Справа № 135/1455/24

Провадження № 3/135/583/24

ПОСТАНОВА

іменем України

20.11.2024   м. Ладижин Вінницька область

Суддя Ладижинського міського суду Вінницької області Кривешко І.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення за матеріалами, які надійшли від Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону, про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця, одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15  Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

У період з 01.01.2024 по 11.11.2024 з території підрозділів військової частини НОМЕР_1 самовільне залишення військової частини вчинили 603 військовослужбовця, що негативно вплинуло на обороноздатність держави. Однак, жодних конкретних заходів для зміцнення військової дисципліни та правопорядку, профілактики правопорушень, серед особового складу військової частини НОМЕР_1 , не вжито.

Таким чином, за вищевикладених вище обставин, майор ОСОБА_1 , будучи заступником командира 6 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки з морально-психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 , тобто будучи військовою посадовою особою, діючи всупереч інтересам служби, недбало ставлячись до військової служби, в порушення своїх статутних обов`язків, за вищевказаними обставинами: не виховував особовий склад військової частини  НОМЕР_1  у дусі свідомого виконання військового обов`язку, вірності Бойовому Прапорові, традиціям дружби і військового товариства, любові до своєї частини, постійної пильності і бойової готовності; не організовував та не проводив заходи морально-психологічного забезпечення, спрямовані на якісне виконання завдань бойової підготовки, підвищення  боєздатності бригади (полку, окремого батальйону) та зміцнення єдиноначальності; не вивчав та не аналізував морально-психологічний стан підрозділів, не надавав допомогу командирам, начальникам родів військ і служб у поліпшенні морально-психологічного клімату у військових колективах; не знав потреби і запити особового складу, не вживав заходів для вирішення скарг і задоволення заяв, не підтримував зв`язок із сім`ями військовослужбовців, не піклувався про їх здоров`я, харчування поліпшення матеріально-побутового становища особового складу; не організовував та не проводив роз`яснення законодавства та не брав участь у забезпеченні додержання військовослужбовцями його вимог; не забезпечував проведення конкретних заходів щодо зміцнення військової дисципліни та правопорядку, профілактики правопорушень серед особового складу, згуртування військових колективів, що призвело до негативної морально-психологічної обстановки у військовій частині НОМЕР_1 , великої кількості випадків самовільного залишення військової частини, в умовах особливого періоду, тобто вчинив військове адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, хоча про розгляд справи повідомлявся судом належним чином. Тому, суд вважає за можливе розглянути справу без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Крім того, в матеріалах справи наявна заява від ОСОБА_1 , який вину у вчиненому правопорушенні визнав та просить суд розглянути справу за його відсутності.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду об`єктивно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Крім того, в своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Дослідивши письмові докази по справі, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до частини 1 та 2 ст. 7 КпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно зі статтею 245 КпАП України завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом.

Відповідно до вимог статті 280 КпАП України, суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має з`ясувати, чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Диспозиція частини 2 статті 172-15 КпАП України передбачає адміністративну відповідальність за недбале ставлення військової службової особи до військової служби вчинене в умовах особливого періоду.

Суб`єктом даного правопорушення є військова службова особа. Під військовими службовими особами розуміються військові начальники, а також інші військовослужбовці.

З об`єктивної сторони правопорушення характеризується суспільно-небезпечною бездіяльністю у вигляді недбалого ставлення до служби та суспільно-небезпечними наслідками, які можуть настати в результаті цього.

Недбале ставлення до військової служби характеризується невиконанням або неналежним виконанням військовою службовою особою своїх обов`язків, передбачених законами, військовими статутами, положеннями, інструкціями, наказами, через несумлінне ставлення до них; наявністю негативних наслідків, що порушують встановлений порядок здійснення військовими службовими особами своїх функцій щодо забезпечення належного рівня військової дисципліни, статутного порядку, збереження військового майна, що є складовою воєнної безпеки України.

Невиконання службових обов`язків означає невиконання військовою службовою особою дій, передбачених нормативними актами (статутами, наказами, інструкціями, постановами тощо), які є безумовними для виконання нею.

При встановленні недбалого ставлення до військової служби у формі невиконання службових (посадових) обов`язків необхідно встановити, що винний зобов`язаний був вчинити ті дії, невиконання яких ставиться йому за вину. Військова службова особа може відповідати за недбале ставлення до військової служби лише у тому випадку, коли вона не тільки повинна була через свій службовий обов`язок виконати ті чи інші дії, але й могла, тобто мала реальну можливість виконати їх належним чином. Якщо військова службова особа перебувала у таких умовах, за яких не мала фактичної можливості належно виконати свої службові (посадові) обов`язки, то відповідальність за недбале ставлення до військової служби виключається. При цьому треба враховувати як об`єктивні, так і суб`єктивні фактори. Зокрема, зовнішні умови й обстановку, в якій доводилось виконувати обов`язки військовій службовій особі, дії вищестоящих командирів і начальників, а також дані, які характеризують особу винного, його кваліфікацію, професійну підготовку, тривалість перебування на посаді, яку обіймає, досвід та інші обставини кримінального провадження.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про оборону України» з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) в Україні настає особливий період.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан з 05 год 30 хв 24.02.2022, який діє по теперішній час.

