1 та просить суд їх задоволити; зустрічний позов не визнають, просять відмовити.

Відповідачка ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_7 на розгляд справи до суду не з`явилися, надавши суду письмову заяву, в якій представник відповідача (позивача за зустрічним позовом) просив розглядати справу в його відсутності, позовні вимоги за зустрічним позовом підтримав, у задоволенні первісного позову просить відмовити із підстав, викладених у відзиві.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши усі зібрані у справі докази, вважає, що первісний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а в задоволенні зустрічного ОСОБА_2 слід відмовити, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 10 грудня 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики (а.с.6-7), згідно п.1 умов якого позикодавець передала до підписання даного договору у тимчасове користування, а позичальник прийняла грошові кошти в розмірі 65000 грн з зобов`язанням повернути таку ж суму в наступному порядку: 30 000 грн. в строк до 20.12.2019, 35000 грн. в строк до 10.02.2020 включно.

Відповідно до п.2 договору позики ОСОБА_1 передала, а ОСОБА_2 прийняла вказану суму до підписання цього договору.

Заявою від 10.12.2019, засвідченою приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Євстратовою О.О. (а.с.8), ОСОБА_2 , розуміючи значення своїх дій, добровільно, без всякого насильства, примусу, як фізичного так і морального, підтвердила, що на момент складання заяви заборгувала ОСОБА_1 65 000 грн., які вони рахують як борг в рахунок належних з неї платежів за договором позики, укладеним між ними 10.12.2019 в простій письмовій формі.

Однак у вказаний у договорі строк ОСОБА_2 борг не повернула.

Згідно п.6 договору позики, якщо позичальник не поверне до зазначеного в п.1 договору строку, вона зобов`язана буде сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції на весь час прострочення, а також на послідуюче користування грошовими коштами встановлюється відсоткова ставка в розмірі 10 % щомісячно від суми позики.

Враховуючи, що п. 1 договору позики визначено обов`язок ОСОБА_2 повернути частину позику у розмірі 30000 грн до 20.12.2019, та враховуючи те, що відповідач не виконала даного обов`язку, а тому згідно п. 6 договору позики ОСОБА_2 зобов`язалася сплатити ОСОБА_1 відсотки за користування грошовими коштами за період з 21.12.2019 по 02.03.2020 у розмірі 15 816 грн., що стверджується відповідним розрахунком (а.с.5).

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Частиною першою ст.1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до положень цивільного законодавства, сторони самостійно, на свій розсуд визначають умови договору, виконання яких в подальшому є для сторін обов`язковим.

ОСОБА_2 , укладаючи договір позики, погодилася з його умовами, що були письмо зафіксовані, однак свої зобов`язання не виконала та не повернула борг в обумовлений строк.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Суд вважає, що посилання ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_7 щодо підписання договору позики та заяви 10.12.2019 під впливом насильства до ОСОБА_2 , як на підтвердження вимог, є безпідставними, оскільки дані обставини не доведено позивачем ОСОБА_2 та не встановлено у судовому засіданні.

Також суд вважає, що подані копії витягу з ЄРДР №12019020010002652 від 11.12.2019 (а.с.71), пенсійного посвідчення ОСОБА_8 , довідки до огляду МСЕК, консультативного висновку спеціаліста, заяви про залучення потерпілого ОСОБА_8 , виписок по карткових рахунках ОСОБА_8 , виписки з медичної картки хворого, протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення, не можуть бути підставою для відмови в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором позики, та задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору позики недійсним, оскільки дані матеріали не підтверджують обставини щодо визнання договору та заяви від 10.12.2019 недійсними.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та стягнення з ОСОБА_2 на її користь суми боргу за договором позики в розмірі 80816 грн., та вважає позовні вимоги ОСОБА_9 необґрунтованими, а тому в задоволенні її позову відмовляє.

На підставі ст.141 ЦПК України на користь позивачки за первісним позовом підлягає стягненню також сплачений нею при зверненні до суду з позовною заявою судовий збір в розмірі 840 грн. 80 коп.

Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, суд        

У Х В А Л И В:

       Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором позики задоволити.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ), заборгованість за договором позики у загальному розмірі 80 816 (вісімдесят тисяч вісімсот шістнадцять) гривень, з яких 65 000 (шістдесят п`ять тисяч) гривень - заборгованість за договором позики, 15 816 (п`ятнадцять тисяч вісімсот шістнадцять) гривень - відсотки за користування грошовими коштами.

       В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору позики недійсним, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений нею судовий збір у сумі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання рішення в повному обсязі, тобто з 20 листопада 2024 року.

Учасник справи, якому повне судове рішення не буде вручено в день його складання або проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга на рішення буде подана протягом 30 днів з дня отримання повної копії судового рішення.

       Повний текст рішення складено 20 листопада 2024 року.

Суддя Ратушняк І. О.