Справа № 642/6237/24

                                                               Провадження № 1-кп/642/676/24

                                               В И Р О К

                                       ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2024 р.                                                                                м. Харків

Ленінський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 , 

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024221200001775 від 22 серпня 2024 року за обвинуваченням  ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, українця, громадянина України, із середньою освітою, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий: вироком Київського районного суду Харківської обл. від 27.08.2018 за ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі, 06.05.2021 на підставі ст. 81 КК України умовно-достроково звільнений від відбування покарання на 1 рік 3 місяці 8 днів,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

                                               встановив:

        ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , достеменно знаючи про те, що в Україні введений воєнний стан, починаючи з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року на підставі Указу Президента України 64/2022 «Про ведення воєнного стану», затвердженого Верховною Радою України 24.02.2022 (№2102-ІХ), відповідно до пункту № 31 частини першої статті 85 Конституції України та статті 5 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» по всій території України, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України», вчинив умисні дії з таємного викрадення майна.

       Так, 21.08.2024 близько 14 год. 40 хв. ОСОБА_4 прибув та заселився до хостелу «11» (ФОП ОСОБА_6 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ), що розташований за адресою: АДРЕСА_2 .

       В цей же день, близько 20 год. 30 хв. потерпілий ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , прибув та заселився до хостелу «11» (ФОП ОСОБА_6 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ), що розташований за адресою: АДРЕСА_2 .

       22.08.2024 о 00 год. 24 хв. перебуваючи на кухні хостелу «11» (ФОП ОСОБА_6 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ), що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_4 побачив належний потерпілому ОСОБА_7 , мобільний телефон марки «Xiomi» моделі «Redmi A3», 4/128 GB, ІМЕІ : НОМЕР_2 , із сім-карткою всередині: НОМЕР_3 , у корпусі чорного кольору, який знаходився на підлозі, а саме під стільцем, на якому спав потерпілий ОСОБА_7 . У цей момент у ОСОБА_4 виник раптовий злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна.

       Так, ОСОБА_4 у період воєнного стану, поширеного на території України, будучи обізнаними про Указ Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та Закон України № 2102-IX від 24.02.2022 «Про Затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», реалізуючи свій злочинний намір, діючи повторно та з прямим умислом, спрямованим на таємне викрадення чужого майна, переслідуючи корисливий мотив та мету незаконного збагачення за рахунок чужого майна та подальшого обертання його на свою користь, розуміючи протиправність своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, впевнившись, що за його діями не спостерігають оточуючі та не зможуть йому завадити, шляхом вільного доступу, підійшов до стільця на якому спав потерпілий ОСОБА_7 , нахилившись до підлоги та підняв з неї лівою рукою, мобільний телефон марки «Xiomi» моделі «Redmi A3», 4/128 GB, ІМЕІ : НОМЕР_2 , із сім-карткою всередині: НОМЕР_3 , у корпусі чорного кольору, вартістю, згідно з висновком експерта за результатами проведення судово-товарознавчої експертизи № СЕ-19/121-24/27635-ТВ від 23.09.2024 – 3583 грн. 00 коп.

Після чого, ОСОБА_4 о 04 год. 34 хв. покинув місце вчинення злочину з вказаним майном, розпорядившись ним на власний розсуд, чим спричинив своїми умисними протиправними діями потерпілому ОСОБА_7 матеріальну шкоду на загальну суму 3583 грн.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні правопорушенні визнав повністю та під час допиту пояснив, що 21.08.2024 близько 14 год. 40 хв. прибув та заселився до хостелу «11», що розташований за адресою: АДРЕСА_2 . В цей же день, близько 20 год. 30 хв. ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , прибув та заселився до хостелу «11», що розташований за адресою: АДРЕСА_2 . 22.08.2024 о 00 год. 24 хв. перебуваючи на кухні хостелу «11» ), що розташований за адресою: АДРЕСА_2 побачив належний потерпілому ОСОБА_7 , мобільний телефон марки «Xiomi» моделі «Redmi A3», у корпусі чорного кольору, який знаходився на підлозі, біля стільця на якому дрімав ОСОБА_7 . У цей момент у нього виник раптовий злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, він пересвідчився, що за ним ніхто не спостерігає, підняв з полу мобільний телефон, належний ОСОБА_8 і покинув місце вчинення злочину, в подальшому мобільним телефоном потерпілого розпорядився на власний розсуд – продав. Свої дії ОСОБА_4 піддав критичній оцінці та висловив жаль щодо скоєного, щиро каявся.