Відповідно до ст. 11 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, військовослужбовець повинен бути пильним, а згідно ст. 16 вказаного Статуту, кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Судом встановлено, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 14.11.2024 № 81 майор ОСОБА_1 проходить військову службу, а з 16.08.2024 призначений на посаду заступником командира 6 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки з морально-психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до вимог пункту 2 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» початком проходження військової служби вважається день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов`язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації.

Відтак, будучі військовослужбовцем, ОСОБА_1 , згідно з вимогами ст. ст. 9, 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України кожний військовослужбовець зобов`язаний свято і непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, відміно служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути дисциплінованим, беззастережно виконувати накази командирів (начальників), виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.

Згідно функціональних обов`язки затверджених командиром військової частини НОМЕР_1 , заступник командира батальйону з морально-психологічного забезпечення, окрім іншого, зобов`язаний:  забезпечувати виконання рішень командира батальйону з питань морально-психологічного забезпечення, надавати допомогу командирам рот та їх заступникам з морально-психологічного забезпечення у поліпшенні морально-психологічного стану особового складу; проводити роботу, спрямовану на виховання у військовослужбовців батальйону відданості українському народові, формування у особового складу високих морально-психологічних якостей громадянина - патріота України, готовності до свідомого виконання Конституції України і законів України, вимог Військової присяги, військових статутів Збройних Сил України, інших нормативно-правових актів і наказів командирів (начальників); виховувати особовий склад батальйону в дусі свідомого ставлення до виконання військового обов`язку, вірності Військовій присязі, Бойовому Прапорові, традиціям дружби і військового товариства, любові до своєї частини, постійної пильності і бойової готовності; проводити роботу, спрямовану на якісне виконання завдань бойової підготовки, бойових завдань, підвищення боєздатності батальйону, зміцнення єдиноначальності, поліпшення морального стану особового складу; вживати конкретних заходів для зміцнення військової дисципліни та правопорядку, профілактики правопорушень серед особового складу, згуртування військових колективів; забезпечувати соціально-психологічну адаптацію військовослужбовців до умов військової служби; організовувати роз`яснення законодавства України та брати участь у забезпеченні додержання військовослужбовцями його вимог; вивчати і впроваджувати передовий досвід, вносити пропозиції про вдосконалення форм і методів виховної роботи; своєчасно доповідати командирові батальйону та заступнику командира полку з виховної роботи про стан військової дисципліни та морально-психологічний стан особового складу; готувати і своєчасно подавати у порядку підпорядкованості донесення о вчинені військовослужбовцями правопорушення.

З інформації Військової служби вбачається, що за період з 01.01.2024 по 11.11.2024 зафіксовано велику кількість порушень військової дисципліни, в тому числі самовільне залишення військовослужбовцями військової частини НОМЕР_1 , а саме 603 військовослужбовця, що негативно вплинуло на обороноздатність держави.

Отже, ОСОБА_1 , будучи військовою посадовою особою, неналежно виконував свої посадові обов`язки, що призвело до порушення встановленого порядку здійснення військовою службовою особою своїх функцій щодо забезпечення належного рівня військової дисципліни, статутного порядку, що є складовою воєнної безпеки України.

Також, вина   ОСОБА_1 у вчиненому правопорушенні підтверджується дослідженими судом письмовими доказами, а саме: інформацією ІНФОРМАЦІЯ_2 від 12.11.2024 за № 7/6584; витягом із наказу № 199 від 27.06.2024; функціональними обов`язками заступника командира батальйону з морально-психологічного забезпечення, затверджені 16.08.2024 командиром 6 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки з морально-психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 ; службовою характеристикою від 14.11.2024; медична характеристика від 14.11.2024; посвідчення про відрядження № 978 від 27.06.2024; копією посвідчення офіцера НОМЕР_2 .

За таких обставин, суд вважає доведеним те, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.

При визначенні виду адміністративного стягнення, згідно з вимогами ст. 33 КУпАП, суд враховує обставини та характер скоєного правопорушення, які відображені в матеріалах справи про адміністративне правопорушення, особу та ступінь вини ОСОБА_1 , майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Обставиною, що пом`якшує відповідальність ОСОБА_1 є визнання вини.

Обставини, що обтяжують відповідальність ОСОБА_1 , судом не встановлені.

Враховуючи викладене, суд приходить до переконання в тому, що на ОСОБА_1 слід накласти адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн.

Крім того, судовий збір у розмірі 605,60 грн підлягає стягненню із ОСОБА_1 в дохід держави, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 40-1 КУпАП та п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Керуючись ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, ст. 283, 284, 287 КУпАП, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суд –

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця, одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою:  АДРЕСА_1 , визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця, одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , судовий збір в дохід держави в сумі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 та ч. 2 ст. 308 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.

Строк пред`явлення до виконання 3 (три) місяці.

Суддя Кривешко Ірина Володимирівна