Потерпілий ОСОБА_7 в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник адвокат ОСОБА_5 вважали недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, приймаючи до уваги, що обвинувачений не оспорював фактичні обставини кримінального правопорушення, викладені в обвинувальному акті. Цю позицію також висловив прокурор.

При цьому судом з`ясовано у обвинуваченого ОСОБА_4 , чи правильно він розуміє зміст визнаних фактичних обставин, чи добровільна його позиція та на виконання вимог ч.3 ст.349 КПК України йому роз`яснено, що у такому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Показання ОСОБА_4 , є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності його позиції.

Враховуючи те, що обвинувачений вину визнає повністю, не оспорює всі обставини справи і судом встановлено, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності його позиції, суд, провів судовий розгляд справи щодо всіх її обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого та вивченням матеріалів що характеризують його особистість, визнавши недоцільним дослідження інших доказів під час судового розгляду.

Суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень та кваліфікує його дії за ч. 4 ст.185 КК України, а саме: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.66 КК України щире каяття ОСОБА_4 визнається судом обставиною, яка пом`якшує його покарання.

Верховний Суд України у постанові від 30 жовтня 2018 року у справі № 559/1037/16-к (провадження № 51-3612км18) вказав, що основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Якщо особа приховує суттєві обставини вчиненого злочину, що значно ускладнює його розкриття, визнає свою вину лише частково для того, щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим, справжнім. Щире каяття повинно ґрунтуватися на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась, та нести кримінальну відповідальність за вчинене, а також зазначена обставина має знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.

              Обставини, що обтяжують покарання, згідно ч. 1 ст. 67 КК України судом не встановлено.

              Суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_4 , офіційно не працевлаштований, одружений, малолітніх дітей та/або осіб з інвалідністю на утриманні не має, раніше судимий, має зареєстроване місце проживання, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває.

       Згідно досудової доповіді органу пробації наявний високий ризик вчинення повторного кримінального правопорушення обвинуваченим ОСОБА_4 .

       Зі змісту частини 2 статті 50 КК України слідує, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

       Згідно з ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.

       Виходячи з засади співмірності призначене покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують. Без урахування й належної оцінки всіх цих обставин у своїй сукупності обрана міра покарання не може вважатися справедливою.

       Відповідно до ч.6 ст.368 КПК України, обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду України та практику Європейського суду з прав людини, яка застосовується як джерело права.

       Так, у постанові ВСУ від 01 лютого 2018 року (справа № 634/609/15-к, провадження № 51-658 км17) зазначено, що підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті66, 67 КК України), визначенні «інших обставин справи».

       Згідно з частиною 2 статті 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

       За таких обставин, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд виходить із положень ст. ст.50, 65 КК України, враховує принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, характеру і ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно зі ст.12 КК України є тяжким умисним злочином, наявність пом`якшуючої та відсутність обтяжуючих покарання обставин, дані про особу винної, її відношення до скоєного злочину та щире розкаяння у вчиненому, у зв`язку з чим суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі, яке відповідає нижній межі санкції, яке є необхідним і достатнім для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

       Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 у виді тримання під вартою, обраний ухвалою слідчого судді Дзержинського районного суду міста Харкова від 30 вересня 2024 року, залишити без змін.

       Судові витрати відповідно до вимог ч. 2 ст. 124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

       Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

              Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 368, 374 КПК України, суд,-

                                                       ухвалив:

        ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України і призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

              Строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахувати з 30 вересня 2024 року. 

       Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до набрання вироком законної сили залишити без змін - тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор». 

       Речові докази, а саме: оптичний носій інформації - DVD диск із написом на ньому фарбою синього кольору «Вих. 12444» та оптичний носій інформації - «DVD+R» диск із написом на ньому фарбою заводського походження «Axent 4.7 GB 120 min 16x» - залишити зберігати в матеріалах кримінального провадження. 

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави процесуальні витрати у кримінальному провадженні на проведення експертизи № СЕ-19/121-24/27635-ТВ від 23.09.2024 у розмірі 1 514 грн. 56 коп.

Документи, що знаходиться в матеріалах кримінального провадження, зберігати при матеріалах провадження.

Вирок може бути оскаржений в порядку статті 394 КПК України до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Ленінський районний суд м. Харкова протягом 30 (тридцяти) днів з дня його оголошення.

Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Роз`яснити сторонам кримінального провадження право подати клопотання про помилування, право ознайомитися з журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.  

Суддя                                                                                    ОСОБА_1